Лекція3. Безпека праці та профілактика виробничого

травматизму

1.Основні причини виробничих травм в галузі

За останні роки рівень травматизму на окремих видах робіт залишається на високому рівні. За статистичними даними з загальної кількості нещасних випадків в умовах галузі 18% припадає на електротравматизм, який призвів до найбільшої кількості травм зі смертельним наслідком. Рівень травматизму, пов’язаний з засобами механізації в умовах галузі, складає 48% від загальної кількості травм. Майже 73 відсотки нещасних випадків і аварій на виробництві сталися з організаційних причин, 14 відсотків – із психофізіологічних.

Профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято ділити причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту, використання устаткування, механізмів та інструментів не за призначенням.

Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів, конструктивні недоліки устаткування, недостатність або недосконалість захисних загороджень, запобіжних пристроїв.

Санітарно-гігієнічні причини: підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи недосконале освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови та ін.

Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність.

2.Методи дослідження виробничого травматизму.

Методи аналізу травматизму можна поділити на топографічний, монографічний, статистичний.

Топографічний метод аналізу травматизму полягає у вивченні причин нещасних випадків за місцем їх виникнення. Він застосовується для виявлення за топографічною діяльністю, кількістю нещасних випадків за певний період на конкретних робочих місцях, дільницях, окремих об’єктах. При цьому кожен нещасний випадок позначають на карті – схемі умовним символом. Виявлення концентрації нещасних випадків на окремих місцях дозволяє адміністрації разом із профспілковим комітетом проводити більш ретельне обстеження таких місць і ділянок для з’ясування причин нещасного випадку і розробки заходів щодо їх запобігання.

Монографічний метод – це ретельне обслідування і аналіз кожного нещасного випадку. При цьому уважно вивчають виробничі обставини, умови праці, особливості технологічного процесу, стан машин, обладнання. Цей метод полягає в детальному вивченні виробничого середовища з позиції потенційної небезпеки. Він найдійовіший в запобіганні нещасних випадків, оскільки дає можливість запобігти і передбачити виникнення нещасних випадків на тих об’єктах, що проектуються, створюються або експлуатуються. Такий метод, як правило використовують науково-дослідні інститути і спеціалізовані лабораторії.

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму в застосовується для визначення кількісних показників, що характеризують загальний рівень виробничого травматизму. На підприємствах найчастіше використовуються показники частоти тяжкості і загального травматизму.

Показники частоти травматизму П_ч характеризує кількість нещасних випадків, що припадає на 1000 працюючих за звітній період.

П_ч= 1000 х Т/n

Де Т – це кількість травм, що виникли в організації за звітній період;

n – середня кількість працюючих в організаціях галузі за той же період.

Показник важкості травматизму П_т показує, скільки днів непрацездатності припадає на одну травму:

П_т= Д/Т

Де Д – сума кількості днів тимчасової непрацездатності по всіх нещасних випадках, що враховані за звітній період.

Показник загального травматизму П_з характеризує кількість днів втрати працездатності, що припадає на 1000 працюючих за звітній період

П_з= П_ч х П_т = 1000 х Д/n.

При визначенні П_ч враховують всі зареєстровані нещасні випадки з втратою працездатності, але показник частоти травматизму не враховує важкості травматизму.

В свою чергу, показник важкості травматизму не включає в себе смертельні випадки і ті, що призвели до інвалідності.

Вихідні дані для статистичного аналізу беруть із актів спеціального розслідування, актів форми Н-1, а також із звітів підприємства.