1-93

1.Конституційні основи охорони праці як одного з рівнів безпеки життєдіяльності людини

Законодавство України про охорону праці є системою взаємозв'язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Законодавство про охорону праці складається із загальних законів: Конституції України, Законів "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.

В ст . 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється". Роботодавець зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці. Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми підготовки та перепідготовки робітників

2. Закон України «про охорону праці»(сфери дії закону, державна політика в області охорони праці). Основні поняття та терміни охорони праці

Закон "Про охорону праці" - є одним із найважливіших законодавчих актів Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні .

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах

Техніка безпеки - система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають вплив на працюючих небезпечних виробничих факторів

Робоче місце - просторова зона, оснащена необхідними засобами, в якій відбувається трудова діяльність працівника або групи працівників, що спільно виконують виробничі завдання

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а в разі його виникнення запобігається вплив на людей небезпечних факторів і забезпечується захист матеріальних цінностей

Робоча зона - простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на яких знаходяться місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працюючих.

3.Закон України «Про охорону праці»(гарантії прав працюючих на охорону праці, охорона праці при заключенні трудового договору).

Закон "Про охорону праці" - є одним із найважливіших законодавчих актів Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні.

Однією з гарантій є й те, що згідно зі ст. 153 КЗпП працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для оточуючих його людей і навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується фахівцями з охорони праці підприємства за участю представника профспілки й уповноваженого трудового колективу, а за період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Серед гарантій прав громадян на охорону здоров'я під час праці особливо необхідно виділити обов'язок власника відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків

Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

4. Задачі правоохоронних органів і Міністерства юстиції по виконанню законодавчих та нормативних актів з охорони праці

Стаття 33. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:

-проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

- розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

-здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

-укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

-беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

- організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

-створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

- здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою міністерства та інші центральні органи виконавчої влади створюють у межах граничної чисельності структурні підрозділи з охорони праці або покладають реалізацію повноважень з охорони праці на один з існуючих структурних підрозділів чи окремих посадових осіб відповідних органів.

5. Основна нормативно-правова база з питань охорони праці в Україні

"Нормативно-правові акти з охорони праці". До них належать правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. Вони переглядаються за необхідністю, але не рідше одного разу на 10 років. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці. Дія нормативно-правових актів з охорони праці поширюється на сферу трудового й професійного навчання.

6. На чому базується правова система охорони праці. Вкажіть основні принципи законодавства України з охорони праці

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

-підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

-комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

-соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

-встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

-адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

-використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

-інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

-забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

-використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

7. Закон України «Про охорону праці» (гарантії на охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів праці).

Закон "Про охорону праці" - є одним із найважливіших законодавчих актів Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні

Стаття 10. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Стаття 12. Охорона праці інвалідів

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

8. Організація охорони праці на підприємствах. Служба охорони праці: їх функції та обов’язки

Стаття 15. Служба охорони праці на підприємстві

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

-вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

-зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

9. Державне управління з охорони праці

Для практической реализации конституционного права на охрану труда на предприятиях, в учреждениях, организациях с любой формой собственности Закон предусматривает целую систему государственного управления и общественного контроля по обеспечению охраны труда.

Государственное управление охраной труда в Украине осуществляют:

­Кабинет Министров;

­Государственный департамент промышленной безопасности, охраны труда и горного надзора;

­Министерства и другие центральные органы исполнительной власти;

­Местная государственная администрация, местные советы народных депутатов. Кабинет Министров:

­обеспечивает реализацию государственной политики в области охраны труда;

­представляет на утверждение общегосударственную программу улучшения состояния безопасности, гигиены труда и производственной среды;

­координирует и проводит надзор за работой министерств, других центральных органов исполнительной власти по созданию безопасных и здоровых условий труда;

­утверждает единую систему статистической отчетности по охране труда

Систему управления охраной труда министерств и других центральных органов исполнительной власти можно разделить на две группы:

­ Министерство чрезвычайных ситуаций Украины: осуществляет государственную экспертизу условий труда; определяет порядок и контролирует аттестацию рабочих мест по охране труда; принимает участие в разработке нормативных актов;

­ все другие министерства и центральные органы исполнительной власти: проводят единую научно­техническую политику; разрабатывают и реализуют комплексные меры по охране труда; осуществляют методическое руководство деятельностью предприятий; заключают с соответствующими

отраслевыми профсоюзами соглашения по охране труда; финансируют разработку и пересмотр нормативных актов; осуществляют внутриведомственный контроль; организуют в установленном порядке обучение и проверку знаний. Для управления всем комплексом работ в центральном аппарате

министерств и ведомств и других центральных органах исполнительной власти создаются службы охраны труда.

10. Фонди охорони праці. Фінінсування охорони праці на підприємствах.

Фонды охраны труда:

­ государственный – при Госпромгорнадзоре; ­отраслевые – при министерствах, других центральных органах государственной

исполнительной власти, объединениях государственных предприятий, осуществляющих функции управления имуществом этих предприятий;

­региональные – в республике Крым, областях, городах Киеве и Севастополе, районах, за исключением районов в городах;

­предприятий – на хозрасчетных предприятиях независимо от форм собственности.

Управление государственным фондом охраны труда осуществляется Госпромгорнадзором, который:

•аккумулирует средства, поступающие из разных источников, и направляет их на решение проблем в наиболее приоритетных направлениях охраны труда, на обеспечении реализации государственной политики Украины в этой области;

•составляет расчеты затрат на осуществление конкретных мероприятий по охране труда;

•обеспечивает финансирование национальной программы улучшения состояния безопасности, гигиены труда и производственной среды;

•осуществляет контроль за правильным и эффективным расходованием средств, а также за своевременным и полным поступлением их в государственный фонд охраны труда от предприятий, общественных организаций и граждан в порядке добровольных взносов.

Средства фондов охраны труда предприятий формируются за счет:

­ части прибыли от предпринимательской деятельности, определяемой коллективным договором и зависящей от фактического уровня безопасности и условий труда в конкретных производствах и объема нерешенных проблем по вопросам охраны труда;

­ отчисление средств предприятий в соответствии с инструкцией о порядке перечисления, учета и расходования средств государственного, отраслевых, региональных фондов охраны труда и фондов охраны труда предприятий;

­ средств, полученных от применения органами государственного надзора штрафных санкций к предприятиям за нарушение нормативных актов по охране труда.

11. Медичні огляди робітників відповідних професій

Профессиональным заболеванием называется заболевание, которое развивается в результате воздействия на работника специфических для данной работы вредных производственных факторов. Профзаболевания возникают в результате длительного периода работы в неблагоприятных условиях.

Обязательные медицинские осмотры установлены для следующих категорий работников: а) занятых на тяжелых работах, работах с вредными и опасными условиями труда; б)

занятых на работах, где есть необходимость в профессиональном отборе;в) в возрасте до 21 года; г) некоторых других категорий работников.

Правила проведения обязательных профилактических медицинских осмотров работников отдельных профессий, производств и организаций, деятельность которых связана с обслуживанием населения и может привести к распространению инфекционных болезней , Перечень необходимых обследований врачей-специалистов, видов клинических, лабораторных и других исследований, которые необходимы для проведения обязательных медицинских осмотров, и периодичность их проведения , Перечень противопоказаний для работы по профессиям, определенным в Перечне профессий, производств и организаций, работники которых подлежат обязательным профилактическим медицинским осмотрам. Кабинетом Министров утвержден Порядок проведения обязательных предварительных и

периодических психиатрических осмотров. Периодичность проведения психиатрических осмотров определяется Перечнем медицинских психиатрических противопоказаний для выполнения отдельных видов деятельности (работ, профессий, службы), которые могут представлять непосредственную опасность для лица, осуществляющего эту деятельность, либо окружающих . Инструкция о проведении обязательных предварительных и периодических психиатрических осмотров утверждена Министерством здравоохранения . В связи с принятием указанных нормативно-правовых актов не были отменены нормативно-правовые акты о профилактическом наркологическом осмотре работников.

12. Планування і фінансування заходів з охрани труда

Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці -одна з провідних функцій управління охорони праці. Перед плануванням обов'язково визначається фактичний стан охорони праці і його прогнозування на майбутнє.

Планування робіт по охороні праці буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду).

До перспективних планів належить комплексний план покращення умов праці і санітарнооздоровчих заходів, що передбачає створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці, пов'язаних з перспективними змінами підприємства. Таке планування, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних заходів з охорони праці, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колективного договору.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Ці плани обов'язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами.

Питання охорони праці можуть віддзеркалюватися в інших поточних планах, які підприємства та організації можуть складати на вимогу трудових колективів: план соціального розвитку колективу; наукової організації праці; механізації важких і ручних робіт; охорони праці жінок; підготовки підприємства до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури виробництва та ін.

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що виділяються окремим рядком, таза рахунок інших

джерел фінансування, визначених законодавством.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

13. Органы общественного контроля по охране труда на предприятиях.

Общественный контроль за соблюдением законодательства по охране труда осуществляют:

-профессиональные союзы, их объединение в лице своих выборных органов и представителей;

-трудовые коллективы через своих уполномоченных;

-комиссия по вопросам охраны труда предприятия.

Профсоюзы имеют право: беспрепятственно проверять состояние условий и безопасности труда на производстве, выполнение коллективного договора. В случае угрозы жизни работников профессиональные союзы имеет право требовать от работника немедленной остановки работ на рабочем месте, производственных участках, в цехах и других структурных подразделениях на период, необходимый для устранения угрозы жизни или здоровья работников.

Уполномоченные трудовых коллективов имеют право:

-беспрепятственно проверять состояние безопасности, гигиены труда, соблюдение работниками правовых и нормативных актов;

-вносить в специально отдельную книгу обязательные для собственника вопросы по устранению нарушений;

-требовать от руководителя участка прекращения работы в случае обнаружения нарушений, представляющих угрозу для жизни работающих;

-принимать участие в расследовании несчастных случаев на предприятии;

-вносить предложения о привлечении к ответственности работников, нарушающих охрану труда;

-быть избранным в состав комиссии по вопросам охраны труда;

Согласно ст.16 [1], на предприятиях с целью обеспечения участия работников в решении вопросов безопасности, гигиены труда и производственной санитарии по решению трудового коллектива (с числом работающих более 50 человек) может быть создана комиссия по охране труда.

В комиссию входят:

-представитель работодателя;

-представитель профсоюза;

-уполномоченные трудовых коллективов;

-специалисты по охране труда, гигиене и других служб.

Комиссия по охране труда является постоянно действующим коллективным органом трудового коллектива и работодателя. Решение комиссии носит рекомендательный характер.

Комиссию возглавляет председатель, выбранный на заседании комиссии. Члены комиссии выполняют свои обязанности на общественных началах, на период проверок освобождаются от работы с сохранением среднего заработка. Комиссия проводит заседание не реже чем 1 раз в квартал, комиссия отчитывается о своей работе на общем собрании коллектива не реже чем один раз в год.

14. Органы ГОСНАДЗОРА по охране труда.

Государственный надзор за соблюдением законодательных и других нормативных актов согласно ст. 38 Законодательства, осуществляют:

• специально уполномоченный государственный орган исполнительной власти по надзору за охраной труда;

•специально уполномоченный государственный орган по вопросам радиационной безопасности;

•специально уполномоченный государственный орган пожарной безопасности;

•специально уполномоченный государственный орган по вопросам гигиены труда.

Органы надзора не зависят от хозяйственных органов, объединений граждан, политических формирований, местных государственных администраций, Советов народных депутатов. Деятельность органов государственного надзора за охраной труда регулируется Законом „Об охране труда”, и Законами Украины: „Об использовании ядерной энергии и радиационной безопасности”, „О пожарной безопасности”, „Об обеспечении санитарного и эпидемиологического благополучия населения”, другими нормативно правовыми актами и положениями об этих органах, которые утверждены Президентом Украины или Кабинетом Министров Украины.

15.Виды ответственности за нарушение охраны труда.

Законодательством установлена дисциплинарная, административная, материальная и уголовная ответственность (ст.44).

Кдисциплинарной ответственности относятся замечание, выговор, увольнение. Дисциплинарная ответственность накладывается на всех: рабочих, служащих, ИТР при нарушении ими требований охраны труда, которые могли бы привести к травмированию или аварии. Дисциплинированные взыскания могут накладываться должностным лицом или вышестоящим органом по линии подчиненности, а на руководящих работников и по инициативе профсоюзных органов. Дисциплинарная ответственность не может быть наложена позже шести месяцев со дня нарушения. По истечению года дисциплинарная ответственность автоматически снимается.

Административная ответственность. Согласно ст.43, за нарушение законодательства по охране труда, неисполнение распоряжений должностных лиц органов государственного надзора по охране труда юридические и физические лица, которые в соответствии с законодательством используют наемный труд, привлекаются к административной ответственности (выплате штрафа в порядке, установленным законом). Максимальный размер штрафа не может превышать пяти процентов месячного фонда заработной платы юридических и физических лиц. Денежные средства от применения штрафных санкций к юридическим или физическим лицам перечисляются в государственный бюджет Украины.

Кадминистративной ответственности относятся и противоправные действия или бездеятельность, препятствие в выполнении функциональных обязанностей должностным лицам государственного надзора и представителей профсоюзных органов (в том числе уклонение от участия администрации в переговорах по выполнению коллективного договора и внесения в него изменений).

Кматериальной ответственности относится возмещение материального ущерба предприятию за допущенные нарушения охраны труда, которые повлекли за собой причинение ущерба. Рабочие и служащие обязаны возместить ущерб независимо от привлечения к дисциплинарной, административной или уголовной ответственности. Законодательством предусматриваются два вида материальной ответственности: ограниченная и полная.

Основным видом является ограниченная ответственность в пределах одной месячной тарифной ставки (оклада) работника. Руководители предприятий и их заместители несут