Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦЗОПГ / Лекція1_АУТП,ПМ.doc
Скачиваний:
42
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
146.94 Кб
Скачать
  1. Міжнародні норми і основні законодавчі акти в галузі охорони праці

    1. Соціальне партнерство в охороні праці

Сьогодні в процесі трудових відносин ми все частіше зіштовхуємося з поняттям «соціальне партнерство». Воно прийшло до нас із міжнародного досвіду трудових відносин і поступово стає нормою нашого життя.

Соціальне партнерство в охороні праці - це система пошуку взаємно-прийнятних шляхів рішення загальних проблем охорони праці в організаціях, система взаємних домовленостей між всіма суб'єктами охорони праці.

Соціальне партнерство в охороні праці вигідно для обох партнерів: спільний внесок у поліпшення умов праці веде до росту продуктивності й підвищенню якості продукції, що важливо для роботодавців, і одночасно допомагає зберегти здоров'я працівників.

Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства є:

• Працівники - в особі профспілок;

• Роботодавці - в особі об'єднань роботодавців;

• Держава - в особі органів державної влади.

Соціальне партнерство будується на таких основних принципах: рівноправність сторін; довіра, компроміс у вирішенні виникаючих розбіжностей; обов'язковість виконання досягнутих домовленостей,

Ці взаємні домовленості закріплюються таким чином:

  • У прийнятті колективних договорів, обов'язковою і невід'ємною складовою частиною яких є угоди про охорону праці;

  • У створенні спільних структур в організаціях, покликаних вирішувати проблеми охорони праці;

  • У формуванні системи управління охороною праці, яка сприяє зацікавленості роботодавця і кожного працівника в ефективній роботі з- охорони праці, у тому числі через економічні важелі.

Участь роботодавця в системі управління охороною праці в організації - це в першу чергу служба охорони праці.

Участь працівників у системі управління охороною праці - це створення спільних з роботодавцем комісій з питань охорони праці, вибори Уповноважених осіб з питань охорони праці.

Участь держави в системі управління охороною праці - це прийняття законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та контроль за його дотриманням всіма суб'єктами охорони праці на всіх рівнях.

Ідея соціального партнерства, зокрема в галузі охорони праці, є основоположною в діяльності міжнародних організацій.

В Євросоюзі соціальному діалогу, зокрема, в сфері охорони праці, надають істотне значення. Комісія з безпеки і гігієни праці була створена в 1957 p., після серйозної пожежі в 1956 році в шахті Буа Дю Казьер у Марсинелі (Бельгія), коли загинуло 264 робітники.

Членство в Комісії з безпеки і гігієни праці від кожної держави-члена ЄС сформовано таким чином:

  • два представника від уряду,

  • один представник від робітників,

  • один представник від роботодавців.

Ця Комісія представляє пропозиції щодо поліпшення виробничої безпеки і здоров'я безпосередньо урядам держав-членів ЄС.

    1. Соціальна відповідальність

Соціальна відповідальність - це концепція, у рамках якої компанія на добровільній основі інтегрує соціальну та екологічну політику в бізнес-операції, а також у свої взаємини з усім колом пов'язаних з компанією зацікавлених організацій і людей.

Загальні принципи соціальної відповідальності викладені в Глобальному договорі ООН (UN Global Compact – складається з 10 принципів). Ця соціальна відповідальність розповсюджується також на сферу охорони праці.

Єдине розуміння соціальної відповідальності дається у Міжнародному стандарті ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності». В ISO 26000 враховані всі принципи, вказані в Глобальному договорі ООН.

Згідно ISO 26000 у сфері охорони праці організація приймає на себе такі зобов'язання:

- прагнути до розуміння та контролю ризиків, пов'язаних з охороною праці, надавати безпечне устаткування, необхідне для запобігання професійних захворювань та нещасних випадків;

- аналізувати причини нещасних випадків і виробничих захворювань і інформувати працівників про те, яким може бути їх вплив на людей;

- розуміти і застосовувати засоби виробничої гігієни,

- визнавати, що психологічні ризики на робочих місцях є причинами стресів і погіршення стану здоров'я;

- розробити політику охорони праці, у якій буде чітко прописано, жоден з елементів діяльності організації не є важливішим за охорону праці, і що охорона праці є невід'ємною частиною діяльності організацій;

- надавати необхідне навчання і зміцнення потенціалу всього персоналу;

- дотримуватися норми, відповідно до якої заходи щодо охорони праці не повинні бути пов'язані з витратами, покладеними на працівників;

- застосовувати системи управління охороною праці, які визнають і поважають права працівників

Соседние файлы в папке ЦЗОПГ