32

ЗМІСТ

Вступ 3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ДПТНЗ 5

1.1. Поняття фізичного виховання учнів, його зміст та завдання 5

1.2. Засоби фізичного виховання в ДПТНЗ 7

1.3. Форми організації фізичного виховання учнів ДПТНЗ 14

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ДПТНЗ 18

2.1. Змагання та їх значення у фізичному вихованні в ДПТНЗ 18

2.2. Емпіричне дослідження щодо здійснення фізичного виховання в ДПТНЗ 22

ВИСНОВКИ 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність. Професійна підготовка робітничих кадрів має два види спрямованості – від орієнтації на підготовку вузькоспеціалізованих працівників, які можуть виконувати декілька конкретних операції, до навчання на базі більш глибокої теоретичної та практичної підготовки. Специфічною особливістю ДПТНЗ на відміну від навчання учнями на виробництві чи в сфері послуг, є одночасне здійснення двох видів підготовки: загальноосвітньої та професійної, включаючи фізичних розвиток та відповідну до фаху рухову підготовку.

Фізична культура відіграє важливу роль що до виконання соціального завдання суспільства з якісної підготовки фахівців, які визначатимуть майбутнє України, готових до активного життя, професійної діяльності та захисту Батьківщини. Державні вимоги до системи фізичного виховання учнівської молоді профтехосвіти розроблені відповідно до Законів України «Про фізичну культуру і спорт», «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні» і спрямовані на їх реалізацію. Вони виражають державну політику в галузі фізичної культури в ДПТНЗ, служать основою для визначення головних напрямів удосконалення фізичного виховання молодого покоління, зміцненні і збереженні їх здоров'я, всебічного розвитку фізичних і духовних якостей майбутніх робітників, підготовки їх до трудової діяльності [5; 6; 7].

Стає усе більш актуальним науково-методично обґрунтоване застосування фізичної культури в процесі підготовки фахівців робітничих професій, які б прискорювали та оптимізували накопичування і використання світового і вітчизняного досвіду [8, с. 132]. Питаннями удосконалення професійної підготовки, вивченню фізичної підготовленості та стану здоров'я учнів ДПТНЗ займались: О. Цюпак, З. Коритько, Н. Топілко та інші. Було встановлено, що фізична підготовленість учнів, які навчаються за спеціальністю швачка, є недостатня, згідно вимог Державних тестів відповідає лише одному-трьом балам, акцентується увага на необхідності професійно-прикладної фізичної підготовки, як необхідної складової частини професійної підготовки учнів ДПТНЗ [8, с. 134]. В навчальних закладах ДПТНЗ, з вираженою гіподинамією виробничого процесу (спеціальність: «швачка, кравець») слід особливу увагу приділяти корекції рухової активності учнів з метою профілактики негативного впливу гіпокінезії на їх організм [8, с. 135].

Важливість фізичного виховання учнів підкреслювали у своїх працях М. Фіцула, В. Арєф’єв, Б. Ашмарин, Г. Єдинак, Н. Мойсеюк, О. Падалко та інші.

Враховуючи актуальність і недостатню розробленість проблеми у педагогічній та методичній літературі, темою курсового дослідження обрано «Фізичне виховання в ДПТНЗ».

Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес в ДВТНЗ.

Предмет дослідження: фізичне виховання учнів в ДПТНЗ.

Мета дослідження: визначити найбільш ефективні засоби фізичного виховання в ДПТНЗ.

Завдання:

– проаналізувати літературні джерела з теми фізичного виховання в ДПТНЗ.

– визначити сутність фізичного виховання учнів, його функції та завдання;

– охарактеризувати засоби фізичного виховання в ДПТНЗ;

• виявити і експериментально перевірити найбільш ефективні форми фізичного виховання в ДПТНЗ.

Методи: теоретичні – аналіз літературних джерел з теми дослідження, синтез, узагальнення; практичні ­– емпіричне дослідження, обробка результатів дослідження.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ДПТНЗ

1.1. Поняття фізичного виховання учнів, його зміст та завдання

Компонентом усебічного гармонійного розвитку осо­бистості є фізичне виховання.

Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування ор­ганізму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних мо­жливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь [19, с. 319].

Мета фізичного виховання витікає з основного завдання виховання, яке полягає в необхідності підготувати всебічно розвинутих, активних та здорових членів суспільства, які органічно поєднує в собі гуманістичні і загальнолюдські позитивні риси особистості, гармонію фізичного та психічного розвитку.

Завдання фізичного виховання можна згрупувати в наступні З групи:

1. Оздоровчі завдання, що полягають у зміцнюванні опорно-рухового апарату, формуванні правильної постави, нормалізації розвитку внутрішніх органів, у покращенні діяльності центральної нервової системи, загартовуванні організму.

2. Навчальні завдання, що полягають у формуванні і удосконаленні рухових умінь та навичок, у придбанні знань в області теорії, методики і організації фізичної культури і спорту.

3. Виховні завдання, що полягають в удосконаленні рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності та ін.), у зміцненні вольових якостей (волі до перемоги, сміливості, наполегливості, мужності та ін.), у покращенні психічних здібностей (уваги, пам'яті та ін.), у вихованні позитивних моральних рис, прищепленні правильних естетичних смаків. Слід підкреслити, що реалізація вказаних вище оздоровчих, навчальних і виховних завдань фізичного виховання повинна здійснюватись у певному взаємозв'язку, що потребує їх комплексного вирішення.

Зміст фізичного виховання учнів ДПТНЗ визначається навчальною програмою з предмета та програмами секцій і гуртків. Програмою передбачено: а) засвоєння теоретич­них відомостей (знання із загальної гігієни та гігієни фізичних вправ, відомості, необхідні для самостійного виконання фізичних вправ). Теоретичний матеріал пові­домляють на вступних заняттях і в системі навчально-тре­нувальної роботи на уроці у зв'язку з виконуваними впра­вами; б) гімнастичні вправи, що сприяють загальному фі­зичному розвитку учнів (шикування і перешикування, стройові вправи, вправи, спрямовані на загальний розви­ток учня, на формування правильної постави, акроба­тичні вправи, танцювальні вправи, лазіння і перелізання, вправи з рівноваги, вправи в висах і упорах, опорні стриб­ки); в) легка атлетика (різні види бігу, стрибки в довжину і висоту, метання на відстань); г) рухливі ігри, розрахова­ні на розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання колективізму і дисциплінованості; ґ) спор­тивні ігри (баскетбол, волейбол, футбол); д) лижна підго­товка (оволодіння основними прийомами техніки пересу­вання на лижах, розвиток рухових якостей); є) кросова і ковзанярська підготовка; є) плавання (кролем на грудях і на спині, брасом, а також пірнання і прийоми рятування тих, хто тоне).

Складність реалізації програми полягає в тому, що на одному уроці доводиться опановувати елементи кількох розділів. Це утруднює планування навчального матеріалу на семестр і на кожний урок.

Зміст роботи з фізичного виховання учнів ДПТНЗ включає діяльність, що забезпечує:

1. Морфологічне і функціональне удосконалення організ­му, закріплення його стійкості перед несприятливими умова­ми зовнішнього середовища, попередження захворювань і охорону здоров'я.

2. Формування та вдосконалення основних рухових якос­тей. Здатність людини до виконання багатьох дій забезпечує­ться високим і гармонійним розвитком всіх фізичних якос­тей:

– сили (здатності долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок мускульних зусиль);

– витривалості (здатнос­ті виконувати роботу тривалий час);

– спритності (здатності швидко засвоювати нові рухи й успішно діяти в умовах, що змінюються);

– швидкості (здатності виконувати рухи за міні­мальний час) [19, с. 223].

3. Формування життєво важливих рухових умінь та на­вичок: бігу, стрибків, плавання, ходіння на лижах.

4. Виховання стійкого інтересу і потреби у систематич­них заняттях фізичною культурою. В основі здорового спосо­бу життя лежить постійна внутрішня готовність особистості до фізичного самовдосконалення. Для формування такої го­товності необхідно організувати рухливість учнів, моторику в правильних формах, дати їй розумний вихід. Інтерес і задо­волення, які учні одержують в процесі фізичних вправ, поступово переходять у звичку систематично займатися ни­ми, яка потім перетворюється в постійну потребу.

5. Набуття необхідного мінімуму знань в галузі гігієни і медицини, фізичної культури і спорту. Учні повинні мати чі­тке уявлення про режим дня, гігієну харчування, сну, значення фізичної культури і спорту для зміцнення здоров'я і під­тримки високої працездатності, про гігієнічні правила занять фізичними вправами, гігієнічні вимоги загартування. Водно­час вони оволодівають прийомами самоконтролю за своєю працездатністю, втомлюваністю, загальним почуттям.