- •Міжнародні норми і основні законодавчі акти в галузі охорони праці
- •Соціальне партнерство в охороні праці
- •Соціальна відповідальність
- •Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці
- •Трудові норми Міжнародної організації праці
- •2. Система управління охороною праці в галузі
- •2.1 Загальні вимоги до побудови суопг
- •2.2 Функції та структура суопг
- •3. Інформаційний чинник організації управління безпекою праці
- •4. Організація робіт з охорони праці
- •5. Планування заходів з охорони праці
- •6. Система навчання нормам і правилам охорони праці
- •7. Система управління трудовою і технологічною дисциплінами
- •8. Система забезпечення безпечних умов праці
Міжнародні норми і основні законодавчі акти в галузі охорони праці
Соціальне партнерство в охороні праці
Сьогодні в процесі трудових відносин ми все частіше зіштовхуємося з поняттям «соціальне партнерство». Воно прийшло до нас із міжнародного досвіду трудових відносин і поступово стає нормою нашого життя.
Соціальне партнерство в охороні праці - це система пошуку взаємно-прийнятних шляхів рішення загальних проблем охорони праці в організаціях, система взаємних домовленостей між всіма суб'єктами охорони праці.
Соціальне партнерство в охороні праці вигідно для обох партнерів: спільний внесок у поліпшення умов праці веде до росту продуктивності й підвищенню якості продукції, що важливо для роботодавців, і одночасно допомагає зберегти здоров'я працівників.
Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства є:
• Працівники - в особі профспілок;
• Роботодавці - в особі об'єднань роботодавців;
• Держава - в особі органів державної влади.
Соціальне партнерство будується на таких основних принципах: рівноправність сторін; довіра, компроміс у вирішенні виникаючих розбіжностей; обов'язковість виконання досягнутих домовленостей,
Ці взаємні домовленості закріплюються таким чином:
У прийнятті колективних договорів, обов'язковою і невід'ємною складовою частиною яких є угоди про охорону праці;
У створенні спільних структур в організаціях, покликаних вирішувати проблеми охорони праці;
У формуванні системи управління охороною праці, яка сприяє зацікавленості роботодавця і кожного працівника в ефективній роботі з- охорони праці, у тому числі через економічні важелі.
Участь роботодавця в системі управління охороною праці в організації - це в першу чергу служба охорони праці.
Участь працівників у системі управління охороною праці - це створення спільних з роботодавцем комісій з питань охорони праці, вибори Уповноважених осіб з питань охорони праці.
Участь держави в системі управління охороною праці - це прийняття законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та контроль за його дотриманням всіма суб'єктами охорони праці на всіх рівнях.
Ідея соціального партнерства, зокрема в галузі охорони праці, є основоположною в діяльності міжнародних організацій.
В Євросоюзі соціальному діалогу, зокрема, в сфері охорони праці, надають істотне значення. Комісія з безпеки і гігієни праці була створена в 1957 p., після серйозної пожежі в 1956 році в шахті Буа Дю Казьер у Марсинелі (Бельгія), коли загинуло 264 робітники.
Членство в Комісії з безпеки і гігієни праці від кожної держави-члена ЄС сформовано таким чином:
два представника від уряду,
один представник від робітників,
один представник від роботодавців.
Ця Комісія представляє пропозиції щодо поліпшення виробничої безпеки і здоров'я безпосередньо урядам держав-членів ЄС.
Соціальна відповідальність
Соціальна відповідальність - це концепція, у рамках якої компанія на добровільній основі інтегрує соціальну та екологічну політику в бізнес-операції, а також у свої взаємини з усім колом пов'язаних з компанією зацікавлених організацій і людей.
Загальні принципи соціальної відповідальності викладені в Глобальному договорі ООН (UN Global Compact – складається з 10 принципів). Ця соціальна відповідальність розповсюджується також на сферу охорони праці.
Єдине розуміння соціальної відповідальності дається у Міжнародному стандарті ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності». В ISO 26000 враховані всі принципи, вказані в Глобальному договорі ООН.
Згідно ISO 26000 у сфері охорони праці організація приймає на себе такі зобов'язання:
- прагнути до розуміння та контролю ризиків, пов'язаних з охороною праці, надавати безпечне устаткування, необхідне для запобігання професійних захворювань та нещасних випадків;
- аналізувати причини нещасних випадків і виробничих захворювань і інформувати працівників про те, яким може бути їх вплив на людей;
- розуміти і застосовувати засоби виробничої гігієни,
- визнавати, що психологічні ризики на робочих місцях є причинами стресів і погіршення стану здоров'я;
- розробити політику охорони праці, у якій буде чітко прописано, жоден з елементів діяльності організації не є важливішим за охорону праці, і що охорона праці є невід'ємною частиною діяльності організацій;
- надавати необхідне навчання і зміцнення потенціалу всього персоналу;
- дотримуватися норми, відповідно до якої заходи щодо охорони праці не повинні бути пов'язані з витратами, покладеними на працівників;
- застосовувати системи управління охороною праці, які визнають і поважають права працівників