Міністерство освіти і науки україни
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
Географічний факультет
Кафедра географії
та методики її навчання
ІНДЗ
з герграфічного краєзнавства
Виконали:
студентка групи зГ-31
Монастирська Люба
Тернопіль – 2015
Зміст
Історія Тернополя…………………………………………………….3
Назва поселення та його історико-географічний розвиток………..7
Населення……………………………………………………………..9
Соціально-економічний розвиток…………………………………..10
Висновок ……………….……………………………………….........15
Використана література ….………………………………………….16
Додатки………………….………………………………………..…..17
Історія Тернополя
Археологічні знахідки свідчать про те, що на території Тернополя людина проживала ще у VI-VII ст. до Р.Х. На околицях Тернополя були виявлені поселення Трипільської культури, розкопано поселення Висоцької культури, що належить до скіфо-сарматської епохи. Вперше Тернопіль згадується у 1540 році, коли польський король Сигізмунд І видав грамоту краківському каштеляну, великому коронному гетьману Янові Амору Тарнавському на місцевість у Теребовлянському повіті з умовою побудувати над річкою Серет фортецю. Спорудження замку проводилось у 1540-1448 рр. Навколо нього почали осідати люди. Укріпив і добудував замок син Яна Тарнавського Кшиштоф. Досить коштів вклав у добудову і розширення фортифікаційних споруд Томаш Заморський, який отримав місто як придане дружини – доньки князя Костянтина Острозького. З боку міста замок був захищений глибоким ровом і земляним валом та укріплений частоколом. Із заходу його захищали води штучного ставу, створеного у 1548 р. По кутах стояли великі вежі. Для оброни замку утримували невеликий загін. Крім того, всі міщани повинні були мати власну зброю. За свою історію замок піддавався частим нападам завойовників. Ще під час будівництва, у 1544 р., татари вчинили першу спробу нападу на місто. Під час облоги жителі Тернополя стояли на смерть, утримуючи замок до приходу із Сандомирка королівського війська. Найбільш серйозних руйнувань зазнав замок під час турецько-татарських набігів у кінці XVI – на поч. XVII ст. У 1548 році місто отримало Магдебурзьке право, згідно яким Тернополю надавались певні привілеї. Місту було дозволено три ярмарки на рік і щотижневі торги. Вигідне розташування Тернополя на торгових шляхах сприяло швидкому зростанню ремесел й торгівлі. У наступні десятиліття значного розвитку набули гончарство, млинарство, бондарство. Виникли ковальські, слюсарні, будівельно-керамічні майстерні, пекарні. У 1550 році Тернополю було надано привілей, за яким купці, що їхали з Галича, Коломиї і Коропця до Кременця та інших волинських міст, повинні були проїжджати через Тернопіль і платити мито на його розвиток. Мешканців Тернополя заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав земельний наділ. У 1570 році при церковній парафії тернопільські міщанами організовано братство, якому власник міста князь Острозький виділив 235 морґів землі, кошти на утримання школи і шпиталю для перестарілих і хворих людей. Тернопільські міщани брали участь у визвольній війні 1648-1654 рр. У 1649 р., коли армія Богдана Хмельницького обложила Збараж, у Тернополі розпочався рух на підтримку козаків. Значна частина жителів міста влилася до козацько-селянського війська. В 1672 році, коли на Поділля вторглася могутня армія Оттоманської імперії, війська Шишмана-паші спустошили місто. Повторно Тернопіль був зруйнований у 1675 році. Татари спалили замок, зруйнували водяні млини, греблю. Загалом протягом 1544-1698 років Тернопіль зазнавав спустошення з боку татар чотирнадцять разів. Із опису 1690 р. видно, що тут були тільки 40 будинків (до набігу татар їх було 420), будівлі замку стояли без даху, підвішений міст не мав ланцюгів, там, де були вежі, залишилися купи цегли, земляний вал у багатьох місцях був зруйнований. Щоб пожвавити економічне життя міста, уряд надав у 1724 р. Тернополю додатково привілей на влаштування щорічного ярмарку в липні, в якому брали участь купці з усієї Польщі та сусідніх держав. З 1749 до 1779 рр. велося будівництво костелу домініканців в стилі бароко, оздобленого різьбою та кам’яними статуями. Розпис інтер’єру здійснив польський художник Станіслав Строїнський зі Львова. Від 1991 року в костелі діє церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії УГКЦ. У 1772 році, після першого поділу Польщі, Тернопіль перейшов під владу Австрії. За новим адміністративним поділом він став окружним містом, що сприяло збільшенню населення. До міста прибуло багато німецьких колоністів, які користувалися значними привілеями. Місце для отримання житлових приміщень колоністи отримували там, де бажали. Ліс, та інші будівельні матеріали їм надавали безкоштовно. Вони звільнялися на 10 років від сплати різних податків. Все офіційне діловодство окружних адміністративних органів велося німецькою мовою. Після зміни статусу був значно змінений вигляд міста. В центрі були прокладені дерев’яні, а згодом і кам’яні тротуари, почалося будівництво адміністративних і житлових будинків. На початку ХІХ ст. граф Францішек Коритовський перебудував замок у палац. Тоді ж були знесені всі оборонні споруди. В результаті загострення соціальних протиріч в 30-40-х рр. ХІХ ст. на поневолених Австрією землях назрівала революція. Це змусило одного з останніх власників Тернополя Тадея Туркулла у 1843 р. укласти з бургомістром контракт, за яким він відмовився від своїх прав на місто за 175 тис. флоринів сріблом, і воно стало вільним. Так закінчилося майже 300-літнє панування польських феодалів. У 1844 р. Тернопіль отримав цісарську грамоту, якою йому надавалися права вільного королівського міста й герб – «Леліва». У другій половині ХІХ ст. Тернопіль все більше втягувався в капіталістичний розвиток. Зростанню економіки сприяло будівництво залізниць. Особливо велике значення мала лінія Львів-Підволочиськ через Тернопіль, яка стала до ладу у 1870 р. В тому ж році завершено будівництво вокзалу. Це була перша залізнична магістраль на Тернопільщині. Згодом залізнична колія з’єднала його з Бережанами, а у 1906 р. – зі Збаражем. Були вимощені шосейні дороги до Бережан, Бродів, Залізців, Збаража, Підволочиська, Скалата,Теребовлі. По суті, в цей час була сформована основа сучасної мережі шосейніх та залізничних доріг області. На початку ХХ ст. Тернопіль став важливим центром оптової торгівлі. В значних розмірах велася торгівля спиртом-сирцем, борошном. Зростала роздрібна торгівля. В цей час у місті було 167 крамничок, 181 шинок, 18 заїжджих дворів. Один з найбільш потужних млинів міста належав Рудольфу Галлю. Для обслуговування торгівлі відкрилися кредитно-банківські установи, філії Галицької ощадної каси, крайового банку тощо. На початку ХХ століття в Тернополі активізувалася українська громада. Тут утворено товариство «Громада», відкривається тернопільська українська державна гімназія, створюються культурно-просвітницькі і спортивні товариства «Просвіта», «Бесіда», «Січ», «Пласт», «Сокіл», вихованці яких першу світову війну влилися у ряди Українських Січових Стрільців. У 1904 р. завершено будівництво будинку «Міщанського Братства» на добровільні пожертвування міщан. Тут проводилися Шевченкові та Міцкевичеві урочистості. У роки Першої Світової війни Тернопіль був ареною активних бойових дій, що завдало значної шкоди місту. Австрійці і росіяни грабували населення, забирали у міщан коней, худобу, спалювали покоси. Росіяни вивезли з Монастирської церкви великий 12-тонний дзвін, унікальну колекцію монет, рідкісні твори мистецтва та музейні цінності. Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році мешканці Тернополя стали на захист молодої Західно-Української Народної Республіки. З 21 листопада 1918 року до 2 січня 1919 року Тернопіль був столицею цієї держави. У будинку, де нині середня школа № 4, працював її уряд -- Державний Секретаріат, котрий звідти перебрався до Станіславова (Івано-Франківська). 16 липня 1919 року поляки зайняли місто. Польська влада проводила колоніальну політику в усіх сферах життя краю. Українці обмежувалися у правах, польський уряд впроваджував заходи щодо знищення української культури. Було закрито українську гімназію, зі шкільних бібліотек вилучалися книжки українською мовою. Територію Західної України стала називатися «Малопольщею». Протидіючи польському засиллю, українці почали відновлювати роботу таких організацій, як «Луг», «Сокіл», «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», спортивний клуб «Поділля». Особливо активно діяв молодіжний український націоналістичний осередок у Тернопільській українській гімназії, які очолювали Роман Паладійчук та майбутній лідер ОУН Ярослав Стецько. У 1922 році Тернопіль став центром новоствореного воєводства, що охоплювало 17 повітів. У 1939 році Західна Україна була приєднана до СРСР, 4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області. Великих руйнувань місто зазнало під час Другою Світової війни. У 1944 році в руїнах лежало 85% будинків. Тернопіль доводилося відбудовувати заново. У 1951 р. було відбудовано замок, у 1957 р. побудовано новий обласний музично-драматичний театр ім. Шевченка. Зараз у місті діють Тернопільський державний економічний університет, Медична академія, Технічний і Педагогічний університети та інші навчальні заклади. В місті мешкає 245 тис. жителів
Назва поселення та його історико-географічний розвиток
Тернопіль часто називають містом молоді, містом молодим. Однак у порівнянні з іншими великими та відомими українськими містами Тернопіль, який вже зовсім скоро відзначатиме свій 471 день народження, виглядає просто-таки «дідусем» (Одесі всього 217 років, Донецьку – 149). Оманливе враження про Тернопіль як місто радянської доби складає типовий архітектурний ансамбль епохи, що прийшов на зміну поруйнованим у Другій світовій війні забудовам у стилі австрійської сецесії. Але вцілілі мовчазні свідки століть – суворий замок, велична Надставна церква, розкішна Катедра та будинки на центральних вулицях, що подібні на кремові торти, нагадують про давнє та славетне минуле нашого міста. Є у Тернополі у житлові масиви, історія яких налічує не більше кількох десятиліть: новобудови мікрорайонів «Сонячний» та «Східний», «Аляска», «Канада» - як співається у пісні «Москва не сразу строилась». Цією статтею ми хочемо започаткувати розповідь про кожен із 12 мікрорайонів міста, сьогодні – про одну із найстаріших його частин – «Дружбу».
Давня історична назва цієї місцевості, що тепер є мікрорайоном «Дружба» – Загребелля. Такий топонім з’являється, вочевидь, у 50-х рр. ХVІ ст., коли у місті постав замок на березі ставу і споруджено греблю. У польській історіографії він йменувався «Zagrobla» чи «Zagrobela». Урочище Загребелля дало назву селу, що виросло на правому березі Серету і було приєднане до Тарнополя у 1925 р. Населених пунктів із такою назвою в Україні декілька: села у Козельщинському і Чорнухинському районі Полтавської області, село Сосницького району Чернігівської області.
А у мікрорайон «Дружба» територію перейменовано у радянський час. Це була типова назва для частин міст у СРСР, що означала братерство радянських народів та інтернаціоналізм. Мікротопонім і ойконім «Загребелля» зберігся у назві регіонального ландшафтного парку Тернополя. Історично Загребелля було невіддільним від історії галицького міста Тернополя.
Поселення на території Тернополя були і до заснування міста. На його околицях, зокрема, виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в середньопалеолітичну добу (Х тис. до н. е). На території урочища Загребелля дослідником О. Ситником виявлено крем’яні вироби, що склали комплекс Тернопіль ІІ. Артефакти мезоліту у мікрорайоні «Дружба» дозволяють включати Тернопіль до складу мисливсько-рибальських угідь середнього палеоліту. Сліди проживання людей епохи неоліту, бронзового віку, гальтштадського періоду раннього залізного віку, представників ґава-голіградської, черняхівської, лужицької та висоцької культур свідчать про визначне значення цієї території (до заснування міста тутешні поселення носять назву Сопільче) в історії України. Впродовж ХVІ – ХVІІ ст. Загребелля – відносно малозаселена територія. Втім, Львівський тракт (збігається з сучасною вул. Львівською, простягався далі по сучасній Руській) вже тоді має чимале транзитне значення, адже Тарнополь зростає саме як ремісничо-торгівельний центр. На ньому збудована кам’яна друга брама Тарнополя. Не втратив Львівський шлях своєї ролі в Австрійській та Австро-Угорській імперії, як зазначають письмові джерела, лише дві центральні вулиці Тернополя – Львівська і Міцкевича – були міського типу, решта 80 вузькі, без твердого покриття, завалені сміттям. Саме цією дорогою у 1901 – 1903 рр. через Тернопіль зі Львова проходив головний шлях транспортування ленінської газети «Іскра». Звідси шлях проходив до Збаражу, Теофіполя, Гусятина і в Росію. За неповними даними через місто за 3 роки пройшло понад 90 пудів літератури.
Вирізнявся на тогочасній карті маєток Кросновських, заснований у ХV ст. На початку ХХ ст. на місці сучасного парку «Топільче» був іподром.
Загребелля зазнало значних руйнувань після Першої та Другої світових воєн, 85 % будівель лежало в руїнах. Зі встановленням радянської влади у місті почалася активна розбудова житлового масиву. В роки незалежності «Дружба» активно розбудовується у західному напрямку. Міська влада планує тут створити новий мікрорайон з розвиненою інфраструктурою.
Населення.
В історії Тернополя переплелися три культури – українська, польська і єврейська. Це відчувалося у плині міського життя, архітектурі і ментальності мешканців.
Національність жителів Тернополя за переписом 1989 року:
українців— 91,2%,
росіян— 7,1%,
поляків— 0,5%,
білорусів— 0,3%,
євреїв— 0,3%,
інших національностей — 0,5%.
За переписом 2001 року українціскладали 94,1% населення Тернополя, що є найвищим показником серед обласних центрів України.
Рідна мова за переписом населення 2001 року:
українська— 94,8%,
російська— 3,37%,
білоруська— 0,07%,
польська— 0,04%,
вірменська— 0,02%,
молдовська— 0,02%,
болгарська— 0,01%,
німецька— 0,01%,
румунська— 0,01%,
угорська— 0,01%,
Соціально-економічний розвиток
Тернопільська область належить до Подільського економічного району. До найважливіших галузей народного господарства області належать промисловість та сільське господарство, перспективна для розвитку — туристична галузь. Значні природні й трудові ресурси, концентрація переробної промисловості (цукрової, спиртової, плодоовочеконсервної), географічне розташування на перехресті важливих транспортних шляхів із Східної в Центральну і Західну Європу виділяють область як регіон із сприятливими можливостями для підприємницької діяльності. Крім того, її розташування у західній частині правобережного лісостепу в зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва, а близькість до Львівсько-Волинського вугільного басейну та індустріального Прикарпаття — розвитку різних галузей промисловості.
В Тернополі наявні автомобільний (автобуси, таксі, маршрутні таксі), електричний (тролейбуси), залізничний (електрички, дизельні поїзди), повітряний (літаки,гелікоптери) та водний транспорти (теплоходи, яхта, вітрильник). Перший тернопільський тролейбус вийшов на лінію 25 грудня 1975 року. До 2003 року у місті діяло 15 тролейбусних маршрутів. Станом на грудень 2014 року в Тернополі діє 10 тролейбусних маршрутів (з них 2 — у «години-пік»). Тернопіль обслуговують у середньому 50 тролейбусів. Автобусне сполучення діяло у 1920-х роках, зупинка автобусів знаходилася біля парафіяльного костелу.
У Тернополі зареєстровано 102 акціонерних товариства. В межа мікрорайону «Дружба» є такі підприємства: продуктові супермаркети «Барвінок» , «Сільпо», «Універсам», «Берегиня» та кілька дрібніших супермаркетів; Супермаркети побутової та цифрової техніки: «Білий лебідь» ; ринки:
Західний вул. Об'їзна, Ласкаво просимо майдан Перемоги, 4; Торгові центри,,: Марципан вул. Кривоноса, 2б, Розваги та відпочинок на воді:
Пляж «Riviera beach» (при РЦ «Riverpool») Південно-західний берег Тернопільського ставу, Басейн клубу любителів зимового плавання «Нептун» гідропарк «Топільче»;Концертні зали та будинки культури: Палац культури «Березіль» ім. Леся Курбаса, вул. Миру, 6,
У розвитку рекреаційної галузі Тернопільщини важливе значення має раціональне використання наявного рекреаційно-туристичного потенціалу. Завданням сьогодні є з'ясування сучасного стану використання рекреаційного потенціалу регіону для виявлення максимальних умов для розвитку рекреаційної галузі.
Мікрорайон «Дружба» один із найбільш забезпечених районів природно-туристичними ресурсами, відзначається високою концентрацією як природних, так і суспільно-історичних туристичних ресурсів, а також доброю транспортною доступністю до них. Це дозволяє розвивати на його території майже всі види туризму за умови розвитку туристичної інфраструктури.
В його межах:
парк «Топільче» розташований у південно-західній частині міста між житловими масивами «Дружба», «Оболоня» і «Центр». Гідропарк помережаний потічками зі штучними порогами, дамбами з водоспадами. Родзинкою гідросистеми парку є комплекс із водяними млинами. Вода до них подається з Тернопільського ставу природнім способом — гідропарк знаходиться нижче рівня водойми. Творці гідропарку врахували рельєф місцевості. Дерев'яні скульптури, вежі, хатки, фортеці, видові майданчики, плетені з гілля тини, виконані в єдиному стилі. Зона тихого відпочинку об'єднує Поляну казок, зоокуток. У 2013 році висаджена алея з катальп на честь створення дивізії «Галичина»
«Загребе́лля» — регіональний ландшафтний парк в Тернополі. До «Загребелля» належать Тернопільський дендропарк на вулицях Львівській і Бережанській, лісові насадження НДВГ ТАНГ «Наука», розсадник ВАТ «Зелене господарство», лісопарки «Кутківці» та на березі Тернопільського ставу, лісове урочище «Пронятин», Тернопільський став з намитою частиною і гребним каналом (річка Серет), пляж та інші землі. Створено відповідно до рішення Тернопільської обласної ради від 18 березня 1994 року з метою збереження у природному стані окремих типових природних комплексів та об'єктів, забезпечення умов для відпочинку населення. Організований без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхніх власників або користувачів. Дороги, рекреаційні та інші об'єкти, що входять у територію парку, необхідно утримувати у взірцевому стані. Завдання, науковий профіль, особливості природоохоронного режиму та характеру функціонування «Загребелля» визначені у положенні про нього, що розроблене відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Його затвердило Державне управління екології та природних ресурсів у Тернопільській області.
Тернопільське лісове господарство.
Рекреаційні ресурси Тернопільського ставка.
Славиться Тернопіль своїм інтелектуальним потенціалом. За чисельністю докторів і кандидатів наук на 10 тисяч населення, займає провідні позиції в державі, а кількістю студентів на таку ж чисельність населення поступається лише Києву і Харкову