Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

1

.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
52.79 Кб
Скачать

1. Основні правила правопису іншомовних слів

Джерелом поповнення лексики сучасної української мови, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики. Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном, юрист, суфікс, академія, буква, м'ята та ін. Від основ таких слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотворчих засобів. Наприклад: агроном — агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз — гарбузиння, гарбузовий. Інші запозичені слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних. Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет і т. д.

До складу української лексики входить багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів російської мови. Наприклад: укр. втілення — відповідно до рос. воплощение; укр. відродження — відповідно до рос. воз-рождение і т. д.

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження — грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил; назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур 'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова ситець, дюйм, картур та ін.

Із скандинавських мов увійшла до української мови незначна кількість слів, зокрема: клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена: Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.

У словниковому складі української мови є запозичення й з інших мов, здебільшого рідковживані: булат, тахта, караван, гиря (з іранської); чесуча, чай (з китайської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської) тощо.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства —політичних, економічних та культурних — і водночас збагачували словниковий склад нашої мови.

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л передаємо у словах: аероплан бал, план, повела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л передаємо у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж:, канцелярія, ілюстрація., полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція та ін.

Протокол - це один з найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. У протоколах фіксуються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в результаті обговорення.

Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа. Протоколи загальних зборів (нарад) підписують голова й секретар, а протоколи засідань комісій - усі члени президії.

За обсягом фіксованої інформації протоколи переділяють на: Смислі, в яких записано лише ухвалу або поширену резолюцію, а також зазначено номер, дату, назву організації, кількість присутніх, порядок денний. Під рубрикою "Слухали" - назва питання, хто висловився.

Повні, в яких записуються виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань. У докладний протокол заносять також запитання доповідачеві та конспективний запис виступів під час обговорення.

Стенографічні, де всі виступи, репліки, запитання й відповіді записуються дослівно.

Протокол має такі реквізити:

1. Назва виду документа, яку пишуть посередині рядка.

2. Порядковий номер протоколу.

3. Назва зборів, конференції, засідання, наради із зазначенням їх характеру (загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада).

4. Назва установи, підприємства чи організації, де відбулися збори, конференція.

5. Дату проведення зборів, засідання, наради, яку пишуть нижче від назви організації ліворуч. У цьому ж рядку праворуч пишуть місце проведення (назву міста).

6. Кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка. За великої кількості присутніх на засіданні їх список складають окремо й додають, а в протоколі зазначають лише загальну кількість. Якщо кількість учасників сягає 10-12 осіб, то вказують усіх присутніх.

7. Посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії).

8. Порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах, нараді або конференції. Питання у порядку денному формулюють у називному відмінку.

9. Текст.

10. Перелік додатків до щютоколу із зазначенням кількості сторінок.

11. Підписи керівників зборів, засідання, конференції (голови й секретаря).

Основний текст протоколу переділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожний розділ містить: "Слухали", "Виступили", "Ухвалили", що оформлюються без відступу від межі лівого берега.

Резолюція - це документ, який фіксує рішення, постанову. Найчастіше резолюцію приймають на зборах, з'їздах, конференціях; її вміщують у кінці протоколу або пишуть окремо й додають до нього.

Резолюція складається із вступної (констатуючої) і директивної частин. У констатуючій частині спочатку відзначають досягнення з питання, що розглядається, а потім указують недоліки. У директивній (резолютивній) частині роблять узагальнені висновки, оцінюють роботу, визначають конкретні заходи з кожного питання, спрямовані на виконання поставлених завдань, усунення виявлених недоліків, зазначають відповідальних осіб.

Витяг з протоколу (рос. выписка из протокола) - документ, який є частиною протоколу, потрібною для вирішення окремого питання.

Від протоколу витяг відрізняється тим, що в ньому подається ухвала лише з одного питання, тому порядок денний у ньому не зазначається. Витяг з протоколу складають та надсилають (або передають) окремим особам чи підприємствам на їхню вимогу.

У витягу зазначають такі реквізити: 1. Назва виду документа.

2. Заголовок протоколу.

3. Номер протоколу .

4. Дата складання протоколу.

5. Текст витягу (формулювання питання" прізвища й ініціали тих, хто виступив, а також зміст прийнятих рішень).

6. Дата видачі витягу.

7. Підпис секретаря та/або голови засідання.

8. Печатка (за потреби).

У протоколі роблять позначку про зроблений витяг, а також зазначають, кому його вручено чи надіслано.

Зразок витягу з протоколу

Витяг з протоколу № 5 засідання кафедри українознавства

14.04.2004

Присутні: завідувач кафедри українознавства, професор Горбул О.Д., професори Буравченкова С.Б., Тюрменко 1.1., доценти Береговий С.І., Колосюк В.О., Левицька Н.М., старший викладач Галузинська Л.І., асистенти Бондаренко Л.О., Бухальська М.А., старший лаборант Салабай Л.М., аспірант Чук 1.1.

СЛУХАЛИ:

Чук 1.1. - затвердження теми кандидатської дисертації. УХВАЛИЛИ:

1. Затвердити тему кандидатської дисертації аспірантки Чук Ірини Іванівни у такому формулюванні: "Розвиток сучасного українського телебачення".

2. Призначити науковим керівником проф. Горбула Олександра Дмитровича.

Завідувач кафедри (підпис) О.Д. Горбул Секретар (підпис) Л.М. Салабай

Ухвала (рішення)

Ухвала, або рішення, - правовий акт, який видається кількома колегіальними державними органами та громадськими організаціями; розпорядчий документ, який приймається місцевими радами народних депутатів або їхніми виконавчими комітетами, державна адміністраціями в колегіальному порядку.

Коло питань в ухвалах місцевих рад дуже широке: вони керують усіма галузями суспільно-культурного й господарського життя міста, району, села. Прийняті в межах наданим радам та їхнім виконкомам прав ухвали (рішення) є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами й організаціями на території, підпорядкованій раді, а також посадовими особами й громадянами.

Ухвали (рішення) виконкомів, держадміністрацій за юридичними ознаками бувають нормативними та індивідуальними. У нормативних ідеться про режим роботи підприємств торгівлі й побутового обслуговування населення, а в індивідуальних - про прийняття до експлуатації об'єктів будівництва, встановлення опікунства, виділення чи розширення житлової площі.

Ухвала має вступну частину з констатацією стану питання, що розглядається, а також постановчу з переліком заходів і термінів їх виконання, зазначаються прізвища відповідальних за здійснення прийнятих заходів службових осіб і тих, кому доручено контроль за виконанням рішення.

Реквізити ухвали:

1. Бланк з назвою місцевої ради народних депутатів чи виконавчого комітету (або іншої установи) з гербом України.

2. Місце видання.

3. Назва виду документа.

4. Дата (або дата й номер).

5. Заголовок.

6. Текст ухвали.

7. Підписи голови та секретаря виконкому.

8. Печатка.

Зразок ухвали

ДНІПРОВСЬКА РАЙОННА РАДА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ м. Київ

ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ

УХВАЛА

27.04.2005 №127

Про надання житлової площі громадянам, які перебувають на квартирній черзі

Розглянувши списки про надання житлової площі працівникам підприємств, організацій і установ Дніпровського району та пропозиції житлової комісії, керуючись Положенням про порядок надання житлової площі в Україні, виконком ухвалив:

Бондаренко Лесі Олександрівні, доцентові кафедри українознавства Національного університету харчових технологій, що мешкає за адресою: вул. Тампере, 16, кв. 7, займає 3 кімнати площею 42 кв. м., на якій проживають:

1. Заявник - Бондаренко Леся Олександрівна;

2. Мати заявника-Бондаренко-Чекан Віолетта Семенівна, виділити двокімнатну квартиру повторного заселення № 134 у будинку № 316 по вул. А. Малишка житловою площею 27,5 кв. м., згідно з чергою № 135 від 1991 року.

Голова виконкому (підпис) П.О. Середа

Секретар виконкому (підпис) Л.К. Сенів Печатка

У сучасній українській мові написання слів іншомовного походження визначається такими правилами:

Звук л на письмі передається твердо і м'яко (залежно від того, як узвичаєно вимовляти дані слова в сучасній українській мові). Наприклад, твердий л - у словах: аероплан, баї, план, новела, блок, баланс, лупа, соціологія та інші; м'який л- у словах: асфальт, табель, автомобіль, пляж, канцелярія, ілюстрація, полярний тощо.

Після л в іншомовних словах пишеться завжди е, а не є: пленум, легенда, лекція.

У загальних словах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, сума, маса, каса, колектив, група, метал.

Але в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається: тонна, манна, ванна, брутто, нетто.

Це ж стосується і слів із префіксами: ап-, їм-, ір-, контр-, сюр-, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком, наприклад: ірраціоначьний, сюрреалізм.

Подвоєння зберігається у власних іншомовних іменах і назвах: Діккенс, Руссо, Уеллс, Шіллер; Гілландія, Марокко, Міссурі.

У всіх похідних від них словах подвоєння також зберігається: голландський (бо Голландія), марокканець (бо Марокко), Міссурійський (бо Міссурі), руссоїст (бо Руссо).

На початку і в середині слова перед голосним та й пишеться і, а не й: індустрія, історія, тріумф, матеріал, Індія, Ібсен та ін.

В основах іншомовних слів сполучення голосних іа, іу, іо не змінюється: аксіома, діалектика, радіус та ін. А сполучення іе змінюється на іс: дієта, гігієна, клієнт.

Літера и пишеться у власних географічних назвах: Америка, Африка, Британія, Париж, Рим, Сіцілія, Чикаго, Мадрид, Алжир.

Літера і пишеться в кінці невідмінюваних слів: журі, колібрі, таксі, поні.

Після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишеться і: білет, вітрина, графік, економіка, кіно, хірург, літератор.

Після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишеться и: директор, тираж, позиція, система, режим, шифр, критика, фізика, поетичний та ін.

В основах іншомовних слів після голосних пишеться ї: Енеїда, героїчний, архаїчний.

Після апострофа, ь, й, е, і пишеться є, а не е: кур'єр, кар'єра, портьєра, гігієна, реєстрація.

У словах іншомовного походження після м'яких приголосних д,т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї, йо пишеться ь: брильянт, бульйон, мільйон, досьє, кольє, марсельеза, трельяж:. Ньютон, Віньї (але мадяр).

Запам'ятайте правопис слів: журі, феєрверк.

Власне українська лексика – це слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, з появою тих понять, які вони позначають. До споконвічної лексики належать слова, що позначають лічбу, назви місяців, дії, частини тіла, спорідненість, членів сім’ї, психічні стани, якості людини, предмети, продукти, тварин тощо. Ось деякі із власне українських слів:

Мама, батько, білий, бог (пан), боятися, брат,

вересень, весілля, вівторок, відьма, вісім, внук, вогонь, вода, володіти, вулиця,

два, двері, двір, день, десять, джерело, дзеркало, дивитися, дід, дім, добрий, дочка, друг, дух, душа,

жало, жаль, жати, жити, жито, жувати,

Серед ділової кореспонденції (документи організаційно-розпорядчого характеру, інструкції, інформативні запити та ш.) важливе місце займає листування.

Лист — це узагальнена назва документів (лист-по-відомлення, лист-подяка, лист-нагадування, лист-прохання, листи супровідні, рекламні та ін.), що пересилаються поштою.

Листи друкують на друкарській машинці або набирають на комп'ютері. Особисті листи пишуть ще й від руки.

Щодо змісту службового листа: мають бути вступ, виклад, висновки й закінчення. Текст складається довільно.

Лист — це поширений вид документації, один із способів обміну

інформацією. Службові листи належать до основних засобів встановлення та

підтримання офіційних, службових контактів між підприємствами,

організаціями, установами, фірмами та закладами.

За тематичною ознакою (досить умовно) поділяють кореспонденцію на:

• ділову;

• комерційну.

Комерційні листи фіксують укладення і виконання комерційної угоди. У них

вирішуються питання збуту продукції (послуг) і постачання. До чисто

комерційних видів ділової кореспонденції належать:

• листи-запити;

• пропозиції;

• листи-рекламації;

• відповіді на ці види листів.

Ділові листи вирішують організаційні питання, правові проблеми, а також

питання економічних відносин кореспондентів. Ділові листи відрізняються

різноманітністю форм: це може бути розписка, повідомлення, запрошення

або протокол, рекламний проект, що викладаються на багатьох сторінках.

Ділова кореспонденція завжди має офіційний характер.

За функціональною ознакою ділові листи поділяються на ініціативні листи

і листи-відповіді:

1) листи, що потребують відповіді:

• листи-прохання;

• листи-звернення;

• листи-пропозиції;

• листи-запити;

• листи-вимоги.

2) листи, що не потребують відповіді:

• листи-підтвердження;

• листи-нагадування;

• листи-попередження;

• листи-повідомлення;

• супровідні листи.

За ознакою адресата ділові листи поділяються на звичайні та циркулярні.

Звичайний лист надсилається на одну адресу, циркулярний лист

направляється з одного джерела на кілька адрес, як правило,

підпорядкованих інстанцій (організацій).

Діловий лист може відправлятися традиційною чи електронною поштою,

факсимільним, телеграфним зв'язком тощо.

За структурними ознаками ділові листи поділяються на регламентовані

(стандартні) і нерегламентовані (нестандартні). Регламентовані листи

вирішують типові питання регулярних економіко-право-вих ситуацій. При їх

складанні використовуються стандартні фрази, конструкції, стандартний

формат паперу, реквізити тощо. Регламентовані листи мають чітко

визначену структуру — вступ — мотивацію і основну частину.

Нерегламентований діловий лист являє собою авторський текст. Такий лист,

порівняно з регламентованим, є менш формалізованим, може містити

експресивні мовні елементи. У нерегламентованих ділових листах також

використовуються шаблони, але зловживати ними не варто. У цьому жанрі

офіційно-ділового стилю автор може продемонструвати своє вміння

користуватися виразними засобами мови і неординарність викладу думок.

За композиційними особливостями ділові листи поділяються на одноаспектні

й багатоаспектні. Одноаспектний лист розглядає одну проблему, питання, а

багатоаспектний — кілька. Багатоаспектний лист може містити пропозицію,

прохання й нагадування одночасно.

Обов'язковими реквізитами ділових листів є такі:

1) назва організації;

2) довідкові відомості про організацію;

3) дата документа;

4) реєстраційний номер документа;

5) посилання на номер і дату вхідного документа;

дату вхідного документа;

6) адресат;

7) текст документа;

8) підпис;

9) відмітка про виконавця.

Реквізит "Назва організації" вказує адресанта. Це може бути організація,

її структурний підрозділ. Довідкові відомості про організацію включають

її адресу, номери телефонів, факсів, електронної пошти. Ці два реквізити

ставляться у верхньому лівому куті аркуша.

Нижче ліворуч пишуть дату документа, яка позначається арабськими цифрами

(02.09.2001 р.) або словесно-цифровим способом (17 березня 2000 p.).

Дата проставляється у день підписання документа. Реєстраційний номер

документа — це його порядковий номер. Він ставиться під датою.

Посилання на номер і дату вхідного документа роблять у

листах-відповідях.

Адресатом ділової кореспонденції можуть бути організації, їх структурні

підрозділи, посадові і фізичні особи. Цей реквізит розташовується у

правому верхньому куті листа. Назва організації та її структурного

підрозділу має форму називного відмінка:

Харківська міська держадміністрація

ЗАТ "Будівельник", бухгалтерія

Посаду, ім'я особи, якій адресовано документ, зазначають у давальному

відмінку:

Директорові меблевої фабрики "Смерека" Клименкові В. В.

Якщо лист адресований не керівникові підприємства, а іншій посадовій

особі, то її посаду і прізвище пишуть після назви підприємства:

ВАТ "Еврика", начальникові планово-економічного відділу Петровій О.М.

Діловий лист відзначається стислістю, звичайно його обсяг не перевищує

1-2 аркушів. Текст ділового листа обов'язково включає звертання до

адресата і комплімент — засвідчення ввічливості.

Під текстом ставиться реквізит "Підпис", до якого входять назва посади

особи, яка підписала документ, її особистий підпис і його розшифрування.

Нижче ліворуч зазначається прізвище виконавця (укладача листа) та його

телефон.

З усіма реквізитами діловий лист має такий вигляд:

Україна ЖОВТНЕВА РАЙОННА РАДА Керівникові

НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ ВАТ "Будмеханізапія" ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ вул. Разіна,

4

252057, м. Київ, пр. Перемоги, 41 а. 252044, Київ

Тел. 446-03-26

25.03.97 №413

На №____від_________

У зв'язку з підготовкою виконкомом телефонного довідника прошу Вас до

15.04.97 надіслати такі дані:

1. Повна назва підприємства з вказівкою поштового індексу і адреси.

2. Прізвище, ім'я, по батькові, домашній і службовий телефон таких

посадових осіб:

• керівника та його заступників;

• головного інженера;

• головного бухгалтера;

• начальника відділу кадрів;

• чергового.

Інформація надсилається українською мовою.

Голова Підпис С. П. Куманчук

Вик. Сокирко Н. Г. 4461257

ТОВ "Спецкооперація"

02068, м. Київ

вул. Вербицького, 8

22.07.99 р. № 243

На № 2/1120 від 12.07.99 р

На Ваш вих. № 2/1120 від 12.07.99 повідомляємо, що серед працівників

підприємства юнаків 1983 року немає.

Харківський РВК м. Києва

Заступник директора Підпис

П. П. Маковей

Вставні слова й словосполучення на письмі виділяються комами: Безперечно, осика відіграє вельми важливу роль у народній медицині (Г. Булашев); Нарешті, без належного знання дохристиянських вірувань годі зрозуміти історію української культури та літератури, як давньої так і нової... (Митрополит Іларіон).

Залежно від контексту деякі слова можуть уживатися то як вставні, то як невставні: звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно. Пор.: Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо (М. Рильський) і Мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка).

Примітка. Не є вставними й, отже, не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між іншим, між тим, у кінцевому результаті, буквально, майже, зв традицією, зазвичай, при цьому, при тому, якраз, як-не-як, тим часом, до того ж та Ін.

Після сполучників перед вставним словом ставиться кома: Чи просто везе мені, щастить, чи, може, саме наше життя таке вже стало врожайне повноголосими видатними людьми? (О. Гончар).

П р и мі т к а. 1. Якщо сполучник стоїть напочатку речення і передує вставленому, то він від вставного переважно не відділяється: А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі (Ю. Сердюк).

2. Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитися і не ставитися: Коло творчих пошуків Володимира Івановича Вернадского таке, що з плином часу його ідеї не застарівають, а навпаки, стають ще актуальнішими (3 підручника).

Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що повторюються, пропущене слово, тоді замість коми ставиться тире: Республіка повинна, з одного боку, задовольняти свої потреби в кадрах, а з другого -на договірних основах задовольняти прохання близьких і далеких сусідів (В. Русанівський).

Виділяються комами вставні речення різних типів, що приєднуються за допомоги сполучників і сполучних слів:Малишко, як мені здається, зумів осягнути саму душу народної поезії; внутрішні закони її розвитку (О. Гончар).

Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, виділяються найчастіше

дужками: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рамо вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (О. Гончар).

Примітка. Інколи дужки заміняються комами й тире, якими зазвичай виділяються укладнені або складні вставлені компоненти: Зі скреготом і брязком у двір, - якщо те, що залишилося можна назвати двором,- в'їжджають два бульдозери (О. Довженко).

7. Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов'язані з основним реченням, тобто нема потреби їх різко відмежовувати від основного речення, виділяються переважно тире: Позбавити людину рідної мови - чи то згідно з її волею, чи всупереч їй - аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності. (В. Русанівський).

Примітка. Якщо вставлене речення виділяється двома тире, то кома, яка повинна стояти на місці розриву, ставиться перед другим тире або вся вставлена конструкція виділяється комами з тире: Про літературу кажуть,-нехай не буде це прийнято як тривіальність, - що література є дзеркало життя (Ю. Смолич); Сьогодні устав рано, боявся проспати, - мама ще вдосвіта пішла на ферму,- похапцем зібрався і вже був рушив з двору, як згадав про квіти (І. Цюпа).