Тема 4. Персонал підприємства

ПЛАН 4.1. Поняття, класифікація та структура персоналу

4.2. Кадрова політика підприємства

4.3. Планування і формування персоналу підприємства

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Власник Рух населення

Відтворення населення Розширене відтворення населення

Звужене відтворення Працівник

Зовнішні джерела набору кадрів Середньооблікова чисельність

Кадрова політика Службовець

Кадрове планування Спеціаліст

Кваліфікація Спеціальність

Керівник Стабілізація персоналу

Людські ресурси Сумісник

Найманий працівник Трудові ресурси

Населення Управлінський персонал

Облікова чисельність Учень

Персонал Формування персоналу

Природний рух населення Штатний розпис

Просте відтворення Явочна чисельність

Професія

Нормативні документи

1. Закон України "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 року№651-ХІV.

2. Закон України "Про освіту" від 23 травня 1991 року №1060-ХП.

3. Закон України "Про професійно-технічну освіту" від 2 жовтня1998 року №103/98-ВР.

4. Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затверджена наказом Міністерства статистики України від 7 липня 1995 року №171.

4.1. Поняття, класифікація та структура персоналу

Стан і розвиток суспільства визначаються здебільшого кількістю і складом його населення. Під населенням розуміють сукупність людей, проживає на визначеній території. Кількість населення України в цілому та в розрізі областей за 2001 рік наведено в таблиці 4.1 [28].

Таблиця 4.1

Кількість наявного населення за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. (тис. чол.)

Регіони України		На 5 грудня 2001 р.					Середньорічна кількість
		усього		у тому числі:			усього		у тому числі:
				міське	сільське				міське	сільське
1		2		3	4		5		6	7
Україна		48415,5		32538,0	15877,5		48672,8		32743,3	15929,5
Республіка Крим		2031,3		1272,9	758,4		2040,7		1278,3	762,4
Області
Вінницька	1771,8		818,1		953,7	1780,9		823,3		957,6
Волинська	1060,6		533,1		527,5	1062,7		536,1		526,6
Дніпропетровська	3560,5		2953,6		606,9	3585,1		2976,3		608,8
Донецька	4842,9		4365,8		477,1	4872,3		4392,3		480,0
Житомирська	1389,2		775,0		614,2	1398,5		780,9		617,6
Закарпатська	1257,7		466,1		791,6	1259,5		468,4		791,1
Запорізька	1926,4		1455,4		471,0	1936,8		1464,4		472,4
Івано-Франківська	1409,3		591,7		817,6	1415,4		596,1		819,3
Київська	1827,6		1052,5		775,1	1836,5		1056,1		780,4
Кіровоградська	1128,7		679,1		449,6	1137,8		685,6		452,2
Луганська	2546,1		2190,6		355,5	2569,7		2213,1		356,6
Львівська	2625,8		1558,0		1067,8	2638,7		1570,4		1068,3
Миколаївська	1264,4		838,7		425,7	1272,1		843,3		428,8
Одеська	2467,7		1622,8		844,9	2478,7		1630,7		848,0
Полтавська	1630,1		956,7		673,4	1641,8		964,7		677,1
Рівненська	1173,1		549,6		623,5	1176,4		552,9		623,5
Сумська	1299,7		842,9		456,8	1308,7		849,7		459,0
Тернопільська	1142,0		485,2		656,8	1145,9		490,2		655,7
Харківська	2910,4		2284,6		625,8	2923,6		2295,8		627,8

Продовження таблиці 4.1

1	2	3	4	5	6	7
Херсонська	1173,7	704,8	468,9	1182,0	711,6	470,4
Хмельницька	1430,8	729,7	701,1	1437,9	734,3	703,6
Черкаська	1401,8	752,9	648,9	1410,3	758,5	651,8
Чернівецька	922,7	373,3	549,4	925,3	376,3	549,0
Чернігівська	1236,0	721,0	515,0	1246,5	726,4	520,1
м. Київ	2607,4	2607,4	-	2609,3	2609,3	-
м. Севастополь	377,8	356,5	21,3	379,7	358,3	21,4

Важливою характеристикою стану і розвитку людських ресурсів і відтворення населення. Відтворення населення — це історично та соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь у результаті взаємодії народжуваності й смертності. Розрізняють три типи відтворення населення: розширене просте і звужене. Для розширеного відтворення характерним є перевищення народжуваності над смертністю, тобто природний приріст населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності й смертності. Звужені відтворення — коли смертність перевищує народжуваність і відбувається абсолютне скорочення населення.

Відтворення населення тісно пов'язане з рухом населення, що визначається особливостями зміни чисельності і складу населення у країні цілому та в окремих регіонах. Існує декілька видів руху населення: природний, соціальний та економічний. Природний рух населення — це результат процесів народження і смерті людей. Статистичні дані про природний рух населення наведено в таблиці 4.2 [28].

Таблиця 4.2

Природний рух населення за регіонами у 2001 р.

Регіони України	Кількість народжених, чол.	Кількість померлих, чол.	Природний приріст (скорочення), чол.
1	2	3	4
Україна	376478	745952	-369474
Автономна Республіка Крим	15136	28842	-13706
Області
Вінницька	14563	29334	-14771

Продовження таблиці 4.2

1	2	3	4
Волинська	11431	14742	-3311
Дніпропетровська	25876	57400	-31524
Донецька	29931	80298	-50367
Житомирська	11733	23615	-11882
Закарпатська	13699	14262	-563
Запорізька	14010	30679	-16669
Івано-Франківська	13851	17662	-3811
Київська	13288	30379	-17091
Кіровоградська	8685	19808	-11123
Луганська	15963	43766	-27803
Львівська	23569	33119	-9550
Миколаївська	9964	19470	-9506
Одеська	20423	37664	-17241
Полтавська	11133	29390	-18277
Рівненська	13252	15216	-1964
Сумська	8870	23584	-14714
Тернопільська	10102	16296	-6194
Харківська	19514	45829	-26315
Херсонська	9757	18422	-8665
Хмельницька	12005	23095	-11090
Черкаська	10175	24265	-14090
Чернівецька	8960	11696	-2736
Чернігівська	8451	24830	-16379
м. Київ	19360	27168	-7808
м. Севастополь	2777	5121	-2344

Залежно від того, які процеси переважають, відбуваються природний приріст або природне зменшення населення. Різниця між числом народжених і числом померлих при позитивному результаті називається приростом населення, при негативному результаті — природним зменшенням населення.

Чисельність, склад і показники природного приросту населення України за 1985- 2002 рр. наведені в таблиці 4.3 [28].

Таблиця 4.3

Народжуваність, смертність і природний приріст населення (тис. чол.)

	1985	1990	1995	1998	1999	2000	2001	2002
Кількість народжених, усього	762,8	657,2	492,9	419,2	389,2	387,1	376,5	390,7
у тому числі у сільській місцевості	246,5	214,3	184,5	160,5	149,8	147,1	39,2	141,8
Кількість померлих, усього	617,6	629,6	792,6	719,9	739,2	758,1	746,0	754,9І
у тому числі у сільській місцевості	284,2	272,5	316,2	294,4	299,2	301,0	295,6	300,5
Природний приріст населення, усього	145,2	27,6	-299,7	-300,7	-350,0	-373,0	-369,5	-364,2
у тому числі у сільській місцевості	-37,7	-58,2	-131,7	-133,9	-149,4	-153,9	-156,4	-158,7

За даними таблиці видно, що чисельність населення України постійно скорочується. Це скорочення викликане, з одного боку, зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих річне природне зменшення населення перевищує за останні роки 300 тис. осіб, а з другого боку — від'ємним сальдо зовнішньої міграції. Ці дві причини зумовили значне зменшення чисельності населення України за останні роки. У динаміці розподілу населення за віком помітне зменшення частки молоді, що свідчить про старіння населення і зменшення джерела ресурсів для праці (таблиця 4.4.) [28].

Таблиця 4.4

Розподіл постійного населення за віком (тис. чол.)

Роки	Чисельність населення у віці			Демографічне на] вантаження на 1000 осіб працездатного віку, чол.
	молодшому за працездатний	працездатному	старшому за працездатний
1	2	3	4	5
1991	11778,1	28816,0	11095,6	794
1992	11709,8	28857,3	11234,8	795
1993	11645,5	28924,8	11419,1	797
1994	11506,8	28859,9	11493,0	797
1995	11262,1	28688,8	11522,8	794

Продовження таблиці 4.3

1	2	3	4	5
1996	10996,7	28526,7	11556,0	791
1997	10685,6	28345,3	11607,9	786
1998	10384,2	28208,1	11652,9	781
1999	10035,4	28199,3	11616,2	768
2000	9607,9	28278,9	11569,3	749
2001	9607,9	28278,9	11569,3	726

В економічній літературі, статистиці та державному регулюванні економіки для визначення людських ресурсів використовується термін трудові ресурси. Трудові ресурси — це працездатна частина населення, яка володіє фізичними та інтелектуальними можливостями, може виробляти матеріальні блага і надавати послуги. Трудові ресурси включають у себе як реальних працівників, уже зайнятих в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Частина трудових ресурсів є важливим елементом потенціалу підприємства, тобто його персоналом.

Персонал є основним ресурсом підприємства, що складається з окремих працівників, які об'єднані певним чином та діють цілеспрямовано для досягнення цілей підприємства й особистих цілей.

Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності й забезпечують господарську діяльність суб'єкта господарювання.

У діяльності підприємства, крім постійних працівників, часто беруть участь інші працездатні особи, які працюють на підприємстві тимчасово на підставі трудового договору (контракту).

Залежно від функцій, які виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Так, у промисловості до першої групи (промислово-виробничого персоналу) відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних структурних підрозділів і лабораторій, заводоуправлінь, складів, охорони — тобто всіх зайнятих у виробництві або безпосередньому його обслуговуванні. До другої групи персоналу відносять працівників структур, які належать підприємству, але не пов'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва, тобто житлово-комунального господарства, навчальних і медичних закладів, дитячих садків та ясел, культурно-побутових установ тощо.

Залежно від характеру виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти! службовці, охорона та учні.

Керівники — це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та у їхніх структурних підрозділах, а також їхні заступники.

До спеціалістів відносять працівників, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема: інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціологи, фізіологи, техніки! нормувальники, юрисконсульти тощо.

Службовці — це працівники, що виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським та технічним обслуговуванням, зокрема: діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири тощо.

До складу охорони входять працівники сторожової та пожежної служби підприємств.

Учнями вважаються особи, що проходять професійну підготовку на підприємстві за системою бригадного та індивідуального навчання.

Робітники — це категорія персоналу, яка безпосередньо зайнята у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг. До робітників належать також двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.

Робітники поділяються на основних, тобто безпосередньо зайнятий виконанням технологічних операцій з виготовлення продукції, і допоміжних, які виконують різноманітні допоміжні або підсобні операції, і

При здійсненні господарської діяльності важливе значення має розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.

Професія — це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок.

Спеціальність — це різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості й потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та навичок.

Так, професія слюсаря охоплює спеціальності слюсаря-ремонтника, слюсаря-інструментальника, слюсаря-складальника; професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника.

Працівники кожної професії та спеціальності відрізняються рівнем кваліфікації.

Кваліфікація — це рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

Кваліфікована праця — праця, що потребує спеціальної підготовки працівників, знань, умінь і навичок для виконання певних видів робіт.

За рівнем кваліфікації робітники виконують різні за складністю роботи, мають неоднакову професійну підготовку і поділяються на чотири

• висококваліфіковані — робітники, які виконують особливо складні та відповідальні роботи (наприклад, ремонт і наладка складного обладнання тощо) і мають великий практичний досвід;

• кваліфіковані — робітники, що виконують складні роботи (наприклад, метало- та деревообробні, ремонтні, будівельні тощо) і мають значний досвід роботи;

• малокваліфіковані — робітники, що виконують нескладні роботи (деякі складальні, технічний нагляд тощо) і мають певний досвід роботи;

• некваліфіковані — робітники, які виконують допоміжні та обслуговуючі роботи (вантажники, прибиральники, гардеробники) і не потребують спеціальної підготовки.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик).

За відношенням працівників до власності підприємства їх можна поділити на власників і найманих.

Власник — це працівник, який бере участь у господарській діяльності підприємства особистою працею та власним майном (активами), а також природними ресурсами (земельною ділянкою).

Найманий працівник — працівник, який бере участь у господарській діяльності підприємства тільки особистою працею.

Крім того, в господарській діяльності підприємства можуть брати сумісники, а також працівники, які виконують роботи підприємства від імені інших суб'єктів господарювання.

Сумісник — працівник підприємства (власник, найманий працівник), місце основної роботи на іншому підприємстві.Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, органні у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається розрядами, присвоюються їм залежно від теоретичної та практичної підготовки.

Кваліфікація керівників, спеціалістів та службовців залежить від характеру і рівня спеціальної підготовки, а також від практичного досвіду роботи. Залежно від цього їх поділяють на такі групи:

• найвищої кваліфікації (з вченими ступенями і званнями);

• вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом);

• середньої кваліфікації (працівники з середньою, середньо-спеціальною освітою та певним практичним досвідом);

• спеціалістів-практиків (без спеціальної освіти, але із значним досвідом роботи).

Названим категоріям працівників на підприємстві надається відповідна посада згідно із штатним розписом.

Штатний розпис — це внутрішній нормативний документ підприємства, в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів.

Усі працівники, які своєю працею беруть участь у господарській діяльності підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, становлять його трудовий колектив.

Склад і кількісне співвідношення окремих категорій працівників характеризують структуру персоналу.