Опг - лекція 2 Соціальне страхування від нещасних випадків.

1. Державне соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві

Цими питаннями займається фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд має виконавчі дирекції в кожній області, місті, районі. Фонд діє на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі – «Закон про страхування») введений у дію з 01.04.2001р.

Основними завданнями страхування згідно із ст.1 є:

• проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

• попередження нещасних випадків і профзахворювань, викликаних умовами праці;

• відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань;

• відшкодування матеріального і морального збитку застрахованим і членам їх сімей.

Суб’єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках – члени їх сімей), страхувальники та страховик.

Звичайно страхується фізична особа, в інтересах якої здійснюється страхування (надалі – «працівник»). Страхувальником є роботодавець, а страховиком – Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

При цьому, чинність Закону про страхування від нещасних випадків в обов’язковому порядку поширюється на всіх осіб найманої праці:

- громадян, що працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах і в організаціях усіх форм власності;

- учнів, студентів, аспірантів, залучених до робіт під час або після занять, у період проходження виробничої практики;

- осіб, що утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Застрахованою вважається і дитина, яка народилася інвалідом у результаті

отриманої в період вагітності травми або профзахворювання її матір’ю. Така дитина, відповідно до медичного висновку, вважається застрахованою до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду проводиться:

• страхувальників – юридичних осіб - у десятиденний термін з моменту одержання посвідчення про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;

• страхувальників - фізичних осіб - у десятиденний термін після укладання трудового договору (контракту) з першим із найманих робітників.

Управління Фондом на паритетній підставі здійснюється державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснює його правління і виконавча дирекція.

Від кожної із сторін обирається до складу правління Фонду по 15 членів правління Фонду з правом вирішального голосу.

Правління Фонду обирається на шестирічний термін. Термін повноважень його членів закінчується в день першого засідання новоствореного його правління.

Обов’язки Фонду такі:

1. Своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, нанесену працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.

2. Організувати похорон померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

3. Сприяти створенню умов для своєчасного подання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому при нещасному випадку, швидкій допомозі за потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання.

4. Організувати цілеспрямоване і ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих і лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою найшвидшого відновлення здоров’я застрахованого.

5. Забезпечити потерпілому разом з відповідними службами охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної раціонально організованої медичної допомоги.

6. Провести всі необхідні заходи для підтримки підвищення і відновлення працездатності потерпілого.

7. Забезпечити відповідно до медичного висновку домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти потерпілому, який проживає в гуртожитку, в одержанні ізольованого житла.

8. Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводити навчання і перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або нанесення моральних збитків потерпілий не може виконувати колишню роботу; працевлаштовувати осіб зі зниженою працездатністю.

9. Організувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування або з іншими зацікавленими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції за рахунок Фонду.

10. У випадку невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань, за рахунок страхувальників або за рішенням виконавчої дирекції Фонду і його регіональних управлінь – за рахунок Фонду.

11. Виплачувати за потерпілого внески на медичне і пенсійне страхування.

12. Організовувати залучення інвалідів до участі в громадському житті.

Відшкодування шкоди - один з інститутів цивільного права, яким визначені не тільки загальні підстави відповідальності за нанесену шкоду, але і відповідальність:

* за ушкодження здоров’я і смерть громадянина, за які винний зобов’язаний виплачувати страхові внески (ст. 456 Цивільного кодексу України);

* за ушкодження здоров’я і смерть громадянина, за які винний не зобов’язаний виплачувати страхові внески (ст. 457 Цивільного кодексу України);

* за шкоду, нанесену джерелом підвищеної небезпеки (ст. 450 Цивільного кодексу України);

* крім того, Цивільним кодексом України (ст. 454) встановлено порядок обліку провини потерпілого і майнового стану особи, яка завдала шкоду.

Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому шляхом ушкодження його здоров’я, відбувається у вигляді страхових виплат.

Страхові виплати – це грошові суми, які, згідно із ст. 21 Закону про соціальне страхування, Фонд виплачує застрахованому або особам, які мають на це право, при настанні страхового випадку.

До зазначених сум входять:

1. страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) в залежності від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата);

2. страхові виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї й особам, що перебували на утриманні померлих);

3. страхові виплати пенсій по інвалідності потерпілому;

4. страхові виплати пенсій у зв’язку з втратою годувальника;

5. страхові виплати на дитину, що народилася інвалідом внаслідок травми на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6. страхові виплати на медичну і соціальну допомогу.

У випадку наявності морального збитку сплачуються страхові виплати за моральний збиток, максимальний розмір яких на сьогоднішній день складає 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати (ст. 34 Закону про соціальне страхування).

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну і соціальну допомогу відбувається у випадках:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу родини померлого;

3) підвищення розміру неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян і мінімальної зарплати в порядку, визначеному законодавством;

4) підвищення тарифних ставок, посадових окладів працівників підприємств.

Порядок розгляду справ про страхові виплати

Підставою для розгляду Фондом справ про страхові виплати є:

• акт розслідування нещасного випадку або випадку профзахворювання;

• висновки МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності або копія про смерть потерпілого;

• рішення про відшкодування моральної(немайнової) шкоди;

• документ про необхідність надання додаткових видів допомоги.

Фонд може відмовити в страхових виплатах у таких випадках:

1. навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2. подача роботодавцем або потерпілим помилкової інформації про страховий випадок;

3. здійснення застрахованим навмисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;

4. нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом.

Страхові виплати проводяться щомісячно у дні, встановлені Фондом:

• потерпілим – з дня втрати працездатності в результаті нещасного випадку або встановлення профзахворювання;

• особам, що мають право на виплати у зв’язку із смертю годувальника – з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Одноразова допомога виплачується в місячний термін з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а у випадку смерті потерпілого – у місячний термін із дня смерті застрахованого особам, що мають на це право.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок таких джерел:

а) внесків страхувальників (для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва; для бюджетних організацій – асигнувань, що виділяються на їх утримання і забезпечення);

б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страховиків;

в) прибутків, отриманих від тимчасово вільних засобів Фонду на депозитних рахунках;

г) коштів, отриманих від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів із працівників, винних у порушенні нормативних актів з охорони праці;

д) добровільних внесків та інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.