Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Seminar_9.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
13.02.2016
Размер:
30.72 Кб
Скачать

Семінар №9

Міжнародні відносини наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть

1. Основні напрямки зовнішньої політики сша в другій половині 90-х рр. Хх – на початку ххі ст.

2. Розширення Європейського Союзу: виклики і проблеми.

3. Китай на міжнародній арені 80-90-х рр. Хх – початку ххі ст.

­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­_____________________________________________________________________________

1. Основні напрямки зовнішньої політики сша в другій половині 90-х рр. Хх – на початку ххі ст.

Протягом 90-х років США мали найбільш конкурентоспроможну економіку. За допомогою жорстких фінансових обмежень у видатковій частині бюджету і збільшення податкових надходжень адміністрація Клінтона ліквідувала величезний (290 млрд дол.) федеральний дефіцит, створила понад 14 млн нових робочих місць, досягла найнижчого за останню четверть XX ст. рівня безробіття та найнижчих темпів інфляції, сприяла збільшенню споживчого попиту американців. Для зміцнення своїх позицій в економічному суперництві з об'єднаною Європою США уклали угоду про утворення Північноамериканської вони вільної торгівлі (НАФТА) з Канадою і Мексикою (набрала чинності 1995 р.).

Зовнішньополітична діяльність адміністрації Клінтона пройшла складну еволюцію пристосування до нової міжнародної ситуації, викликаної поразкою СРСР у "холодній війні" та його розпадом. Пріоритетне значення у зовнішній політиці надається збереженню лідерства США у світі, вигідної для Заходу геополітичної карти Європи, НАТО як гаранта європейської безпеки. Америка все ще радикально не скоротила свій військовий бюджет і утримує власні військові бази в різних регіонах Європи та Азії, пояснюючи це можливим відродженням російського імперіалізму. 1994 р. Клінтон виступив ініціатором програми "Партнерство заради миру", що пропонує співробітництво, а в майбутньому членство в НАТО колишнім країнам "соціалістичної співдружності", насамперед Польщі, Угорщині, Чехії. Це викликало ускладнення у відносинах США і Росії, яка рішуче виступила проти розширення НАТО на Схід. Адміністрація Клінтона розгорнула широку миротворчу діяльність на Близькому Сході, втрутилася в боснійську кризу, підтримавши Хорватію і змусивши боснійських мусульман і сербів погодитися з запропонованим мирним планом, нормалізувала відносини з В'єтнамом, Китаєм. Одночасно адміністрація здійснювала односторонні, переважно силові, акції проти небажаних їм політичних режимів і окремих політиків. Наприклад, Вашингтон наклав санкції на неамериканські компанії, що підтримують ділові відносини з Кубою, Іраном, Лівією; взяв на себе санкціонування ООН право карати Ірак, завдавши по його території ракетні удари (останній раз у вересні 1996 р.). Це свідчило, що зі зникненням опозиції наддержави в особі СРСР у правлячих колах США посилилися неоглобалістські настрої.

На президентських виборах у листопаді 2000 р. перемогу здобула Республіканська партія. 43-м президентом США став Джордж Буш-молодший. Адміністрація Буша проголосила стратегічною метою утвердження домінуючого становища США в системі міжнародних відносин. Військовий бюджет США зріс із 310 млрд дол. у 2001 р. до понад 450 млрд у 2007. Посилилась увага до воєнно-стратегічних проблем, зокрема було проголошено необхідність створення Національної системи протиракетної оборони. Вихід США за рамки обмежень Договору про ПРО від 1972 р. Дж. Буш обґрунтовував наявністю загроз і небезпеки в сучасному світі. Адміністрація Дж. Буша-молодшого заявила про незацікавленість у ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань, а також у створенні глобального механізму контролю за забороною біологічної зброї, сприяла вступу до НАТО держав Цент-рально-Східної Європи, зокрема в березні 1999 р. Польщі, Угорщині, Чехії. Важливе місце в зовнішній політиці США посіла боротьба з міжнародним тероризмом, особливо після терористичних атак захопленими американськими літаками хмарочосів Нью-Йорка і Пентагона у Вашингтоні 11 вересня 2001р. США створили широку антитерористичну коаліцію, яка в жовтні 2001 р. розпочала бойові дії проти фундаменталістського ісламського уряду Талібану в Афганістані, який надав притулок міжнародній терористичній організації "Аль-Каїда". Характерною рисою зовнішньополітичного курсу адміністрації Дж. Буша-молод-щого стала односторонність в ухваленні рішень із міжнародних проблем, що, зокрема, виявилося у розв'язанні в березні 2003 р. війни проти режиму С. Хусейна в Іраку. Американська окупація Іраку ускладнила відносини між США і західноєвропейськими державами, зокрема Францією і Німеччиною. Американські війська не знайшли жодних слідів зброї масового знищення, звинувачення в наявності якої стало приводом до початку війни. Намагання США створити в Іраку проамериканський уряд призвели до антиамериканського повстання, яке набрало широких масштабів. Опора США на етнорелігійну групу шиїтів викликала збройну боротьбу сунітів проти американських військовослужбовців і шиїтів. Спроби США переломити ситуацію в Іраку за допомогою силових методів, воєнним шляхом, не мали успіху. Навіть збільшення в 2007 р. контингенту американських військ в Іраку було приречене на провал. Війна в Іраку забрала життя понад З тис. американців, а понад 20 тис. було поранено. Іракська кампанія адміністрації Дж. Буша-молодшого втратила підтримку в

Конгресі і в американського народу. В листопаді 2008 р. вона була змушена укласти угоду про виведення американських військ (близько 150 тис. солдат) із Іраку до 31 грудня 2011 р.

Економічна програма Дж. Буша-молодшого будувалася на зменшенні податків, стимулюванні підприємницької діяльності та скороченні регулярної дії федерального управління. Податкова політика адміністрації призвела до скорочення надходжень до федерального бюджету. У 2003 р. дефіцит державного бюджету становив 521 млрд дол. Через два роки витрати на ведення війни в Афганістані та Іраку зумовили збільшення федерального боргу до 1 трлн дол. У країні зросло безробіття - лише в промисловості було втрачено 3 млн робочих місць. Попри поступальний розвиток темпи зростання економіки США на початку XXI ст. дещо загальмувалися (становили 2-3 % ВВП).

На президентських виборах 4 листопада 2008 р. переміг кандидат від Демократичної партії 47-річний Барак Хусейн Обама. Він став 44-м президентом США і першим американським президентом з темним кольором шкіри. Барак Обама запропонував програму змін, яка сподобалася більшості американців. На виборах демократи отримали більшість у Конгресі (233 місця з 435 у палаті представників і 51 місце зі 100 у сенаті), а тому бюджет країни буде в руках Обами.

Зв'язки США з українським народом мають давні традиції. Ще у 80-ті роки XIX ст. розпочалося масове переселення українців до США. Нині українська етнічна громада в США нараховує близько 2 млн осіб, більшість з яких (80%) там і народилися. Найвідомішим центром українознавства в США є Український науковий інститут при Гарвардському університеті, що досліджує історію та культуру України. Дослідницькою і видавничою діяльністю займаються Українська академія мистецтв і наук, Український соціологічний інститут, Наукове товариство імені Т.Г. Шевченка.

На початку 2000-х років у американсько-українських відносинах відбулася деяка еволюція до поліпшення. Попри серйозну упередженість до керівництва України в перші роки діяльності адміністрації Джорджа Буша-молодшого (спричинену "касетним скандалом", проблемою прав людини в Україні, звинуваченнями України в продажу озброєння Іраку тощо), на Паризькому саміті НАТО (грудень 2000 р.) США дали чітко зрозуміти, що будуть підтримувати Україну на її шляху до євроатлантичної інтеграції.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]