РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Перелік питань для розгляду і засвоєння:

1. Сутність процесу управління підприємством.

2. Функції управління, їх характеристика.

3. Методи і моделі управління підприємством.

4. Організаційні структури управління підприємствами, їх види і детальна характеристика.

5. Принципи ефективної побудови організаційних структур управління виробництвом.

6. Виробнича структура підприємства, її характе­ристика.

7. Принципи формування ефективної виробничої структури підприємства.

3.1. Сутність процесу управління підприємством

Як було відзначено в розділі 1, підпри­ємство є складною відкритою, штучною еко­номічною системою, відтак воно повинно підпорядковуватися ряду властивостей, які виділяють в чотири групи (рис. 3.1).

Згідно із ст.65 Господарського кодексу України управління підприємством здійс­нюється відповідно до його установчих до­кументів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудовим колек­тивом.

Власник реалізує свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника під­приємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (конт­ракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівни­ка, умови його матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємс­тва, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого само­врядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадяна­ми, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону. На всіх підприємствах, які використовують найма­ну працю, між власником і трудовим колективом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового коле­ктиву з адміністрацією підприємства.

Трудовий колектив підприємства складається з громадян, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших домовле­ностей, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до ГКУ, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Рис. 3.1. Властивості підприємства як економічної системи

Рішення із соціально-економічних питань стосовно діяльності підприємства опра­цьовуються і приймаються його органами управління за участю трудового колективу.

Таким чином, під управлінням підприємством слід розуміти цілеспрямовану діяльність, яка представляє собою сукупність методів, засобів і форм ефективної ко­ординації роботи людей (трудових колективів) для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення результативності виробництва, зростання прибутку тощо).

3.2. Функції управління, їх характеристика

Система управління підприємством пе­редбачає диференціацію та координацію управлінської діяльності за виконуваними функціями.

Під функцією управління слід розумі­ти продукт поділу і спеціалізації управлінсь­кої праці, відокремлений напрямок управлін­ської діяльності, що дозволяє здійснювати управлінський вплив.

За ознакою інваріантності розрізняють загальні (ключові) функції, що розкривають склад процесу управління, і специфічні (конкретні) функції, що вказують напрямок цілеспрямованого впливу на той чи інший вид виробничої діяльності.

До основних функцій управління відносять:

• планування;

• організацію;

• мотивацію;

• контроль.

Планування - функція управління, що визначає перспективи розвитку економі­чної системи та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обра­ними методами і формами виробництва для досягнення сформульованої мети у ви­гляді конкретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установлен­ням термінів виконання.

Організація - функція управління, метою якої є формування керівної і керова­ної систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування лю­дей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової ді­яльності. Особливість функції організації стосовно інших полягає у тому, що вона є єдиною функцією, яка забезпечує взаємозв'язок і підвищує ефективність всіх інших функцій управління. Результатом здійснення функції організації є створення на осно­ві об'єктивних функцій управління відповідних органів управління; побудова чіткої структури апарату управління; обґрунтоване формування управлінських підрозділів; розробка положень про органи управління і посадових інструкцій; встановлення вза­ємозв'язків між управлінськими підрозділами; розстановка управлінських кадрів за функціональною ознакою; розробка нормативів, методик, технологічних карт тощо.

Мотивація - функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спонука­ють членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для до­сягнення поставленої перед суб'єктом господарювання мети.

Контроль - функція управляння, яка завершує будь-яку діяльність і представ­ляє собою перевірку, а також постійне спостереження з метою перевірки чи нагляду. Він найщільніше переплетений з іншими елементами системи управління, відтак за його допомогою можна визначити, наскільки ефективно працює підприємство. Конт­роль не є самоціллю, він лише коригує вироблену стратегію.

Процес контролю відбувається за такою послідовністю:

- встановлення контрольних показників (чого хоче досягти підприємство);

- заміри показників ринкової діяльності підприємства (що відбувається);

• аналіз діяльності підприємства (чому так відбувається);

• коригувальні дії (що необхідно зробити для поліпшення поточного стану).

Коригувати відхилення від нормальної ходи господарської діяльності підприємс­тва можна за допомогою різних методів, а саме: шляхом перегляду планів або мо­дифікації цілей, перерозподілу або уточнення виробничих завдань, виділення додат­кових коштів, шляхом залучення додаткового персоналу, кращим добором та на­вчанням кадрів, удосконаленням самого процесу управління.

Отже, метою контролю є виявлення потенційних можливостей, проблем, надання рекомендацій стосовно програми стратегічних і тактичних дій щодо комплексного удо­сконалення господарської діяльності підприємства з орієнтацію на прийняту стратегію.

Специфічні функції управління підприємством вказують напрямок впливу на будь-яку сферу виробничої діяльності, вони обумовлені багатосторонньою діяльніс­тю підприємства та змістом його виробничих процесів. Тому під специфічними функ­ціями управління розуміють результат поділу управлінської праці. Такі функції вклю­чають види діяльності, які розрізняються призначенням і засобами реалізації.

Об'єктом управління є організаційно відокремлена ланка, яка забезпечує одну із стадій або частину стадії виробничо-господарського процесу і є основою цілеспря­мованого управлінського впливу. З огляду на особливості виробничо-господарських процесів підприємства, до конкретних функцій управління виробництвом продукції варто віднести:

• управління науково-технічною підготовкою виробництва;

• управління основним, допоміжним і обслуговуючим виробництвом;

• управління якістю продукції;

• управління персоналом підприємства;

• управління матеріально-технічним постачанням,

• управління фінансами;

• управління збутом продукції;

• управління маркетингом;

• управління розвитком і удосконаленням системи адміністрування тощо.

За змістом кожна конкретна функція управління на підприємстві є комплексною і включає планування, організацію, мотивацію і контроль організаційно відокремлених об'єктів впливу, окремих аспектів виробництва.

Необхідно зазначити, що основний склад конкретних функцій управління під­приємством принципово не змінюється зі зміною масштабу і характеру виробництва. Більш того, вони подібні навіть на підприємствах різних галузей народного господар­ства. Різними залишаються лише обсяг і структура виконання функцій управління.