региональная економика / роздатк-матер_Д агност

10

Діагностика територіальної структури регіону включає ряд діагностичних операцій (етапів):

1. Визначення економіко-географічного положення регіону. Встановлення віддаленості від економічних центрів (в км), шляхів; визначення положення щодо геополітичних кордонів, транспортних та водних магістралей; джерел сировини; рекреаційного комплексу, регіональних ринків, стратегічних об’єктів тощо.

2. Уточнення площі (S) та чисельності населення (N), обсягів економічної діяльності (E) регіону в абсолютних одиницях та у відсотках до показника по країні.

При цьому під обсягами економічної діяльності (E) розглядають: чисельність зайнятих, обсяги випуску продукції, обсяги надання послуг, обсяги основних та оборотних фондів, обсяги прибутку і т.п.

3. Визначення густоти населення і щільності економічної діяльності. Ці показники можуть бути кількісно виміряні, як відношення чисельності населення до площі території ; або обсягів економічної діяльності населення до площі території . В даному випадку під Еі найкраще брати обсяги випуску продукції, обсяги надання послуг, обсяги основних та оборотних фондів, обсяги прибутку. Показники густоти та щільності є відносними, а тому потребують співставлення (порівняння) із аналогічними показниками по країні.

4. Рівень регіональної концентрації (диверсифікації). Густота економічної діяльності і густота населення частіше всього розподілені нерівномірно по території регіону. Тому при діагностиці корисно визначити ступінь концентрації населення, економічної діяльності, зайнятості в певних галузях по території досліджуваного регіону (області). Для кожного адміністративного району області розраховується частка території району у загальній площі території області і частка кожного району в обсязі економічної діяльності області. І визначається перевищення (зниження) концентрації економічної діяльності у кожному районі над рівнем, який би мав місце у випадку рівномірного розподілу.

де: і – індекс району;

n– число районів;

Sі, S – площа території і–го району і площа території області в цілому;

Eі, E – обсяги економічної діяльності в і-ому районі і в області.

Зрозуміло, що при рівномірному розподілі частка обсягів економічної діяльності співпала б з їх часткою в площі території області.

Коефіцієнт концентрації варіює у межах 0  k_{тер.конц.}  1. Чим ближче коефіцієнт концентрації до нуля, тим більш рівномірно розподілена економічна діяльність по території області. Навпаки, чим ближче коефіцієнт до 1, тим вище концентрація економічної діяльності в окремих районах.

Аналогічний аналіз рівня концентрації можна і необхідно проводити за іншими характеристиками: чисельності населення, зайнятості в певних галузях, наявності ріллі, меліоративних та інших земель і т.п.

Коефіцієнт регіональної диверсифікації:

Якщо немає бази порівняння, можна визначити такі градації якісного стану: диверсифікована регіональна структура (рівномірне розміщення населення і економічної діяльності по території); слабо диверсифікована структура; регіональна моноструктура (нерівномірне розміщення населення і економічної діяльності по території країни).

В спрощеному варіанті коефіцієнт територіальної концентрації можна визначити як відношення частки обсягів економічної діяльності та площі регіону і країни:

де: і – індекс регіону (адміністративної області);

Sі, Sкр. – площа території і–ої області і площа території країни;

Eі, Eкр. – обсяги економічної діяльності і-ої області та країни.

За умови, що - структура концентрована.

5. Диспозиція економічної діяльності (диспозиція – лат. dispositio – розміщення, розположення). Диспозиція економічної діяльності може бути ареальна, сітьова, екстраординарна, одинарна і точкова.

Під ареальною диспозицією розуміється розміщення економічних об’єктів ареалами. Сітьова диспозиція передбачає сітьову конфігурацію у розміщенні економічних об’єктів. Під екстраординарною диспозицією розуміється ситуація, коли розміщення об’єктів повторює деякі концентровані морфоструктурні елементи ареалу (шляхова сітка, особливості рельєфу, розміщення родовищ корисних копалин і т.д.).

6. Визначення місця регіону в ієрархії центральних місць (за теорією В.Кристалера)

7. Представленість у регіоні різних видів діяльності: первинних, вторинних, третинних, четвертинних.

До первинних видів діяльності відносяться галузі, пов’язані з переробкою природної сировини (наприклад, добувна промисловість, сільське господарство). До вторинних - галузі, які мають предметом своєї діяльності продукцію первинних галузей (галузі обробної промисловості). До третинних - різні види соціальної, виробничої і ринкової інфраструктури - торгівля, зв’язок, фінансова і страхова справи і т.д. До четвертинних – сфера науки та інформаційна сфера (наука і наукове обслуговування, інжиніринг, консалтінг, телекомунікаційний зв’язок, аерокосмічний зв’язок).

Співвідношення представленості галузей кожної із указаних вище груп у регіоні має першочергове значення для визначення перспектив подальшого розвитку регіону, його потенціалу.

8. Визначення в регіоні галузей спеціалізації, допоміжних та обслуговуючих галузей.

Примітка: розрахунки проводять на основі аналізу загального індексу спеціалізації.

9.Аналіз регіонального мультиплікатора (прискорювача): ,

де: З_{базові,} З – чисельність працюючих в базових галузях регіону та в цілому в господарському комплексі регіону.

Співвідношення між зайнятістю в трьох групах галузей (галузі спеціалізації, комплексуючі та обслуговуючі) свідчить про інтенсивність виконання базових функцій.

Можливі такі якісні градації: 1)гіпертрофія галузей спеціалізації (висока інтенсивність виконання базових функцій); 2)збалансованість галузей спеціалізації, комплексуючих і обслуговуючих галузей; 3)гіпертрофія обслуговуючого комплексу (низька інтенсивність виконання базових функцій); 4)базові функцій не виявлені.

10. Забезпеченість населення товарами та послугами. Індекс забезпеченості – це відношення обсягів товарів та послуг до чисельності населення регіону.

де: Q _{товар. (послуги)} – обсяги товарів і послуг і-го регіону;

N – чисельність населення і–ої регіону.

Індекс забезпеченості по області також повинен порівнюватися із індексом забезпеченості по країні в цілому.

11.Визначення показників зовнішньоекономічної діяльності та коефіцієнта міжрайонної товарності. Показники зовнішньоекономічної діяльності – це експорт, імпорт продукції та послуг (із аналізом їх речової структури) та сальдо зовнішньоекономічної діяльності.

Сальдо зовнішньоекономічної діяльності визначається, як різниця між показниками експорту (вивезений товар чи послуги) та імпорту (завезений товар чи послуги).

Коефіцієнт міжрайонної товарності – це відношення сальдо зовнішньоекономічної діяльності до обсягів випуску продукції та послуг в регіоні.

Всі отримані показники по регіону необхідно порівняти із аналогічними показниками по країні (із середнім по країні, чи із мінімальними і максимальними показниками по країні).

12. Визначення коефіцієнту міжрайонних зв’язків:

k міжрайон.зв. = Обсяги продукції виробленої в районі та реалізованої іншим районам / Обсяг продукції виробленої в районі.

13. Визначення коефіцієнту внутрішньорайонних зв’язків:

k внутр.район.зв. = Обсяги продукції виробленої в районі та спожитої населенням чи іншими підприємствами даного району / Обсяг продукції виробленої в районі.

14. Аналіз екологічної ситуації в регіоні.

а) аналіз забрудненості повітря стаціонарними та пересувними джерелами:

• в абсолютних одиницях;

• в розрахунку на одиницю площі регіону;

• в розрахунку на одиницю населення.

б) аналіз забрудненості поверхневих та підземних вод:

• в абсолютних одиницях (в т.ч. із зазначенням обсягів очищених, недостатньо очищених та скинутих без очищення вод);

• в розрахунку на одиницю площі.

в) обсяги складованих відходів:

• в абсолютних одиницях;

• в розрахунку на одиницю площі регіону;

• в розрахунку на одиницю населення.

г) масштаби техногенного навантаження:

• кількість промислових підприємств на одиницю площі регіону;

• кількість основних виробничих фондів на одиницю площі регіону;

• кількість споживання палива та електроенергії на одиницю площі регіону.

Всі показники екологічного стану регіону потребують порівняння із відповідними показниками в середньому по країні (чи з мінімальними і максимальними значеннями в країні).

Діагностика динамічних якостей регіону. Даний вид діагностики передбачає виявлення показників розвитку регіону в динаміці, тобто передбачає аналіз змін цих в часі.

1. Визначення ступеня стійкості економіки. При діагностиці ступеня стійкості необхідно розрізняти стійку структуру, нестійку і формуючу. Стійка структура характерна для староосвоєнних районів з давно сформованою структурою виробництва. Нестійка структура може спостерігатися як у районах, які мають інтенсивний економічний ріст при високому рівні економічного розвиту, так і в нерозвинутих районах, навіть при незначних обсягах інвестування. Структура, яка формується, характерна для заново освоюваних районів, які переходять від доіндустріальної стадії розвитку до індустріальної, або для регіонів у яких відбувається докорінна реконструкція економічного профілю.

2. Аналіз економічного росту - це визначення відношення обсягів внутрішнього валового прибутку у плановому та базовому періодах (наприклад, 2001 рік до 1991 р., чи в порівнянні з 1999 р.). :

І ек. росту = ВВП пл.р. / ВВП баз. р.

При діагностиці можна виділити такі якісні градації: ріст, пожвавлення, стагнація, депресія. Цей індикатор не може розглядатися сам по собі, а лише у порівнянні із середніми даними по системі більш високого рівня. Так, на загальному фоні зниження і стагнації темпів росту в цілому по країні в окремих регіонах може спостерігатися і зворотна динаміка, або менший масштаб зниження темпів росту.

При загальній економічній депресії можуть бути виділені регіони, депресивні тенденції у яких мають власні ендогенні причини і можуть бути лише посилені або послаблені коливаннями загальнонаціональної кон’юктури.

3.Визначення стадії інвестиційного циклу – це визначення відношення обсягів інвестицій у плановому та базовому періодах. Примітка: розрахунки проводяться аналогічно до попереднього етапу, тільки за показники беруть обсяги інвестицій у плановому та базовому роках.

Для діагностики інвестиційного циклу можна прийняти таку шкалу якісних станів: підйом (висхідна стадія), вища точка інвестиційного циклу, спад (нисхідна стадія), нижча точка, цикл не виявлений.

Підйом (висхідна стадія) має місце тоді, коли щорічний темп зростання інвестицій вищий (зростає) в наступному році порівняно з попереднім.

Вищою точкою (точкою перелому) позначається ситуація, коли обсяг інвестицій (темп росту інвестицій) досягає максимального рівня, і в наступному році очікується падіння темпів росту інвестицій.

Під спадом (нисхідною стадією) розуміється така динаміка інвестицій, коли темп росту інвестицій в кожному наступному році менше, ніж у попередньому, або має місце абсолютне скорочення обсягів інвестицій.

4.Визначення стадії інноваційної активності в регіоні – це визначення відношення обсягів інновацій у плановому та базовому періодах. Примітка: розрахунки проводять аналогічно до 2-го етапу, але за показники приймають обсяги введених інновацій у плановому та базовому роках. Інновації – це нововведення.

Для діагностики інноваційної активності в регіоні можна прийняти таку шкалу якісних станів: підйом (висхідна стадія), спад (нисхідна стадія).

Примітка. Крім того, проводиться порівняння за плановий та базовий період показників, що були розраховані при діагностиці територіальної структури: 1)густоти населення; 2)щільності економічної діяльності; 3)регіонального мультиплікатора; 4)забезпеченості населення товарами та послугами; 5)показників зовнішньоекономічної діяльності; 6)коефіцієнта міжрайонної товарності; 7)екологічної ситуації.

Діагностика демографічної структури і ринку праці опирається на добре розроблені методи демографічної статистики і демографічного аналізу, а також статистику зайнятості і аналізу ринку праці.

1. Демографічний ріст. Демографічний ріст залежить від природного і механічного приросту.

Коефіцієнт природного руху – це різниця між коефіцієнтами народжуваності та смертності. де kпр.р. – коефіцієнт природного руху, kн – коефіцієнт народжуваності; kс – коефіцієнт смертності.

Коефіцієнти народжуваності та смертності (розраховують на 1000 осіб) – це відношення народжених (померлих) за певний період розраховане на 1000 осіб населення.

Примітка. Для отримання цих показників необхідно загальну кількість народжених (чи померлих) розділити на загальну чисельність населення та помножити на 1000.

Градації якісного стану природного приросту можуть визначатися як позитивний природній приріст, нульовий природній приріст, негативний природній приріст (зменшення населення). Природній приріст може змінюватися по відношенню до середнього по країні. Можливі якісні градації стану: вище середнього по країні, нижче середнього по країні, на рівні середнього по країні.

Демографічну ситуацію в регіоні може визначати також міграція (механічний рух населення).

Примітка. Розрахунки показників проводяться аналогічно до показників природного руху населення, з тим виключенням, що при цьому розглядається чисельність емігрантів (вибулих) та іммігрантів (прибулих).

Можливі якісні градації стану: активне сальдо міграції (притік населення в регіон), нульове сальдо, пасивне сальдо (відтік населення з регіону).

При аналізі демографічного росту можна виділити такі якісні градації: ріст, скорочення, депопуляція.

2. Статево-вікова структура. При характеристиці статево-вікової структури в цілях діагнозу необхідно перш за все звертати увагу на наявність диспропорцій. Можливі такі якісні градації стану статево-вікової структури регіону: диспропорції у співвідношенні чоловічого і жіночого населення, диспропорції вікової структури, збалансована статево-вікова структура, диспропорції у співвідношенні чоловічого і жіночого населення та диспропорції у віковій структурі.

3. Освітня структура – розподіл населення на групи у відповідності до рівня освіти.

4. Шлюбна структура – аналіз кількості шлюбів та розлучень на 10тис.осіб.

5. Етнічна структура – аналіз етнічного складу населення (у відсотках від загальної кількості населення).

6. Релігійна структура – аналіз релігійного складу населення (у відсотках від загальної кількості населення).

7. Мовна структура – аналіз мовного складу населення (у відсотках від загальної кількості населення).

8. Розподіл населення за прибутками – на основні 5 чи 10 груп (та аналіз співвідношення по першій і останній групі).

9. Характеристика ринку праці. Оцінка стану ринку праці частково проводиться при розгляді ефективності ресурсних обмежень (при аналізі обмежень по трудових ресурсах). Можливі якісні градації стану:

• безробіття (перевищення пропозицій трудових ресурсів над пропозиціями робочих місць);

• рівновага, коли пропозиції трудових ресурсів відповідають попиту на них (пропозиції робочих місць);

• дефіцит трудових ресурсів, коли попит на них перевищує пропозиції.

При наявності безробіття в країні оцінку стану ринку праці в окремому регіоні доцільно проводити шляхом порівняння рівня безробіття в регіоні з середнім рівнем по країні. У цьому випадку можливі такі стани: рівень безробіття вище середнього, рівень безробіття на середньому рівні по країні, рівень безробіття нижче середнього. При цьому необхідно розрізняти фрикційне, структурне і циклічне безробіття.

Діагностика галузевої структури регіону включає певну низку етапів.

1.Аналіз галузі: визначення її складу, значення, сировинних ресурсів, факторів розміщення, постачальників, споживачів.

2. Визначення місця галузі (підгалузі) в промисловості країни чи регіону (у відсотках):

Розраховують як відношення обсягів економічної діяльності (обсягів прибутку, обсягів наданих послуг, чисельності зайнятих і т.п.) по даній галузі до загальних показників економічної діяльності в промисловості.

Наприклад: D j = Q j-ої галузі / Q промисловості * 100%.

3.Визначення індексу спеціалізації. Даний показник виявляє: чи є галузь, яка аналізується галуззю спеціалізації, тобто базовою галуззю.

де: Ejі, Ejкр – обсяги економічної діяльності j-ої галузі в i-ому регіоні та країні;

Eі, Eкр – обсяги економічної діяльності в i-ому регіоні (області) та в країні.

Якщо , то галузь є галуззю спеціалізації.

4.Індекс ефективності спеціалізації – показує ефективність розміщення галузі, що досліджується, в даному регіоні. Він розраховується, як відношення собівартості виготовлення продукції (послуг) в регіоні (області) та країні (чи як відношення прибутку на одиницю виготовленої продукції в регіоні та країні).

де: Вjі, Bjкр – обсяги витрат на виготовлення продукції (послуг) j-ої галузі в i-ому регіоні (області) та країні (або обсяги прибутку j-ої галузі в i-ому регіоні та країні;

Qjі, Qjкр – обсяги випуску продукції (послуг) в i-ому регіоні (області) та в країні.

Даний індекс показує у скільки разів затрати (чи одержаний прибуток) на одиницю продукції в середньому в регіоні нижчі чи вищі від середніх по країні.

5. Визначення загального індексу спеціалізації галузі в регіоні:

І заг. спец.ji = І спец.ji * І ефект.спец.ji

Якщо I заг. спец. ≥ 1, то галузь є галуззю спеціалізації.

6.Повнота виробничо-технологічного циклу важлива для аналізу зв’язаності регіонального комплексу, а також як характеристика його відносної автономності (або залежності) від міжрегіональних зв’язків. Розрізняють два типи представленості у регіоні виробничо-технологічного циклу - закінчений і незакінчений. У районі можуть мати місце не один, а декілька виробничо-технологічних циклів (комплексів).

7. Аналіз техніко-економічних показників галузі (ТЕП) (окремого підприємства). Визначають ресурсомісткість, фондомісткість, ресурсовіддачу, фондовіддачу, виробіток, працемісткість, фондоозброєність праці, ресурсорентабельність, фондорентабельність, працерентабельність. (матеріал за конспектом лекції по темі №1).

Наприклад:

- ресурсомісткість: Rм = Кількість затрачених ресурсів / Кількість виготовленої продукції.

Ресурсомісткість показує скільки ресурсів затрачено на виготовлення одиниці продукції. Галузі, які мають високі показники ресурсомісткості наз. Ресурсомісткими.

- ресурсовіддача: Rв = кількість виготовленої продукції / Кількість затрачених ресурсів.

Ресурсовіддача показує скільки продукції можна виготовити з одиниці ресурсів.

- ресурсорентабельність: Rr = Кількість отриманого прибутку / Кількість затрачених ресурсів.

Ресурсорентабельність показує який прибуток дає використання одиниці ресурсів.

Примітка. Інші показники розраховують аналогічно. І роблять висновки щодо факторів, які визначають розміщення галузі.

8.Аналіз темпів зростання галузі проводять через співставлення результатів діяльності (обсяги прибутку, обсяги випуску продукції чи надання послуг) галузі в плановому та базовому періодах:

9. Аналіз структурних зрушень в галузі розблять за допомогою коефіцієнту структурних зрушень:

10. Прогноз обсягів розвитку галузі за умови, що відомо частку галузі в промисловості в цілому в базовому періоді (D_баз.) та коефіцієнт структурних зрушень в галузі. Частка галузі в промисловості в плановому періоді рівна:

11. Визначення коефіцієнту міжгалузевих зв’язків:

k _{міжгал.зв.} = Обсяги продукції виробленої в галузі, яка направлена на споживання в інші галузі (чи реалізована населенню) / Обсяг продукції виробленої в галузі.

Чим вищий даний коефіцієнт, тим більш ефективно працює дана галузь.

12. Визначення коефіцієнту внутрішньогалузевих зв’язків:

k _{внутр.гал.зв}. = Обсяги продукції виробленої в галузі та спожитої самою галуззю (тобто обсяги напівфабрикатів для власного споживання) / Обсяг продукції виробленої в галузі.

Чим вищий даний коефіцієнт, тим менш ефективно працює дана галузь.

Примітка: Якщо рахують прибутки галузі, то обсяги продукції виробленої в галузі та спожитої самою галуззю (тобто обсяги напівфабрикатів для власного споживання) потрібно віднімати від загальних обсягів виробленої продукції.

13 Визначення коефіцієнту оновлення основних засобів галузі:

k_онов. = (Основні засоби _{введені} – Основні засоби _{виведені}) / Основні засоби галузі (чи підприємства)

© Відоменко О.І.