1.Законодавство України про охорону праці. Законодавча та нормативна база України про охорону праці; стандартизація в галузі охорони праці; основні положення Конституції України, законів України «Про охорону праці», «Про пожежну безпеку», Кодексу законів про працю України; державне управління охороною праці.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Базується законодавство України про охорону праці на конституційному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов’язки (ст. 57) та інші загальні права громадян, в тому числі, право на охорону праці.

Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Інші нормативні акти мають відповідати не тільки Конституції та іншим законам України, але, насамперед, цьому Законові.

Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом Української РСР від 10 грудня 1971 р. і введено в дію з 1 червня 1972 р. До нього неодноразово вносилися зміни і доповнення. Правове регулювання охорони праці не обмежується главою ХІ «Охорона праці». Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України: «Трудовий договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Праця жінок», «Праця молоді», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

Відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону праці» та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 1999 р. було прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

До основних законодавчих актів про охорону праці слід віднести також “Основи законодавства України про охорону здоров‘я”, що регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров‘я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадкоємності. “Основи законодавства України про охорону здоров‘я” передбачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних вимог до організації виробничих та інших процесів, пов‘язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, устаткування, будинків та таких об‘єктів, що можуть шкідливо впливати на здоров‘я людей (ст. 28); вимагають проведення обов‘язкових медичних оглядів осіб певних категорій, в тому числі працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці (ст. 31); закладають правові основи медико-соціальної експертизи втрати працездатності (ст. 69).

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біологічної природи, присутніх в середовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної реєстрації (ст. 9), вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій (ст. 15), гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщеннях (ст. 19), вимоги щодо забезпечення радіаційної безпеки (ст. 23) тощо.

Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, що повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором (ст. 2).

Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших законодавчих актах України.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство зобов'язане забезпечити всім працюючим на ньому безпечні та нешкідливі умови праці і несе відповідальність за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та працездатності. Цією ж нормою передбачено, що працівник підприємства, який став інвалідом на даному підприємстві внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, забезпечується додатковою пенсією незалежно від розмірів державної пенсії, а також те, що у разі смерті працівника підприємства при виконанні ним службових обов'язків підприємство добровільно або на основі рішення суду забезпечує сім'ю працівника допомогою відповідно до законодавчих актів України.

Глава 40 Цивільного кодексу України «Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди» регулює загальні підстави відшкодування шкоди і у т.ч. відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть працівника у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків.

Ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.

Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці регулюють інші національні законодавчі акти, міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку, підзаконні нормативні акти: Укази і розпорядження Президента України, рішення Уряду України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів державної влади. На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних актів та договорів, до яких приєдналася Україна, а також більше сотні національних законів України безпосередньо стосуються або мають точки перетину із сферою охорони праці. Майже 200 підзаконних нормативних актів прийнято у відповідності з Законом “Про охорону праці” для регулювання окремих питань охорони праці. Всі ці документи створюють єдине правове поле охорони праці в країні.

Закон визначає основні засади державної політики в галузі охорони праці, які базуються на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

З метою реалізації вищенаведених принципів, а також з метою чіткого визначення правовідносин між роботодавцем і працівником щодо питань охорони праці, які є однією із найважливіших суспільних проблем, правове поле Закону України "Про охорону праці" охоплює основні аспекти цих правовідносин, а сам закон містить 44 статті, об‘єднаних у 8 розділів. Перший розділ містить загальні положення, які майже повністю було розглянуто вище. Решта розділів – це

- Гарантії прав на охорону праці (розділ ІІ, ст. ст. 5 – 12);

- Організація охорони праці (розділ ІІІ, ст. ст. 13 – 24);

- Стимулювання охорони праці (розділ ІV, ст. ст. 25 – 26);

- Нормативно-правові акти з охорони праці (розділ V, ст. ст. 27 – 30);

- Державне управління охороною праці (розділ VІ, ст. ст. 31 – 37);

- Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці (розділ VІІ, ст. ст. 38 – 42);

- Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці (розділ VІІІ, ст. ст. 43 – 44).

2.Соціальне страхування від нещасного випадку та професійних захворювань. Завдання страхування від нещасного випадку; принципи та види страхування; суб’єкти та об’єкти страхування; страховий ризик і страховий випадок; діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків; фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.

З 1 січня 2001 року набрав чинності закон України «Про загальні обов’язки держ. соціал.страхування від нещасних випадків на виробництві та професійні захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до закону всі відшкодування матеріальної шкоди, фіз.професії, соціальної реабілітації проводиться Фондом соц.страхування.

Завданням страхування є:

1. проведення профілактичних заходів спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників;

2. відновлення здоров’я і працездатності потерпілих;

3. відшкодження шкоди пов’язане з втратою застрахованими особами з/п або відповідної її частини під час виконання її трудових обов’язків, а також у разі їх смерті, виплата компенсації непрацездатним членам їх сімейства.

Суб’єктами страхування є:

1. застраховані громадяни, в окремих випадках членах їх сімей, страхування та страховики.

Об’єктом страхув.є:

1. життя та здоров’я, непрацездатність застрахованого.

Обов’язковим страхуванням від нещасних випадках підлягають:

1. особи, які працюють на умовах трудового договору або контракту, або на інших підставах передбачено чинним законодавством;

2. учні та студенти НЗ, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти залучені до будь-яких робіт під/перед/після занять, коли вони набувають професійних навичок у період проходження виробничої практики, виконання робіт на підприємстві;

3. особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, навчально-трудових закладах та залучені до труд.діяльності цих установ за домовленістю.

4. Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди працівника або її заяви, страхування здійсн.безособовій формі.

Добровільно від нещ.випадку можуть бути застраховані:

1. особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

2. громадяни- суб’єкти підприємницької діяльності.

Підстави для оплати потерпілому витрат на мед.допомогу, проведення медичної, профес.та соц.реабілітації, а також страхов.виплат є акт розслід. нещ.випадку.

У разі настання страхов.випадку Фонд зобов'язан у встановленому законодавчому порядку:

1. своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров’ю або в разі смерті виплачувати компенсацію особам, які перебувають на його утриманні:

а) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченої з/п;

г) пенсію по-інвалідності;

д) пенсію у зв’язку втратою годувальника – допомога дитині.

2. організація поховання померлого, відшкодування пов’язані з цими витратами.

3. сприяти своєчасному наданню кваліфікаційної першої мед.допомоги, швидкої допомоги в разі його госпіталізації, ранньої діагностики профес.захворювання

4. організув.цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого

5. забезпечення потерпілому разом з відповідними службами охоронами здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг доступної мед.дпомоги.

6. вжити заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності

7. забезпечити згідно з мед.висновком дом.догляд за потерпілим, допомога ведення за господарством.

8. відповідно до висновку лікарсько-консультат.комісії або мед.-соц. експертної комісії проводиться навчання або перекваліфікацію потерпілому.

9. організовувати робоче місце для інвалідів.

10. у разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову допомогу у вирішенні соціально-побутових питань.

11. організація залучення інвалідів до участі в громадському житті.

Виконання статутних ф-й та обов’язків Фонду покладається на страхових експертів з оп. Страхові експерти мають право без перешкод та в будь-який час відвідувати підприємство для перевірки стану умов праці та профільної роботи.

3.Склад та функції служби охорони праці, безпеки життєдіяльності у навчально-виховному закладі. Порядок створення та комплектації служби; мета, завдання, напрями діяльності служби охорони; права та обов’язки працівників служби.

В Укр.існує єдина сис-ма організ.роботи з ОП,БЖД в управліннях та НВЗ.

З метою створення безпечних і нешкідливих умов проведення навч.вих.процесу в закладах освіти створ.служби: ОП,пожежної безпеки; Цив.захисту; дорожнього руху; радіаційної безпеки.

Головна мета ОП,БЖД- забезпечення життя і здоров’я учнів, вихованців, студентів, працівників у процесі навчання, вих-ня та праці і організованому відпочинку.

Діяльність служби ОП,БЖД в галузі освіти направлена на:

1) забезпечення вик-ня вимог норм-прав.актів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та навчання;

2) організація і проведення профілак.роботи щодо попередж.травматизмуі захворюваності учасників навч.вих.процесу, забезпечення їх засобами інд.захисту;

3) попередження нещасних випадків під час НВП, профілактика дорожньо-транспортних та побутових травм;

4) охорона та зміцнення, організація їх лікув.-профіл.оздоровлення, створення оптимальних режимів праці, нав-ня та організ. відпочинку;

5) забезпечення безпеки навч.і побутових приміщень, обладнання, устаткування і техн. засобів нав-ня;

6) удосконалення сис-ми безперервної освіти з питань ОП,БЖД у всіх типах навч.закладів, що включає дошкільні НВЗ, загальну освіту, професійну, вищу педаг.освіту, сис-му підготовки і перепідготовки кадрів.

Порядок створення служби ОП,БЖД

Служба ОП,БЖД створюється власником або вповноваженим органом закладів, фінансується за рахунок коштів закладу.

К-ть працівників служби обирається від залежності працівників НВЗ:

- більше 300 осіб – 5 осіб:

• 1 інженер;

• 4 особи за сумісництвом;

- 101-300 осіб – 4 особи:

• 1 інженер;

• 3 особи за сумісництвом;

- 51-100 осіб – 3 особи:

• 1 інженер;

• 2 особи за сумісництвом;

- 25-50 осіб(1 особа за сумісництвом);

- менше 25 осіб (наказом керівника призначається особа відповідальна за стан ОП,БЖД).

Служба ОП,БЖД викон.такі ф-ї:

1. опрацьовує ефективну цілісну сис-му управління ОП,БЖД в закладі;

2. проводить оперативно-метод.керування роботою з ОП,БЖД;

3. складає разом із структурним підрозділами закладів комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки гігієни праці та нав-ня, а також розробляє розділ «ОП,БЖД» у колективному договорі;

4. проводить для працівників закладу вступний інструктаж з ОП,БЖД.

Служба ОП,БЖД організовує:

1. забезпечення учасників НВП правилами, стандартами, нормами, положеннями та інш.нормат. правовими актами з питань ОП,БЖД4

2. паспортизацію навч.кабінетів, робочих місць щодо відповідності їх вимогам ОП;

3. облік та аналіз нещасних випадків, проф. захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;

4. організовує підготовку статистичних звітів з питань ОП,БЖД;

5. розробку перспективних та поточних планів роботу закладу щодо створення безпечних умов праці та нав-ні;

6. розробку метод.кабінету ОП,БЖД, пропаганду шкідливих та безпечних умов праці та нав-ня, шляхом проведення консультацій, лекцій, бесід, конкурсів, розповсюдження научної агітації, інформ.стендів тощо.

7. допомогу комісій з питань ОП щодо підвищення кваліфікацій нав-ня та перевірки нав-ня знань з питань нав-ня ОП,БЖД посадових осіб та інш.працівників.

Служба ОП,БЖД бере участь у:

• розслідуванні нещ.випадків з учасниками НВП;

• роботі комісії з питань ОП закладу;

• роботі постійно діючої комісії з питань введення у дію нових або реконструкційованих навч. приміщень і обладнання;

• розробці положень інструкції та інш.нормативних актів з питань ОП,БЖД, що діють в межах закладу;

• брати участь у роботі постійно діючої комісії з питань атестацій робочих місць за умовами праці;

• проведенні адміністративно-громадського контролю з ОП,БЖД.

Обов’язки працівників служби:

• надає методичну допомогу працівників структурних підрозділів з питань оп,бжд

• готує проекти наказів та розпоряджень

• вивчає та узагальнює факти наявності ситуацій небезпечних для оп,бжд

• розглядає заяви на скарги учасників з питань ОП,БЖД.

Контролюють:

1. забезпечення питного режиму;

2. температуру води;

3. надання працівникам передбачених законодавством пільг, компенсацій;

4. використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів;

5. проведення нав-ня, перевірки знань та інструктажу, наявність мед.оглядів учнів, студентів, слухачів віком до 21 року-щорічно.

4.Навчання та інструктажі з питань охорони праці працівників навчально-виховного закладу. Порядок та терміни проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці; вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий інструктажі з питань охорони праці, їх зміст та терміни проведення; відповідальні особи.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, в тому числі створені на підприємствах, тощо), які одержали ліцензію Міносвіти та дозвіл Держнаглядохоронпраці на провадження такого навчання. Для решти робіт підготовка, перепідготовка працівників за професіями можуть здійснюватися як в закладах освіти, так і на підприємстві.

Організація навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на підприємстві здійснюється працівниками служби кадрів або іншими спеціалістами, яким керівником підприємства доручена організація цієї роботи.

Посадові особи і спеціалісти, в службові обов'язки яких входить безпосереднє виконання робіт підвищеної небезпеки (ДНАОП 0.00-8.02-93) та робіт, що потребують професійного добору (ДНАОП 0.03-8.06-94), при прийнятті на роботу проходять на підприємстві попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних виробничих умов, а надалі - періодичні перевірки знань у строки, встановлені відповідними нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік.

Програми попереднього спеціального навчання розроблюються відповідними службами підприємства з урахуванням конкретних виробничих умов і відповідних їм чинних нормативних актів про охорону праці та затверджуються його керівником.

Інструктажі з охорони праці

Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу, і при подальшій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

- з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

- з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

- з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

- у разі екскурсії на підприємство;

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

- новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

- який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

- який буде виконувати нову для нього роботу;

- відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

- на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

- для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

- при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

- при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

- при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

- при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;

- при ліквідації аварії, стихійного лиха;

- при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

5.Навчання та інструктажі з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності учнів навчально-виховного закладу. Порядок та терміни проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності; вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий інструктажі з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, їх зміст та терміни проведення; відповідальні особи.

Вступний інструктаж проводиться на початку занять працівником служби охорони праці, а за відсутності такого — особою, на яку наказом керівника закладу освіти покладено ці обов'язки. Програма вступного Інструктажу розробляється службою охорони праці закладу освіти або призначеною особою і затверджується керівником закладу освіти. Орієнтовний перелік питань вступного інструктажу наведений у додатку 11 Типового положення. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу.

Первинний інструктаж проводиться з групою вихованців позашкільних закладів освіти, учнів середніх та професійно-технічних закладів освіти чи студентів вищих закладів освіти. Тематика інструктажу та порядок його проведення визначаються відповідними положеннями Міністерства освіти України.

Позаплановий інструктаж проводиться при виявленні порушень вимог безпеки вихованцями, учнями, студентами під час навчально-виховного процесу, при зміні умов виконання навчальних завдань з професії, лабораторних робіт, інших видів занять, передбачених навчальними планами.

Цільовий інструктаж з питань охорони праці проводять з групою вихованців, учнів, студентів. Обсяг і зміст інструктажу визначаються залежно від виду масових заходів. Облік проведення цільових інструктажів здійснюється відповідно до чинних положень Міністерства освіти в журналах обліку теоретичного і виробничого навчання.

Первинний, позаплановий, цільовий інструктажі проводять відповідні вчителі, вихователі, керівники гуртків, інструктори, тренери, майстри виробничого навчання або завідувачі кабінетів (лабораторій) за відповідними інструкціями чи програмами.

Відмітка про проведення первинного та позапланового інструктажів робиться в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

6.Посадові обов’язки з охорони праці вчителя, завідувача кабінету, навчально-виробничої майстерні. Закон України «Про освіту», посадові інструкції з охорони праці для вчителя, завідувача кабінету, навчально-виробничої майстерні; відповідальність посадових осіб за порушення вимог з охорони праці, техніки безпеки: адміністративна, матеріальна, кримінальна, дисциплінарна.