11

ЗАНЯТТЯ №1.ПРИНЦИПИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ

Мета: Ознайомлення з особливостями та основними принципами раціонального харчування спортсменів.

Питання для розгляду на занятті:

1.Особливості харчування спортсменів та споживання ними нутрієнтів, вітамінів та мінеральних речовин, в тому числі, в умовах високогір’я, високих та низьких температур.

2.Основні принципи раціонального харчування спортсменів.

3.Особливості режиму раціонального харчування спортсменів.

4.Принципи раціонального харчування юних спортсменів.

5.Основні напрямки сучасної спортивної дієтології відносно раціонального харчування спортсменів.

1. Особливості харчування спортсменів та споживання ними нутрієнтів, вітамінів та мінеральних речовин, в тому числі, в умовах високогір’я, високих та низьких температур.

Сучасному спорту притаманні інтенсивні фізичні навантаження під час тренувань та змагань, значні нервово-емоційні напруження боротьби, націленість на високі спортивні результати. Процес підготовки до змагань потребує від спортсменів величезних фізичних зусиль і включає, як правило, двох або трьохразові тренування, які залишають все менше можливостей для повноцінного відпочинку та повного відновлення фізичної працездатності. Висококваліфікованих спортсменів можна віднести до групи високого професійного ризику виникнення захворюваності, що потребує цілеспрямованих профілактичних та реабілітаційних заходів , в тому числі, проведення інтенсивної фізичної реабілітації .

Крім того, за умов високих фізичних навантажень у спорті високих досягнень, для спортсменів принципово важливо зберегти фізичну працездатність на рівні соціальної функції спортсменів – спортивної форми, що теж може досягатися за рахунок проведення фізичної реабілітації.

Одним з дієвих засобів проведення фізичної реабілітації спортсменів, підвищення їх фізичної працездатності, є раціональне, науково обґрунтоване харчування .

В табл.1 наведені, як приклад, розрахункові витрати енергії спортсменами при різних видах спортивної діяльності. Вони, згідно численних досліджень, за деякими виключеннями, в цілому, можуть бути вищими аніж у інших груп населення і досягати в окремих випадках 7000 ккал на добу і вище. Такий характер енерговитрат може мати місце і у військовослужбовців за умов інтенсивної військової підготовки, або в умовах бойових дій, у яких енерговитрати можуть становити 5600-5800 і більше ккал на добу. Вказаний характер енерговитрат у спортсменів обумовлений тим, що для занять спортом характерні дуже високі фізичні навантаження. Так, коефіцієнт фізичної активності (КФА) при заняттях важкою атлетикою може коливатися у чоловіків в межах 6,0-10,0, а у жінок – 6,0-8,8, а при швидкісному бігу на ковзанах досягати відповідно 11,0 та 10,3. В той час, для порівняння, для робітників важкої і особливо важкої фізичної праці КФА складає 2,3 для чоловіків і 2,2 для жінок при енерговитратах у межах 2850-3900 ккал.

Таблиця №1

Розрахункові витрати енергії дорослих спортсменів при різних видах спортивної діяльності, ккал/ добу.( цит. за В.І. Дубровським, 2005 )

Види спорту	Чоловіки	Жінки
Гімнастика, фехтування	3600-4200	3000-3600
Волейбол, баскетбол	4200-4500	3600-3800
Бігуни на короткі дистанції, стрибуни	3700-4200	3200-3600
Бігуни на довгі дистанції	5000-5500	4200-4700
Бокс, боротьба, важка атлетика: легка вага середня вага важка вага	4200-4500 4800-5000 5600-6000	3700-4000 4100-4500 4600-5200
Гірські лижи, стрибки з трампліну	4400-4600	3800-4100
Лижні гонки	5200-5800	4200-4800
Ковзани	4400-4800	3700-4100
Гребля	5200-5600	4200-4800
Плавання	4200-4800	3600-4100
Стрільба	3900-4300	3300-3600
Кінний спорт	3800-4200	3400-3800
Велоспорт	5400-6000	4100-4600

Сучасне харчування спортсменів на практиці організують за двома схемами: колективній та індивідуальній.

Харчування спортсменів за колективною схемою передбачає регламентацію (нормування):

• місця приготування та приймання їжі;

• режиму харчування;

• набору харчових продуктів ( про це останнє мова буде іти при розгляді питань норм харчування спортсменів ).

Організація харчування спортсменів за колективною схемою харчування не виключає можливості проведення індивідуалізації харчування спортсмена.

При організації харчування спортсменів за індивідуальною схемою всі питання харчування спортсмена вирішуються самим спортсменом за участю тренерів, спортивних лікарів та дієтологів тощо.

Організація харчування спортсменів за колективною схемою покращує умови для реалізації:

• наукових рекомендацій з питань харчування спортсменів;

• можливості використання харчування як засобу покращення процесів відновлення та мобілізації функціональних можливостей організму спортсменів тощо.

За умов організації харчування за колективною схемою, особливу увагу необхідно звернути на:

• попередження можливих порушень у стані здоров я спортсменів, які обумовлені харчуванням;

• повноцінність (якісне та кількісне) та безпечність харчування з точки зору сучасних уявлень відносно принципів раціонального харчування спортсменів;

• відповідність режиму харчування.

Виділяють також комбіновану (змішану) схему харчування спортсменів, яка поєднує в собі колективну (наприклад харчування в умовах спортивної бази) та індивідуальну (наприклад часткове харчування і в домашніх умовах, за межами спортивної бази) схеми харчування.

В загально-теоретичному аспекті, сучасна дієтологія (насамперед екологічна дієтологія ) та гігієна харчування розрізняють багато видів та типів харчування людини, що безумовно стосується і харчування спортсменів.

Відносно видів харчування виділяють такі: як раціональне харчування, нетрадиційні види харчування, лікувально-профілактичне та лікувальне харчування тощо.

Крім того, нараховують приблизно 20 екологічних типів харчування за такими основними етногеографічними та екологічними ознаками, як основна зернова культура, яка використовується в харчуванні, видів продуктів - основних джерел енергії, видів продуктів - основних джерел білку в харчуванні населення (цит. за Т.М. Димань і спіавт., 2006 ).

Адаптація організму людини до певного типу харчування достатньо довгострокова. А адаптація до деяких типів харчування пов’язаних, насамперед, з вживанням певних продуктів великої кількості м’яса (наприклад у народів крайньої півночі: ескімоси, чукчі тощо), з особливим, «древнім» (харчування первісних мисливців) так званим «вовчим» (характерно для хижаків ) типом травлення (на відміну від сучасного - «кабанячого» типу травлення, який розрахований на змішаний тип харчування продуктами рослинного та тваринного походження з перевагою рослинних). Внаслідок цього свині і вважаються одними з найкращих лабораторних тварин для експериментальних досліджень стосовно харчування людини. Їм притаманна наявність дуже високої кислотності шлункового соку і механізм захисту слизових шлунку в’язким слизом від перетравлення. Це необхідно для забезпечення можливості одночасного споживання великої кількості м’яса, відбувається на генетичному рівні, протягом багатьох поколінь.

Це робить необхідним враховувати типи харчування в його організації для різних груп населення, в тому числі і спортсменів. Особливо це стосується спортсменів ігрових видів спорту, де професійні клубні команди ( насамперед в футболі, баскетболі ) можуть являти собою за складом гравців своєрідні збірні світу, в яких різні за своїм етногеографічним походженням спортсмени мають і відповідно різні типи харчування.

Наявність різних типів харчування в залежності від переважання в раціоні тих або інших продуктів не нівелює і загальні вимоги до їжі, а саме:

• споживання у кількості, яка достатня для компенсації енерговитрат;

• вміст харчових речовин, який необхідний для побудови тканин та органів, а також нормального протікання фізіологічних процесів;

• різноманітність асортименту продуктів харчування;

• приємний запах, смак та зовнішній вигляд для збудження апетиту;

• незначний об’єм, що забезпечує відчуття ситості;

• добре засвоєння їжі;

• відповідна температура;

• доброякісність.

Вказані вимоги достатньо повно описані в гігієнічній та дієтологічній літературі. Тому, звернемо увагу тільки на смакові якості їжі, яким більше уваги приділяється в літературі з кулінарії та технології харчових виробництв аніж в літературі з гігієни харчування та дієтології. Хоча смакові якості їжі можуть бути достатньо вагомими у практиці спорту.

Вже дієтологи древності враховували значення смаку їжі, силу його впливу на організм та працездатність людини. Древня Аюрведа розрізняє шість основних смаків їжі: солодкий, кислий, солоний, гіркий, їдкий та в’яжучий. Додамо ще - терпкий та несмачний ( цит. за С.А. Полієвським, 2005 ).

Вважається, що кожний з перерахованих смаків певним чином впливає на стан організму. Так, солодкий смак дає відчуття теплотворності, кислий-освіжаючої дії, солоний-покращення апетиту, тощо. Після того, як їжа частково пройде шлунково-кишковий тракт, її смакові властивості змінюються: солоні та солодкі продукти стають солодкими; гіркі, в’яжучі, їдкі - гіркими; кислі - залишаються кислими. Таким чином, з шести первинних смаків залишаються три вторинних.

Вторинний гіркий смак може сприяти підвищенню відчуття страху, вторинний кислий - підвищенню подразливості, а вторинний солодкий навпаки - зменшенню ступеню відчуттів. Вказане має сенс враховувати в спортивній практиці при оцінці нервово-психічного стану спортсменів.

Значення нутрієнтів: білків, жирів, вуглеводів; вітаміні та мінеральних речовин, харчових волокон достатньо широко наведено в гігієнічній та дієтологічній літературі. Тому ми коротко зупинимося тільки на особливостях їх використання в харчуванні спортсменів.

Основною особливістю використання нутрієнтів, вітамінів та мінеральних речовин в харчуванні спортсменів у порівнянні з іншими групами населення, є більша їх кількість в харчовому раціоні. Це обумовлене, насамперед, значною енергетичною калорійністю харчових раціонів спортсменів у порівнянні з іншими групами населення Крім того, значна кількість харчових речовин іде на пластичну функцію в організмі спортсменів, на підтримання високого рівня метаболічних процесів, на процеси відновлення після значних фізичних навантажень тощо. Необхідність у більшій кількості мінеральних речовин у спортсменів обумовлена ще й значними їх втратами з потом при значних та довгострокових фізичних навантаженнях.

Другою особливістю використання нутрієнтів, вітамінів та мінеральних речовин в харчуванні спортсменів є різне їх співвідношення в харчових раціонах в залежності від спортивної спеціалізації, етапів тренувального процесу тощо. Ці положення будуть детально розглянуті нами при розгляді питань нормування харчових речовин в раціонах спортсменів, складання харчових раціонів.

В умовах середньогір’я, відносно вибору раціону харчування спортсмена визначальним чинником є парціальний тиск кисню (відносно високогір’я див. спеціальну літературу). На височині до 2000 м (максимальна височина найвищої гори України Говерли, Українські Карпати – 2061 м над рівнем моря) дефіцит кисню звичайно ліквідується за рахунок посиленої роботи дихальної системи, підвищення вмісту еритроцитів у крові, тощо. За цих умов найбільш ефективним є харчовий раціон, який побудований на переважанні вуглеводного обміну. Це пояснюється тим, що для отримання такої ж кількості енергії він потребує кисню на 10-15 % менше ніж жировий та на 15-20 % менше, ніж білковий.

За умов жаркого клімату (високі температури повітря), відбувається перегрів організму з втратами з потом рідини та мінеральних речовин (особливо за умов жаркого сухого клімату пустель). Тому необхідно додавати до харчового раціону охолоджені напої, які містять мінеральні речовини. Їжу, особливо перші блюда, бажано приймати також в охолодженому вигляді. Харчування повинно бути дрібним, невеличкими порціями і складатися з блюд (продуктів), які легко засвоюються (каші, м’який сир тощо). В умовах низьких температур, навпаки, бажано вживати гарячу їжу.

Взагалі, відносно харчування спортсменів в екстремальних умовах дії фізичних чинників повітря, існує спеціальна література, до якої і треба звертатися. Ми же, за браком навчального часу, не маємо можливості більш детально розглядати ці питання.

Згідно поставлених задач курсу нас цікавить, насамперед, раціональне харчування. За типом харчування та особливостями сприйняття смаку їжі, які характерні для народів європейського походження (західних народів «старого світу»), для яких основна зернова культура-пшениця, а з смакових якостей, насамперед, - смак хлібу. І до яких у повній мірі можна віднести і українців, особливо стосовно смаку хліба.

Раціональне харчування - це збалансоване харчування, яке забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, його високу працездатність та стійкість до несприятливих чинників навколишнього середовища. На основі теорії збалансованого харчування були розроблені п ять принципів раціонального харчування: кількісна повноцінність їжі; якісна повноцінність їжі; раціональний режим харчування; легкотравність їжі; нешкідливість їжі. Ці положення були розглянуті в курсі дисципліни « Гігієна ». Тому, згідно поставлених задач курсу, ми зупинимося тільки на положеннях стосовно принципів раціонального харчування спортсменів.