Міністерство освіти і науки Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Реферат на тему:

«Водорозчинні вітаміни і здоровя.

Причини і наслідки дефіциту водорозчинних вітамінів»

виконала студентка групи УФ-11 Мацьопа О.Р. викладач: Хара М. Р.

Зміст

1. Основні вітаміни і їх сучасна класифікація

2. Що таке водорозчинні вітаміни?

3. Загальна характеристика водорозчинних вітамінів

4. Причини та наслідки нестачі водорозчинних вітамінів

5. Передозування вітамінів і можливі наслідки

1. ОСНОВНІ ВІТАМІНИ І ЇХ СУЧАСНА КЛАСИФІКАЦІЯ

Одним з найбільших досягнень біохімії минулого століття було відкриття вітамінів і наступне вивчення їхніх властивостей. Вітаміни абсолютно необхідні для нормального росту і розвитку організму, повноцінного функціонування і своєчасного поновлення всіх органів і тканин, ефективного здійснення обміну речовин.

Вітаміни – це природні біологічно активні сполуки, різні за хімічною структурою та механізмом біологічної дії, які відіграють специфічну роль в клітинному обміні у надзвичайно малих концентраціях .  [1]

До нинішнього часу вивчено понад 20 вітамінів і вітаміноподібних речовин, дефіцит чи відсутність яких призводить до значних порушень у функціонуванні організму. Незамінними для людини, за визначенням фахівців, є лише 13 із них.

Існує дві головні групи вітамінів – жиророзчинні, які розчиняються у жирах або органічних розчинниках, і водорозчинні, які добре розчиняються у воді.

Жиророзчинні вітаміни — група природних біосинтетично споріднених сполук. Ці сполуки нездатні розчинятися у воді, яка складає біля 80 % маси живої тканини, тому виключне значення для протікання процесів засвоєння, транспорту та реалізації біологічної дії цієї групи сполук мають специфічні для кожного вітаміну вітамінозв'язуючі білки, які беруть участь у "солюбілізації" (розчиненні) у водній фазі внутрішньоклітинного середовища жиророзчинних вітамінів. Група складається з чотирьох вітамінів.

Водорозчинні вітаміни відрізняються від жиророзчинних не тільки високою здатністю розчинятися у воді (гідрофільністю), але й значно вищою швидкістю обміну. Ці вітаміни, як правило, не накопичуються в організмі у великих кількостях. Група складається з дев’яти вітамінів, вісім з яких відносяться до комплексу В вітамінів, дев’ятий вітамін – аскорбінова кислота – стоїть окремо.

Подамо узагальнену сучасну класифікацію основних, незамінних для людини, вітамінів на рисунку 1

Жиророзчинні вітаміни:

• вітамін A

• вітамін D

• вітамін E

• вітамін K

Водорозчинні вітаміни:

• вітаміникомплексу В (близько двох десятків вітамінів, що відрізняються один від одного за хімічними та біологічними властивостями, що впливають на різніфункціїорганізму шляхом впливу на нервову систему)

• вітамін С

• вітамін PP

Водорозчинні вітаміни розчиняються у воді і не відкладаються у тілі. Зайва кількість виводиться разом із сечею, тому запас вітамінів має щодня поновлюватися при дотриманні збалансованої дієти, щоб забезпечити безперервне надходження їх в організм. Водорозчинні вітаміни легко руйнуються чи вимиваються під час зберігання або приготування їжі, але, дотримуючись правильної процедури цих двох операцій, можна звести до мінімуму такі втрати. Свіжі овочі, фрукти й зелень слід тримати в холодильнику, використовувати воду, в якій варилися овочі, для приготування соусів і супів, запобігати дії прямих сонячних променів на молоко й зернові. Водорозчинні вітаміни абсолютно не шкідливі, позаяк надлишок їх виводиться з організму.

Добавки

Водорозчинні вітаміни можна отримувати як добавки до раціону, але слід пам’ятати, що у збалансованому раціоні харчування вже є достатня кількість цих вітамінів. У деяких випадках, наприклад при різних строках вагітності, рекомендується приймати спеціальні добавки фолієвої кислоти. Високий вміст деяких вітамінів групи В може бути шкідливим, але це трапляється в разі прийому великих доз добавок, а не при вживанні натуральних харчових продуктів, що містять цей вітамін. Наприклад, великі дози вітаміну В6 можуть викликати периферичну нейропатію, що призводить до появи нестійкої ходи й оніміння.

Стосовно будь-яких добавок: не можна перевищувати дозу, вказану на упаковці.

До водорозчинних вітамінів належить: вітамін С, Н, В13, В2, В1, В5, В6, В9, В12. Усі вони термостабільні, за винятком вітаміну С, який руйнується при нагріванні в присутності кисню та важких металів.

Вітамін С сприяє кращому засвоєнню харчових ре­човин, бере участь у перетворенні інших вітамінів, впливає на білковий, вугле­водний, холестериновий обміни. Оптимальна доза вітаміну С за умови повноц­інного харчування—70-100 мг. За повної чи часткової недостатності цього віта­міну в організмі може розвиватися С-гіповітаміноз (слабкість, сонливість, на­брякання та кровотеча ясен) та С-авітаміноз (випадання зубів, набрякання суг­лобів, зниження протидії інфекціям). Це захворювання називається цингою. Особ­ливо багато вітаміну С у чорноплідній горобині, шипшині, шпинаті, зелених во­лоських горіхах, чорній смородині, лимонах, апельсинах, мандаринах, солодко­му стручковому перці, суницях, цибулі, салаті, зелені петрушки та кропу.

Вітамін С дуже нестійкий, легко окислюється киснем навіть при звичайній температурі. Підвищення температури понад 50 °С при вільному доступі по­вітря призводить до його швидкого руйнування. Добре зберігається вітамін С у кислому середовищі (квашена капуста).

Вітамін В1 (тіамін). При нестачі в їжі цього вітаміну відбувається неповне згорання вуглеводів, в крові накопичується піровиноградна та молочна кисло­ти, що призводить до розладу нервової системи. А при В1-авггамінозі розви­вається захворювання бері-бері, яке супроводжується втратою апетиту, ваги, паралічем нижніх кінцівок. Потреба у вітаміні В, підвищується під час вагіт­ності, фізичних і нервових перевантажень.

Тіамін (Thiaminum) (вітамін В1). Вітамін міститься в дріжджах, зернових і бобових рослинах (особливо в зародках рису, пшениці, гречки, жита), у пшениці, нирках, серці, молоці, яєчному жовтку. Всмоктується в тонкій кишці.

Тіамін нормалізує шлункову секрецію, поліпшує регенерацію тканин, підвищує тонус парасимпатичної частини вегетативної нервової системи.

Застосовується тіамін при гіпо- й авітамінозах, а також як неспецифічний фармакологічний засіб, при захворюваннях периферичної та центральної нервової системи (неврології, ішіас, каузалгія, поліневрити), порушеннях функції травного апарату, захворюваннях міокарда та при перевтомах.

При передозуванні тіаміну виникає шум у вухах, запаморочення, нудота, висипання на шкірі, кропив’янка, свербіння. Може виникати навіть тіаміновий шок, що є проявом алергічної реакції на препарат.

Добова потреба у вітаміні для дорослої людини 2-3 мг. При фізичній роботі, у дітей, у вагітних, в період годування груддю потреба у вітаміні зростає до 5-6 мг на добу.

Вітамін в1 (тіамін)

Вітамін В₁ був одним із перших вітамінів, відкритих наукою. Вивчення вітаміну пов’язане із захворюванням бері-бері, поширеним у країнах Південно-Східної Азії. Мільйони людей гинули від пов’язаних з цією хворобою дивних судом – поліневриту. Ще в давнину багато китайців знали, що відвар рисових висівок виліковує бері-бері, але ці відомості не набули поширення.

У 1983 році Ейкман експериментально викликав судоми в курчат, згодовуючи їм білий полірований рис, який вживало місцеве населення. Ейкман довів, що судоми швидко зникають при додаванні до корму екстракту рисових висівок. Спочатку він вважав, що в білому рисі є токсична речовина, яка нейтралізується якоюсь речовиною із висівок. Потім він зробив висновок, що рисові висівки містять необхідну поживну речовину.

Структура тіаміну, вперше виділеного Ясеном у Голландії і Віндаусом у Німеччині, була встановлена Р.Р. Вільямсом і його колегами.Вітамін В₁ є продуктом конденсації двох гетероциклічних сполук — похідного піримідину (2-метил-5-гідроксиметил-6-амінопіримідину) та тіазолу (4-метил-З-гідроксіетилтіазолу):

вітамін В₁ (тіамін)

Вітамін В₁ – білий кристалічний порошок, гіркий на смак, з характерним запахом. Тіамін легко перетворюється в тіохром при дії м’яких окисників. В кислому середовищі тіамін стійкий до нагрівання (до 140ºС), у лужному середовищі він руйнується. Тріольна форма гідролізується і окислюється в тіохром-флуоресціюючу сполуку, утворення якої із тіаміну при обробці лужним розчином К₃[Fe(CN)₆] становить основу поширеного флуориметричного метода визначення тіаміну:

тіохром

В природі вітамін В₁ міститься в пивних дріжджах, зародках та оболонках пшениці, вівса, гречки; в горосі, а також в хлібі (житньому, з борошна грубого помолу) та інших продуктах рослинного і тваринного походження. При тонкому помолі найбільш багаті вітаміном В₁ частини зерна видаляють, тому в вищих сортах борошна і хліба вміст вітаміну В₁ різко знижується.

Вітамін В₁ всмоктуючись з кишечника, фосфорилюється і перетворюється в тіаміндифосфат:

Тіамін + АТФ → тіаміндифосфат + АМФ

В цій формі він є коферментом декарбоксилаз, які беруть участь в окисному декарбоксилуванні кетокислот (піровиноградної, α-кетоглютарової), а також транскетолази, яка бере участь в пентозофосфатному розпаді глюкози. Тому при недостатності тіаміну різко порушується вуглеводневий обмін, а згодом і інші види метаболізму. При цьому в крові і тканинах накопичуються піровиноградна і молочна кислоти, виникає ацидоз. Тіамін прискорює також реакцію дегідрування янтарної кислоти та запобігає окисленню вітаміну С.

Тіаміндифосфат становить 70-90% усіх фосфатних естерів тіаміну тканин, інше припадає на тіамінмонофосфат і тіамінтрифосфат.

У 1937 році К. Ломан і П. Шустер виділили чисту карбоксилазу – кофермент, необхідний для декарбоксилування пірувату за участі ферменту із дріжджів. Було доведено, що це тіаміндифосфат:

карбоксилаза (тіаміндифосфат)

При гіповітамінозі тіаміну найбільш виражено страждає нервова система. Розвиваються поліневрити, наступає м’язова слабість, може розвинутись хвороба бері-бері. Порушуються також функції серцево-судинної системи. Часто розвивається серцева недостатність, яка супроводжується тахікардією.

В медичних цілях використовують синтетичні препарати, які відповідають природному вмісту вітаміну В₁: тіамін бромід і тіамін хлорид.

Добова потреба для дорослої людини в тіаміні біля 2 мг; при важкій фізичній праці потреба в вітаміні різко збільшується. Добові потреби для дітей: в віці від 6 міс. до 1 року – 0,5 мг; від 1 року до 1,5 року – 0,8 мг; від 1,5 до 2 років – 0,9 мг; від 3 до 4 років – 1,1 мг; від 5 до 6 років – 1,2 мг; від 7 до 10 років – 1,4 мг; від 11 до 13 років – 1,7 мг; для юнаків 14-17 років – 1,9 мг ; для дівчат 14-17 років – 1,7 мг.