Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

курсова

.doc
Скачиваний:
34
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
1.01 Mб
Скачать

Особливості прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВИ САМООЦІНКИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

Зміст  Введення  Глава 1. Теоретичні аспекти вивчення самооцінки дітей старшого дошкільного віку  1. 1. Основні напрями вивчення самооцінки в працях вітчизняних і зарубіжних психологів  1. 2. Особливості розвитку особистості у дітей старшого дошкільного віку  1. 3. Самооцінка дітей старшого дошкільного віку  Підсумки глави 1  Глава 2. Дослідження особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку  2. 1. Опис і обгрунтування методів дослідження  2. 2. Аналіз результатів дослідження особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку  2. 3. Шляхи розвитку оптимальної самооцінки у дітей старшого дошкільного віку  Підсумки глави 2  Висновок  Література  Додаток 

Введення  Однією з найбільш значних і актуальних тем у психології можна вважати проблему становлення самосвідомості і самооцінки особистості. У рамках дослідження самосвідомості самооцінці відводиться провідна роль - вона характеризується як стрижень цього процесу, показник індивідного рівня його розвитку, як об'єднуючий початок, включене в процес самоусвідомлення.  Самооцінка є одним з істотних умов, завдяки чому індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потреба відповідати не тільки рівнем оточуючих, але й рівню власних особистісних оцінок. Правильно сформована самооцінка виступає не просто як знання самого себе, не як сума окремих характеристик, але як певне ставлення до себе, передбачає усвідомлення особистості як деякого стійкого об'єкта.  Самооцінка є центральним ланкою довільної саморегуляції, визначає напрямок і рівень активності людини, її ставлення до світу, до людей, до самого себе. Являє собою складний за психологічну природу феномен. Вона включена в безліч зв'язків і відносин з усіма психічними утвореннями особистості і виступає в якості важливої ​​детермінанти всіх форм і видів її діяльності та спілкування. Витоки вміння оцінювати себе закладаються в ранньому дитинстві, а розвиток і вдосконалення його відбувається протягом усього життя людини.  Самооцінка дозволяє зберегти стійкість особистості незалежно від мінливих ситуацій, забезпечуючи можливість залишатися самим собою. В даний час все більш очевидно вплив самооцінки дошкільника на його поведінку, міжособистісні контакти.  Дошкільний вік не випадково обрано для проведення нашого дослідження. Цей вік - початковий період усвідомлення дитиною себе, мотивів і потреб у світі людських відносин. Тому важливо у цей період закласти основи для формування диференційованої адекватної самооцінки. Все це дозволить дитині правильно оцінити себе, реально розглядати свої сили до завдань і вимог соціального середовища, у відповідності з цим самостійно ставити перед собою цілі і завдання.  У психологічній літературі, як у вітчизняній, так і зарубіжної самооцінці приділено велику увагу. Проблема розвитку самооцінки, структури, функцій, обговорюються в роботах Л. І. Божович, І. С. Кона, М. І. Лісіна, А. І. Липкиной, Е. Еріксона, К. Роджерса та інших психологів. Закономірності формування самооцінки в дитячому віці були досліджені Белобрикіной О.А., Божович Л.І., Горбачової В.А., Захарової А.В., Липкиной А.І., Лисиной М.І., Мухіної В.С., Савонько Є.І., Уманець Л.І. та інші. Разом з тим, особливості проявів самооцінки в старшому дошкільному віці вивчені ще не достатньо.  Самооцінка інтерпретується як особистісне утворення, що приймає безпосередню участь в регуляції поведінки і діяльності, як автономна характеристика особистості, її центральний компонент, що формується за активної участі самої особистості і відображає своєрідність її внутрішнього світу.  Вступаючи в дошкільний вік, дитина починає усвідомлювати факт свого існування. Розвиток справжньої самооцінки починається з реалістичних оцінок дітьми своїх умінь, результатів своєї діяльності і конкретних знань. Менш об'єктивно в цей період діти оцінюють якості своєї особистості. Дошкільнята схильні переоцінювати себе, на що їх направляють переважно позитивні оцінки оточуючих їх дорослих.  Старші дошкільники можуть вірно усвідомлювати свої переваги і недоліки, враховуючи при цьому ставлення до них з боку оточуючих.  До кінця дошкільного віку співвідношення емоційного і когнітивного компонентів кілька гармонізується. Створюються сприятливі умови для розвитку когнітивного компонента самооцінки, для інтелектуалізації ставлення дитини до себе, подолання прямого впливу на його самооцінку з боку дорослих.  Численні дослідження показують, що одним із внутрішніх утворень, що виникають в результаті оцінки, є самооцінка дитини. Старший дошкільний вік є важливим періодом для становлення самооцінки для подальшого її розвитку та впливу на особистість.  Все вищевикладене визначило тему нашого дослідження «Особливості проявів самооцінки у дітей старшого дошкільного віку».  Мета даної роботи полягає у виявленні особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.  Об'єктом дослідження є особистість дітей старшого дошкільного віку.  Предмет дослідження - особливості прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.  Гіпотеза дослідження. В основу дослідження лягло припущення про те, що існує певна залежність між особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку і рівнем розвитку самооцінки.  У відповідності з цілями та гіпотезою дослідження були поставлені наступні завдання:  1. На основі теоретичного аналізу, визначити основні теоретичні підходи до проблеми розвитку самооцінки в зарубіжній та вітчизняній психології, сутністьпоняття самооцінка і особливості її прояву у дітей старшого дошкільного віку.  2. Підібрати і застосувати комплекс методик для дослідження самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.  3. Здійснити емпіричне дослідження з виявлення та вивчення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.  Вихідним теоретичним положенням, що визначає логіку нашого дослідження, є принципи розвитку, детермінованості, єдності свідомості і діяльності (Ананьєв Б.Г., Давидов В.В., Платонов К.К., Рубінштейн С.Л., Смирнов А.А., Теплов Б.М., Ельконін Д.Б. та ін.)  Використовуваний у дослідженні методичний інструментарій підпорядковується логіці системного підходу і спрямований на виявлення психологічнихособливостей особистості, структурних компонентів самооцінки, вивчення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. Включає в себе такі методики: вивчення самооцінки дитини за допомогою методики «Драбинка», В.Г. Шур; методика «Намалюй себе», А.М. Прихожан, З. Васіляускайте; методика соціометрія для дошкільнят, тест «Два будиночка», наглядати за особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку у провідній діяльності.  База дослідження. У даному дослідженні взяло участь 33 дитини старшого дошкільного віку (від 6 до 7 років).  Даная робота включає наступні етапи дослідження.  На першому етапі проводився теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження, підбір інструментарію.  На другому етапі здійснювався збір емпіричних даних.  На третьому етапі проводилася кількісна та якісна обробка отриманих результатів.  На четвертому етапі - аналіз результатів та формулювання рекомендацій.  Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Бібліографічний список включає найменування літературних джерел. 

Глава 1. Теоретичні аспекти вивчення самооцінки дітей старшого дошкільного віку  1. 1. Основні напрями вивчення самооцінки в працях вітчизняних і зарубіжних психологів     Проблема самооцінки, як одна з центральних проблем психології особистості, вивчалася в працях різних вітчизняних і зарубіжних психологів.  Серед них можна виділити наступних авторів: Л.І. Божович, Л.В. Бороздіна, Л.С. Виготський, А.В. Захарова, Б.В. Зейгарник, О.М. Леонтьєв, А.І. Ліпкіна, М.І. Лісіна, BC Мерлін, В.с. Мухіна, Є.І. Савонько, В.Ф. Сафін, Е.А. Серебрякова, ГОЛ. Собіева, А.Г. Спиркин, В.В. Столін, С.Л. Рубінштейн, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова, П.М. Якобсон, А. Адлер, А. Бандура, Р. Бернс, І. Бранден, У. Джемс, Ф. Зімбардо, С. Куперсмит, К. Левін, К. Роджерс, М. Розенберг, 3. Фрейд, К. Хорні.  Першопроходцем в області вивчення самооцінки можна назвати У. Джемса, який почав вивчати цей феномен ще в 1892 році в рамках вивчення самосвідомості. Він вивів формулу, за якою самооцінка прямо пропорційна успіху і назад пропорційна домаганням, тобто потенційним успіхам, яких індивід мав намір досягти.  У. Джемс виділяв залежність самооцінки від характеру взаємин індивіда з іншими людьми. Його такий підхід був ідеалістичним, оскільки спілкуванняіндивіда з іншими людьми розглядалося незалежно від реальної основи цього спілкування - практичної діяльності.  У зарубіжній психології самооцінку розглядають у структурі «Я-концепції», яка визначається як «сукупність всіх уявлень індивіда про себе, сполучена з їхньою оцінкою» [7].  У психоаналітичної теорії розглядається становище, що складається у свідомості індивіда уявлення про самого себе є неповним, спотвореним, що невідповідає дійсності. На думку 3. Фрейда самооцінка складається під тиском конфлікту між внутрішніми мотивами і зовнішніми заборонами, у силу такого постійного конфлікту, адекватна самооцінка неможлива.  Неофрейдисти вважали, що особистість направляється в своїй поведінці несумісними з її стрижневими мотивами вимогами соціального середовища і тому нездатна, будувати адекватні оціночні судження про саму себе. К. Хорні висунула припущення про значення, яке має для формування особистості співвідношення між «реальним Я» і «ідеалізованим Я», Г. Саллівен простежував вплив різного роду ранніх персоніфікацій (емоційно насичених образів про себе та інших людей) на формування характеру.  Біхевіорісти аналізують самооцінку з точки зору теорії навчання (Бандура О., Мід Г., Скіннер Б.). А. Бандура розглядає самооцінку як підпору фактор дії, він визначає самооцінку, як один з компонентів регулюючих поведінку, широкий спектр поведінки людини регулюється за допомогою реакцій самооцінки, які висловлюються у формі задоволеності собою, гордості своїми успіхами, а також незадоволеності собою і самокритики.  У гуманістичної теорії А. Маслоу, Р. Мей, Г. Олпорт, К. Роджерс дотримувалися точки зору, за якою образ, що складається в індивіда про самого себе, може бути неповним, спотвореним. Думки оточуючих, засвоєні з дитинства подання, власні претензії, все це за певних умов складається у картину, яка не збігається з об'єктивною структурою особистості. Щоб перетворити цю картину і домогтися адекватної самооцінки, потрібно змінити реальну систему відносин, в якій вона склалася, а саме змінити соціальну позицію особистості, систему її взаємин з іншими людьми, характер її діяльності.  У інтеракціоністской підході Вебстер М., Кулі Ч "Мід, Д., Собічек Б. увага акцентується на особистості, яка формується на основі досвіду, одержуваного індивідом при взаємодії з іншими. Тобто, самооцінка, і представлення людини про себе обумовлюються реакціями та думками інших про людину. Кулі Ч. Створив теорію «Дзеркального Я», де важливе значення має суб'єктивно интерпретируемая зворотній зв'язок, що отримується від інших людей, як головного джерела даних про власне «Я».  Представник феноменологічного підходу М. Бранден вказує на той факт, що самооцінка, уявлення людини про саму себе грають важливу роль у розумінні людини. Він визначає самооцінку, як аспект самоповаги, впевненість людини в тому, що використовувані ним методи взаємодії з дійсністю принциповоправильні і відповідають вимогам реальності. Самооцінка виступає неодмінною умовою здійснення ефективної взаємодії зі світом і робить глибокий вплив напроцеси мислення людини, емоції, бажання, цінності та цілі.  Зарубіжні психологи розглядають самооцінку в основному як механізм, що забезпечує узгодженість вимог індивіда до себе із зовнішніми умовами, тобто максимальною врівноваженості особистості з навколишнім його соціальним середовищем. При цьому сама соціальне середовище розуміється ними як ворожа людині. Обмеження ролі самооцінки тільки пристосувальної функцією заперечує активність особистості і функцію самооцінки як одного з механізмів, що реалізують цю активність.  Поняття самооцінки, як правило, не є самостійним, воно зазвичай включено в більш широку теорію особистості або теорію «Я». У зарубіжній психології так само прийнято розглядати самооцінку в структурі «Я-концепції», яка визначається як «сукупність всіх уявлень індивіда про себе, сполучена з їхньою оцінкою».  Описову складову «Я-концепції» частіше називають "образом Я» чи «картиною Я»; складову, пов'язану зі ставленням до себе або до окремих своїх якостей, називають самооцінкою чи прийняттям себе.  Виділення описової та оціночної складових дозволяє розглядати «Я концепцію» як сукупність установок, спрямованих на самого себе.  Таким чином, можна відзначити, що самооцінка є ієрархічно організований, системне утворення, всі елементи якого - структурні компоненти, форми, види, показники - розвиваються в тісній взаємодії і взаємозумовленості.  Якісна специфіка кожного з них визначає логіку його розвитку, співвідносні з віковими та індивідуальними особливостями дитини.  У дослідженнях вітчизняних психологів, акцент робиться на вивчення та аналіз процесу формування особистості, її підструктур, розкриття механізмів формування особистості, значущим ланкою якого є самооцінка. Проблема самооцінки розглядається з двох позицій: проблема зв'язку особистості і самооцінки, а також - самосвідомості і самооцінки.  Самооцінка може розглядатися у вигляді усвідомлення індивідом моральних якостей особистості (Ковальов А.Г., Крутецкий В.А., Мясищев В. М., Платонов К. К.).  Проблема становлення самосвідомості і самооцінки як його компонента, розглядалися в роботах: Ананьєва Б.Г., Божович Л.І., Виготського Л.С., Леонтьєва AH, Мерліна BC, Рубінштейна С.Л., Столина В.В., Чесноковой І.І., Шорохової Є.В.  В.В. Столін виділяє три рівні будови самосвідомості, у відповідності з цими рівнями розрізняє та одиниці самосвідомості: на рівні органічного самосвідомості має сенсорно-перцептивну природу; на рівні індивідного - сприйнята оцінка себе іншими людьми і відповідну самооцінку, свою вікову, статеву і соціальну ідентичність; на рівні особистісного - конфліктний зміст, шляхом зіткнення у вчинку одних особистісних якостей з іншими проясняє для особистості значення її ж власних властивостей і сигналізує про це у формі емоційно-ціннісного ставлення до себе.  Таким чином, по В.В. Столін, самооцінка є одиницею індивідуального рівня самосвідомості [45].  BC Мерлін виділив у структурі самосвідомості чотири компоненти, ототожнюються їм з фазами розвитку самосвідомості: свідомість тотожності; свідомість«Я» як активного початку, як суб'єкта діяльності; усвідомлення своїх психічних властивостей; соціально-моральна самооцінка, здатність до якої формується в підлітковому та юнацькому віці на основі накопиченого досвіду спілкування і діяльності.  М.І. Лісіна, І.Т. Димитров, А.І. Сілвестру вивчали в основному умови розвитку когнітивної боку самосвідомості, проте в їхніх роботах виділяється також афективна частина образу "Я" і вказується, що самооцінка є механізмом переробки даних уявлень на рівні афективного процесу.  Соціально-моральна самооцінка своєї особистості залежить від правильного розуміння соціальних норм і критеріїв моральної оцінки, тільки лише в процесіусвідомлення зовнішнього світу і, насамперед, соціального миру і в міру цього усвідомлення здійснюється найбільш повне і адекватне самосвідомість. Самооцінка грає істотну роль і в усвідомленні тотожності своєї особистості. BC Мерлін вказував на залежність самооцінки від оцінки випробуваного своєю соціальною групою, з його ставлення до неї. 

Таблиця 18. Дані за результатами спостереження за старшими дошкільниками в процесі гри по підгрупі «занижений і адекватний рівень самооцінки». 

Змінні 

Діти із заниженим рівнем самооцінки 

Діти з адекватним рівнем самооцінки 

Рівень значимості

Ініціатор ігри 

1,0000 

Приймає пропозиції від інших 

17 

10 

0,4478 

Облік точок зору інших 

12 

0,8564 

Сам вибирає собі роль 

11 

0,0366 

Приймає роль від інших 

17 

0,0765 

Виконує частіше головні ролі 

13 

0,2396 

Виконує частіше другорядні ролі 

17 

0,0226 

Негативна реакція на другорядні ролі 

10 

0,0615 

Спокійна реакція на другорядні ролі 

11 

0,1049 

Найчастіше грає один 

0,6112 

Найчастіше грає в групі 

0,6112 

Виконує правила 

15 

0,6291 

Не виконує правила 

15 

0,6291 

Стежить за виконанням правил 

14 

0,6488 

Критикує дітей, виправляє їх 

0,6112 

Часто конфліктує 

12 

0,1719 

Звертається до дорослого при невдачах

10 

0,1959 

Спокійно реагує на виправлення 

0,3055 

Негативно реагує на виправлення 

0,3055 

Таблиця 19. Дані за результатами спостереження за старшими дошкільниками в процесі гри по підгрупі «занижений і високий рівень самооцінки». 

Змінні 

Діти із заниженим рівнем самооцінки 

Діти з високим рівнем самооцінки 

Рівень значимості

Ініціатор ігри 

0,0427 

Приймає пропозиції від інших 

17 

0,0431 

Облік точок зору інших 

12 

0,06267 

Сам вибирає собі роль 

11 

0,0155 

Приймає роль від інших 

17 

0,0045 

Виконує частіше головні ролі 

13 

0,0343 

Виконує частіше другорядні ролі 

17 

0,0045 

Негативна реакція на другорядні ролі 

10 

0,1591 

Спокійна реакція на другорядні ролі 

11 

0,1035 

Найчастіше грає один 

0,6921 

Найчастіше грає в групі 

0,6921 

Виконує правила 

15 

0,2631 

Не виконує правила 

15 

0,2631 

Стежить за виконанням правил 

14 

0,2462 

Критикує дітей, виправляє їх 

0,0427 

Часто конфліктує 

12 

0,0427 

Звертається до дорослого при невдачах

10 

0,3218 

Спокійно реагує на виправлення 

0,0427 

Негативно реагує на виправлення 

0,0427 

Таблиця 20. Дані за результатами спостереження за старшими дошкільниками в процесі гри по підгрупі «адекватний і високий рівень самооцінки». 

Змінні 

Діти з адекватним рівнем самооцінки 

Діти з високим рівнем самооцінки 

Рівень значимості

Ініціатор ігри 

0,0528 

Приймає пропозиції від інших 

10 

0,0317 

Облік точок зору інших 

0,0673 

Сам вибирає собі роль 

0,2828 

Приймає роль від інших 

0,2636 

Виконує частіше головні ролі 

0,2636 

Виконує частіше другорядні ролі 

0,4642 

Негативна реакція на другорядні ролі 

0,0067 

Спокійна реакція на другорядні ролі 

0,0067 

Найчастіше грає один 

1,0000 

Найчастіше грає в групі 

1,0000 

Виконує правила 

0,1709 

Не виконує правила 

0,1709 

Стежить за виконанням правил 

0,1709 

Критикує дітей, виправляє їх 

0,0254 

Часто конфліктує 

0,0067 

Звертається до дорослого при невдачах 

1,0000 

Спокійно реагує на виправлення 

0,0104 

Негативно реагує на виправлення 

0,0104 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]