Variant_2

в Основний засіб

подолання «привидів» — звернення до досвіду і обробка досвідчених даних науковим методом. Проблему вибору методу істинного Бекон вирішує алегоричним способом. На його думку існують три основних шляхи пізнання — «павука, мурашки і бджоли». Кожен з них має свої позитивні і негативні сторони. - «Шлях павука» — це спроба вивести істину з «чистого» свідомості як такого. На цьому шляху має місце повне нехтування до фактів і самої дійсності. Висновки, що одержуються таким методом, мають форму гіпотез. Вони можуть бути істинними, а можуть бути помилковими. Цим методом користуються догматики і раціоналісти, які подібно павуку тчуть павутиння думок з свого розуму. «Шлях мурашки» — це вузький емпіризм, сконцентрований тільки на збиранні фактів. Емпірики наполегливо, як мурашки, збирають розрізнені факти, але не вміють їх узагальнювати. Такий метод пізнання також односторонній, бо не дозволяє досліднику заглянути в суть досліджуваного предмета. «Шлях бджоли» поєднує в собі гідність перших двох методів і вільний від недоліків кожного з них. З його допомогою дослідник здійснює підйом від емпірії до теорії. Боязнь цього підйому повертає на помилковий «шлях мурашки», а поспішність сходження відводить на «шлях павука». Для того, щоб уникнути обох крайностей, слід дотримуватися, на думку Бекона, систематичну наполегливість і неухильну послідовність, дотримуватися принципу єдності чуттєвого і раціонального. г є. Перший вид оман — ідоли роду — притаманний усім людям, оскільки вони домішують до природи пізнаваних речей природу власного духу. До цього виду помилок наводять і обмежені можливості органів почуттів, і бажання людей витлумачити нові ідеї в дусі колишніх уявлень, і прагнення людини поширити уявлення про маленькому світі, в якому живе він сам, на великий і загальний мир. Зміст ідолів печери складають особливості виховання та психології людини, специфіка соціального середовища проживання, спрямованість інтересів особистості. Привиди печери відрізняються значною різноманітністю, оскільки вони висловлюють індивідуальні відмінності кожної людини окремо. Третій вид оман — ідоли ринку або ринкової площі, які виникають у середовищі «взаємного спілкування і спільного використання мови» Невдалий і неправильний вибір слів створює серйозні труднощі і перешкоди на шляху пізнання істини. У цьому випадку слова як би затуманюють розум, приводять його у сумяття, дезорієнтують в пошуках істини. Четвертий, останній, вид оман — ідоли театру, які своїм корінням йдуть в науку і філософію. Вони переселяються в людські думки з різних філософських вчень в результаті довіри і поклоніння тим чи іншим науковим авторитетам.  Основний засіб подолання «привидів» — звернення до досвіду і обробка досвідчених даних науковим методом

ВАРІАНТ 17 1.Апологетика як ранній етап християнської патристики опікувалась організацією ефективної діяльності інквізиції. Ні 2. Давньогрецький філософ Геракліт вперше вжив термін «філософія». Ні 3. Філософія Р.Декарта відіграла важливу роль у становленні протестантської теології. Так 4. Конфуціанство і джайнізм — найавторитетніші напрями давньоіндійської філософії. Ні 5. Метафізика та онтологія як філософські дисципліни досліджують проблему буття. Так

6. Філософія Відродження була: а антропоцентричною

7. Для давньогрецьких софістів головним було:в перемога в диспуті. 8. Надлюдина у Ф.Ніцше найбільше прагнула: в піднесення над усім світом. 9. Термін «філософія» у прямому перекладі з давньогрецької означає: в любов до мудрості. 10. Філософія від науки відрізняється: б екзистенційною спрямованістю в осмисленні світу

ТЕСТИ В. 1. Основоположні ідеї Б.Паскаля про місце і роль людини у світі можна охарактеризувати В людина перебуває на межі двох безодень: безмежного космосу та безмежної подільності речей, тому відчуває під собою порожнечу; їй недоступні остаточні і певн: знання; на цьому фоні у не виникають невпевненість дискомфорт, туга і тривога. Почуваючись мислячим очеретом, людина намагається заповнити своє життя турботами, метушнею, а не думає про своє становище і призначення. Єдина опора в такій ситуації — це Бог і гідне мислення.

2. Сутність релігійного світогляду може бути окреслена такими положеннями Б це є форма світогляду, що базується на переконанні в тому, що наочне, доступне спостереженню не є єдиною та істинною реальністю, а тому ділить світ на надприродний та земний, претендує на роль життєвого наставництва на основі виходів на звязок із позамежним. положеннями: Г Завдання з опрацювання філософських текстів: « …Воля як річ в собі Ding an sich цілком відмінна від свого явища

а вона відмінна від свого явища та від усіх її форм, яких вона набуває під час зяви і які стосуються лише її об’єктивації, а їй самій непритаманні. Вона знаходиться поза сферою дії закони у всіх його проявах і цілком позбавлена основи, хоча кожний її прояв необхідно йому підкоряється б вона відмінна від свого явища та від усіх її форм, яких вона набуває під час зяви і які стосуються лише її об’єктивації, а їй самій непритаманні. Вона знаходиться поза сферою дії закони у всіх його проявах і цілком позбавлена основи, хоча кожний її прояв необхідно йому підкоряється. Воля свобідна від будь якого розмаїття,сама вона одна, але не як один об’єкт, єдність якого пізнається лише у протиставленні можливості розмаїття. в у всіх функціях нашого тіла, яке не керується пізнанням

Варіант 18 1. Найбільш виразною рисою міфології був синкретизм — злиття усього з усім. Так

2.«Дао» в давньокитайській

філософії — це збірник законів і норм поведінки..Так 3.Ж.-П.Сартр і М.Гайдеггер були видатними представниками французького екзистенціалізму.1 Так

4.Аристотель поділив реальність на світ ідей та світ речей. Ні 5. В основі філософської системи Спінози лежить вчення про атоми як засади світу. Ні 6. До суттєвих особливостей середньовічної філософії слід віднести: вте, що вона визначала зміст і значення основних релігійних догматів. 7.О.Конт постав засновником: б позитивізму

8.Плідним методом наукового пізнання згідно Ф.Бекону слід визнати: в індукцію. 9.За морально-ціннісними орієнтаціями світогляд класифікують: б егоїстичний, гуманістичний, альтруїстичний

10.«Архе» у давньогрецькій філософії — це: а універсальний початок усього сущого

ТЕСТИ В. 1. До вихідних засадничих особливостей культурологічних напрямів у філософії XX ст. слід віднести наступні:

А опора на наукову картину світу та методологію природничих наук, наголос на позитивних сторонах і здобутках наукового прогресу, що продукує знання обґрунтоване, достовірне і підтверджене досвідом; лише методами науки можна пізнати культуру.

2. Особливості вчення про субстанцію у мислителів Нового часу Б. Спінози та Г.Лейбніца можна окреслити так: Б у концепції Спінози може існувати тільки одна субстанція, яка водночас є Бог і природа; духовна та матеріальна складові світу є не окремими субстанціями, а лише атрибутами єдиної субстанції. Субстанція — єдина і є причиною самої себе і вище її буття нічого не існує; Лейбніц вважав, що світ є динамічним, різноманітним, де проявляється безліч явищ. Тому субстанція є множинною і складається з частинок — монад, які поєднують в собі тілесне та духовне. Г Завдання з опрацювання філософських текстів: «… І тоді прийняв Бог людину як творіння невизначеного образу і,

АТак, кожна особа може стати тим, ким забажає. Ми самі творимо своє життя.Немов по цеглині вибудовуємо його. Не кожен з нас правильно розуміє і відмежовує добре та погане. Саме тому ми збиваємося з вірного шляху і йдемо не у тому напрямку.

БЛюдина не може бути чимось одним тому логічно, що вона може бути всім. Людина, орієнтована на майбутнє, може не тільки освоїти усі види діяльності, а й створити зовсім нові. У неї є вибір, і вона може ним скористатися. Вона повинна пам’ятати, що життя-це мить. Його потрібно прожити відповідно. Так , що залишити слід у житті. Проте безліч факторів впливає на людину. Світ – не справедливий. Він легко може зламати людину. Він відбирає сильніших, які не хочуть підкорятися. ВБожественність людини – це її божественне начало. Людину створив Бог за своїм образом та подобою. Всі ми народжуємося чистими та безгрішними. Бог залишив нам право вибору, і в залежності як ми ним скористаємося, буде залежати наше життя. ГВ цьому уривку найпершими твердженнями про особливості людини постають такі: це творіння невизначеного образу, вона не має ні певного місця, ні особливого обов’язку. Обовязок має за власним бажанням,згідно зі своєю волею і своїм рішенням. Відродження не відкидає вихідних положень християнського світобачення, а лише змінює у ньому акценти. погляд на світ, не обмежений санкціями влади чи Церкви, а орієнтований на виявлення всієї повноти життєвих проявів людини.Однією з характеристик філософії Відродження було піднесення людини до рівня Бога в деяких її можливостях і діях., тоді як середньовічна філософія вважала, що людина в усьому покладається на Бога, усі люди є рівними перед богом.

ВАРІАНТ 19 1. Схоластика не визнавала філософських ідей Аристотеля.Ні 2.Теорію атомізму в античній філософії заснував Платон. Ні 3. Західна філософія тяжіє до раціонально-логічних побудов та аналітичних досліджень. Так 4. Першою історичною формою європейської філософії була середньовічна філософія. Так 5. Онтологічний доказ буття Бога розробив А.Шопенгауер. Ні 6. Поняття «особа» перебуває в центрі уваги: а персоналізму

7. Сцієнтистські напрями сучасної філософії вважають найпершим її завданням в ретельне опрацювання методології наукового пізнання. 8. Для філософії Л.Фейєрбаха постає вихідним: а принцип персоналізму

9. Система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу називається: бсвітогляд

10 Ілюзорність світу давньоіндійська філософія виразила у понятті:вдхарма.

ТЕСТИ В. 1. У давньоіндійській філософії поняття «карма» означає: Б рушійна сила сансари, закон всезагального причин- но-наслідкового звязку, згідно якого нічого не виникає з нічого і нікуди ніколи не зникає, а тому всі вчинки людини закарбовуються в її душі і визначають її подальші перевтілення, отже, відпо- відно, життєву долю людини. 2..Індуктивний метод у філософії Нового часу означав : А це такий шлях наукового І пошуку, коли від спостереження одиничних явищ відбувається перехід до формування загальних ідей і законів, коли від суджень про окремі факти | переходять до загальних І суджень про них. Г Завдання з опрацювання філософських текстів: « … Людина стикається з ірраціональністю цього світу. Вона

А Тіні,як сказано в цьому уривку, це різноманітне начиння,статуї,зображення живих істот,зроблені з каменю і дерева, які спеціально проносять біля ув’язнених так, щоб їм було це видно. Ув’язнені швидше всього ніколи такого не бачили,тому щоразу коли біля них це проносили,вони із захопленням на це все дивились. Хоча це для них була і впевному сенсі мука,бо невідомо чи взагалі вони колись зможуть побачити чи поласувати таким на свободі. Б В уривку сказано, що це кайдани

невігластва,звільняючись від цих кайданів,зцілюєшся від нього. Бо саме ці кайдани не дозволяли людям побачити істину. В Я вважаю,що шлях до правильного бачення і розуміння дійсності це коли людина може вільно рухатись, дивитися ‘‘на світло’’, бо їй не заважають вже жодні кайдани, і згідно побаченого вже роздумувати, роботи різноманітті висновки про побачене. Г Після довгого ув’язнення, коли людина майже не могла рухатись, дивитися на світло, з самого початку їй би довелось дуже важко через пристосування до нових, кращих умов, через відкриття нових можливостей, адже в підземеллі з часом привикається до всього, що там відбувалося і це вже вважалось нормою,таким як має бути, тобто відмінним від того, що люди мають на свободі.

Варіант 20 1. В теорії пізнання Ф.Бекон дотримувався концепції подвійної істини. Так

2. У середньовічному суспільстві філософія та теологія були тотожні. Ні 3. Основною функцією філософії є світоглядна функція. Так 4. Вихідною засадою світу у філософії Гегеля постає Абсолютна ідея. Так 5. Одним із принципів даосизму є принцип недіяння. Так 6. Як називається вчення, що вважає джерелом і критерієм знання розум: б раціоналізм;

7. До напряму, який утверджував у XIX ст. в Європі некласичну філософію слід віднести впозитивізм. 8. Найпершими обєктами дослідження у період високої класики античної філософії були: а людина, а через неї і всі сфери суспільного життя

9. Поняття екзистенції у сучасній філософії позначає: анайсуттєвіші особливості буття людини

10. Кому належить теза «Я мислю, отже я існую»: в Р.Декарт. ТЕСТИ В. 1. Сутність ірраціоналізму як філософської позиції окреслюється так: А він позначає течію у філософії, яка обмежує або відкидає можливості розуму в процесі пізнання і робить основою світорозуміння дещо не доступне розумові, утвер- і джуючи нелогічний характер самого буття, оскільки природа та причини якого перебувають за межами пізнавальних можли- 1 востей людського розуму. 2. До вихідних ознак філософського світогляду слід віднести те, що він: В форма світогляду, що ділить світ на надприродний та земний, претендує на роль життєвого наставництва, включає в себе соціальні інститути і певний спосіб життя; відповідно, щоби філософувати, треба включатись в діяльність певних громадських обєднань. Г Завдання з опрацювання філософських текстів: « …Людське існування передує людській сутності. Людина — це

А Проект у філософії екзистенціалізму з точки зору Сартра постає як спосіб реалізації людиною своєї свободи: постійне і неминуче здійснення вибору, що, врешті, постає не лише вибором дій, а вибором життєвої долі.Та це не означає, що людина є проект, просто людина стане такою, яким є її проект буття… Б Якщо існування передує сутності, то посиланням на вічну людську природу не можна виправдовуватися. Отже, немає детермінізму, людина вільна, людина — це свобода. За неіснування Бога ми не маємо перед собою жодних моральних цінностей або вказівок. Ми самотні. Людина приречена бути вільною — приречена тому, що не сама себе створила, і все-таки вільна, тому, що, один раз бувши кинута у світ, відповідає за все, що робить. Екзистенціаліст не вірить у всесильність пристрасті. Людина відповідальна за свої пристрасті. Людина не може отримати допомогу на Землі у вигляді якогось знаку, даного їй як орієнтир. Людина розшифровує всі знаки, як їй заманеться. Отже, не маючи жодної підтримки ззовні, людина мусить щоразу наново винаходити людину. В Для екзистенціаліста людина тому не піддається визначенню, що першопочатково нічим не є. Людиною вона стає лише згодом, причому такою людиною, якою вона зробить себе сама. Таким чином, немає жодної природи людини, як немає і бога, який її задумав би. Людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе уявляє, але така, якою вона хоче стати. І оскільки вона уявляє себе вже після того, як починає існувати, і після цього поривання до існування, то вона є лише те, що сама із себе робить. Отже коли людина щойно появляється на світ вона ще ніхто, бо не знає для чого вона тут, яка її ціль і місія існування. Та згодом коли в неї появляється досвід, практика, бажання і потреби, вона вибирає для себе проект за яким буде жити. І згідно до нього думає, робить і отримує суть, сенс свого життя. Г В своєму уривку Сартр зазначає, що людина не тільки за свою індивідуальність, але й за всіх людей. Я погоджуюсь з думкою філософа, адже своїми діями, вчинками людина не може нашкодити або допомогти лише собі одній, адже її завжди оточує хтось, на кого так чи інакше вплине наше те чи інше рішення. Людина повинна відповідати за свої діяння не лише перед собою, але і перед іншими. Вона повинна розуміти, що відповідальна своїх оточуючих, за політичні, соціальні та інші події завдяки своїм свобідним діям, свобідному оцінюванню і свобідному вибору. Сартр цілковито правий, коли розглядає відповідальність як одну з основних етичних категорій, але підкреслюючи важливість цього поняття, він обходить мовчанням його соціальну значущість. В дійсності ж відповідальність не може обмежуватись тільки сферою особистої свободи людини, її індивідуальної свідомості, її вибору. Людина відчуває свою відповідальність не тільки тому, що вона свобідна і є єдиною причиною, єдиною мірою оцінки того чи іншого вчинку, дії, події. Але і тому, що відповідальність є відчуття повинності виконати свідомо взятий на себе обов’язок, за який я відповідаю не тільки перед собою, своєю честю, але і перед іншими людьми, своїм народом, своєю батьківщиною, нарешті перед людством в цілому.

ВАРІАНТ 21 1.

сторичними типами світогляду є філософський, релігійний та науковий. Ні 2. Теза «Вірю, тому що абсурдно» належить латинському апологеїу Тертуліану. Так 3. Платон ввів у філософію поняття «Логосу» як закону Всесвіту. Ні 4. Чотири види помилкових суджень, від яких треба звільнишся в процесі пізнання — це «примари» розуму, виділені Й.Фіхте Ні 5. Ф.Ніцше протиставляє стихійну силу життя культурним нормам і цінностям. Так

6. Джерелом виникнення філософії є: бподив

7. Екзистенціалісти вважали, що: б існування людини передує її сутності

8. Філософом давнього Сходу, який розробляв концепцію благородної людини, був: бКонфуцій

9. Згідно твердженням шкіл елліністичної філософії людина має прагнути: в досягнення внутрішньої свободи та незалежності від світу. 10. Позиція Дж.Локка у поглядах на основи пізнання є: бсенсуалізм; ТЕСТИ В 1. До основоположних ідей античного стоїцизму слід віднести: А над життям панує рок і фатум, а божественним провидінням нам усім окреслена участь; слід коритися долі, яка веде покірного, а непокірного — штовхає; якщо позбутися афектів, тоді настає стан апатії — безпристрасності Духа.

2. Поняття несвідомого у концепції З.Фройда означає: Б безособову анонімну силу, найпотужніший та вирішальний чинник людської психіки, зміст якого формувався мільярди років і в структуру якого входять два найпотужніші інстинкти життя: сексуальний та інстинкт смерті та руйнування, які суперечать культурі. Г Завдання з опрацювання філософських текстів:«…Світло відкрилося тому, хто вперше довів теорему про

А В даному уривку вищенаведеними тезами висвітлена ідея так званого «коперниканського перевороту» у філософії. До І.Канта вважали, що пізнання є результатом дії на людину зовнішніх чинників. При цьому людина сприймає тобто перебуває пасивною, а світ діє на неї. Кант «перевернув» це співвідношення: він проголосив, що пізнання і знання постають результатом людської насамперед — розумової активності. Б Людина пізнає лише тією мірою, якою сама випробовує природу, ставить їй запитання, вибудовує розумові гіпотези та конструкції: Природознавці зрозуміли, що розум бачить лише те, що сам створює за власним планом, що він із принципами своїх суджень повинен йти попереду… і змушувати природу відповідати на його запитання. Розум повинен підходити до природи, з одного боку, зі своїми принципами,з іншого — з експериментами, щоб черпати із природи знання, але не як школяр, якому вчитель підказує усе, а як суддя, що змушує свідка відповідати на запропоновані запитання . В Аналогія з наслідками відкриття М.Коперника тут досить очевидна: Коперник ніби зрушив Землю яку до того розглядали нерухомим центром Всесвіту, а Кант зрушив людину, поклавши край її пасивності. По-перше, Кант дав більш виправдану картину пізнання: пізнання не є дублюванням реальності, не є перенесенням речей у людський інтелект, а є діяльністю створення інтелектуальних засобів людської взаємодії зі світом. По-друге, людський розум може визнати надійним лише таке знання, яке він сам вибудував на зрозумілих йому принципових засадах і обґрунтував з необхідністю.По-третє, у концепції І.Канта людина постає творчою і діяльною; при тому чим вона активніша, тим розгалуженішими будуть її зв язки з дійсністю і, відповідно, — ширшими знання. Коперниканський переворот І.Канта був першим варіантом обґрунтування у німецькій класиці принципу активності. Г І. Кант вважав, що найпершими джерелами знання постають чуття, через які реальність нам надається та які постачають матеріал для знання і пізнання, та розсудок, за допомогою якого відбувається мислення. Розсудок мислить, а це, за І. Кантом, значить, що він продукує форми інтелектуальної діяльності та вміє ними оперувати. Чуття, за Кантом, дають нам матеріал, сам по собі неоформлений і невпорядкований, але не в тому сенсі, що чуття не дають нічого визначеного, а в тому, що самого факту бачення, відчуття, дотику, запаху недостатньо задля того, щоб через це вже отримати знання. Отже, у відношенні до знання матеріал чуття має майже нульовий зміст. Розсудок, володіючи формами думки, упорядковує та оформлює матеріал чуття накладанням на нього своїх форм. Названі форми — категорії, за Кантом, притаманні розсудкові за самою його природою і тому постають як апріорні — переддосвідні, позадосвідні, тобто розсудок їх в собі віднаходить. Тому вони і здатні оформлювати чуттєві дані й бути відкритими та зрозумілими розсудкові. Унаслідок того вони продукують знання необхідні для дій та споглядання розсудку, а не випадкові.

Варіант 22 1.Середньовічна містика визнавала Бога, а схоластика піддавала Його існування сумніву.Ні 2. Філософські ідеї пізньої античності були скеровані на осмислення космосу і пошуки його начал. Ні 3. А. Шопенгауер вважав, що людину слід вивчати всебічно засобами наукового пізнання. Ні 4. Філософія виникає на основі утвердження синкретичного мислення. Так 5. Ф. Шеллінг доводив у своїх працях принципи і постулати емпіризму. Так 6. Європейські гуманісти наполягали на тому, що: б філософія має захищати значущість земного життя людини і її вчинків

7. Дхарма в давноіндійській філософії — це: б закон вічного коловороту буття

8. До провідних напрямів сучасної некласичної філософії належать: аекзистенціалізм, неотомізм, філософія життя

9. Світоглядні переконання у більшості випадків люди отримують: ву процесі виховання і засвоєння культурних традицій. 10. Г. Регель як видатний представник німецької класичної філософії, обґрунтував у своїх працях принцип:а неприпущення

суперечностей

ТЕСТИ В. 1. Антропологія, екзистенціалізм та персоналізм, як течії сучасної некласичної філософії, відрізняються тим, що: В філософська антропологія розглядає людину всебічно, екзистенціалізм — через внутрішнє переживання нею свого життя, а персоналізм вбачає в людині найсуттєвішим її здатність поставати особистістю; всі названі напрями осмислення людини загалом не відкидають релігійного світобачення.

2. Суть методу верифікації у філософії неопозитивізму полягає в наступному: В виділення провідних положень певної теорії, зведення їх до простих неподільних суджень та співставлення цих суджень з фактами, і вкінці обгрунтування отриманих результатів. Тобто, перевірка науки шляхом співставлення із фактами. Г Завдання з опрацювання філософських текстів:«Всі люди хочуть жити щасливо, але вони смутно уявляють собі, в А у свій заклик «Живи згідно з природою» речей автор вкладає те, що природа створює речі саме такими, які людина мала б використовувати. Проте від людини вже залежить чи користуватися цими «речами» за природним призначенням, чи змінити це призначення на свій лад. Кожен повинен вникати в те, що він робить, а не піддаватися думці більшості. Людина має опиратися на закони природи, брати з неї приклад, а не ухилятися від неї, ось тоді життя людини буде справді щасливим. Я вважаю, що тут не мається на увазі служіння науці, адже наука намагається вдосконалювати речі, а це є протилежним до даного заклику. Б у цій філософії говориться, що благородна людина буде ставити собі за мету такі цілі, які, можливо, вона зараз не може досягти, але хтось може їх досягти, а, отже, це можливо для людини; така людина не буде звертати увагу на матеріальні речі, принаймні не буде ставити ці речі на перше місце, їй важливіше все духовне. Відмінність між розрахунком на власні сили та розрахунком на сили людської природи і полягає в тому, що людина бачить, що вона не може досягнути певної мети власними силами, але одночасно вона усвідомлює те, що загалом людина може це зробити, досягнути цю мету сила людської природи. В такий ідеал життя може бути досяжним для будь-якої людини повною мірою, головне потрібно дійсно цього хотіти. У даних листах образ мудреця, філософа постає мужнім та благородним, адже тільки людина з такими рисами може побачивши смерть і призвістці про неї зберігати спокійний вираз обличчя, переносити важкі випробування, дивитися на свої землі як на загальне, зневажати багатство тощо. Г Автор даного тексту окреслює такі головні причини помилок людей: люди велику роль приділяють матеріальному багатству, а значно меншу – духовному; зрозумівши, що певних цілей вони не можуть досягти, люди просто опускають руки і не намагаються все-таки їх досягти.

Варіант 23 1. За своїм змістом світогляд тотожний природознавству.Ні 2. Некласична філософія характеризується механістичним світобаченням.Ні 3. Л.Фейєрбах вважав, що релігію божественного обявлення треба замінити релігією всезагальної людської любові. Так 4. Головною заслугою шкіл пізньої античної філософії. слід вважати відкриття автономії людського розуму щодо обставин життя. Так 5. Т. Аквінський вважається першим середньовічним філософом. Ні 6. О. Конт був засновником: Возитивізму.

7. Сократ основну увагу приділяв у своїй філософії: б людині та внутрішнім чинникам її дій

8. Сенсуалізм в теорії пізнання виходить з принципу: в немає нічого в інтелекті, чого не було б у відчуттях. 9. Засновником філософії Нового часу вважається: б Ф. Бекон;

10. Зміст світогляду визначають: б знання, принципи, переконання, що є життєвими орієнтирами людини

ТЕСТИ В. 1. Основними принципами філософії постмодернізму можна вважати такі: В висунення діалогічної та полідіалогічноі культури, проголошення абсолютної цінності комунікації і плюралізму; значимість локального на противагу тотальному, авторитетному; всеосяжна іронія щодо культурної спадщини минулого; антилогіцизм протест проти логічних унормувань думки; відкидання будь-яких норм у веденні діалогу з явищами культури, людини, її життя. 2. Антропологічний принцип Л. Фейербаха наголошує на тому, що: А Г Завдання з опрацювання філософських текстів:

«. Хай людина віддається спогляданню природи у всій її неосяжній

А автор говорить, що людина у порівнянні зі світом — це небуття у порівнянні з нескінченністю, все суще у порівнянні з небуттям, середнє між всім і нічим. Хоча людина значно менша і слабша, ніж всесвіт, проте вона має вагому перевагу над Всесвітом – вона вміє мислити. Нехай Всесвіт знищить людину, вона все одно перевищує його, тому що усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за Всесвіт, а він нічого не усвідомлює. Б реальне становище людини породжує сум та невизначеність людини, тому що наше становище є бідним, людина є крихкою і помирає. Кожен якщо задумається над тим, що рано чи пізно він помре, то в нього виникне питання : «А навіщо ж тоді жити, якщо смерть по-любому настане», а однозначної переконливої відповіді на це питання немає. Ось саме це і породжує сум та невизначеність людини. В можливою основою гідності людини є здібність мислити. Людина може достойно побудувати своє життя тільки тоді, коли вона буде замислюватися над своїми діями, намагатися зрозуміти до чого приведе її та чи інша дія, той чи інший вчинок чи вибір.

Г Я вважаю, що високоморальна людина ніколи не буде думати про так звані «низькі» речі. Тільки тоді, коли людина буде мислити гідно, тобто про те, що буде її розвивати як особистість, її можна вважати високоморальною.