Тема

Тема: Особливості сімейного консультування на різних етапах становлення сім’ї

План

1. Дошлюбне консультування.

2. Психологічне консультування молодих сімей.

3. Психологічне консультування зрілих сімей.

4. Консультування сімей людей старшого віку.

1. Дошлюбне консультування.

До створення сім’ї бажано досягти фізичної зрілості, отримати досвід спілкування з протилежною статтю, хоча б частково досягнути психологічної і матеріальної незалежності від генетичної сім’ї. Також важливо вибрати належного шлюбного партнера, отримати досвід емоційної і ділової взаємодії з ним. При вирішенні будь-якого із перерахованих завдань можливі труднощі. Частина із них ніби «запрограмована» віком. Оскільки ці труднощі відображають проблеми підготовки молоді до шлюбу, доцільно обговорити два види психологічного консультування неповнолітніх – індивідуальне і групове консультування.

А. Індивідуальне консультування неповнолітніх, які мають труднощі спілкування з протилежною статтю.

Розглядаючи психологічну ситуацію неповнолітніх консультованих з питань дошлюбної вагітності, в першу чергу потрібно звернути увагу на виключно нераціональну поведінку деяких із них. Ігнорування вагітності, неадекватні спроби матеріально забезпечити майбутню сім’ю – це типова поведінка неповнолітніх, які зіткнулися з новими для себе обставинами спілкування, в яких уже приходиться не демонструвати самостійність, а реально брати на себе відповідальність за вчинки. Оскільки неповнолітні рідко коли здатні прийняти таку відповідальність, важливою ціллю консультування стає розширення кола осіб, що приймають участь у вирішенні проблем. Зазвичай це батьки, інтимний партнер, його батьки. Реальний досвід консультування свідчить про те, що консультування пар неповнолітніх – це дійсно рідкісне явище. Складно консультувати пару неповнолітніх. Крім того, такі пари рідко звертаються за консультацією. Можна було б припустити, що частина таких пар могла би зберегти свої стосунки і після народження дитини, спільно піклуватися про неї. Але в більшості випадків неповнолітні зверталися в консультацію тоді, коли їх стосунки з майбутніми татами вже розпадались. Важливо і те, що близько половини із них не могли повідомити відомості, які б допомогли встановити майбутнього батька і запросити його в консультацію, тобто не знали його прізвища, адреси, і т.д. Лише третина майбутніх татів хотіли продовжити стосунки з майбутньою неповнолітньою матір’ю після народження дитини. Майже всі такі випадки закінчувалися шлюбом. Ціллю консультування в таких випадках було всебічне інформування про юридичні умови, що дозволяють неповнолітнім отримати шлюб. З ряду проведених консультацій було видно, що емоційні відносини неповнолітніх і їх батьків майже у всіх випадках були проблемними. Запитання психолога: «Чи люблять тебе батьки?», «Чи любиш ти своїх батьків?» - нерідко викликали сильну емоційну реакцію. Можна припустити, що інтимні відносини неповнолітніх ніби компенсували нестачу емоційних відносин в сім’ї. Відповідно і в випадках дошлюбної вагітності, і в інших складних ситуаціях спілкування ціллю консультування ставало відтворення і створення єдності між батьками і дітьми. Друге важливе питання – особистісні особливості консультованих неповнолітніх. Деякі тенденції, що обумовили виникнення потреби в консультаціях, можуть бути виявлені з допомогою типології акцентуацій характеру, запропонованої А. Лічко (1983 р.). Виявилось, що в консультацію через труднощі спілкування з протилежною статтю в основному звертаються підлітки істероїдної (приблизно 70%) і епілептоїдної (приблизно 15%) акцентуації. Зрозуміло, що в інших консультаційних службах розподіл може бути іншим, але наведений тут факт звертає увагу на певну групу підлітків, яким властиві емоційна нестійкість, інфантилізм, невміння передбачати наслідки своїх вчинків, підвищена навіюваність. У ще більшій мірі консультовані підлітки вирізняються за своїми соціально-психологічними характеристиками. Їх об’єднує невміння інтегруватися у групи ровесників і відчуження в сім’ї. Свій емоційний стан ці підлітки описують, як відчуття пустоти, беззмістовності, суму. Поведінка навколишніх в таких випадках часто сприяла посиленню кризи. Мало і емоційно бідно спілкуючись з батьками, не прийняті однолітками, підлітки були покарані «за капризи», їх висміювали. Такий вплив давав негативний результат, посилював кризу. Дієвою психологічною допомогою неповнолітнім в аналогічних випадках стають індивідуальні консультації, ціллю яких є усвідомлення потреб і емоцій, а також засвоєння способів, які дають можливість контролювати свої емоційні стани

. Б. Групове консультування неповнолітніх з питань спілкування з протилежною статтю. Хоча середній шлюбний вік змінюється незначно, зросла кількість подружніх пар, що вступили в шлюб до 20 років. З іншого боку, готовність молоді до життя в сім’ї, до вибору шлюбного партнеру недостатня. Значна частина старшокласників не володіє достатніми знаннями про сім’ю, не має необхідних навичок спілкування з протилежною статтю, не підготовлена до вибору шлюбного партнера, і, незважаючи на це, їм доводиться вирішувати питання шлюбного спілкування, а інколи і створення сім’ї. На вирішення згаданих проблем і була спрямована робота груп старшокласників. Основними формами роботи стали групові дискусії і рольові ігри. Проективні методи, наприклад, малюнки, використовувались порівняно рідко. Група більше орієнтувалася на пошук раціональних рішень. Ведення груп неповнолітніх має свою специфіку. Тут дуже важливим питанням є створення мотивації участі у групі. Також важливо, в залежності від групових процесів, постійно коректувати стиль керівництва групою, узгоджувати директивність і ліберальність. Оскільки групи неповнолітніх нерідко приписують ведучому роль «дорослого», а деякі учасники групи пробують повторювати звичні стереотипи спілкування з матір’ю, батьком чи вчителем, корисно частину групових зустрічей використовувати для осмислення цих стереотипів і для засвоєння більш раціональних способів спілкування.

Можна виділити 3 фази розвитку груп неповнолітніх, що вирішують питання спілкування з протилежною статтю. На початковій фазі розвитку групи їй характерні паузи, мовчання, коментування навколишньої обстановки, опір і спроби окремих членів групи стати її «негативними» лідерами. В середній фазі розвитку групи можна спостерігати особистісне розкриття, обговорення питань взаємовідносин з дорослими і питань сексу. У фазі цілеспрямовано функціонуючої групи з’являється реакція у відповідь на особистісне розкриття, обговорення екзистенціальних проблем і планів на майбутнє, співробітництво і опіка. Групова динаміка і успішність роботи групи значною мірою може залежати від ступеня знайомства її учасників до початку групової роботи. У групах, сформованих з учнів різних шкіл, які раніше не знали один одного, емоційність групових зустрічей, зазвичай, більш висока. Узагальнюючи досвід консультування неповнолітніх з питань спілкування з протилежною статтю, можна відзначити деякі факти: - досвід неповнолітніх у спілкуванні з протилежною статтю може значно відрізнятися, наприклад, нерідко в одній і тій же групі брали участь неповнолітні, що мали декілька статевих партнерів, і неповнолітні, які взагалі не мали досвіду дружнього спілкування з людиною протилежної статі; - незалежно від реального досвіду спілкування з протилежною статтю у абсолютної більшості консультованих неповнолітніх недостатньо розвинуто вміння узагальнювати даний досвід, пов’язувати його з психологічними відомостями і знаннями про сім’ю, вміння робити висновки і чітко їх аргументувати; - неповнолітніх можна умовно розділити на 3 групи. Першу складають ті неповнолітні, яким психологічні консультації потрібні і об’єктивно і суб’єктивно (найбільш дієве – індивідуальне консультування). В другу входять ті, хто вирішують суб’єктивно складні питання (поєднувати індивідуальне і групове консультування). Третя група – це неповнолітні, які не стикалися із значними труднощами у спілкуванні і лише готуються до вирішення можливих проблем (в даному випадку найбільш ефективне – групове консультування). 2. Психологічне консультування молодих сімей.

А. Консультування тих, що вступають у шлюб. Психологічна суть шлюбу – підтвердження стосунків у парі, їх включення й узгодження з іншими взаєминами, які уже підтримують майбутні молодята. Таке узгодження не завжди протікає легко. Інколи до нього не готові майбутні молодята, інколи їх найближче оточення може не підтримувати чи чинити опір шлюбу. Тому навіть в тих випадках, коли завдання вибору шлюбного партнера вирішене, в пари можуть виникнути труднощі, для подолання яких їй знадобиться професійна психологічна допомога. Одна із характерних для такої ситуації труднощів – незгода батьків. ЇЇ причини не завжди повністю усвідомлюються, але часто мають реальну підставу. Помилки вибору шлюбного партнера, помилки опору батьків шлюбу могли б відносно успішно бути подолані в процесі обговорення перспектив майбутньої сім’ї. Але нерідко діти поспішають укласти шлюб, а батьки, замість обговорення, висловлюють слабке аргументування категоричної незгоди, що ускладнює взаємовідносини молодят і близьких їм людей. Наприклад. Сім’я Ліни Л. і Валдаса Л. звернулася в консультацію після 2 років спільного життя. Подружжя мало сина, про шлюб Валдаса з Ліною нічого не знали його батьки, які фактично матеріально утримували молоду сім’ю. Валдас і Ліна одружилися під час навчання у вищому навчальному закладі. Після його закінчення місце проживання молодої сім’ї повинно було помінятися, а тому зникла можливість приховувати сімейні відносини. Батьки Валдаса оцінювали матеріальний і соціальний статус сім’ї, з якої походила Ліна, як низький і 3 роки тому поставили вимогу, щоб Валдас припинив відносини з нею. Валдас, не спробувавши вирішити цю проблему, вдав, що підкорився вимогам батьків. Таким чином, вирішення проблеми було відкладене. Психологічне консультування молодої сім’ї було швидким і успішним. В основному воно було спрямоване на приготування Валдаса до повідомлення батькам про своє сімейне життя, а також до обговорення (в якому приймав участь психолог) подальшого спілкування молодої сім’ї з батьками. Матеріальна і емоційна залежність багатьох молодих сімей вказує на проблеми, для вирішення яких можуть знадобитися психологічні консультації, а також і основні цілі консультації – допомога в досягненні самостійності, відповідальності, автономії, тобто зрілості. Тут варто відмітити, що психологічна зрілість досягається складніше, ніж матеріальна, тому питання матеріального забезпечення молодої сім’ї в консультації можуть бути вирішені досить швидко. До цього, зазвичай, вистачає наданої інформації про місця роботи, умови отримання житла і т.д. Але тут постають питання про рамки проблем, що вирішуються в сімейній консультації, проте чи повинна така консультація займатися побутом, працевлаштуванням і т.д. Ніби очевидно, що це не завдання психолога. Проте, сімейні консультації із схожими проблемами зустрічаються досить часто, і консультовані навряд чи зрозуміють психолога, якщо він відмовиться їм допомагати. З іншого боку, психолог не може і не повинен заміняти біржу праці, фірму з продажу нерухомості і т.д. Тому йому необхідні професійні, фінансові і схожі проблеми «перетворити» у психологічні, тобто розглядати їх як завдання, для вирішення яких потрібні знання, воля, вміння, як завдання, які спільно вирішують двоє шлюбних партнерів. Для цього їм необхідно домовитися про першочергові і другорядні цілі сім’ї, зібрати необхідну для прийняття рішення інформацію, вибрати альтернативу і т.д. Змінивши таким чином напрямок консультування, психолог уже не буде вирішувати проблеми, в яких некомпетентний, а зможе сприяти прийняттю спільних рішень, показати як конструктивно дискутувати і т.п., надаючи дієву допомогу, як спеціаліст.

Б. Консультування молодих подружніх пар на початку сімейного життя. Початок сімейного життя, «медовий місяць» - особливо приємний згідно загальних уявлень етап розвитку сім’ї. Такою ж установкою керується і більшість молодят. Але протягом цього етапу змінюється інтенсивність почуттів партнерів, встановлюється просторова і психологічна дистанція між молодятами і їх генетичними сім’ями і т.д. Зрозуміло, що ці завдання не завжди вирішуються легко. Потреба в консультаційній допомозі ґрунтується на тому, що деякий відсоток шлюбів існує менше року. Основна причина таких швидких розводів – нова негативна інформація про шлюбного партнера. Близько половини «швидких» розводів пов’язані з обманом (один із подружжя приховав наявність дитини чи складної хвороби), а інша половина – з недостатнім рівнем знань майбутнього партнера (партнерші) і його сім’ї. Приклад. Іоланта Р. і Віктор Р. одружились після 3-ьох місячного знайомства. В консультацію звернулись після 4-ьох місяців сімейного життя. Іоланті 19 років, литовка, студентка. Її батьки розвелись. Іоланта живе разом з матір’ю, з батьком зв’язку не підтримує. Матеріально добре забезпечена. Під час укладення шлюбу її мати була в США. Віктору 22 роки, білорус, робітник. Освіта 8 класів. Іоланта і Віктор познайомились на дискотеці. До шлюбу Віктор декілька разів їздив до батьків, тому майбутнє подружжя мало спілкувались. Мотиви, що підштовхнули Іоланту до шлюбу: зовнішність Віктора (спортивна тілобудова, голубоокий, високий, темноволосий, на думку її подруг – винятково привабливий) і бажання відімстити своєму другу, який став зустрічатись з іншою дівчиною. Після шлюбу швидко виявилися розходження в інтересах, способі життя, цінностях партнерів. Ціллю психологічного консультування стала допомога подружнім партнерам в усвідомленні мотивів спільного життя і його перспектив. Після 4 консультацій Іоланта перестала агресивно звинувачувати Віктора і більш щиро пояснила свої мотиви шлюбу і розводу. Подальше консультування допомогло Віктору менш емоційно пережити розвід.

В. Консультування молодого подружжя, що чекає дитину, та в перший рік після її народження. В багатьох сім’ях в перший рік після укладення шлюбу народжується дитина. З її народженням змінюється роль подружніх партнерів. Їм доводиться пристосовуватися до нового способу життя, до збільшення психічних і фізичних навантажень, обмеження спільного відпочинку і т.д. Якщо всі ці і інші перераховані завдання доводиться вирішувати швидко, а до них ще додаються невирішені проблеми з попередніх етапів розвитку сім’ї, то сама ситуація, яка потребує швидкої зміни сімейних відносин, стає стресогенною. Приклад. Аушра З. і Ремігіюс З. звернулися у консультацію за рік після укладення шлюбу. Вони одружилися під час навчання у вищому навчальному закладі. Батьки двох молодят були проти цього шлюбу, вимагали спочатку закінчити навчання. Молоді люди не погодились, і батьки перестали допомагати їм матеріально. Вже в перший місяць подружнього життя Аушра завагітніла. Тоді її батьки, що жили в невеличкому містечку, запропонували молодій сім’ї переїхати до них. Після переїзду відносини Ремігіюса з батьками Аури були натягнутими. До весілля молодята мали багато розваг, займались спортом. Сімейне життя і довгі (до 2 годин) поїздки з дому на лекції цю активність обмежили. Дитина народилась слабка і догляд за нею вимагав багато сили, необхідно було виконувати спеціальні медичні процедури. Ініціатором звернення в консультацію стала Аушра. Вона переживала, що Ремігіюс покине сім’ю. Поштовхом до пошуку психологічної допомоги послужили його висловлювання, що сімейне життя набридло, що до весілля було легше і цікавіше. Відношення Аушри до сімейного життя таке ж, але вона не бачить виходу в розводі. Психологічна консультація цієї сім’ї була спрямована на послаблення емоційної напруги і звуження сфери конфлікту. Консультант також орієнтував подружжя на тривалу спільну роботу. Оскільки даний план вдалось реалізувати, сімейні відносини вдалось зберегти. Описаний сімейний конфлікт ілюструє одну з типових схем кризи в молодій сім’ї. Такій кризі притаманна відсутність одного фактору, що руйнує сім’ю. Побутові труднощі, розбіжності з найближчими родичами, незадоволеність статевими відносинами і т.п. окремо взяті можуть бути прийнятними, але їх сукупність перевищує можливості подружжя протистояти стресу. Тому, вирішуючи подібні проблеми, актуально не стільки врегулювати розбіжності, скільки сформувати вміння протистояти психічному навантаженню, вміння організувати спільний сімейний відпочинок і постійні позитивні переживання. До народження дитини двоє партнерів мають однакові можливості працювати, вчитися, спілкуватися з близькими і друзями. Після народження дитини навіть той батько, який дуже допомагає матері і далі працює, зустрічається з друзями, а вона деякий час в основному піклується тільки про дитину. Крім того, народження дитини ніби пропонує молодим батькам нові можливості спілкування і співробітництва і звужує ті, що вони вже мають. Все це створює передумови як для сприятливого, так і для неблагополучного розвитку сім’ї. Реалізація цих передумов залежить від багатьох факторів, серед яких особливо впливовим стає наявний досвід спілкування партнерів. Якщо вони навчились враховувати інтереси один одного, розуміти почуття, спільно вирішували завдання, що виникали в сім’ї, то народження дитини найчастіше зміцнює сімейні зв’язки. Узагальнюючи описані випадки психологічного консультування молодих сімей, можна виділити деякі більш загальні моменти. Найбільш важливий із них – це допомагаюче консультуванню позитивне ставлення молодих партнерів один до одного. Багато з них цікавляться почуттями один одного, розуміють, що є перспектива вдосконалювати свої стосунки. На цьому сприятливому фоні навіть значні розбіжності, зазвичай, проявляються тільки у якійсь одній сфері життєдіяльності сім’ї, зачіпають тільки одну із її функцій. Тому молодята, які сильно конфліктують, наприклад через побут, можуть бути задоволені спільним відпочинком, інтимним спілкуванням і т.п. Ця обставина помітно відрізняє молоді консультовані сім’ї від сімей, що довгий час живуть разом, в яких конфлікт найчастіше поширюється на більшість чи всі сфери сімейного життя. Тому прогноз дієвості консультування молодих сімей завжди більш оптимістичний, ніж прогноз роботи з іншими сім’ями. Нерідко молоде подружжя можна зацікавити психологічним обстеженням їх особистостей і взаємин, а проводячи таке обстеження, зупинити поглиблення конфлікту. Отримавши можливість «паузи» в конфлікті, молоді сім’ї нерідко самостійно знаходять прийнятне для себе рішення, зберігають і покращують сімейні відносини.

3. Психологічне консультування зрілих сімей. Зріла сім’я – це сім’я, що виконує всі свої функції. Важлива особливість сім’ї – властива їй потреба об’єднувати всі функції. Це пояснює, чому консультування окремих сімейних потреб (наприклад, сексуальних, побутових, і т.д.) і їх вирішення позитивно впливає на реалізацію всіх сімейних функцій. Потреба в об’єднанні всіх сімейних функцій також пояснює, чому не вдається створити частково функціонуючу і стабільну сім’ю і чому в ситуаціях, коли якась сімейна роль не виконується, поступово руйнуються решта функцій. Звертаючи увагу на вказані обставини, при консультуванні сім’ї варто прагнути до того, щоб кожна сімейна функція хоча б мінімально відповідала потребам членів сім’ї, а бажано, щоб більша їх кількість в значній мірі відповідала би цим потребам. Тому, питання консультування проблем, пов’язаних з однією функцією сім’ї, які будуть розглянуті далі, варто розуміти в більш широкому контексті сімейних відносин.

А. Консультування сімей, що мають побутові труднощі. За допомогою у вирішенні побутових труднощів у психологічну консультацію звертаються досить рідко. Хоча, при обговоренні проблем подружжя вони виявляються не менш, ніж у третини консультованих. Тому, незалежно від мотивації звернення в консультацію, доцільно обговорити розподіл побутових обов’язків в сім’ї, організацію сімейного бюджету і т.п. Таке обговорення корисне ще й тому, що повніше розкриває ставлення партнерів до своїх сімейних ролей, до ієрархії цих ролей. Незбіг поглядів на ролі жінки і чоловіка, на їх права і обов’язки – одна з найчастіших причин сімейних конфліктів. Розбіжності з приводу побутових обов’язків – конкретна форма прояву цієї загальної проблеми. Наприклад, Віра Б., 26 років, освіта вища, інженер і Стасіс Б., 27 років, освіта середня спеціальна, технолог. Звернулись в консультацію 10 місяців після одруження. Конфлікт між чоловіком і жінкою був обумовлений, в першу чергу, перейнятими в батьківських сім’ях уявленнями про сімейні ролі. На думку Стасіса, вся побутова робота – це обов’язок жінки. Обов’язок чоловіка полягає в тому, щоб матеріально забезпечувати сім’ю. На думку Віри, побутова робота повинна ділитися порівну. Для обох партнерів їх уявлення мали велику цінність. А матеріальне забезпечення сім’ї Стасіс пов’язував з поняттям голови сім’ї, мужністю і цінністю своєї особистості. Рівна участь подружжя в побутових справах для Віри означала любов з боку чоловіка і хороші відносини в сім’ї. Прагнучи укріпити свій авторитет як голови сім’ї, Стасіс почав працювати на двох роботах. Він хотів заробити більше грошей для сімейного бюджету. Втомлений після роботи, він ще різкіше відмовлявся займатися побутом і вимагав, щоб домашні справи виконувала Віра. Вона ж оцінила поведінку Стасіса, як доказ жадності і байдужості до неї. У даному випадку проблемою є не вибір якоїсь «ідеальної» моделі, а пошук варіанту, який був би прийнятним для обох партнерів. Такому пошуку заважає боротьба за роль голови сім’ї. Ця боротьба часто приховує незадоволеність жінки особистісними якостями чоловіка і його соціальним статусом. У свою чергу, спроби чоловіка твердо притримуватися традиційного розподілу сімейних ролей приховують почуття неповноцінності. Важливо відмітити, що якщо партнери однаково оцінюють статус своїх сімейних і соціальних ролей, то розбіжностей через розподіл побутових обов’язків, як правило, не виникає. Також варто відзначити, що деякі конфлікти виникають на основі суперечливих установок. За даними опитувань майбутніх подружніх пар (опитано 438 пар), 17,6% юнаків орієнтуються на псевдотрадиційну модель сім’ї. В ній з традиційної моделі перейнято верховенство чоловіка, обмеження професійної кар’єри жінки (наприклад, побажання, щоб вона працювала неповний робочий день) і зобов’язання жінки виконувати більшість побутової роботи, догляд за дітьми. Але така псевдотрадиційна модель не передбачає властивої традиційній моделі відповідальності чоловіка за матеріальне забезпечення сім’ї. (Згадані юнаки висловлювались за однаковий вклад чоловіка і жінки в сімейний бюджет). 28,4% наречених притримується псевдоегалітарної моделі сім’ї. Вони висловлювалися за повну рівність чоловіка і жінки у вирішенні важливих для сім’ї питань, за однакову їх зайнятість побутовою роботою, тобто ніби за сучасну сім’ю рівних партнерів, і в той же час, приписували чоловіку традиційні зобов’язання матеріально забезпечувати сім’ю. Псевдотрадиційна і псевдоегалітарна моделі сімейного побуту явно конфліктні. В цьому їх своєрідна перевага, оскільки явний конфлікт легше усвідомити, а відповідно зрозуміти, що необхідні нові рішення. Важливо зазначити, що «конфлікт через якість» побуту може бути інтерперсональним. Важко розв’язуються ті конфлікти через якість побутової роботи, в які втягнуті обидва подружні партнери і близькі їм люди. В таких випадках порівняно невеликим розбіжностям надається особливе значення, і далі «боротьба» ведеться вже не за більш зручний побут, а заради «перемоги». Зрозуміло, що навіть якщо і вдається її досягнути, взаємини в сім’ї не покращуються. Тому консультант, в першу чергу, повинен зупинити таку боротьбу. При складанні контракту консультування про це легко домовитися, хоча саме ця частина контракту і порушується найчастіше. Таке порушення, зазвичай, не заважає, а, навпаки, допомагає консультувати сім’ї, оскільки дозволяє надати конфлікту нового виміру, перенести дискутовані претензії із сфери побуту в сферу сімейних експектацій (сподівань і намірів). Обмежити розширення конфлікту, що виник через побут, теж нескладно. Дієвим заходом після відповідної підготовки може виявитися пропозиція незадоволеному побутом чи розподілом сімейного бюджету чоловіку самому перебрати ці обов’язки. Консультування схожих проблем повинно орієнтувати подружніх партнерів на можливості вибору різних альтернатив, на почуття свободи від перейнятих в батьківській сім’ї уявлень про побут. Також корисно обговорити реальне і символічне значення одних і тих же дій.

Б. Консультування сімей з питань виховання дітей Обговорюючи питання виховання дітей в сім’ї і пов’язані з ним проблеми, доцільно розділяти проблеми дитини і проблеми подружжя, що пов’язані з дитиною. Зрозуміло, що чіткої грані між ними немає, але, консультуючи сім’ю, необхідно передбачити наявність таких відмінностей. Проблеми дитини (неуспішність в школі, страхи і т.д.) є її проблемою, як і проблемою дорослих, що намагаються їй допомогти. Реальні чи уявні труднощі дитини, що обумовлені сімейними взаєминами, відображають особистісні проблеми інших членів сім’ї. Першу і другу групу проблем досить просто розрізнити за характером і способом спілкування у сім’ї. У першому випадку спілкування чітке і раціональне, члени сім’ї спілкуються з дитиною, що переживає труднощі. У другому випадку дитина стає засобом, що допомагає іншим членам сім’ї підтримувати стосунки. Враховуючи це, можна передбачити деякі типові схеми сімейного конфлікту. Одна з них – конфлікт між чоловіком і жінкою, що мають різні ціннісні орієнтації. Найбільш часто він виражається в суперечливих установках з приводу забезпечення сім’ї, місця проживання, інститутів виховання і т.п. Наприклад. Віда Л., 26 років, освіта середня, робітник, Алюс Л., 26 років, освіта середня, робітник, живуть в квартирі, яку знімають. Звернулись в консультацію 2 роки після одруження. Мають 6-місячного сина- інваліда (не розвинуті руки). Конфліктують через догляд за дитиною. На думку Алюса, сина потрібно було відразу віддати в дитячий будинок. Він вимагає зробити це і тепер. Його думка: «У нас ще будуть діти. Не можемо жертвувати своїм життям». Віда думає, що сина вони повинні виховувати самі. Варто відзначити, що Віда виросла в релігійній сім’ї і інакше, ніж чоловік, розуміє обов’язки жінки і матері. Через явні розбіжності ціннісних орієнтацій подружніх партнерів, консультування даної пари не було успішним. Через рік сім’я фактично розпалась, хоча розлучення не було юридично оформлено. Багато пар такі орієнтації хоча б частково узгоджують до шлюбу. Тому конфлікти такого роду виникають або при нових, або при непередбачуваних обставинах, або на наступних етапах розвитку сім’ї, коли визначається напрямок соціалізації дитини (Наприклад, в етнічно змішаних сім’ях, коли необхідно обрати мову навчання в школі). Ще складнішим конфлікт стає в тому випадку, коли установки на виховання дітей усвідомлені лише частково, свідомо приховуються, і, таким чином істинні цілі і мотиви поведінки членів сім’ї залишаються для них невідомими. Наприклад, Вайва М., 34 роки, освіта середня спеціальна, робітник, і Юргіс М., 37 років, освіта середня спеціальна, робітник. Живуть в квартирі Вайви. Для обидвох – це другий шлюб. У Вайви є дев’ятилітній син Андрюс. До одруження матері Андрюс багато часу проводив разом з батьком, ночував у нього. Вайва через це претензій не мала. Про зміни в сімейному житті Андрюсу наперед не повідомили. Він з Юргісом бачився всього декілька разів. Відразу після одруження Андрюсу вказано називати Юргиса «батьком» і заборонено зустрічатися з його батьком. В консультацію сім’я звернулась після двох місяців сімейного життя. Причина звернення – безсоння і нервозність Андрюса. Однією з умов контракту консультування була згода Андрюсу й надалі спілкуватися з батьком. Подружжя не хотіло приймати цю умову. Тому на наступних індивідуальних зустрічах з психологом обговорювалися мотиви спротиву Вайви і Юргіса. Вияснилось, що Вайва хотіла довести родичам і майбутньому чоловіку, що може знову створити сім’ю, яка виявиться «краще» колишньої. Юргіс, переселившись у квартиру Вайви, відчував залежність від неї і компенсував це строгістю відносно слабкішого члена сім’ї. Усвідомлення мотивів поведінки допомогло подружжю змінити стиль спілкування в сім’ї. Таким чином була вирішена і проблема Андрюса. Через півроку після консультацій встановлено, що нових проблем, пов’язаних з дитиною, в сім’ї не виникло.