Тихомирава, лекції з PR

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

501

мації, товарів і послуг, розбіжності у звичаях та законах, тобто те, що може порушити гармонійні стосунки [114, 45].

Побутує думка, що система міжнародних паблік рилейшнз, яка розрахована на підтримку позитивної громадської думки у світі щодо країн, їхніх окремих структур і політики в цілому, дедалі більше набуває трансверсального характеру, інтегрує в себе суто державні пріоритети, інтереси окремих фінансових і індустріальних компаній, регіональні та континентальні альянси.

Вважають, що пріоритет у впливі на міжнародну громадську думку мають міжнародні канали масової комунікації, що забезпечують поширення інформації в усі точки земної кулі. Це ставить певні імперативи у плані оперативності та необхідності створення монополії у сфері виробництва аудіовізуальної інформації, які в результаті й забезпечують успіх кампанії паблік рилейшнз: ―Територія, утрачена в смислі масової комунікації, виявляється тут же територією, що втрачена у плані політичному, соціальному, економічному та дипломатичному‖ [64, 149].

Важливе значення для формування громадської думки різних країн світу має інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики будь-якої держави, пов’язане з діяльністю державних установ та зовнішньополітичних відомств.

Зовнішньополітичні комунікації – це процес обміну міжнародною інформацією у системі міжнародних відносин між окремими її суб’єктами, між державами, суспільними групами та індивідами.

Кожна держава розгортає свою мережу зовнішньополітичної комунікації, яка забезпечує її національні інтереси. Вона містить різні організаційні структури. Одне з найважливіших місць серед них займають ПР-служби зовнішньополітичних установ держави, про які йшлося раніше.

Стратегія ПР у зовнішній політиці держави містить два аспекти – внутрішній і зовнішній –

пов’язані відповідно із впливом на внутрішню (населення та інституції цієї країни) та

зовнішню (населення та інституції інших країн) громадськість.

Як зазначають фахівці, неможливо проводити зовнішню політику, не враховуючи при цьому внутрішнього становища

502	Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю

держави. Владні структури не можуть ігнорувати думки суспільства, і для того, щоб зробити серйозний крок у зовнішній політиці, їм необхідно підготувати громадську думку всередині країни і спиратися на неї у своїй міжнародній діяльності.

Внутрішні аспекти міжнародних ПР, пов’язані з вирішенням таких завдань:

Запобігання виходу суперечливої за своїм змістом інформації із зовнішньополітичних відомств та з уст посадових осіб, що представляють країну на міжнародних форумах.

Інформування внутрішньої громадськості з питань зовнішньополітичної діяльності держави.

Створення в країні громадської підтримки обраному зовнішньополітичному курсу.

Вивчення громадської думки щодо зовнішньополітичної діяльності держави, її пріоритетів та напрямів.

Встановлення пріоритетів у розпорядку зовнішньополітичних акцій, визначення тієї, яка здатна отримати громадське схвалення. Формування позитивного іміджу державних структур, що здійснюють зовнішню політику (президент, МЗС, комітети парламентів, які провадять зовнішню політику).

5. Забезпечення міжнародної громадськості об’єктивною інформацією про певну країну – завдання, яке об’єктивно

Зовнішні аспекти міжнародних ПР у галузі зовнішньої політики спрямовані на вирішення таких завдань:

Інформування світової громадськості про зовнішньополітичний курс країни, її діяльність на міжнародній арені.

Забезпечення міжнародної підтримки і симпатій світової громадськості щодо зовнішньополітичного курсу країни та її діяльності на міжнародній арені.

Вплив на зовнішню політику інших країн через громадську думку їхнього населення (шляхом використання засобів масової інформації конкретної країни та власних ЗМІ, що поширюють діяльність на цю країну; шляхом використання діаспори тощо).

Інформаційне забезпечення візитів.

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

503

пов’язане з попередніми, оскільки імідж держави, імідж її діячів та громадян може створюватися лише на основі відповідної інформації про неї.

Ми вже зазначали, що імідж – це інформаційне явище, і в іншому контексті воно просто не існує. Те саме можна сказати і про громадську думку – вона без інформації не може сформуватися. Тому державні органи та інші суб’єкти міжнародних відносин, пов’язані з конкретною державою, повинні забезпечити світову громадськість об’єктивною, систематичною, повною, перевіреною та своєчасною інформацією.

Інформаційне забезпечення візитів може виконуватися такими шляхами:

І. До початку візитів

1.Публікації матеріалів щодо візиту в ЗМІ міжнародного розповсюдження (в Україні таким ЗМІ, наприклад, є ―Ukrainian Business Journal‖).

2.Виступи посадових осіб цієї країни перед журналістами різних країн на прес-конференціях, брифінгах, присвячених майбутньому візиту.

3.Інтерв’ю щодо підготовки візиту насамперед засобам масової інформації країни перебування.

4.Підготовка інформаційних аудіота відеоматеріалів про конкретну країну та їх трансляція напередодні або / та під час візиту на одному з центральних каналів ТБ.

5.Підготовка консультацій та зустрічей з недержавними структурами країни перебування.

ІІ. Під час візиту

1.Прес-конференції за участю посадових осіб цієї країни або їхніх прес-секретарів.

2.Особисті зустрічі з представниками громадськості цієї країни.

3.Інтерв’ю засобам масової інформації чи виступи на радіо та телебаченні посадової особи, що відвідує країну, або членів делегації.

4.Зустрічі членів офіційної делегації з партнерами.

ІІІ. Після закінчення візиту

504	Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю

1.Вивчення реакції місцевих ЗМІ на результати офіційного візиту.

2.Підготовка звіту про основні підсумки візиту, інформації про зустрічі членів офіційної делегації з їхніми партнерами у країні перебування.

3.Підготовка аналітичної довідки про візит.

6.Вплив на владні структури інших країн шляхом лобію-

вання, щоб примусити їх прийняти позитивні рішення щодо суб’єкта лобіювання.

Зовнішнє лобіювання спрямоване насамперед на формування позитивного ставлення до певної держави або її представників (організацій, установ), яке може забезпечити в іншій країні прийняття вигідних для них рішень. Фахівці вважають, що політика лобіювання на державному рівні – нормальна практика у світі. Це своєрідна мова міжнародного спілкування, володіння якою навіть за наявності у країни авторитету чи економічної могутності відіграє значну роль для її зовнішньоекономічних успіхів. За даними статистики за 1994 рік, у секретаріаті Палати представників США та Сенату Конгресу США було офіційно зареєстровано 6308 активних лобістів, із них 741 - на основі Акта реєстрації іноземних агентств. Тут офіційно зареєстровані такі лобістські інституції, як Американський елліністичний інститут громадських справ, Ірландське національне об’єднання, Трансафрика, Американсько-ізраїльський комітет громадських справ [66, 2].

Зазначають, що особливий успіх у лобіюванні на державному рівні мали сучасні азіатські країни.

Зупинимося на досвіді Китаю, якому вдалося ―завоювати‖ прихильність величезної країни світу – США.

На думку О.Янова, існування у Вашингтоні китайського лобі ні для кого не є секретом, проте технологія лобіювання не завжди відома. Учений аналізує цю технологію, щоб зрозуміти, як саме вдається китайському лобі протягом багатьох років з успіхом нейтралізувати шалену антикитайську кампанію, яка об’єднувала в Америці навіть такі ворогуючі між собою сили, як профспілки, ―Міжнародну амністію‖ і християнських фундаменталістів, як Голлівуд і антикомуністи. Зібравши розрізнені відомості з різних джерел, О.Янов зробив спробу описати тех-

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

505

нологію вдалого лобіювання у статті ―Ноу-хау‖ китайського лобі‖.46

На думку дослідника, в основі міцного політичного лобі Китаю у США знаходиться організація американо-китайського бізнесу (US – China Business – USBC), яка об’єднує американських та китайських бізнесменів. Після подій 1989 року (розстріл студентської демонстрації), які викликали вибух антикитайських настроїв у США, ця організація трансформувалася із невинної громадської організації в інструмент лобістської діяльності. За цією трансформацією стояла група американських інвесторів та експортерів, що активно співпрацювала з Китаєм: компанії ―Боїнг‖, ―Дисней‖, ―Дженерал моторс‖ та ―Дженерал електрик‖.

Використання “п’ятої колони” як технологія діяльності китайського лобі

USBC, зібравши докладну інформацію про всі фірми, що співпрацюють із Китаєм, інформували конгресменів, що ці фірми розміщені в їхніх виборчих округах. Для того, щоб посилити вплив на конгресменів, USBC практикувала регулярні зустрічі фірм, які розташовані в певних штатах, з конгресменами цих же штатів. Зусилля USBC були спрямовані не на адміністрацію, а на конгресменів та інтелектуалів (високолобих ―консультантів‖, як їх називає О.Янов), які могли дати відповіді на емоції антикитайських активістів зваженими логічними аргументами. ―Ну, припустимо, – пише О.Янов, – конгресмени і сенатори від штату Вашингтон зустрічаються зі своїми виборцями (і, між іншим, найбільшими донорами) із фірми ―Боїнг‖. Чи конгресмени від штату Мічиган – з ―Дженерал моторс‖? Що, власне, у цьому поганого? Так чому ж не порадити уряду частіше запрошувати до Пекіна конгресменів із дружніми візитами? Уряд, зрозуміло, до порад прислухався (тільки за останні два роки в Китаї побувало близько 100 конгресменів).

О.Янов наводить факти, які свідчать про активне використання технології ―п’ятої колони‖. Китайський уряд оплатив у 1996 році візити в Китай понад десятку посадовців американського Конгресу і брав участь у фінансуванні десятків інших поїздок. У багатьох випадках вони фінансувалися Китайським народним інститутом іноземних справ, зокрема 15 поїздок загаль-

46 Докладніше про це див. [116, 6-7].

506	Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю

ною вартістю $ 102096. Щонайменше 50 поїздок частково профінансували урядові джерела.

Така обробка конгресменів та експертів-консультантів приносить значні результати. ―Тепер китайці більше не панікують, – зазначає О.Янов, – коли якийсь конгресмен вносить черговий законопроект, який звучить небезпечно. Вони знають, що конгресмени із зернових штатів чи з тих, що виробляють авіалайнери й електроніку, завжди зуміють збалансувати антикитайських активістів‖ [116, 7].

Певну лобістську діяльність у США здійснюють представники інтересів України – українська діаспора [66, 2-7].

У 70–80-і роки українське лобі в США зверталося до проблеми порушення прав людини. Український конгресовий комітет Америки (УККА) – представницька установа американських українців – спрямувала свою діяльність на організацію в Конгресі спеціального комітету з питань поневолених націй, ратифікацію Конвенції про заборону геноциду, реформування структури мовлення ―Голосу Америки‖ і радіо ―Свобода‖ українською мовою. Основними формами лобіювання були участь у дискусіях із зовнішньополітичної проблематики, організованими громадськими інституціями США, та вплив на діяльність загальноамериканських партій через українців – членів цих партій.

Після проголошення Україною незалежності українська громада США переходить від негативного лобіювання (проти радянської держави, до складу якої входила Україна) до позитивного лобіювання (на підтримку демократів в Україні та держави в цілому). Проте досі, як нам здається, лобістська діяльність не стала засобом міждержавного спілкування ні зі США, ні з іншими країнами.

Не менш важливим, ніж лобіювання на рівні владних структур окремих держав, є лобіювання інтересів окремих країн або груп країн у регіональних та міжнародних організаціях та союзах. Це стає тим важливішим, що в останнє десятиріччя значно зросла роль міжнародних організацій у міжнародних відносинах. Про це свідчать події, пов’язані з діяльністю НАТО в Югославії, з діяльністю європейських організацій щодо введення євро, позиція ПАРЄ (Парламентської асамблеї Ради Європи) щодо України і Росії.

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

507

7. І нарешті, важливою ланкою ПР-діяльності в міжнарод-

ному середовищі є управління інформацією через канали ЗМІ під час кризових ситуацій та міжнародних і внутрішньодержавних конфліктів. Завдяки ПР-акціям можливе забезпечення довіри до держави-учасниці міжнародного конфлікту з боку світової громадськості.

§ 3. Міжнародні організації та ТНК як суб’єкти ПР-діяльності

Інформаційна діяльність міжнародних організацій має два аспекти

Збирання, аналіз, систематизація, інтеграція, узагальнення та поширення інформації щодо предмета своєї діяльності.

Збирання, аналіз, систематизація, інтеграція, узагальнення та поширення інформації щодо самої організації та її діяльності. Це і є власне ПР.

Перший аспект – основний, заради нього створюються та існують окремі організації. Але й без другого не можна уявити діяльності тієї чи іншої міжнародної організації. Другий аспект безпосередньо пов’язаний з ПР-діяльністю. Він є предметом вивчення в курсі ―Зв’язки з громадськістю‖, тоді як перший вивчається в інших навчальних курсах, наприклад, ―Міжнародні організації‖, ―Міжнародна інформація‖.

Урізноманітних міжнародних організаціях функції зв’язків

згромадськістю виконують:

1.Секретаріати (Всесвітня метеорологічна організація).

2.Спеціалізовані структури внутрішніх організацій (ООН).

3.Регіональні або національні інформаційні центри певної міжнародної організації.

Найбільш поширені такі засоби, що використовуються між-

народними організаціями для здійснення зв’язків з громадськістю:

поширення прес-релізів, комюніке, інших інформаційних матеріалів з поточних подій;

508 Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю

публікації брошур, періодичних видань, книг із проблем діяльності міжнародної організації; спеціальні події (виставки, конференції, екскурсії тощо).

Частина цих засобів зорієнтована на зв’язки з внутрішньою громадськістю (учасниками цієї міжнародної організації), частина має більш універсальний характер і спрямовується на різні верстви світової громадськості.

Більшість міжнародних організацій мають спеціалізовані структури, які здійснюють зв’язки з громадськістю. Хоча назва їх може бути іншою, проте коло питань, які вони вирішують, дозволяє віднести їх до ПР-служб.

Організація Об’єднаних Націй

Інформаційна діяльність ООН забезпечується певною системою інформаційних підрозділів, які представлені в наведеній далі схемі.

Система інформаційних підрозділів ООН

								Комітет
Управління з			Департамент
								з інформації
дослідження		громадської інформації
та збирання
			Бюро спікера
інформації								Постійний орган
		Генерального секретаря
								Генеральної
			Відділ ЗМІ					асамблеї ООН
		Бібліотечно-видавничий
			відділ
								Університет та
								інститути ООН
			Відділ сприяння
		і зовнішніх відносин

Просвітницькі Інформаційні центри ООН функції

у різних країнах світу

Секретаріат ООН

Функції зв’язків із громадськістю тут виконує Департамент громадської інформації (ДГІ) ООН. Один із найбільших підрозділів створений у Секретаріаті Організації в 1946 році. У при-

Розділ V. Зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві

509

йнятій у 1946 році, у зв’язку зі створенням Департаменту громадської інформації резолюції Генеральної Асамблеї ООН підкреслювалося: ―ООН може здійснювати свої завдання тільки в тому випадку, якщо народи всього світу будуть повністю інформовані про її цілі та діяльність‖.

У рекомендаціях Технічного консультативного комітету з інформації ООН були сформульовані напрями діяльності, функції і структура ДГІ. У них, зокрема, йшлося, що робота цього Департаменту повинна бути організована і спрямована так, щоб сприяти якомога кращому розумінню народами світу діяльності та завдань ООН. У межах повноважень головних органів Організації загальна відповідальність за проведення інформаційної діяльності покладалася на Генерального секретаря, а безпосередня, під його керівництвом, – на замісника Генерального секретаря, який очолює ДГІ.

Преса Радіо

Наочність і виставки

Видавнича

справа

Завдання ДГІ та засоби його реалізації

Кіно

Зв’язки з громадськістю

Телебачення

Активне сприяння інформаційним органам, представницьким установам та іншим урядовим та неурядовим організаціям різних країн, зокрема в поширенні інформації про ООН

Прийоми та засоби діяльності ДГІ

1.Підтримка зв’язків із багатьма урядовими і неурядовими організаціями як національними, так і міжнародними. Щоб досягти успіху, ДГІ прагне різними шляхами та методами зробити доступною інформацію ООН для своєї великої аудиторії. Для цього розширюється використання різних мов, скла-

510	Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю

дові частини інформаційних пакетів адаптуються з урахуванням потреб різних груп населення.

2.Публікації про діяльність ООН у пресі, видання навчальних матеріалів, книг.

3.Створення фільмів, теле- і радіопрограм, фотовиставок, діапозитивів. Радіопрограми, що висвітлюють питання діяльності ООН, готуються для передачі майже на двадцяти мовах. Більшість радіопрограм розсилається в записах майже у 167 країн світу (3 тис. радіотрансляційних центрів). На восьми мовах випускаються щотижневі новини для ретрансляції місцевими та національними радіостанціями. Телевізійні програми готуються ДГІ у вигляді коротких тематичних і актуальних оглядів новин.

4.Організація семінарів та поїздок для журналістів.

5.Створення програм для аспірантів.

6.Створення і функціонування довідкового бюро штабквартири ООН у Нью-Йорку.

7.Проведення екскурсій по центральному будинку ООН.

8.Організація бесід і доповідей.

9.Створення і функціонування інформаційних центрів ООН у різних країнах (вони часто працюють у тісному контакті з постійними представниками Програми розвитку ООН –

ПРООН).

10.Дитяча гра ―Модель ООН‖ (у 1999 році була проведена в Києві, у 2000 році – у Запоріжжі).

Фахівці зазначають, що в 1990 році 45-а сесія Генеральної Асамблеї дала певні рекомендації щодо діяльності ДГІ. Сесія засвідчила, що Департаменту слід продовжити зусилля щодо підвищення інформованості народів світу про роботу і цілі ООН, зміцнення її репутації.

Структура ДГІ

(реорганізація 1993 р.)

1.Бюро спікера Генерального секретаря ООН: забезпечує зв’язок Генсека та інших керівників ООН зі ЗМІ. Відповідає за поширення офіційних документів, прес-релізів та інших інформаційних матеріалів ООН серед акредитованих при Організації журналістів.