Sotsiologiya / Sotsiologiya_tema_3

СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛідЖЕНЯ, ПРИНЦИПИ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ.

ПЛАН

І. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

2 ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

3 ВИБІРКА У СОЦІОЛОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ.

, Поняття та види соціологічного дослідження.

Відомо, що будь-яка серйозна справа вимагає значної підготовки для її реалізації не складає винятку і проведення соціологічних досліджень, їх проведенню передує клопітке засвоєння методологічних прийомів соціологічного аналізу різних соціальних явищ, процесів, оволодіння науковими правилами, які дають змогу забезпечити високий рівень реалізації соціологічної роботи.

Підготовка соціологічного дослідження — це процес, котрий включає різні види робіт, наукові процедури та операції. У зв'язку з цим перш ніж проводити соціологічне дослідження необхідно подумати про:

• Надійність теоретичної основи дослідження;

• Його загальну логіку;

• Розробити методичні документи для збору інформації;

• Створити дослідницьку групу;

• Подбати про матеріально-технічне забезпечення проведення самого дослідження;

Призначення будь-якого соціологічного дослідження аналіз таких проблем, які мають, не другорядне, а ключове значення для соціальної практики. Одночасно з цим, проведення соціологічного дослідження не самоціль.

В найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження можна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур пов'язаних між собою єдиною метою: отримати правильні дані про явища, що вивчаються для їх використання в практиці соціального управління.

Соціологічні дослідження в залежності від ступеня складності, мети, потреб замовників, наукової спроможності поділяють на різні види, а саме:

• Фундаментальні;

• Прикладні;

•

• Комплексні.

Фундаментальні соціологічні дослідження спрямовані на виявлення та аналіз соціальних тенденцій та закономірностей їх розвитку.

Прикладні дослідження використовують для вивчення шляхів, форм та засобів вдосконалення діяльності конкретних соціальних об'єктів.

Комплексні дослідження проводять з міждисциплінарної проблематики, і вони поєднують у собі елементи фундаментальних та прикладних досліджень. В залежності від затрат часу соціологічні дослідження поділяють на:

• Довгострокові;

• Середньострокові;

• Короткострокові;

• Експрес-дослідження.

Експрес-дослідження потребують мінімальних затрат часу: від 1-2 тижнів до 1-2 місяців.

Короткострокові дослідження тривають від 2 до 6 місяців. Середньострокові від 6 місяців до 3 років. Довгострокові більше 3-х років. За об'єктом дослідження виокремлюють:

• Монографічні;

• Порівняльні;

• Трендові;

• Генетичні; вид соціологічних досліджень.

До монографічних відносять дослідження в яких об'єкт визначається як представник класу (робітники, студенти, військовослужбовці і т. ін.).

Порівндльні соціологічні дослідження в свою чергу мають декілька видів. Зокрема порівнювати можна об'єкти за відповідними ознаками в різних умовах або в однакових умовах за різними ознаками. Дослідження у яких порівнюються одні і ті ж особи, що належать до вибіркової сукупності (панелі), називають - панельними.

Трендовими називають повторні дослідження на тому самому об'єкті без дотримання вимоги збереження попередньої вибірки.

Генетичними називають дослідження процесів становлення та змін соціального об'єкта.

За типом логічних завдань соціологічні дослідження поділяють на:

• Пошукові

• Пілотні

• Описові

• Експериментальні

• Проектно-конструкторські.

До пошукових або розвідувальних досліджень відносять ті дослідження, які спрямовані па пошук та більш глибоке вивчення проблеми та шляхів її вирішення.

Пілотні дослідження мають на меті апробацію окремих підходів, методів, інструментів та процедур.

Описовими називаються дослідження, спрямовані на відображення окремих елементів та структурних ознак об'єкта, його функцій та динамізму взаємовідносин.

Експериментальні дослідження дають нові знання отримані дослідницьким шляхом.

Метою проектно-конструкторських досліджень є вироблення програм, систем, планів як засобів удосконалення об'єкта за рахунок здобуття нових * знань. За об'єктом пізнання тієї чи іншої сфери дійсності, системи відносин виділяють соціолргічні дослідження у таких сферах як:

• Державного управління

• Промисловості

• Сільського господарства

• Науки та освіти

• Охорони здоров'я та інші.

Класифікація різноманітних досліджень не лише дисциплінує, а й систематизує проведення самих досліджень, таким чином збагачуючи і

вдосконалюючи та поглиблюючи методику їх проведень, програмне забезпечення.

Соціологічні дослідження здійснюються у певному порядку. Здебільшого виділяють такі етапи їх проведення:

1 Виявлення проблемної ситуації.

2. Формулювання проблеми дослідження.

3. Розроблення програми конкретно-соціологічного дослідження.

4. Проведення соціологічного дослідження.

5. Аналіз одержаної соціологічної інформації, розробка рекомендацій щодо практичного їх використання. •

6. Оформлення звіту.

Безпосереднім приводом для проведення практично орієнтованого соціологічного дослідження виступає та чи інша соціальна проблема, яка стосується певних груп людей та потребує нагального вирішення. Наприклад розв'язання конфліктних ситуацій у трудовому колективі. Фіксація проблемної ситуації та з'ясування її суті передують конкретно-соціологічному дослідженню у вузькому значенні цього виразу.

Таким чином, предметом емпіричного соціологічного соціологічного дослідження є певна соціальна проблема.

Наступним кроком є переведення проблемної ситуації у формулювання * наукової проблеми. Для цього необхідно:

• Встановити реальне існування цієї проблеми ( тобто з'ясувати, чи є показники котрі характеризують цю проблему, чи є їх облік і чи вони достовірні).

• Вичленувати найсуттєвіші елементи або фактори проблеми ( виявити, які соціальні групи і особи беруть участь у виникненні та розв'язанні проблеми конфліктності).

• Вирізнити вже відомі елементи проблемної ситуації, які виступають базою для розгляду невідомих елементів,

• Виділити у проблемній ситуації основні і другорядні компоненти.

• Проаналізувати розв'язання аналогічних проблем, які було

розроблено раніше,

У результаті проведеного аналізу проблемна ситуація набирає виразу у вигляді формулювання проблеми. Лише на цій основі можливо розпочати проведення конкретно-соціологічного дослідження, яке починається з розробки його програми.

2. Програма соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження - - це науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки та організації і проведення соціологічного дослідження. Структура його програми складається з двох розділів: методологічного та методичного.

Методологічна частина включає до свого складу такі компоненти як:

• Формулювання теми, мети дослідження та його основних завдань.

• Визначення об'єкту та предмету дослідження.

• Здійснення інтерпретацій основних понять.

• Формулювання гіпотез дослідження.

Методична частина соціологічного дослідження включає до свого складу такі компоненти як:

• Розрахунок і обґрунтування вибірки.

• Підбір і обґрунтування методів дослідження.

• Розробка стратегічного і робочого планів дослідження.

Таким чином, програма конкретно-соціологічного дослідження повинна відповідати певним вимогам. До них відносять.

• Якість і точність програми. Усі її положення повинні бути чіткі, а елементи - продумані відповідно до логіки дослідження І ясно сформульовані, інакше учасники дослідження можуть втратити спільну мову і потребуватимуть значних витрат часу на уточнення різних питань.

• Має бути логічна послідовність усіх ланок програми..

• Програма дослідження має бути гнучкою.

Першу методологічну функцію програма виконує ще на етапі підготовки анкети - методологічне обґрунтування інструментарію дослідження; другу - на етапі аналізу одержаних даних - обґрунтування логіки аналізу та інтерпретації зібраної первинної інформації зо розробленим інструментарієм даних. Своєчасно підготовлена програма виконує і інші функції на різних етапах дослідження.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ ПРОГРАМИ.

1. Систематизація аналізу предмета дослідження.

2. Визначення понятійного апарату.

3. Формулювання критеріїв складання й оцінки запитань інструментарію,

1. Вибір статистичних методів аналізу й оцінка матеріальних витрат на общ)бку результатів.

4. Формулювання структури і змісту.

Завдання соціологічного дослідження - формулювання конкретних питань на які потрібно отримати відповідь для реалізації мети дослідження. Так, вивчаючи причини конфлікту між робітниками та адміністрацією підприємства і вироблення шляхів їх вирішення доцільно запланувати такі конкретні завдання:

1. З'ясування реального стану соціально-психологічного клімату трудового колективу та його основної складової -- відносин робітників та адміністрації.

2. Виявлення ступеня конфліктного напруження у трудовому колективі ( високий середній чи низький ) та стадії або фази його розгортання (початкова, найвища або завершальна ).

3. Встановлення характеру, причин, які Викликали виникнення конфлікту ( на особистому рівні, в результаті суперечностей щодо виконання виробничих функцій, пов'язаних з порушенням трудової дисципліни або на ріні соціально-економічних та організаційних складових виробничого процесу).

4. Вивчення взаємозв'язків між конфліктом, що виник та трудовою

діяльністю працівників.

Ці та інші можливі завдання, послідовність їх вирішення встановлюють члени дослідницької групи. Вони можуть їх коригувати залежно від кожної конкретної ситуації.

Об'єкт дослідження -це сукупність людей з певними властивостями та якостями, що цікавлять замовника і дослідника. Зокрема об'єктом досліджень можуть виступати певні соціально-демографічні групи населення; соціально-професійні групи, коли саме з ними пов'язана дослідницька проблема.

Об'єкт дослідження може також визначатися соціальними ролями і соціальним включенням.

Об'єкт дослідження може бути визначений також і соціально-етнічними характеристиками.

У програмі дослідження важливо зафіксувати такі характеристики об'єкта дослідження як:

• Просторові (місто, село).

• Часові (період початку і закінчення дослідження ).

• Галузеві (вид діяльності).

• Соціально-демографічні ( стать, вік, освіта, сімейний стан тощо). Предмет дослідження - окремі сторони соціальної реальності, що І

підлягають безпосередньому вивченню. Предмет дослідження формується на основі об'єкту дослідження, але не збігається з ним. Предмет - стан соціально-психологічного клімату в трудовому колективі, зокрема взаємовідносини найманих робітників та власників підприємства.

Характеризуючи вимоги до соціологічного дослідження необхідно звернути окрему увагу на інтерпретацію і операціоналізацію основних понять. Інтерпретація дає змогу уточнити співвідношення тих елементів і властивостей досліджуваного явища аналіз яких може дати уявлення про його фактичний стан, правильно пояснити його виникнення та результати. Зокрема причини

конфлікту між робітниками та адміністрацією підприємства можна поділити на такі дві групи:

1. Причини пов'язані з тими чи іншими характеристиками особистості робітника;

2. Причини соціально-економічного та організаційного характеру.

Ці дві групи причин утворюють перший рівень інтерпретації.

На другому рівні інтерпретації кожна з двох груп причин конфлікту отримує

свою конкретизацію. Причини конфлікту можна деталізувати в такий спосіб.

1. Фактори пов'язані з соціально-демографічними характеристиками робітників.

1. Фактори пов'язані з професійною підготовкою робітників.

2. Фактори, що розкривають ступінь соціальної активності або пасивності робітників.

4. Фактори, що розкривають рівень поінформованості робітників. Здійснення інтерпретації основних понять дає змогу охопити всі можливі

напрями дослідження, уникнути його неповноти. Саме інтерпретацію понять

закладають в основу побудови питальників, бланків, інтерв'ю, роботи

експертних груп.

Важливе значення у ході підготовки програм дослідження належить

формулюванню загальних і часткових гіпотез.

Гіпотези обґрунтовані передбачення про причини І фактори, що

визначають характер досліджуваного явища, котрі потребують емпіричного

підтвердження чи спростування. Формулювання основної гіпотез

супроводжується висуненням гіпотез-наслідків.

Можна припустити, що виникнення конфлікту між робітниками та адміністрацією зумовлене насамперед прагненням останньої в умовах скорочення кількості працівників позбутися насамперед молодих робітників, людей старшого віку, жінок.

Можна припустити, що саме ці групи працівників насамперед

потрапляють під скорочення у наслідок їх низької продуктивності

праці, частими невиходами на роботу, хворобами.

Можна припустити, що звільнення цих груп працівників в ситуації

економічної кризи призведе до стихійних страйків та інших форм

соціального протесту цих категорій працівників, та тих хто їх

підтримує.

Можна уявити, що основним способом розв'язання конфлікту

виступатиме широка поінформованість працівників щодо

обґрунтованості дій адміністрації.

Якщо це не погасить конфлікти, хоча би пом'якшить ту конфліктну ситуацію,

що виникла і спричинить переадресування вимог працівників від адміністрації

підприємства до органів управління загалом.

Розробкою та формулюванням гіпотез загалом завершується методологічна

частина соціологічного дослідження.

З. ВИБІРКА У СОЦІОЛОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ.

Велике значення у методичному розділі програми соціологічного дослідження має розрахунок і обґрунтування вибірки. Вибірковий підхід виник

як альтернатива суцільному опитуванню.

І Метод вибірки - науково обґрунтований підхід, що дає змогу робити

висновки про об'єкт як ціле, спираючись на дані аналізу лише окремих його ознак. Серед його ключових понять - об'єкт дослідження, генеральна сукупність, вибіркова сукупність, одиниця аналізу.

Генеральна сукупність - це та частина об'єкта дослідження, на яку соціолог із визначеною мірою точності зможе поширювати висновки, одержані в результаті обстеження деякої її частини. Як правило емпіричні соціологічні дослідження проводять лише на певній частині об'єктів генеральної сукупності, яка безпосередньо обстежується у дослідженні. Важливо, щоб вона як можна точніше відбивала властивості генеральної сукупності. Наприклад при вивченні економічних проблем окремого міста, саме воно буде розглядатись як

генеральна сукупність, а відібрані для цього раиони-як вибіркова сукупність.

Вибіркова сукупність - це певне число елементів генеральної сукупності, відібрані за суворо заданим правилом. Елементи вибіркової сукупності, які підпадають під добір та вивчення називаються одиницями відбору.

Одним із найбільш важливих критеріїв оцінок якості вибірки репрезентативність.

Репрезентативністю називається здатність вибіркової сукупності максимально точно відтворювати характеристику генеральної сукупності. Репрезентативність - необхідна умова до вибірки у тих випадках коли досліджується громадська думка. Однак під час проведення багатьох спеціальних соціологічних досліджень спрямованих на поглиблення аналізу певних властивостей соціального об'єкта, у репрезентативній вибірці немає необхідності.

Види вибірок. В емпіричній соціології розвиваються два основних підходи, які визначають тип вибірки: імовірнісний та цілеспрямований.

До імовірнісних вибірок відносять власне - випадкову, серійну, гніздову та механічну вибірку.

При власне випадковому відборі елементи генеральної сукупності наносяться на картки, а потім відбираються у випадковому порядку. Наприклад із 1000 працівників підприємства необхідно відібрати 100 чоловік. Враховуючи їх різний соціальний статус всі картки кладуться в урну перемішуються і опитується 100 чоловік які мають різний статус, що дає підстави визначити громадську позицію (наприклад).

Серед різновидів власне випадкового відбору поширеним є такі форми вибірки як:

1. вибірка „першого зустрічного".

2. поштове опитування.

1. метод „снігової кулі" - цим методом часто користуються журналісти.

Цілеспрямована вибірка має два види: типовий і квотний.

Типовий підхід полягає в тому, відбір одиниць репрезентації здійснюється не випадковим способом. Дослідник свідомо обирає те чи інше „гніздо" ( населений пункт, освітній заклад і т. ін.). При їх відборі він має керуватися тим, щоб це „гніздо" було якнайтиповішим серед усіх одиниць репрезентації.

Основу квотної (пропорційної) вибірки становлять відомості про найважливіші пропорції генеральної сукупності, наприклад розподіл за віковими групами, статтю, професією, національністю, типом населених пунктів.

Досить складним є розрахунок об'єму вибірки, тобто визначення кількості респондентів, щоб можна було зробити висновки про всю досліджувану сукупність. Навіть не спокуслива у дослідженнях людина розуміє що чим більше опитано тим ймовірніше отримати оптимальний результат, а з іншого боку чим більше людей необхідно опитати для одержання інформації тим дорожчою буде загальна вартість проведеного дослідження. Однак однозначної відповіді на це питання немає. При масових опитуваннях, якщо величина генеральної сукупності становить менше 5000 осіб, достатнім є об'єм вибіркової сукупності не менше 500 осіб. Якщо величина генеральної сукупності більше 5000 осіб, то доцільно обстежити 10% її складу, що гарантує одержання достатньо достовірних результатів дослідження.

У найпростіших дослідженнях можна обмежитись 5%- відбором, тобто вибіркова сукупність повинна складати на менше 5% від генеральної сукупності. При цьому бажано щоб кількість опитаних була не менше ніж 100 осіб.

Припустима помилка вибірки. Коли фахівець і непідготовлений читач дивляться на одні і ті самі цифри, що віддзеркалюють результати соціологічного опитування то вони їх бачать по різному.

Коли людина не володіє достатніми соціологічними знаннями ознайомившись із результатами соціологічного дослідження вона вважатиме, що наприклад 25% підтримує курс уряду; ЗО- президента; 20% не визначились.

То фахівець читаючи ці цифри на кожен відсоток додаватиме або відніматиме певну величину. Це означає, що коли б на ці питання відповіли всі громадяни то ймовірність похибки була б у зазначених межах.

Величина, що визначає у цьому випадку розкид можливого значення даних, одержаних у результаті опитування, має назву припустима помилка вибірки, яку завжди слід враховувати, коли дані опитування переносяться на все населення загалом.