1.1. Теорія комунікації – наукова основа зв’язків з громадськістю як галузі знання та сфери професійної діяльності 5

§1. Суспільні відносини та соціальна комунікація 5

§2. Структура комунікації 8

§3. Форми соціальної комунікації 17

§4. Масова комунікація 22

Глава 2. Історія виникнення та розвитку паблік рилейшнз 27

§1. Передісторія паблік рилейшнз 27

§2. Передумови виникнення системи зв’язків з громадськістю 33

§3. Основні етапи виникнення та розвитку ПР 36

Глава 3. Об’єкт і предмет зв’язків з громадськістю як галузі наукового знання 45

§1. Статус зв’язків з громадськістю 45

§2. Зв’язки з громадськістю в системі сучасних наук 53

§3. Функції та ролі паблік рилейшнз 59

НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ ЗВ’ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ 63

Глава 1. Дослідницька діяльність служби паблік рилейшнз 63

§1. Інформація в системі зв’язків з громадськістю 63

§2. Методи та види досліджень у галузі ПР 71

§3. Основні напрямки дослідницької діяльності служб ПР 82

Глава 2. Методи впливу на громадськість. Вербальна комунікація 89

§1. Вербальні комунікації: поняття, основні характеристики та типологізація 89

§2. Публічні виступи як важливий засіб комунікації з громадськістю 96

§3. Комунікації з використанням письмової мови 115

Глава 3. Невербальні комунікації в системі зв’язків з громадськістю 128

§1. Поняття, функції та види невербальної комунікації 128

§2. Оптико-кінетичні комунікації 130

§3. Фонаційні та графічні засоби невербальної комунікації 142

§4. Ситуативні змінні невербальної комунікації 148

Глава 4. Подієва комунікація в системі зв’язків з громадськістю 154

§1. Подієва комунікація: поняття, сутність, місце в системі зв’язків з громадськістю 154

§2. Специфіка окремих видів подієвої комунікації 159

канали та форми здійснення зв’язків з громадськістю 180

Глава 1. Засоби масової інформації –важливий інструмент ПР 180

§1. Засоби масової інформації та комунікації: поняття та структура 180

§2. Робота служб ПР із засобами масової інформації 190

§3. Інтерв’ю та прес-конференції в роботі зі ЗМІ 199

Глава 2. Пабліситі як засіб комунікації з громадськістю 209

§1. Сутність, види та функції пабліситі 209

§2. Управління новинами 215

§3. Програма пабліситі: структура та особливості окремих розділів 222

§4. Прес-релізи як засіб розповсюдження новин 228

Глава 3. Роль ПР у формуванні іміджу організації 238

§1. Поняття іміджу в сучасній науці 238

§2. Імідж організації: поняття, структура, типологія 242

§3. Механізм формування іміджу організації 251

§4. Основні етапи формування іміджу організації 261

Оскільки імідж організацій не є чимось раз і назавжди даним (його можна створювати заново, змінювати, коректувати риси), говорять про певну послідовність його формування та динаміку розвитку вже сформованого іміджу. 261

Глава 4. Лобіювання як форма комунікації та мистецтво впливу 265

§1. Сутність лобізму та його місце в комунікаційному процесі 265

§2. Лобістська діяльність: поняття, структура, організаційні форми 272

§3. Технологія лобіювання 278

зв’язки з громадськістю в сучасному суспільстві 294

Глава 1. Комунікації із внутрішньою громадськістю 294

§1. Сутність, цілі та завдання корпоративних комунікацій 294

§2. Принципи та структура внутріорганізаційних комунікацій 301

§3. Основні засоби комунікацій із персоналом 314

Глава 2. Паблік рилейшнз у сфері економіки 329

§1. Філософія фірми як основа комунікацій з громадськістю 329

§2. Структура, основні цілі та завдання служб зв’язків з громадськістю комерційних організацій та установ 334

§3. Комунікації у фінансовій сфері 349

Глава 3. Зв’язки з громадськістю в політичному житті суспільства 357

§1. Політична комунікація та місце в ній системи зв’язків з громадськістю 357

§2. Різновиди, структура та завдання політичних комунікацій 363

§3. Засоби здійснення політичних комунікацій 383

Глава 4. Паблік рилейшнз у соціокультурній сфері 400

§1. Зв’язки з громадськістю у сфері культури та мистецтва 401

§2. Екологічні ПР 407

§ 3. ПР у системі організацій охорони здоров’я 422

Глава 5. Міжнародні паблік рилейшнз 433

§1. Структура, цілі та завдання комунікацій з громадськістю в міжнародному середовищі 433

§ 2. Особливості міжнародної ПР-діяльності держав та державних органів 439

§ 3. Міжнародні організації та ТНК як суб’єкти ПР-діяльності 455

§4. Мультикультурне середовище як фактор здійснення міжнародних ПР 469

Глава 6. Кризові паблік рилейшнз 477

§1. Кризи та кризові ситуації 477

§2. Основні завдання ПР-служб у передкризовий період 483

§3. Діяльність ПР-служб в умовах кризи 487

Література 502

Навчальне видання

Тихомирова Євгенія Борисівна

Зв’язки з громадськістю

Редактор: Якимчук О.І.

Коректори: Воробей Л.Г., Лукашевич О.В.,

Мосіюк В.І., Оверчук З. І.

Комп’ютерний набір

і верстка: Білоус І.П..

Підписано до друку 16.01.2001 р. Папір навчальний. Гарнітура “Times” “Arial”. Наклад 1000. Обліково-видавничих аркушів 24,8. Віддруковано засобами оперативної поліграфії ТОВ “Центр соціального розвитку освітянства”, вул. Л.Толстого, 3, м. Рівне, Україна, 33028.

1 На думку вчених науково-дослідного центру Стенфордського університету, може бути виділена окрема комунікаційна роль “космополіта”. Так вони називають постачальника нових ідей, який частіше й активніше за інших контактує із зовнішнім середовищем певної організації. У випадку масової комунікації така роль може існувати також. Суб’єкт комунікації, який виходить у міжнародні комунікаційні потоки, отримуючи там нові ідеї, і є “космополітом”.

2 Уперше посада прес-агента була зазначена в 1868 році в штатному розкладі цирку Джона Робінсона [57, 40].

3 У каталозі виставки “Реклама-96” було представлено 45 організацій, котрі декларували ПР-послуги, серед них приблизно третина – київські.

4 На думку В.А.Мойсеєва, саме цей підхід до паблік рилейшнз виявився у грудні 1997 року під час проведення в Україні фестивалю політичної реклами “Лідери ХХІ” – “усю проблематику паблік рилейшнз посилено намагалися укласти в іміджмейкерство (у той час, як це лише один з елементів ПР)” [22,59].

5Раніше досить активно вживалися поняття “білої”, “сірої” та “чорної” пропаганди. Різниця між цими видами пропаганди обумовлювалася зв’язком з легальними або нелегальними джерелами інформації.

6 Зазначають, що вказаний недолік настільки суттєвий, що до початку дослідження слід твердо переконатися в тому, що всі інші засоби отримання інформації недостатні і вичерпали свої можливості.

7 Методи збирання первинної інформації вивчалися в курсі соціології. Більш детально ознайомитися з їх суттю можна, звернувшись до посібників із соціології.

8 Інформацію про досвід зарубіжних учених у галузі теорії та практики контент-аналітичних досліджень містить видання [22, 117-133].

9 Іноді кабінетні дослідження є первинними. Наприклад, вивчення листів громадян, що надійшли в організацію чи установу. Їх аналіз дає нову інформацію, індивідуальна інформація при проведенні контент-аналітичних досліджень особових звернень перетворюється у зведені дані.

10 Купон – спеціально підготовлений бланк, що висилається разом з книгою чи журналом або друкується в них для того, щоб читач мав можливість прокоментувати дане видання, дати йому оцінку або замовити його.

11 Типологізація запитань ораторові та їх характеристика наводяться за інтерпретацією Е.Джей, див.: [16, 132--136].

12 Капитал, 1998, №2, 77.

13 Там же 74-77.

14Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.4.

15Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.6.

16Національна безпека і оборона, 2001, №1, с. 8.

17Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.19.

18 Одним із перших в Україні вводить у науковий обіг поняття “спіндоктор” професор КДУ Г.Почепцов. Див. [88]; [87].

19 Проблема міжнародного лобізму буде аналізуватися в темі “Паблік рилейшнз у міжнародних відносинах”.

20 Позначені зірочкою напрямки комунікації розглядаються докладніше в інших параграфах посібника.

21Тест запропонований російськими фахівцями

22 За деякими відомостями, у середині 90-х років у штатах ПР-служб у центральних державних установах України нараховувалося 175(!) осіб. У той же час у Німеччині тільки в Службі преси та інформації Федерального Уряду працювало 700 чоловік [25, 58].

23Советник, 2000, №9, с.67.

24Національна безпека і оборона, 2001, №1, с.5.

25Советник, 2000, №9, с.66.

26 Докладному висвітленню цієї проблеми присвячена книга Б.Ашервуда “Азбука спілкування, чи Public Relations бібліотеки”[5].

27 У США, наприклад, діє понад 150 великих екологічних організацій і більше ніж 12 тис. невеликих громадських товариств, у яких у 1993 році було об’єднано понад 14 млн. американців. Наприкінці 90-х років понад 80% американців вважали себе захисниками екології.

28 Аналіз розвитку екологічних ПР на Рівненській АЕС зробила О. Жданова, студентка спеціальності “Міжнародна інформація” Рівненського інституту слов’янознавства.

29 Протягом 90-х років у рамках Європейської асоціації з освіти і досліджень у сфері ПР вивчалися моделі й системи міжнародних ПР.

30 Kynczik M. Images of Nations and International Public Relations. – Mahwah, N.J, 1997. Докладний виклад цієї роботи поданий у численних публікаціях Г.Почепцова за 1998-1999 р.

31Національна безпека і оборона, 2001, №1, 57.

32На думку фахівців, другою світовою комп’ютерною мережею за поширенням у світі після Інтернету є ФІДО – міжнародна некомерційна комп’ютерна мережа, доступ до якої безкоштовний. Саме тому ФІДО особливо популярний у країнах колишнього СРСР. Основним засобом спілкування є так звані тематичні ехоконференції (аналог ньюсгруп Інтернету), у яких користувачі діляться думками з різних проблем. Таких конференцій – десятки тисяч, і вони охоплюють усю сферу людських інтересів.

33Советник, 2000, №9, с.68.

34Докладніше про це див. [116, 6-7].

35Советник, 2000, №9, с.5.

36 Одне з головних правил ПР у кризовій ситуації Ф.Зейтель сформулював так: “Говоріть усе і говоріть це швидше” [ 84, 102].