Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
LR-POP.doc
Скачиваний:
48
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
419.84 Кб
Скачать

Лабораторна робота № 1

Тема роботи: Застосування функцій для структуризації програм

Мета роботи: навчитись виділяти основні кроки алгоритму розв’язування задачі та записувати їх у формі функцій; здобути практичні навики засто­сування глобальних типів і змінних та локалізованих у функціях змінних; засвоїти оголошення прототипів функцій; закріпити знання щодо роботи зі структурами та масивами структур.

Завдання лабораторної роботи

1. Уважно прочитати умову задачі індивідуального завдання. Ці задачі є дещо зміненими завданнями лабораторної роботи № 12 “Опрацювання структур” зі збірника “Основи програмування”. Визначити, що має бути зроблено в процесі виконання програми, що буде її результатом та які вхідні й проміжні дані потрібні для цього.

  1. Продумати алгоритм розв’язування поставленої задачі та виділити його основні кроки, серед яких мають бути:

  • введення вхідних даних і запис їх у масив;

  • друк таблиці введених даних;

  • опрацювання даних згідно зі завданням, перетворення чи сортування даних у масиві тощо;

  • виведення перетворених даних і результатів розрахунків та інші.

  1. У програмі вказані вище кроки доцільно оформити як окремі функції, які викликатимуться із функції main() або з інших функцій. Там, де це можливо (наприклад, для виведення таблиці даних), варто розробити єдину універсальну функцію, яку можна викликати декілька разів у відповідних місцях програми (спочатку для відображення у формі таблиці введених даних, а потім для виведення таблиці результатів їхнього опрацювання). Виведення екранних підказок і повідомлень можна залишити у main() або реалізувати певним чином у функціях.

  2. Визначити, які з даних програми використовуються в усіх або в більшості функцій, та оголосити їх глобальними. Глобальним має бути шаблон структури (шаблони структур), якому через декларацію typedef треба надати користу­вацьке найменування. Глобальним також треба зробити масив (масиви) структур, де будуть зберігатися основні дані, що опрацьовуються у програмі. Кількість елементів масиву також можна зробити глобальною змінною, або можна передавати її у функції через параметри. Некоректно оголошувати як глобальні змінні індекси елементів масиву, вказівники на елементи, додаткові робочі змінні тощо – всі вони мають бути оголошені як внутрішні змінні у відповідних функціях.

  3. Запрограмувати розроблені функції. Кожна функція має виконувати одну конкретну задачу, бути лаконічною і зрозумілою. Попередньо слід чітко продумати, чи повертатиме функція якесь значення, який тип цього значення, чи використовуватимуться у функції параметри – скільки і яких типів (глобальні змінні, оголошені на початку програми, доступні в усіх функціях, тому передавати їх через параметри недоцільно). Для звертання до полів структур у функціях мають бути використані обидві операції: “крапка” та “стрілка”.

  4. У програмі першою треба записати функцію main(), яка здійсню­ватиме виклики всіх інших функцій. Тому перед main() необхідно вказати прототипи усіх функцій програми. У прототипах варто записувати тільки типи параметрів (без їхніх імен).

  5. Відкомпілювати сформовану програму, виправивши всі помилки. Реалізувати програму для двох-трьох різних наборів вхідних даних. Занотувати отримані результати.

  6. Оформити звіт з лабораторної роботи, який повинен містити: • задачу індиві­ду­аль­ного завдання; • структурну схему програми (схему виклику підпро­грам-функцій та їхнє призначення); • повний текст розробленої програми з комента­рями; • результати виконання програми для кожного набору вхідних даних; • висновок.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]