Міністерство аграрної політики України

Подільський державний аграрно-технічний університет

Біотехнологічний факультет

Кафедра - годівлі, розведення тварин і технології кормів

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для проведення лабораторних занять з дисципліни «Селекція сільськогосподарських тварин»

зі спеціальності 7.090 10201, 8.090 10201

«Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва»

м. Кам’янець-Подільський

2014

Методичні рекомендації підготували:

В.В. Шуплик– доцент, кандидат сільськогосподарських наук;

Н.В. Щербатюк– асистент, кандидат сільськогосподарських наук

Рецензенти:

Тимофійшин І.І.професор, завідувач кафедри ТВППТ ПДАТУ.

Вітковський С.Ф. –голова правління ВАТ Хмельницьке головне підприємство по племсправі в тваринництві

Розглянуто на засіданні кафедри годівлі, розведення тварин і технології кормів

протокол № від. 2014 р.

Затверджено методичною комісією біотехнологічного факультету і рекомендовано до друку протокол № від 2014 р.

Розглянуто методичною Радою Подільського державного аграрно-технічного університету і рекомендовано до друку протокол № від 2014 р.

Методичні рекомендації для лабораторних занять з дисципліни „Селекція сільськогосподарських тварин” за спеціальністю 7. 090 10201 „Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва” / Шуплик В.В., Щербатюк Н.В.. 2014. – с 70.

Зміст

Зміст 3

ТЕМА 1. Методи оцінки і відбору тварин. 5

Заняття 1.1. Тема. Оцінка тварин за походженням. 5

Заняття 1.2.Тема. Оцінка різних варіантів підбору. 8

Заняття 1.4. Тема. Методи оцінки племінної цінності бугаїв молочних порід по якості нащадків. 10

ТЕМА 2. Методи селекції в залежності від генетичних особливостей основних господарсько-корисних ознак тварин. 13

Заняття 2.1. Тема. Визначення показників зв’язку між кількісними ознаками у сільськогосподарських тварин. 13

Заняття 2.2.Тема. Коефіцієнт успадковуваності (h2) ознак і способи його визначення. 14

ТЕМА 3. Селекція молочної та молочно-м'ясної худоби. 18

Заняття 3.1. Тема. Загальна схема і система селекції молочних порід. 18

Заняття 3.2. Тема. Принципи і методи складання плану племінної роботи для породи. 21

Заняття 3.3. Тема. Розробка й оптимізація програм селекції молочної худоби. 23

Заняття 3.4. Тема. Принципи великомасштабної селекції молочної худоби. 27

тема 4. Селекція м'ясної худоби 29

Заняття 4.1. Тема. Селекційні підходи до розвитку м'ясного скотарства. 29

Заняття 4.2. Тема. Оцінка і відбір за показниками молочності і відтворювальної здатності корів у м’ясному скотарстві. 34

ТЕМА 5. Селекція свиней 39

Заняття 5.1. Тема. Оцінка племінної цінності свиней. 39

Заняття 5.2. Тема. Оцінка відгодівельних та м'ясо-сальних якостей молодняку свиней різних генотипів. 44

ТЕМА 6. Селекція овець 46

Заняття 6.1. Тема. Добір і підбір у вівчарстві. 46

Заняття 6.2. Тема. Методи оцінки баранів-плідників за якістю нащадків. 53

Тема 7. Селекція коней. 56

Заняття 7.1. Тема. Методи оцінки, відбору і добору коней. 56

Тема 8. Селекція сільськогосподарської птиці. 60

Заняття 8.1. Тема. Організація селекційної роботи щодо оцінки племінної цінності і використання плідників у племінних господарствах з розведення яєчних курей. 60

Заняття 8.2. Тема. Оцінка і використання півнів-плідників в батьківських і прабатьківських стадах племптахорепродукторів. 70

Список рекомендованої літератури 71

ТЕМА 1. Методи оцінки і відбору тварин.

Заняття 1.1. Тема. Оцінка тварин за походженням.

Мета заняття. Оволодіти навиками правильного прочитання, глибокого і обґрунтованого аналізу родоводів і оцінкою за ними тварин. Навчитися оцінювати тварин за комплексом ознак, використовуючи селекційні індекси.

Методика виконання завдання №1.Аналіз родоводів необхідний для відбору, підбору тварин за генотипом.

Оцінка за походженням є найбільш ранньою, але попередньою. Якщо тварину не вдається оцінити по якості потомства, то його оцінка за походженням є єдиною генотипічною оцінкою. Оцінка родоводу та його аналіз дозволяє в певній мірі вияснити генотип пробанда.

Оцінку і відбір тварин за родоводом проводять в такій послідовності:

1. Визначення породності тварини і встановлення порідної належності предків (відносяться вони до одної чи до різних порід), таким чином встановлюється одержана тварина від чистопородного розведення чи схрещування.

2. Встановлення в родоводі з материнської і батьківської сторін предків, що повторюються. Якщо такі є, відповідно тварина одержана від спорідненого парування. Встановити ступінь спорідненого парування і його наслідки.

3. Ознайомлення з показниками продуктивності живої маси, екстер’єру батьків і більш далеких предків і встановити ступінь передачі даних показників по спадковості – підвищується продуктивність чи з якихось причин погіршується.

4. Встановлення видатних по продуктивності предків, їх кількість, а також в яких рядах родоводу і при яких вікових співвідношеннях вони отримані.

5. Аналізування поєднуваності окремих батьківських ліній і жіночих родин. Це дозволяє визначити кращі поєднання пар, які бажано в подальшому повторити, а також встановити негативні поєднання, яких слід в подальшому не допускати.

6. Встановлення в родоводі наявність предків, оцінених за якістю нащадків і результати оцінки.

7. Встановлення перспективи найбільш раціонального використання оцінюваного пробанда, згідно результатів аналізу родоводів.

При оцінці і відборі за родоводом декількох тварин, кращою буде та, в родоводі якої більше предків, особливо ближніх, з кращими показниками продуктивності і екстер’єру, успадкування буде кращим, якщо такі предки розміщені в материнській і батьківський стороні родоводу. Вищу оцінку отримує тварина, в родоводі якої зустрічаються оцінені по якості нащадків (з позитивним результатом) предки і при цьому спостерігається тенденція до підвищення продуктивності від віддалених предків до ближніх або з покоління в покоління зберігається висока продуктивність.

Племінну цінність тварин визначають за формулою 1:

ПЦ = 2 х М+ММ+МБ/4. (1);

де, ПЦ - племінна цінність, М – продуктивність матері; ММ- продуктивність материної матері; МБ – продуктивність матері батька.

Методика виконання завдання №2. При вивченні родоводів можна зустріти в них повторення однієї і тієї ж тварини як з батьківської так і материнської сторони родоводу, це свідчить, що у батьків пробанда був загальний предок і вони знаходяться в споріднених зв’язках. В зоотехнії парування тварин, що знаходяться в споріднених стосунках називаютьспоріднене паруванняабоінбридинг.

Інбридинг на одного предка (коли в родоводі повторюється тільки один предок) називають простим, а на двох і більше – складним або комплексним.

Застосовують його в племінній роботі, як ефективний засіб посилення в потомстві властивостей спільного предка і одержання цінних племінних тварин. Ефект інбридингу залежить від: ступеня спорідненості спаровуваних тварин, тривалості застосування, сукупності спадкових властивостей організму спаровуваних тварин, умов зовнішнього середовища.

Визначення ступеня спорідненості проводиться на підставі родоводів та схеми, розробленої Пушем і поліпшеної А.Шапоружем. А.Шапоруж (1909) запропонував такий метод обліку інбридингу:

1. Всі ряди предків в родоводі позначають римськими цифрами в порядку збільшення від батьків пробанда до більш віддалених предків.

2. Римськими цифрами записують ті ряди предків, в яких повторно зустрічається той же предок. При запису спорідненого парування на даного предка пишуть першою римську цифру, що відзначає ряд предків, в якому він зустрічається з материнської сторони родоводу. Потім ставлять тире, що означає лінію, яка ділить родовід на ліву материнську і праву батьківську половини. Після тире записують римську цифру, що вказує ряд в якому даний предок розміщений з батьківської сторони родоводу.

НАПРИКЛАД, запис ІІ-ІІІ означає, що загальний предок зустрічається з материнської сторони родоводу в другому ряду предків, а з батьківської - в третьому. Використовуючи спосіб запису інбридингу по рядах предків, можна визначати і ступінь спорідненості спарованих тварин по класифікації запропонованій Пушем (табл. 1).

Табл. 1. Ступені спорідненості

Кровозмішування (тісний інбридинг)	Близький інбридинг	Помірний інбридинг
І – ІІ (мама х син)
ІІ – І (дочка х батько)	ІІІ - ІІІ	ІV – ІV
ІІ – ІІ (напівсестра х напівбрат)	ІІІ - ІІ	ІV – ІІІ
ІІ – ІІ ( повні сестра х брат)	1 - ІV	І - V
І – ІІІ (бабка - онук)	ІV - І	V- І
Ш – І ( онучка - дід)		ІV – V
		VІ – І

В тих випадках, коли загальний предок плідника і матки знаходиться на рівні V ряду родоводу, спаровування вважається спорідненим, а нижче за V ряд – неспорідненим. Метод класифікації Пуша – Шапоружа використовують лише для приблизного визначення ступеня тісноти інбридингу.

Для встановлення ступеня тісноти інбридингу використовують формулу С. Райта – Д.А. Кисловського (2).

F=Σ[(1/2) ^{n+ n}₁ ^–1 (1+f_a ) ] x 100; (2);

де:F – коефіцієнт інбридингу, % (підвищення гомозиготності);

f_a – коефіцієнт інбридингу для загального предка, у долях одиниці;

n – ряд з материнського боку родоводу, в якому зустрічається спільний предок;

n₁–ряд з батьківського боку родоводу, в якому зустрічається спільний предок;

Σ - сума;

Споріднене парування є крайньою формою однорідного підбору, оскільки споріднені тварини в генетичному розумінні схожі між собою за своїми властивостями.

Табл. 2. Степені ¹/₂ для вирахування коефіцієнта інбридингу

(1/2)1 = 0,5	(1/2)7=0,0078125
(1/2)2 = 0,25	(1/2)8 =0,00390625
(1/2)3=0,125	(1/2)9=0,001953125
(1/2)4=0,0625	(1/2)10= 0,0009765625
(1/2)5=0,03125	(1/2)11=0,00048828125
(1/2)6=0,015625	(1/2)12=0,000244140625

Завдання 1. Провести аналіз родоводів тварин (індивідуальні завдання додаються), визначити племінну цінність трьох тварин, зробити висновок про їх цінність і подальше їх використання.

Завдання 2. На основі родоводів встановити метод розведення за допомогою якого одержана тварина, при наявності предків, що повторюються провести і розрахувати ступень спорідненості за Пушем, Шопоружем, визначити коефіцієнт інбридингу за формулою Райта-Кисловського, зробити висновок про їх подальше використання.