Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Верба.doc
Скачиваний:
57
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
41.08 Mб
Скачать

9. Латиномовна поезія Сковороди

Сковороді належить досить багато латиномовних поезій. Се­ред них - «Саrmen» («Мелодія») зі збірки «Сад божественних пі­сень», «Іn паtalem Jеsи» («На Різдво Христове»), «Еst qиаеdаm mаегепtі flеге vоluрtаs» («У горі втіху приносять сльози»), «Quіd еst vігtus?» («Що таке чеснота?»), «Еріgrаmmа» («Епіграма»), «Іп nаtаlеm Ваsіlіі Тоmагaе, риегі 12 аnnоrum» («На день народження Василя Томари, хлопчини 12 років»), «Іn nаtаlеm bі1оgгоdеnsis еріsсорі» («На день народження білгородського єпископа»), «Dе sасга саеа, sеu аеtеrnіtаtе» («Про святу вечерю, або Про вічність»), «De umbratica voluptate» («Про примарну розраду»), «Dе jеjuпіо» («Про піст»), 25 віршів у листах до Михайла Ковалинського, 2-у листах до Якова Правицького, а також численні двовірші та невели­чкі уривки, розсипані по різних творах філософа. Латинські вірші Сковороди можна розподілити на ліричні, привітальні та набожні. Вони написані елегійним дистихом, ямбічним триметром, аск-лепіадовою строфою, ямбом і амфібрахієм. У своїй латинській поезії Сковорода рясно користався мітологічними образами й сюжетами, вживав різноманітні риторичні прийоми: анафори, антитези тощо. Перу Сковороди належить також латиномовна езопівська байка про Вовка та Ягня [Л.У. – С. 239-240].

10. Байки Сковороди

Перу Сковороди належить перша в історії української літератури збірка байок – «Харківські байки». Байка була, добре знана в нашій літературі задовго до Сковороди: теорію байки докладно розглядали в шкільних курсах поетичного мистецтва, а особливо полюбляли байки українські барокові проповідники – у казаннях одного тільки Антонія Радивиловського мож­на знайти біля двох десятків байкових сюжетів. Утім, саме Сковороду слід уважати за „батька” української байки. У 1769 році, облишивши свої виклади в Харківському колегіумі, він заходився коло літературної праці, написавши зокрема півтора десятка прозових езопівських байок. А навесні 1774 року, перебуваючи в Бабаях, філософ написав іще п'ятнадцять байок та й скомпонував збірку, яку назвав «Харківські байки». Байку Сковорода розглядав як філософський жанр. Говорячи про її єство, він покликається на „стародавніх любомудрців”, перш за все, на Сократа, котрий, за переказами, під кінець життя завершував декілька езопівських сюжетів. Для Сковороди це є розумна забавка, така собі картинка, „зверху смішна, але всередині чудова”. Про філософічність байок Сковороди свідчить і те, що їхній епімітій, або „сила”, годен часом набагато перевершувати обсягом саму фабулу. Зрештою, основна тема, якою переймається Сковорода-байкар, так само філософська – „сродність”. Половина всіх «Харківських байок» присвячена саме їй: «Старий і молодий жайворонок», «Коліщата дзиґарські», «Орел і Сорока», «Голова і Тулуб», «Брусок і Ніж», «Орел і Черепаха», «Собака і Коняка», «Бджола і Шершень» та інші. Прикметною рисою байок Сковороди є те, що майже всі їхні фабули побудовано у формі яскравих діалогічних сценок. Персонажами «Харківських байок» виступають передовсім тварини й птахи, але також люди, стихії, приладдя, коштовне каміння тощо. Почасти вони взяті Сковородою з традиційних езопівських сюжетів, як-от, приміром, Орел та Черепаха, Гній; почасти – з популярних емблематичних енциклопедій (Змія, яка скидає із себе линовище, Верблюд та Олень), а почасти є цілком оригінальними, як-от дзиґарські коліщата, Вітер чи Брусок [Л.У. – С. 201-209].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]