Управління освіти Тернопільської міської ради
Інформаційно-методичний центр освіти м. Тернополя
Хома с.О., Ріжок а.Б.
УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ
ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ШКОЛЯРІВ
(методична розробка)
Тернопіль – 2009
Управління освіти Тернопільської міської ради
Інформаційно-методичний центр освіти м. Тернополя
Методична розробка
УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ
ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ШКОЛЯРІВ
Хома Світозара Олегівна,
Ріжок Андрій Богданович –
методисти з виховної роботи
Інформаційно-методичного центру освіти
м. Тернополя
Тернопіль – 2009
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………….……….с. 6-8
Розділ 1. Поняття про актуальність створення учнівського самоврядування…с. 9-21
1.1. Поняття учнівського самоврядування………………………………с. 9-12
1.2. З історії шкільного самоврядування…………………………………с.13-16
1.3. Актуальність створення шкільного самоврядування в сучасних умовах……………………………………………………………………………... с. 17-19
1.4. Соціально-педагогічні принципи побудови моделі шкільного самоврядування…………………………………………………………………….с. 19-21
Розділ 2. Діяльність учнівського самоврядування.……………………………...с. 22-32
Нормативна база учнівського самоврядування…………………..с. 22-24
Основні напрямки діяльності учнівського самоврядування, структура та Статут учнівського самоврядування………………с. 24-25
Виховний вплив колективу в учнівському самоврядуванні….. с. 26-27
Розробка та впровадження учнівським самоврядуванням соціальних проектів……………………………………………………………..с. 27-31
Висновки………………………………………………………………………… с. 32-33
Додатки…………………………………………………………………………..с. 34-43
Список використаної літератури…...…………………………………………….. с. 44
В
СТУП
Актуальність теми дослідження. Відповідно до Концепції громадянської освіти в школах України метою громадянської освіти є сприяння формуванню особистісних якостей громадянина демократичної держави, патріота, виховання особистості, якій притаманна демократична громадянська культура, готовність до компетентної участі в житті суспільства. Процес становлення незалежної демократичної України передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм життя на основі загальнолюдських цінностей. Тому метою сучасного освітньо-виховного процесу – не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів. А й формувати громадянина, духовно й морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя.
На даний час суспільству бракує саме компетентного досвіду участі у суспільно-політичних процесах у країні. Тому насамперед потрібно створити умови для того, щоб діти могли його набути шляхом участі у шкільному самоврядуванні, дитячих і молодіжних об’єднаннях, громадських організаціях, вчились самостійно приймати рішення, уміти діяти в правовому полі, аналізувати різноманітні ситуації, передовсім у своєму найближчому оточенні.
Гуманістичні цінності освіти передбачають заміну авторитарно-дисциплінарної моделі виховання на особистісно зорієнтовану. Сутнісними ознаками цих змін є виховання особистості з максимально можливою індивідуалізацією, створення умов для саморозвитку і самонавчання учнів, осмисленого визнання ними своїх можливостей і життєвих цілей.
Основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Головною тенденцією виховання стає формування системи цінностей. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на моральний саморозвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами.
Нині значно розвинулись громадянські цінності виховання, освітні заклади стали відкритими для громадських організацій. Розширюється кількість суб’єктів виховного впливу, узгоджуються їхні дії. Успішно здійснюються заходи й акції з активізації моральної позиції дітей та учнівської молоді.
Практика показує, що всі ці ознаки найповніше втілені в учнівському самоврядуванні. Виховання соціокомпетентної особистості нерозривно пов’язане з майбутнім країни, відродженням нації, гуманізацією суспільства. Людина повинна жити з думкою, що кожному є місце у соціумі. Керувати політичними та економічними процесами повинні ті, хто є професіоналами, уміють гуртувати навколо себе і вести за собою, хто здатен сформувати професійну команду, в якій поважають думку кожного, де кожен може виявити свої здібності і реалізовуватись у тій чи іншій справі. Такі завдання суспільства вимагають нових підходів до виховання, до виявлення і розвитку здібностей лідера. Адже лідер у школі – це майбутній фахівець, якому вирішувати як щоденні, так і масштабні завдання, які поставить суспільство у час глобалізації світу. Успіх України на світовій арені закладається сьогодні у школі лідерства – учнівському самоврядуванні.
Головне завдання шкільного самоврядування полягає в тому, щоб через розвиток соціальної активності учнів надавати їм можливість проявляти свої здібності, виховувати в них почуття власної гідності.
Робота учнівського самоврядування повинна бути налагоджена таким чином, щоб кожен мав певне доручення і проходив школу лідерства.
Таким чином, практична значимість вказаних проблем зумовлює актуальність дослідження.
Об’єкт дослідження – теоретичні засади організації учнівського самоврядування.
Предмет дослідження – учнівське самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах та на рівні міста.
Мета дослідження – вивчення роботи учнівського самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах та на міському рівні .
Об’єкт, предмет і мета дослідження обумовили такі завдання:
1. Дослідити поняття та актуальність учнівського самоврядування.
2. Охарактеризувати основні напрямки діяльності та нормативну базу учнівського самоврядування.
3. Розробити рекомендації щодо впровадження учнівським парламентом соціальних проектів.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ СТВОРЕННЯ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
1.1. Поняття учнівського самоврядування
Основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування – самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає та забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом, учнівське самоврядування є незамінним помічником педагогів. У сучасній школі, яка самостійно формує органи самоврядування, воно представлене одним із трьох варіантів.
1. Представницький варіант. До учнівського комітету входять старости усіх класів. Така структура дає змогу оперативно доводити до відома учнів (особливо у великій школі) рішення учнівського комітету, організувати будь-яку акцію тощо.
2. Комунарський варіант. Передбачає при організації конкретної справи створення тимчасового штабу або ради із зацікавлених учнів. члени ради вирішують (часто за участю вчителів), як залучити весь колектив школи чи групу класів до справи, дають доручення, організовують роботу (свята, благодійні проекти, спартакіади, масові подорожі тощо). Після їх завершення штаб (рада) самоліквідовується, натомість виникає інша структура для нової справи.
3. Комісійний варіант. Згідно з ним на загальних зборах чи конференції формується учнівський парламент у складі 9-15 осіб. Вони обирають зі свого складу президента, віце-президента, секретаря парламенту. решта очолюють комісії, до яких обирають активістів класів. Такий склад парламенту є сталим.
Вищим законодавчим органом учнівського самоврядування в школі є загальні збори чи учнівська конференція. Виконавчий орган (учнівський комітет, рада учнівського колективу, рада старост, парламент, учнівське представництво тощо) підзвітний загальним зборам. Учнівські збори відбуваються не менше двох разів на рік (у вересні – для визначення завдань на новий навчальний рік, у травні – для звіту виконавчого органу та його перевиборів). Напередодні проведення звітно-виборних зборів проводять з учнями дискусію, ділову гру з проблем учнівського самоврядування, структури учнівського самоврядування, основних напрямів та змісту роботи, прав і обов’язків членів виконавчого органу.