Управлін ські моделі

Під моделями розуміють представлення організацій у формі, що демонструє властивості, взаємозв'язок, структурні і функціональні параметри системи, істотні для досягнення цілей При вирішенні проблем управління найбільше поширення одержали моделі теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, імітаційні. економічного аналіз; Теоретичні основи економіко-математичних методів як нового наукового напрямку були закладені російськими ученими B.C. Нємчиновим, Л.В. Канторовичем і В.В. Новожиловим

4. перевіряється забезпеченість ресурсами всіх замовлень;

5. формується виробнича програма на наявні й можливі ресурси.

Формування програми, що забезпечує максимальний доход чи прибуток, здійснюється на основі оптимізаційної моделі розподілу ресурсів

Моделі стратегії росту й розвитку підприємства

Перехід на роботу в ринкових умовах вимагає нового технічного вдосконалювання економіки України, переведення її на інтенсивні форми розвитку. Для реалізації такого завдання необхідно, аби підприємства розвивалися на основі використання передової техніки, прогресивної технології, раціональної організації виробництва і праці, економічних методів управління. Усе це забезпечить відновлення виробничого потенціалу підприємств, який характеризують ресурси виробництва, кількісні й якісні їхні параметри, що визначають максимальні можливості підприємства з виробництва продукції. Тому на основі оцінки організаційно-технічного рівня виробництва, номенклатури й собівартості продукції слід розробляти моделі стратегії росту і розвитку кожного підприємства. Розрізняють такі моделі: інтенсивного, інтеграційного та диверсифікаційного зростання.

Інтенсивне зростання передбачає використання можливості вдосконалювання виробів без збільшення масштабів їхнього виробництва, але більш широкого використання діючого ринку та його розширення шляхом збільшення збуту продукції.

Інтеграційне зростання передбачає об'єднання підприємства з іншими елементами маркетингової системи галузі. При цьому інтеграція може бути регресивною, прогресивною чи горизонтальною.

За регресивної — підприємство поєднується з постачальниками матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів та інших ресурсів.

За прогресивної інтеграції встановлюється більш тверда система реалізації продукції у певному регіоні.

За горизонтальної інтеграції підприємство мусить прагнути досягти згоди з під- приємстзами-конкурентами.

Диверсифікаційне зростання припускає розширення номенклатури виробів, впровадження нових видів продукції чи організацію інших видів діяльності. Диверси- фікованість може бути концентричною, горизонтальною чи конгломератною.

За концентричної розширюється номенклатура іншими схожими виробами, іцо залучатимуть нових споживачів продукції.

Горизонтальна — це розширення номенклатури за рахунок нових різновидів виробів, що вже випускалися/

Конгломеративна диверсифікованість передбачає розширення номенклатури за рахунок освоєння виробів, які істотно відрізняються технологією їхнього виробництва; це не стосується виробів, що раніше випускалися, та діючих ринків збуту.

Використання таких моделей на практиці надає підприємству змогу знаходити шляхи оптимальної діяльності й забезпечувати прибутковість та економічну стабільність.

В умовах нестабільної економіки для більшості підприємств України фінансові ресурси є обмеженими. Це не дає їм змоги придбати необхідні матеріали, устаткування, залучати нових робітників тощо. _u

Тому підприємство завжди повинне вирішувати: по-перше, як найефективніше використовувати наявні кошти, і, по-друге, як одержати від своєї діяльності максимальний прибуток, аби збільшити власний капітал та оборотні кошти для їхнього використання у виробництві.

Математичну модель розв'язання такої задачі представляють як цільову функцію, ще характеризує сумарну величину чистого прибутку, який можна отримати за наявності певних фінансових ресурсів.

п

П = ^ир₁Х, >тах

і=і

Обмеження:

0<Х, <сі,

де П - максимальний розмір прибутку підприємства; П_Р, - величина чистого прибутку від одиниці і-го виду діяльності; Ф - наявна сума фінансових коштів; п - кількість видів діяльності підприємства; X, - обсяг і-го виду діяльності; Р>, - рентабельність (прибутковість) і-го виду діяльності; Кі - потреба в оборотних коштах для забезпеченості виробництва одиниці продукції (робіт, послуг) при г-му виді діяльності; ф - верхня межа обсяіу г-го виду діяльності (максимальний обсяг продукції, що підлягає реалізації). ,

Нерівності (2) і (3) пов'язані з наявними коштами й економічно доцільними обсягами виробництва. Величина чистої прибутковості г-го виду діяльності визначається за формулою:

100

де \\%\ — податок з одиниці прибутку, отриманий у результаті г-го виду діяльності. Ця модель належить до задач лінійного програмування і легко може розв'язуватися на електронно-обчислювальній техніці, персональному комп'ютері.