Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Верба.doc
Скачиваний:
57
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
41.08 Mб
Скачать

3. Богопізнання в Сковороди

Богомислення Сковороди поєднує в собі складники і негативного (апофатичного), і позитивного (катафатичного) способів пізнання Абсолютного. Наш філософ уважав, зокрема, що Бог об’явив себе в трьох світах: природі, людині та Святому Письмі. Відтак, природа, людське серце та Біблія є тими трьома „книгами", читаючи які, людина може пізнати єство речей. Звідси випливає знана сковородинська гадка про тотожність богопізнання й себепізнання (наприклад, у діалозі «Нарцис» Сковорода стверджував: „Пізнати себе і зрозуміти Бога – це одна й та сама справа..., адже істинний чоловік і Бог – одне”), а також символічність сковородинської манери думання про Бога [Л.У. – С. 93-96].

4. Есхатологія Сковороди (наука про „горній Єрусалим”)

Богослів’я Сковороди має виразне есхатологічне забарвлення. Досить пригадати бодай його візію «Боротьба архистратига Михайла із Сатаною», в якій змальовано яскраву картину вселенської борні добра та зла, перемоги світла над темрявою. Сковорода обстоює думку, згідно з якою, „як уся сумішка творива випливає з божественного джерела, так вона й повернеться до Того, хто є початок та кінець і Хто ... має вести нас від смерті до життя, від землі до неба”. Ця думка, в якій відлунює орігенівська ідея всезагальної віднови Божого творива, розгортається в науку про „духовну республіку”, чи „горній Єрусалим” [Л.У. – С. 96-98].

5. Зв'язок богослів'я Сковороди із сектярством

Питання про стосунок Сковороди до сектярства доволі складне. Дехто з дослідників, як-от, приміром, Орест Новицький, говорив про істотний вплив науки Сковороди на сектярів, найперше на духоборів, Георгій Флоровський добачав чимало збіжностей між наукою Сковороди та ідеями сектярів, а Володимир Бонч-Бруєвич навіть видав був твори Сковороди в серії «Матеріали до історії та вивчення російського сектярства й старого обряду». Тим часом Володимир Ерн дуже обережно говорив про наявний у Сковороди „потенціал сектяра”, мавши на думці позацерковні риси сковородинської релігійності, а Дмитро Чижевський узагалі заперечував посутній вплив Сковороди на ідеологію сектярів. Так чи так, твори Сковороди втішалися неабиякою популярністю серед молокан, духоборів, баптистів тощо [Л.У. – С. 93-98].

6. Поняття Бога в Сковороди

Все минає, але любов після всього зостається. Все минає, але не Бог і не любов

[Т.2, С. 364].

Все суета. Все преходит. Бог же мира с нами вовєки.

[Т.2, С. 202]

Свою науку про Бога Сковорода системно викладає в першому розділі трактату «Початкові двері до християнської добронравності»: „Увесь світ складається з двох натур: одна ви­дима, а друга невидима. Видима натура називається твориво, а невидима – Бог. Ця невидима натура, Бог, наповнює та утри­мує все твориво; він усюди та завжди був, є і буде... Напр., людське тіло видиме, але той, що його наповнює та утримує, розум – невидимий. Отож, у старовину Бога називали всесвітнім розумом. Йому ж тоді були різні ймення, напр., натура, існування, вічність, час, доля, неминучість, фортуна й ін. А в християн найвидатніші йому ймення такі: Дух, Господь, Цар, Отець, Розум, Правда. Останні два ймення здаються найбільш відповідними, бо розум геть нематеріальний, а правда вічним своїм існуванням протилежна мінливій матерії”. Відтак, на ду­мку Сковороди, Бог – це передовсім абсолютна єдність, котра не має частин, „безпочатковий початок”, „блаженна натура” тощо. Як і багато хто з містиків, Сковорода вважав, що Бог не має властивого собі ймення („Dеus іппоmіus”), хоча, з другого боку, Божих імен є сила-силенна („Dеus multiпоmіus”) [Л.У. – С. 101-106].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]