1. Поняття праці та охорони праці

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству.

Для людини праця є не лише необхідністю, а й потребою. Вона є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть проявлятися негативні наслідки праці. Ось чому з поняттям «праця» супутньо слідує й інше — «охорона праці».

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Основною метою охорони праці є :

1) запобігання травматизму та професійних захворювань;

2) створення безпечних і нешкідливих умов праці;

3) збереження здоров’я та працездатності;

4) підвищення продуктивності праці;

5) попередження аварійних ситуацій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити дві групи завдань:

а) наукові — аналіз конкретних моделей системи «людина-техніка-виробниче середовище», виявлення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, їх взаємозв’язку, ступеня впливу на людину і т. д.;

б) практичні — розроблення заходів та засобів щодо створення безпечних умов праці при здійсненні трудового процесу.

Охорона праці як соціально-технічна дисципліна вивчає теоретичні та практичні питання безпеки праці; запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, отруєнням, аваріям, пожежам та ін.

Підприємства або навчальні установи повинні:

• гарантувати безпеку працюючих під час виробництва або навчання з розробленими відповідними нормативно-правовими вимогами та інструкціями;

• регламентувати видачу індивідуальних засобів захисту;

• проводити загальний або санітарний нагляд та контроль за охороною праці, а також нести відповідальність за його порушення.

2. Несприятливі виробничі чинники

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я або зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Негативні чинники підрозділяються на чотири основні групи:

Фізичні чинники – запилені повітря; вібрації; акустичні коливання; інфразвук, ультразвук і шум; статична електрика; електромагнітні поля і випромінювання; ультрафіолетова радіація; іонізуюче випромінювання; електричний струм; рухомі машини і механізми; висота; падаючі предмети; підвищені (знижені) температури; недостатня освітленість.

Хімічні чинники – речовини і з'єднання, що різні по агрегатному стану і володіють токсичною, дратівливою, сенсибилизируючою, канцерогенною і мутагенною дією на організм людини і що впливають на його репродуктивну функцію (загазованість робочої зони, попадання отрут на шкіру і слизисту оболонку, а також в шлунково-кишковий тракт).

Біологічні чинники – патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси і ін.) і продукти їх життєдіяльності, а також тварини і рослини.

Психофізіологічні чинники – фізичні перевантаження (статичні – робота в незручній позі; динамічні – під'їм і перенесення тяжкості, ручну працю); нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження; перенапруження аналізаторів – робота диспетчерів; монотонність праці; емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

При оцінці дії негативних чинників на людину враховується ступінь їх впливу на здоров'ї і життя людини, рівень і характер змін функціонального стану і можливостей організму, його потенційних резервів, адаптивних здібностей і можливості розвитку останніх.

Щоб виключити необоротні біологічні ефекти, дія чинників обмежується гранично допустимими концентраціями (ГДК) – це максимальне значення чинника, яке, впливаючи на людину (ізольовано або у поєднанні з іншими чинниками), не викликає у нього і його потомства біологічних змін навіть прихованих і таких, що тимчасово компенсуються, зокрема захворювань, змін реактивності, адаптаційно-компенсаторних можливостей, імунологічних реакцій, порушень фізіологічних циклів, а також психологічних порушень (зниження інтелектуальних і емоційних здібностей, розумовій працездатності).

Запобігання і захисту людини від цих факторів покликана виробнича санітарія – система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих чинників.