Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
(3-й курс) Книги по Укр мове / Курс лекцій, Степанюк О.В..doc
Скачиваний:
150
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
350.21 Кб
Скачать

35

Міністерство освіти і науки україни

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

О.В. СТЕПАНЮК

УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

КУРС ЛЕКЦІЙ

для студентів усіх спеціальностей

денної та заочної форм навчання

Схвалено

на засіданні кафедри

українознавства

як курс лекцій.

Протокол №7

від 2 грудня 2008

КИЇВ НУХТ 2009

О.В. Степанюк. Українська мова (за професійним спрямуванням): курс лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання. – К.: НУХТ, 2009. – 34 с.

Рецензенти: Колосюк В.О., канд. іст. наук, доц.

Момот В.М., канд. пед. наук, доц.

О.В.СТЕПАНЮК, канд. філол. наук, доцент.

© О.В. Степанюк, 2009

© НУХТ, 2009.

ЗМІСТ

Тема 1. Українська літературна мова, її норми та стилі­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­____________________4

Тема 2. Лексичні засоби сучасної української мови в офіційно-діловому та

науковому стилях___________________________________________________10

Тема 3. Морфологічні засоби офіційно-ділового та наукового стилів_______ 18

Тема 4.Синтаксичні засоби сучасної української мови у

професійному спілкуванні___________________________________________ 28

Запитання для самоконтролю_________________________________________34

Тема 1. Українська літературна мова, її норми та стилі

План

  1. Українська мова – національна мова українського народу. Основні етапи розвитку української мови.

  2. Українська мова – мова державна.

  3. Поняття літературної мови.

  4. Мовна норма.

  5. Поняття стилю та жанру.

  6. Офіційно-діловий стиль, його найважливіші риси.

  7. Науковий стиль, його основні ознаки.

Література

  1. Горбул О.Д., Галузинська Л.І. та ін. Ділова українська мова. – К.:

Т-во “Знання”, 2007.

  1. Українське ділове мовлення: Теоретичні положення та методично-практичні поради: Навч.-метод. посібник / О.Є.Бадах, М.В.Гуць, Т.В.Демидюк та ін.- К.: КВУУЗ,1997.

  2. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2006.

  3. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Атіка, 2007.

1.Українська мова – національна мова українського народу.

Основні етапи розвитку української мови

Мова – сукупність загальноприйнятих у межах певного суспільства звукових знаків для називання предметів і явищ навколишньої дійсності, комплекс правил поєднання цих звукових знаків у процесі висловлення думок.

Саме у мові закріплюється пізнання людиною об’єктивної дійсності, виражаються думки, почуття тощо.

Будучи духовним надбанням усього народу, всієї нації, мова становить суспільне явище, пов’язане з матеріально-виробничим, загальнокультурним, інтелектуальним, побутовим життям людини.

У людському суспільстві мова виконує такі функції:

  1. спілкування,

  2. повідомлення,

  3. впливу.

Українська мова – це рідна мова української нації, багатомільйонного українського народу, який проживає не лише в Україні, а й за її межами – в Росії, Молдові, Казахстані, Польщі, в інших країнах Східної Європи, в Канаді, США, Бразилії, Австралії та ін.

Українська мова має давні писемні традиції, багатовікову історію й по праву належить до числа високорозвинених мов світу за силою й багатством своїх виражальних можливостей, за милозвучністю та емоційністю. Донедавна така багата мова зазнавала істотного звуження, обмеження суспільно-комунікативних функцій. Тому розширення сфер функціонування української мови, піднесення її престижу на міжнародній арені значною мірою має залежати не лише від державних заходів на рівні законодавства, а насамперед від мовного навчання і мовного виховання. Мовне навчання передбачає свідоме практичне оволодіння українською літературною мовою, а мовне виховання ставить своїм завданням усвідомлення значення української мови не лише як засобу спілкування, а й як найважливішого джерела формування інтелекту й духовно-емоційної сфери особистості через її зв’язок із традиціями українського народу, української нації.

Українська національна мова існує у двох формах:

  1. у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

  2. у нижчих формах загальнонародної мови – у територіальних діалектах.

Українська мова належить до групи слов’янських мов, що є однією з груп індоєвропейської мовної сім’ї, до якої, крім згаданої слов’янської групи, входять романська, германська, балтійська, індійська та іранська групи, а також грецька, албанська та вірменська мови.

Слов’янська група мов складається з трьох підгруп: східнослов’янської, до якої входять українська, російська та білоруська мови; південнослов’янської, до якої входять болгарська, македонська, сербська, хорватська та словенська мови; західнослов’янської, до якої входять польська, чеська, словацька, верхньолужицька та нижньолужицька мови.

Учені-мовознавці зазначають: “Безпосереднім джерелом розвитку української, як і інших слов’янських мов, виступає праслов’янська мова, розпад якої починається орієнтовно в VІІ ст. У становленні української мови виділяються такі періоди: 1. протоукраїнська мова (VІІ-ХІ ст.);

2. староукраїнська мова (ХІ ст., час появи перших писемних пам’яток – ХІV ст.); 3. середньоукраїнська мова ( кінець ХІV – початок ХІХ ст.);

4. нова українська мова (від початку ХІХ ст.)” (3 підр.).