V. Найголовніші правила пунктуації § 115. Крапка (.)

Крапка ставиться:

1. У кінці розповідного речення або спонукального, якщо воно вимовлене без окличної інтонації:

Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України та й ще йтимуть. Посилав універсали з Січі, тепер хочу скласти універсал із Чигирина (Загребельний).

Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян (Рильський).

2. У кінці пов’язаних між собою частин розповідного тексту, коли автор хоче навмисто подати їх інтонаційно відокремленими одна від одної:

А я ходжу. Рівним, розміреним кроком, через усю хату, з кутка в куток. З кутка в куток (Коцюбинський).

3. У кінці рубрик переліку, коли вони досить розвинені й кожна з них становить закінчене речення:

Відзначаючи ювілей видатного українського вченого-сходознавця, одного з засновників Академії наук України, академіка АН України А. Ю. Кримського, загальні збори Академії наук України постановили:

1. З метою відродження й розвитку національної школи сходознавства як важливого наукового компонента інтелектуальною потенціалу України створити в системі АН України Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського.

2. Видати повне зібрання творів академіка АН України А. Ю. Кримського.

3. Порушити клопотання перед Кабінетом Міністрів України про створення будинку-музею академіка АН України А. Ю. Кримського в м. Звенигородці Черкаської області (з «Вісника АН України»).

4. Після речення, за яким розпочинається виклад роз­горненої розповіді, опис тощо:

А діло було таке. Студенти з царського садка пішли в гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Орданському. Той купець мав багацько дочок, не дуже гарних. Він закликав до себе десятками всяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав уже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім стіну Братського монастиря (Нечуй-Левицький).

5. Як знак незакінченості слова на письмі, напр.: т.аботов.(товариш),гр.(громадянин), (про скорочені слова див.§ 39).

Примітка 1. Крапка не ставиться:

а) В абревіатурах між складовими частинами: ООН, МАУ, радгосп, вуз.

б) У скорочених назвах метричних мір: г(грам),кг(кілограм),м(метр),мм(міліметр),т(тонна).

Примітка 2. Про вживання крапки замість коми див.§ 118, п. 2, прим.1.

§ 116. Знак питання (?)

Знак питання ставиться:

1. У кінці питального речення:

За кожною з цих пам’яток — люди: майстри, митці. Хто знає про них?Хто назве їх імена? (Федорів).

Чи совам зборкати орла? Чи правду кривді подолати? (Рильський).

Примітка 1.Підвищена проти звичайної питальна інтонація передається двома або трьома знаками питання:

Кляті! кляті! Де ж слава ваша?? На словах! Де ваше золото, палати? Де власть великая?(Шевченко).

Примітка 2.У питальних реченнях з однорідними членами знак питання можна ставити після кожного однорідного члена з метою розчленування питання:

Хіба ж живуть вони? і знають, Як ви сказали, благодать, Любов?.. (Шевченко).

Примітка 3.Знак питання не ставиться в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням (хоч інтонація в таких випадках часто мало відрізняється від інтонації питальних речень):

Ніхто не запита В принишклої блідої Катерини, Чом на щоці сріблиться сіль крута — Ще свіжий слід невтертої сльозини (Бажан).

Коли ж головне речення питальне, тоді в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням знак питання ставиться:

Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл Під небом літає у теплії дні? (Глібов).

Пам’ятаєте, який у мене веселий дід був? (Яновський).

2. У дужках у середині цитати або після неї для виявлення сумніву або критичного ставлення до того, хто цитує, до наведеного матеріалу:

Нехай багато не розводяться вчорашні «марксисти» про велике значення колективізації (?), яка нібито врятувала (??) Україну від голоду (?!)(З газети).