§ 107. Похідні прикметники

1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак—жан-жаківський.

2. Прикметники від китайських, корейських, в’єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом: Мао Цзедун — маоцзедунівський. Кім Ір Сен — кімірсенівський.

3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмаркутворюються тільки від іменника:бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом:де Голль — деголлівський, Нур ед Дін — нуреддінівський.Прикметники від прізвищ типуД’Аламберзберігають апостроф після частки:д’аламберівський.

4. Не утворюються прикметники:

а) Від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Ричард Левове Серце.

Примітка.Прикметник, утворений від імені та прізвища, пишеться через дефіс:Bальтер Скотт—вальтер-скоттівський,Жюль Верн — жюль-вернівський, Марк Твен — марк-твенівський.

б) Від тюркських, вірменських, арабських та ін. особових назв типу Керогли, Осман-пашатощо.

в) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д’Обіньє.

Географічні назви § 108. Українські географічні назви

Українські географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису: Верхньодніпровськ, Вінниця, Гребінка, Донецьк, Дубно, Житомир, Запоріжжя, Здолбунів, Кам’янець-Подільський, Київ, Козятин, Кременчук, Кривий Ріг, Львів, Миколаїв, Новгород-Сіверський, Одеса, Охтирка, Рівне, Сіверськодонецьк, Трипілля, Харків, Чернівці, Чернігів, Шепетівка, Ямпіль; Десна, Дніпро, Дністер, Західний Буг, Ірпінь, Прип’ять, Рось, Стохід, Сян, Тетерів, Тиса, Трубіж.

Примітка.У назвах українських міст треба розрізняти-польу небагатьох словах грецького походження (грецькеpolis«місто»):Маріуполь, Мелітополь, Нікополь, Севастополь, Сімферополь, Тирасполь— і-піль(з українського «поле»):Бориспіль, Крижопіль, Ольгопіль, Тернопіль.

§ 109. Географічні назви слов’янських та інших країн

Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.

1. Е. Російська літерае передається черезе: Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ, Новочеркаськ, Туапсе; Ветлуга, Лена, Нева, Онега, Пінега, Пенза, Терек, Шексна.

Але інколи е передається черезє:

а) На початку слова: Євпаторія, Єйськ, Єлець, Єнісей, Єреван; так само після голосного й при роздільній вимові після приголосного:Єгор’євськ, Колгуєв,Посьєт.

б) Після приголосних (крім шиплячих, ріц) у суфіксах-ев, -єєвросійських назв, похідних переважно від прізвищ:море Лаптєвих, Лежнєво, але: Плещеєво, Ржев, мис Рум’янцева.

в) Коли російському еоснови відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього):Бєжецьк,Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво.

Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке епередаємо черезі:Арабатська стрілка,Біла, оз. Біле, Біловезька Пуща, Вітка, Лісна, Негоріле, Піщане, Сінне, Сірий мис, Цілинограді под. Це стосується і польськогоіа:Біла Підляська, Білосток тощо.

Примітка.Польське й чеськее, що виступає в географічних назвах із суфіксом-ц- (лат.-с-), зберігається:Бельце, Кельце; Кошице, Лідице, Пардубице. Ці географічні назви не змінюються за відмінками. НазваЗакопанемає форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, відмінюється за його зразком:Закопане, Закопаного, Закопаномуй т. д.

2. Літера ёпередається:

а) Через йона початку та в середині слова, коли вона означає звукосполученняй + о:Йолкіно, Соловйово.

б) Через ьов середині слова, коли вона означає сполучення м’якого приголосного зо:мис Дежньова, р. Оленьок, але:р. Березова, Орел.

в) Через опід наголосом післяч, щ:Рогачово, Сичовка, Щокіно.

3. Літера эпередається черезе:Ельбрус,Ельтон, Емба, Естонія.

4. И.Літераипередається:

а) Через і або ї:

1) Через ів основі географічних назв, зокрема на їх початку, а також у кінці:Батумі, Бородіно, Вітебськ, Воткінськ, Ігарка, Іжевськ, Іркутськ, Кінешма, Поті, Сочі, Сухумі, Челябінськ; Двіна, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш, оз. Селігер.

2) Через їпісля голосного й при роздільній вимові після приголосного:Зілаїр, Кутаїсі,Троїцьк, Ананьїно, Мар’їно.

Примітка.У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишетьсяив суфіксах-ин-,-инськ-:Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ (докладніше про правописидив. нижче).

б) Російське ипередається черези:

1) Після ж, ч, ш, іц перед приголосним:Жигалово, Жиздра, Жила Коса; Ачинськ, Нальчик, Чирчик; Єгоршино, Ішим, Камишин, Тушино; Щигри; Цимлянська.

2) У географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов: Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в російській мові).

Примітка. Ізберігається в географічних назвах, утворених від людських імен, які в українській мові пишуться черезі:Леонідово.

3) У коренях географічних назв, якщо ці корені спіль­ні для української та російської мов: Виноградово, Кис­ловодськ, Клин, Кричев, Курильські острови, Липецьк, Лихославль, Тихвін, Тихорєцьк.

4) У складних географічних назвах, де ивиступає у функції сполучного звука:Владивосток, П’ятигорськ, Семипалатинськ.

5) У префіксі при-:Приволжя, Примор’я, Прикумськ.

6) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-:Зимовники, Тупик; Боровичі, Котельнич, Осиповичі, Углич; Бронниці, Гливиці, оз. Колвицьке, Луховиці; Митищі, Ртищево.

7) У закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березники, Валуйки, Горки, але Жигулі (бо тут м’яка основа).

8) У словах Сибір, Симбірські похідних від них (наприклад,Новосибірськ).

5. Ы. Літераыпередається черези:Викса,Витерга, Іртиш, Сизрань, Сиктивкар, Чебоксари, Шахти.

6. У словах: Росія, російський, Білорусь, білоруськийприголоснийсне подвоюється.

7. Географічні назви з прикметниковими закінченнями.

а) Прикметникові закінчення географічних назв передаються так: -ый, -ой– через-ий;-ийпісля твердого приголосного – через-ий, після м’якого приголосного – через-ій;-ая, -яя– через -а, -я;-ое, -ее– через-е, -є:Становий (хребет); Великий Устюг, Оленій (острів); Лиха, Нижня Тунгуска, Чусова; Благодарне, Бологе, Майське, Покровське, Углове.

б) Російські назви з кінцевими -ово, -евота-инопередаються через-ово, -євота-іно (-їно), після шиплячих –-ино:Внуково, Орєхово-Зуєво; Бородіно, Мар’їно, Пушкіно, Єгоршино, Рощино.

в) Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -иепередаються черезі:Нові Ключі, Набережні Човни, Чисті Пруди.

г) Прикметникові закінчення, що входять до складу слов’янських географічних назв, передаються відповідни­ми українськими: Банська Бистриця, Нові Замки, Стальова Воля, Чеський Крумльов.

д) Польське ó, що виступає в суфіксі -ówу географічних назвах, передається черезу:Жирардув, Жешув, Томашув-Мазовецький і т. ін., але традиційноГрубешівКраків.

е) Польські носові ą, ęпередаються сполученнями літером, емперед губними приголосними:Домброва, Дембиця; перед іншими приголосними — сполученнямион,єн: Конт, Ченстохова.

8.Апостроф. Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових ір, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, передя, ю, є, ї:В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв;передйоапостроф не пишеться:Муравйово.

Примітка.Колия, юозначають сполучення пом’якшеного приголосного за, у, то апостроф перед ними не пишеться:Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

9.Ь. а) Знак м’якшення(ь)пишеться в географічних назвах після м’яких приголоснихд, т, з, с, ц, л, н:

1) Перед я, ю, є, ї:Дьєпп, Пхеньян, Сьєрра-Леоне, Усольє.

2) Перед приголосним: Клязьма, Лисьва, Льгов.

3) У кінці слова: Гомель, Нахічевань, Сімферополь, Тянь-Шань.

Примітка.Колия, юозначають сполучення м’якого приголосного за, у, то перед нимиьне пишеться:Аляска, Челябінськ, Тюмень.

б) Твердий кінцевий приголосний основи цпом’якшується в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах-ець, -аць, -иця:Олонець, Повенець, Череповець, Крагуєваць, Столаць; Дембиця, Ломниця, Речиця.

в) Суфікси географічних назв -ск, -цкпередаються відповідно українськими суфіксами-ськ, -цьк:Братськ,Брянськ, Курськ; Кузнецьк, Троїцьк.

§ 110

Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаються: Аравійське море, мис Доброї Надії, Перська затока. Північний Льодовитий океан.

Завжди перекладаються й прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу, що виступають у складі географічних назв: Великий каньйон, Нижній Новгород, Південна Америка, Північний полюс.