jak_met

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

ЯКІСНИЙ ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ. ІДЕНТИФІКАЦІЯ НЕОРГАНІЧНИХ СОЛЕЙ НЕВІДОМОГО СКЛАДУ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ з курсу ”Аналітична хімія”

для студентів хімічних спеціальностей.

Затверджено на засіданні кафедри аналітичної хімії

Протокол № 6 від 19.01.1999 р.

Львів - 2000

4

Якісний хімічний аналіз. Ідентифікація неорганічних солей невідомого

складу: Методичні вказівки з курсу ”Аналітична хімія” для студентів хімічних спеціальностей.. / Укл. Й.Й. Ятчишин, С.С. Абаджев, І.П. Полюжин, Д.І. Семенишин, О.Я. Борова, В.С. Бадік, Г.О. Маршалок - Львів: Видавництво Державного університету "Львівська політехніка", 2000. - 38 с.

Укладачі	Ятчишин Й.Й., д-р хім. наук, проф.
	Абаджев С.С., канд. техн. наук, доц.,
	Полюжин І.П., канд. хім. наук, доц.,
	Семенишин Д.І., д-р хім. наук, проф.,
	Борова О.Я., канд. хім. наук, доц.,
	Бадік В.С., ст. викл.,
	Маршалок Г.О., канд. хім. наук, доц.

Відповідальний за випуск Пиріг Я.М. , канд. техн. наук, доц.

Рецензенти:	Цюпко Ф.І., канд. хім. наук, доц.
	Знак З.О., канд. техн. наук, доц.

.

5

1. ВСТУП

Аналітична хiмія - це наука про методи дослідження хiмічного складу та будови речовин. При вивченні невідомої речовини (об’єкту аналізу) спочатку встановлюють якісний склад, тобто з яких структурних одиниць (атомів, іонів, молекул і т.д.) складається дана речовина, а потім визначають кількісне співвідношення цих структурних одиниць в досліджуваному об'єкті. Згідно з цими завданнями аналітичну хiмію поділяють на два великих розділи - якісний та кількісний аналіз.

Аналітична хiмія має велике наукове і практичне значення. Особливо важливе її застосування для хiмічного контролю виробництва, який дозволяє правильно вести технологічний процес, раціонально використовувати сировину, попереджувати виникнення браку. Важливе значення має аналітична хiмія у виробництві зв'язних матеріалів, скла, різних керамічних виробів, пластмас, в технологічних процесах органічного синтезу, при переробці нафти і газу, в харчовій та фармацевтичній промисловостях, в галузі охорони довкілля та інших сферах.

Розвиток науки і техніки вимагає впровадження швидких і точних методів аналізу. В зв'язку з цим методи аналітичної хiмії безперервно удосконалюються. В даний час широке застосування знаходять хiмічні, фізичні та фізико-хiмічні методи аналізу.

Хiмічні методи грунтуються на проведенні хiмічних реакцій об’єкту аналізу з певними реактивами і спостереженні за зовнішніми проявами перебігу цих реакцій (наприклад, утворення осадів, зміна забарвлення розчинів, виділення газу тощо).

Фізичні методи грунтуються на вимірюванні фізичних параметрів об’єкту аналізу, які залежать від його якісного чи кількісного складу.

Фізико-хiмічні методи грунтуються на проведенні хiмічних реакцій об’єкту аналізу з певними реагентами і спостереженні за змінами фізичних параметрів системи, які відбуваються під час перебігу цих реакцій.

Всі перелічені методи аналізу хiмічного складу мають свої переваги і недоліки відносно швидкості і точності визначень. Ці методичні вказівки стосуються хiмічних методів визначення якісного складу речовин.

1.1. Рекомендації до вивчення теоретичних основ хiмічного якісного аналізу

Для кваліфікованого проведення якісного аналізу потрібно вивчити окремі реакції іонів, вміти теоретично обгрунтувати їх і навчитися виконувати хiмічні реакції. З цією метою слід розглянути і засвоїти деякі теоретичні питання.

Властивості елементів і багатьох утворених ними простих і складних іонів визначаються положенням елементів у періодичній системі Д.І.Менделеєва. Знаючи розташування елементів в періодичній системі, можна передбачити вищий та нижчий ступені окиснення їх, тип утворених ними сполук і їх властивості (розчинність у воді, кислотах і лугах, окиснювально-відновну здатність).

Велике значення в теорії і практиці хiмічного аналізу має закон діючих мас, який використовується у розрахунках рівноваги і дозволяє оцінити повноту перебігу реакції та вибрати умови для керування напрямком реакції. При проведенні аналізу речовини невідомого складу необхідно враховувати те, що напрямок і повнота перебігу хiмічних реакцій в розчинах залежить від умов, при яких вони здійснюються. Цими умовами є:

4

концентрація реагуючих речовин, температура, рН розчину, наявність каталізаторів, час та інші. Отже, при виконанні хiмічної реакції потрібно дотримуватися необхідних умов для її проведення. Слід пам'ятати, що для застосування закону діючих мас до розчинів сильних електролітів і концентрованих розчинів слабких електролітів слід користуватися не концентрацією, а активністю, тому необхідно добре засвоїти такі поняття, як активність, коефіцієнт активності, іонна сила розчину.

Необхідно звернути увагу також на процес іонізації води, розрахунки концентрації іонів водню, рН для розчинів солей, що гідролізують, буферних сумішей, сильних і слабких кислот та основ. Всі ці питання вивчаються в курсі "Неорганічна хiмія", тому, при необхідності, треба повторити той чи інший розділ неорганічної хiмії. Достатньо детально цей матеріал викладається в підручнику [1].

1.2.Характеристика аналітичних реакцій

Вякісному аналізі використовуються тільки ті реакції, які супроводжуються зовнішніми ефектами, за якими можна зробити висновки про наявність або відсутність певного елемента (іона) або сполуки в досліджуваному зразку.

Зовнішній ефект перебігу хiмічної реакції в якісному аналізі називають аналітичним сигналом .Такими аналітичними сигналами є: а) зміна забарвлення роз-

чину; б) утворення або розчинення малорозчинних сполук (осадів); в) виділення газу; г) утворення кристалів характерної форми.

Можливість зафіксувати аналітичний сигнал залежить від концентрації або кількості досліджуваної речовини, тому кожна аналітична реакція характеризується чутливістю. Кількісно чутливість реакцій виражається двома взаємнопов'язаними показниками - виявлюваним мінімумом та граничним розбавленням.

Виявлюваний мінімум ( m ) - найменша маса речовини (іона), яка може бути

надійно виявлена даною реакцією і виражається в мікрограмах або гаммах (1 гамма ( ) =1 мкг= 10-6 г).

Граничне розбавлення ( h ) - це найменша концентрація сполуки (іона), при якій виявлення її за допомогою даної реакції ще є можливим. Граничне розбавлення виражають відношенням 1:g (1/g), де g - маса розчинника, яка припадає на одну масову частину визначуваної речовини або іона. Чим менші величини m або h, тим чутливіша реакція. Для водних розчинів величини m і h пов'язані наступною формулою:

m (1 / g) V 106 h V 106 ,

де V-об'єм досліджуваного розчину, який беруть для виконання реакції, мл; 106 - коефіцієнт для перерахунку маси в грамах [г] в мікрограми [мкг]. Об'єм досліджуваного розчину за величиною практично дорівнює масі води (густина води - 1 г/мл), яка в даному випадку є розчинником.

Іншою характеристикою аналітичних реакцій є їх специфічність.

Специфічною реакцією на дану сполуку (іон) називається така реакція, яка дає аналітичний сигнал тільки з цією сполукою і дозволяє виявити її (його) в умовах досліду в суміші з іншими речовинами (іонами). Реакція вважається специфічною, якщо принаймі 10 кратний надлишок інших іонів не заваджає виявленню даної сполуки (іона).

5

Специфічних реакцій є не так багато. Частіше зустрічаються реакції, які дають однаковий або подібний ефект з декількома речовинами (іонами). Такі реакції називаються вибірковими або селективними . Селективність реакції є тим більшою, чим з меншою кількістю речовин (іонів) реагент дає подібний аналітичний сигнал. Використання селективних реакцій для виявлення одного певного іона можливе при відсутності інших іонів, які дають з даним реактивом подібний ефект. Якщо такі заважаючі іони присутні, то їх слід відокремити. Реакції, аналітичним сигналом яких є утворення малорозчинних сполук (осадів) з певною групою іонів, називаються груповими , а використовуваний при цьому реактив називають груповим реагентом. Переведення певної частини іонів в осад дозволяє розділити складну суміш на дві простіших суміші (осад і розчин). Наявність чи відсутність аналітичного сигналу групової реакції дає можливість виявити наявність або відсутність цілої групи іонів в об'єкті аналізу.

1.3. Дробний та систематичний аналіз

Використовуючи специфічні реакції, можна провести якісний аналіз так званим дробним методом, коли виявлення певних іонів проводять в окремих порціях досліджуваного розчину без їх відокремлення. Послідовність проведення специфічних реакцій при цьому не має значення.

У випадку наявності складної суміші іонів та відсутності достатньої кількості специфічних реакцій для виявлення цих іонів використовують систематичний аналіз. Систематичний хід аналізу полягає в тому, що досліджувану суміш іонів розділяють на певні групи за допомогою групових реагентів, а потім в межах кожної з цих груп в строгій послідовності, обгрунтованій на основі фізико-хімічних властивостей утворюваних сполук, виявляють окремі іони специфічними або селективними реакціями.

Груповий реагент повинен відповідати певним вимогам: а) утворювати малорозчинні сполуки з якомога меншою розчинністю; б) одержаний осад повинен легко розчинятися для проведення подальшого дробного аналізу; в) надлишок реагенту не повинен заважати виявленню іонів, які залишилися в розчині.

Слід звернути увагу на різницю між селективними реакціями та груповими, яка полягає в тому, що в реакції з груповим реагентом аналітичним сигналом є обов'язково осад, а не будь-який зовнішній ефект. Тобто селективний реагент призначений для виявлення певної групи іонів, а груповий реагент повинен виконувати як функцію виявлення, так і функцію відокремлення з розчину цілої групи іонів.

П р и м і т к а . Основним підручником при вивченні студентами курсу якісного аналізу рекомендується учбовий посібник: В.Н. Алексеев "Курс качественного химического полумикроанализа" М.:"Химия", 1973. Дані методичні вказівки складені стосовно до цього підручника. Посилання на літературу з вказівкою сторінок мають відношення тільки до вказаного підручника [1].

2.НАПІВМІКРОМЕТОД ЯКІСНОГО ХІМІЧНОГО АНАЛІЗУ

2.1.Характеристика методу

Взалежності від кількості аналізованої речовини, методи аналізу поділяються на макро-, напівмікро-, мікрота ультрамікрометоди (див. табл.1). Слід підкреслити, що принципової різниці між цими методами немає. Наведені кількісні межі методів до

6

деякої міри є умовними. За останні роки в практиці лабораторій широко використовують напівмікрометод, вперше запропонований в 1944 році А.П. Алімариним.

Метод напівмікроаналізу має ряд суттєвих переваг перед макроаналізом: дозволяє зменшити витрату реактивів при відносно простій техніці виконання реакцій, прискорити виконання визначень, знизити забруднення повітря в лабораторії шкідливими газами, а стічні води - хімічними реактивами.

Таблиця 1

Класифікація методів аналізу за кількістю речовини

М е т о д	Кількість аналізованої речовини, мг		Об'єм розчину, мл
Макроаналіз	100	- 1000	10	-	100
Напівмікроаналіз	10	- 100	1	-	10
Мікроаналіз	1	- 10	0,1		- 1
Ультрамікроаналіз	0,001 - 0,01		0,0001		- 0,01

2.2. Лабораторне обладнання i посуд, якi застосовуються в напiвмiкрометодi

Робота з малими кількостями речовин вимагає особливої апаратури і техніки виконання окремих операцій, тому застосовуваний посуд має малу місткість, а способианалізу повинні забезпечити достатньо надійне виявлення невеликих кількостей іонів.

Штатив з набором реактивів . Для вивчення реакцій і проведення якісного напівмікроаналізу використовуються штативи з набором реактивів, необхідних для аналізу (стор.39 [1]).

Склянки з реактивами розташовуються в певному порядку. Кожна склянка з реактивом обладнана крапельною піпеткою, яка одночасно є корком. Розчини зі склянок беруть виключно з допомогою піпеток. Щоб розчини в реактивних склянках не забруднювались в процесі роботи, при користуванні піпеткою не можна торкатися її кінчиком до стінки тієї посудини, в яку наливають реактив. Якщо це станеться, необхідно ретельно обмити піпетку дистильованою водою перед тим, як поставити її знову в склянку.

Пробірки . Для проведення більшості аналітичних операцій використовують конічні чи циліндричні пробірки місткістю 4-5 мл. Пробірки розміщають у спеціальних малих штативах.

Хiмічні стакани . Осадження іонів у вигляді малорозчинних сполук для порівняно великих об'ємів розчинів іноді проводять в малих хiмічних стаканах місткістю

50 мл.

Крапельні піпетки . Крапельні піпетки - це скляні трубки діаметром 4-5мм і довжиною 125-140 мм. Кінець трубки, відтягнутий у вигляді капіляра, повинен бути рівним і оплавленим. Крапельні піпетки застосовують для взяття проб розчину, для відокремлення розчину від осаду, для промивання осадів і т.д. Перед кожним вживанням і після закінчення роботи крапельні піпетки ретельно промивають водопровідною і обполіскують дистильованою водою. В процесі роботи їх не слід класти на стіл, а необхідно після промивання помістити в пробірку, заповнену дистильованою водою, тому що капіляри важко відмиваються при висиханні в них залишків розчинів.

7

Скляні палички призначені для перемішування розчинів. Кінці їх мають бути гладко оплавлені.

Фарфоровий посуд . Фарфорові чашки і тиглі використовують для концентрування розчинів випаровуванням, прожарювання осадів, розплавлення твердих речовин і т.д.

Миття посуду . Однією з умов успішної роботи є чистота використовуваного посуду, навіть невеликі забруднення можуть спричинити помилки при виявленні іонів. Тому весь посуд ретельно миють. Пробірки миють скляною паличкою, на кінець якої натягнуто кусок гумової трубки, добре промивають водопровідною водою і потім обполіскують один - два рази дистильованою водою. Якщо при звичайному митті забруднення не будуть усунуті, посуд заповнюють хромовою сумішшю (розчин K2Cr2O7 в концентрованій сульфатній кислоті) чи гарячим розчином соди і залишають на декілька хвилин. Потім хромову суміш чи розчин соди зливають в ту ж склянку, в якій вони зберігалися, а посуд миють водопровідною водою і обполіскують дистильованою водою.

2.3. Технiка роботи напiвмiкрометодом

Нагрівання . Розчини, які знаходяться в малих пробірках, не можна нагрівати безпосередньо на полум'ї пальника, тому що рідина з них може бути викинута утвореною парою, а пробірка із невогнетривкого скла розтріскується. Тому нагрівання проводять на так званій водяній бані. Водяна баня - це стакан місткістю 0,5-1 л з кришкою, яка має отвори для пробірок. Баня нагрівається газовим пальником чи електричною плиткою. Для підтримання постійного рівня води в стакані його з'єднують скляною трубкою з розташованою над ним колбою з водою. При нагріванні необхідно слідкувати за тим, щоб вода в бані слабко кипіла. Пробірки з розчином занурюють через отвори в кришці в гарячу воду бані, а тиглі чи годинникові скла розташовують зверху кришки. Щоб не допустити повного занурення пробірки в гарячу воду, на неї одягають гумове кільце на відстані 0,5-1 см від верхнього краю пробірки.

Відокремлення осаду від розчину центрифугуванням. Для відокремлення осаду від розчину в напівмікрометоді використовують не фільтрування, а центрифугування. Центрифугування грунтується на тому, що при швидкому обертанні ротора центрифуги частинки осаду в пробірках під дією відцентрової сили рухаються до дна, осідають, а розчин (центрифугат) стає прозорим. В лабораторії знаходяться електричні центрифуги, які приводяться в рух електричним струмом і розвивають велику відцентрову силу.

Помістивши пробірку з досліджуваним розчином у гніздо центрифуги, необхідно для рівноваги в протилежний патрон вмістити пробірку з водою, об'єм якої приблизно дорівнює об'єму досліджуваного розчину. Після цього центрифугу закривають кришкою, вмикають електричний струм, повільно пересувають ручку реостату до середньої позначки шкали швидкості і через півхвилини повільно повертають її в початкове положення.

Тільки після повної зупинки обертання ротора центрифуги відкривають кришку і виймають пробірки. Якщо для наступного аналізу потрібний центрифугат, його відбирають піпеткою. Для цього гумку піпетки стискають і піпетку обережно занурюють

8

в розчин, не торкаючись осаду, щоб не скаламутити. Далі повільно зменшують стискання гумки і заповнюють піпетку розчином. Повторне стискання гумки зануреної піпетки не допускається, оскільки це приведе до скаламучування ! Набраний в піпетку розчин помiщають у чисту пробірку викрапуванням його при стисканні гумки піпетки.

Якщо для аналізу потрібний осад, його треба промити від залишків реагентів. Для цього після відбору або зливання центрифугату до осаду додають 20-30 крапель (1-2 мл) дистильованої води, скаламучують осад скляною паличкою, знову центрифугують і відокремлюють промивну воду. Таку операцію промивання бажано повторити 2-3 рази.

Визначення рН розчину. Однією з найважливіших умов проведення реакції є створенння необхідного рН розчину. Найчастіше приблизну величину рН визначають за допомогою індикаторного паперу (лакмусового або універсального), який змінює своє забарвлення при певному значенні рН. На чисте і сухе предметне скло кладуть смужку універсального індикаторного паперу. В досліджуваний розчин занурюють кінчик чистої скляної палички і торкаються нею індикаторного паперу, переносячи таким чином на папір краплю розчину. Зразу ж визначають приблизну величину рН, порівнюючи забарвлення індикаторного паперу з кольоровою шкалою для універсального індикаторного паперу.

2.4. Способи виконання аналiтичних реакцiй

Аналітичні реакції можуть виконуватися "мокрим" і "сухим" способом. Найчастiше застосовують "мокрий" спосіб, тобто реакції між речовинами проводять в розчинах. Реакції "мокрим" способом виконують в пробірках, на предметних склах (мікрокристалоскопічні реакції), на крапельних пластинках чи на папері (крапельні реакції).

1. Виконання реакцій в пробірці . В пробірку поміщають 2-3 краплі досліджуваного розчину і створюють необхідне рН. Якщо реакція вимагає нагрівання, то пробірку ставлять у водяну баню. Після цього по краплях додають реагент, перемішуючи розчин скляною паличкою. Спостерігають аналітичний сигнал (утворення осаду, зміна кольору розчину, виділення газу і т.д.). Якщо реакція проводиться з метою розділення іонів, то беруть дещо більше досліджуваного розчину (приблизно 0,5 мл) і додають по краплях потрібний реагент. Пiсля відстоювання осаду до прозорого розчину додають ще 1-2 краплі реагенту (обережно по стiнках пробiрки, щоб не скаламутити розчин). Це робиться з метою перевірки повноти осадження. Якщо осад більше не утворюється (вiдсутнє скаламучування розчину), то вважається, що повнота осадження досягнута. Якщо ж з'являється каламуть, додають ще декілька крапель реагенту і після центрифугування знову перевіряють на повноту осадження.

2. Мікрокристалоскопічні реакції . Для виявлення багатьох іонів (катіонів та аніонів) можуть бути використані реакції, в результаті яких утворюються сполуки, що мають характерну форму кристалів.

На чисте предметне скло поміщають краплю досліджуваного розчину. Поруч наносять краплю реагенту і сполучають краплi скляною паличкою. Місце з'єднання крапель на склі розглядають через мікроскоп, спостерігаючи за формою кристалів. Якщо

9

кристали не утворилися, тоді слід почекати 2-3 хвилини. У випадку, якщо і при цьому кристали не утворилися, тоді необхідно провести концентрування розчину. Для цього на чисте предметне скло знову наносять краплю досліджуваного розчину, кладуть скло на кришку водяної бані і нагрівають його до того часу, поки по периметру краплі не з'явиться кільце кристалів сухої речовини. Після охолодження скла до сухого залишку додають краплю реагенту, перемішують чистою паличкою і знову розглядають предметне скло під мікроскопом. За формою і кольором утворених кристалів роблять висновок про присутність або відсутність виявлюваного іона. Кристали замальовують в лабораторний журнал, як показано в [1] на стор. 58.

При роботі з мікроскопом слідкують за тим, щоб поле зору було добре освітлене. Далі поступають таким чином: спочатку, дивлячись збоку, об'єктив мікроскопа опускають максимально близько до предметного скла. Потім, дивлячись в окуляр, повільно піднімають об'єктив, поки в полі зору не з'явиться чітке зображення кристалів. При опусканні об'єктиву мікроскопа уважно слідкують за тим, щоб він не доторкнувся досліджуваної краплі (якщо це станеться, то необхідно підняти об’єктив і зразу ж протерти його м'якою тканиною). Завжди необхідно розглядати кристали з використанням слабких збільшень, а потім, якщо це необхідно, переходити до більш сильних.

3. Краплинний аналіз був запроваджений в практику аналітичної хімії Н.А. Тананаєвим і широко використовується в багатьох лабораторіях. В крапельному аналізі реакції відбуваються між краплями розчинів і виконують їх на фільтрувальному папері чи на фарфорових пластинках. Важливими перевагами цього методу є швидкість і простота виконання реакцій, мала витрата реактивів, підвищення чутливості реакцій

(стор.55, [1]).

2.5. Правила роботи в аналiтичнiй лабораторiї

Приступаючи до лабораторної роботи з якісного аналізу, студент повинен пам'ятати, що успішне виконання аналізу залежить від :

-розуміння мети роботи і ознайомлення з теорією питання;

-ретельного і уважного виконання всіх операцій та точного дотримання умов проведення реакцій;

-дотримання чистоти і порядку та чіткого виконання правил техніки безпеки.

3. АНАЛІТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ КАТІОНІВ

Існує декілька схем класифікації катіонів за аналітичними групами. В основу класифікації покладена відмінність в розчинності утворюваних катіонами сполук, що дозволяє відокремлювати одні групи катіонів від інших. Однією з поширених є класифікація, яка грунтується на властивостях сульфідів. Згідно цієї класифікації (так званого «сірководневого методу» ) при розділенні катіонів на групи використовується різна розчинність їх хлоридів, сульфідів і карбонатів (див.таблицю 2).

Сірководнева класифікація катіонів має тісний зв'язок з положенням їх у періодичній системі елементів Д.І. Менделеєва і пояснюється будовою електронних оболонок атомів (стор. 24-32, [1]).

10

			Класифікація катіонів *	Таблиця 2
Група	Катіони		Груповий реагент	Властивості сполук
І	Na+ ,NH 4+ ,K+ , Mg2+		Груповий реагент відсутній	Хлориди, карбонати, сульфіди
		та інші		розчинні у воді
ІІ	Са2+ , Ва2+ , (Sr2+ та		(NH 4)2CO3
		інші)	(в присутності NH4Cl	Карбонати нерозчинні у воді
			та NH4OH, рН ~ 9)
ІІІ	Al3+, (Cr3+ ), Fe3+ , Fe		(NH4)2S (в присутності NH4Cl	Сульфіди (чи гідроксиди)
	2+ , Mn2+, Zn2+, (Co2+		та NH4OH, рН ~ 9)	нерозчинні у воді, але розчинні у
	, Ni 2+ та інші)			розбавлених кислотах
	підгрупа міді Cu2+,			Сульфіди нерозчинні у воді та
		(Cd2+,		розбавлених кислотах. Сульфіди
	Bi3+ , Hg2+ та інші)		H2S в HCl, рН = 0,5	катіонів підгрупи міді не
				утворюють тіосолей (нерозчинні у
IV				Na2S)
	підгрупа арсену			Сульфіди катіонів підгрупи арсену
	(AsV,	AsIII , SbV,		утворюють тіосолі (розчиняються
		SbIII ,	H2S в HCl, рН = 0,5	у надлишку Na2S)
	SnIV,	SnII та інші)
V		Pb2+		Хлориди нерозчинні у воді і
	(Ag+, Hg22+ та інші)		HCl	розбавлених кислотах

*) Катіони, взяті в дужки, вивчатися не будуть.

4. АНАЛIТИЧНА КЛАСИФIКАЦIЯ АНIОНIВ

Класифiкацiя анiонiв, яка рекомендується Алєксеєвим В.М., грунтується на різній розчинності солей барію і срібла та відповідних кислот, кислотними залишками в яких є дані аніони (стор. 484, [1]). За розчинністю цих солей аніони поділяються на три групи (таблиця 3).

	Класифікація аніонів *		Таблиця 3
Група	Аніони	Груповий реагент	Властивості сполук
I	SO42-, CO 32-, PO43-, SiO32-, (SO32-	BaCl2 в нейтральному чи	Солі барію малорозчинні у
	, S2O32-, Сr2O72-, CrO42-, F-,	слабколужному розчині	воді
	AsO43- , AsO33- та інші)
II	Cl- ,( Br- , I- , S2-, SCN-,	AgNO3 в присутності	Солі срібла малорозчинні у
	[Fe(CN)6]4-, [Fe(CN)6]3-, CN-,	розбавленої НNO3	воді і розбавленій
	ClO-, BrO3 -, IO3 - та інші)		НNO3
III	NO3 -,(CH3COO-, NO2-, ClO3- ,	Груповий реагент	Солі барію та срібла
	MnO4- та інші)	відсутній	розчинні у воді

*) Аніони, взяті в дужки, вивчатися не будуть.

5. ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ

Об'єкти аналізу неорганічної природи є системами, які переважно складаються з катіонів і аніонів. Більшість аналітичних реакцій проводиться мокрим способом. Перед безпосереднім проведенням аналізу невідомої речовини необхідно теоретично ознайомитися з перебігом аналітичних реакцій (специфічних і групових), які використовуються для виявлення катіонів і аніонів та їх груп, і одержати навички у

11