ТСПД-робота соціального педагога в нвк

№1.Соціальний педагог навчального закладу: 1. Вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку вихованців, учнів, мікроколективу (класу чи групи), шкільного колективу в цілому, молодіжних та дитячих громадських організацій; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім’ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу соціального середовища та джерела негативного впливу на вихованців, учнів. 2. Прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості вихованця, учня чи групи; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості. 3.Дає рекомендації вихованцям, учням, батькам або особам, які їх замінюють, педагогам та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим і молодіжним громадським організаціям, вихованцям, учням, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах. 4.Сприяє захисту прав вихованців, учнів, представляє їхні інтереси у службі у справах дітей, у правоохоронних та судових органах. 5.Бере участь у формуванні навичок дотримання норм та правил поведінки, ведення здор

Соціально-педагогічна та психологічна служба школи  у 2009-2010 навчальному році  У школі працює соціально-педагогічна та психологічна служба. Зміст роботи соціального педагога та практичних психологів базується на спілкуванні з учнями, батьками і вчителями та тісній співпраці із відповідними службами міста.  Соціально-педагогічна служба Пріоритетом у діяльності соціального педагога Яковенко Т.А. на сучасному етапі є підвищення ефективності роботи. А соціальна служба навчального закладу діє з метою виявлення і створення соціально-психологічних умов розвитку особистості. Протягом 2009 – 2010 н.р. головними напрямками роботи соціального педагога школи були:  - діагностична робота;  - консультативна робота;  - захисна робота;  - профілактична робота;  - підтримка взаємозв’язку з суспільними інститутами, службами та організаціями, що забезпечують соціальний захист дітей;  - організаційно – методична робота.  Діяльність соціального педагога школи була спрямована на реалізацію таких завдань:  • здійснення соціально-педагогічного супроводу дітей – сиріт, дітей під опікою, дітей, які знаходяться в складних умовах проживання, дітей – напівсиріт, дітей з неповних сімей, дітей – інвалідів, дітей, які проживають в сім’ях групи ризику, дітей з багатодітних сімей, учнів, які стоять на внутрішкільному обліку, дітей, схильних до правопорушень та тих, що перебувають на обліку в ССД і КМСД;  • організація отримання діагностичних відомостей про учнів школи;  • організація допомоги педагогічним працівникам в опануванні й розробці інноваційних програм і технологій, консультування з питань аспектів розвитку, навчання, виховання учнів;  • організація просвітницької роботи для батьків (осіб, що її замінюють) з питань організації виховного процесу;  • організація необхідної консультативної психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, які потребують піклування і підтримки (діти з обмеженими фізичними можливостями, сироти, напівсироти, діти-інваліди);  • організація соціально-психологічного обстеження, надання консультативної допомоги дітям та батькам з багатодітних, неповних, неблагонадійних та інших проблемних сімей;  • організація профілактичної роботи з попередження девіантної поведінки;  • профілактика правопорушень неповнолітніх, дитячого побутового, дорожньо-транспортного травматизму;  • сприяння здійсненню превентивного виховання, профілактики злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших узалежнень і шкідливих звичок серед підлітків;  • прогнозування та профілактика можливих негативних виявів та їх вплив на особистість дитини;  • підтримка взаємозв’язку школи з іншими організаціями з метою реалізації захисних функцій соціального педагога.  Для реалізації цих завдань була вибрана проблемна тема соціального педагога «Шляхи вдосконалення організаційно-функціональної структури соціальної системи школи в контексті реалізації особистості і створення сприятливих умов для її розвитку», яка визначена на основі проблемної теми закладу. З цією метою був розроблений відповідний план роботи на навчальний рік, план роботи щодо виконання міської програми «Турбота», план роботи щодо запобігання злочинності та інших негативних явищ у підлітковому середовищі, по попередженню дитячого травматизму в учнівському середовищі, профілактики дорожньо-транспортного травматизму, по здійсненню соціального захисту учнів, план заходів по реалізації Комплексної програми профілактики правопорушень, план роботи щодо подолання дитячої бездоглядності до 2010 року.  На початку навчального року соціальним педагогом була проведена паспортизація класів та школи, зібрані і упорядковані списки учнів потребуючих категорій. Таких дітей протягом року в школі навчалось 407. З них 266 виховуються в неповних сім’ях, 39 дітей – напівсиріт, 15 дітей – інвалідів, 54 дитини з багатодітних сімей, 16 дітей навчається за індивідуальним планом, одна дитина сирота, 7 дітей, позбавлених батьківського піклування, 5 дітей проживають у сім'ях,

2.1. Соціальний педагог в установах системи освіти. У рамках установ Міністерства освіти соціально-педагогічна діяльність здійснюється штатними соціальними педагогами освітніх установ, установ інтернатного типу. До числа нових установ системи Міністерства освіти, що формуються в останні роки, відносяться центри психолого-педагогічної й медико-соціальної допомоги, які надають методичну допомогу психологам, соціальним педагогам, учителям загальноосвітніх шкіл, а також роблять комплексну медико-психологічну й педагогічну допомогу родині й дітям. У системі Міносвіти функціонує також мережа пенітенціарних спеціальних навчально-виховних установ закритого типу, куди направляються діти й підлітки з девіантним поводженням за рішенням Комісії зі справ неповнолітніх і захисту їхніх прав. Соціально-педагогічні функції виконують система професійно-технічної освіти, мережа установ підтримки дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків (дитячі будинки, школи-інтернати для дітей з недоліками розумового й фізичного розвитку), установи додаткової освіти, клуби за місцем проживання, фахівці з організації дитячого й молодіжного руху. Школа - одне із традиційних місць діяльності соціальних педагогів. На основі вітчизняної й закордонної практики можна сформулювати наступні цілі соціально-педагогічної діяльності в освітній установі: -сприяти усуненню й подоланню специфічних труднощів у процесі соціалізації школярів із соціально неблагополучних родин і шарів суспільства; -розвивати процес випереджальної соціалізації, тобто знайомити всіх учнів, незалежно від їхнього походження, з їхніми рольовими перспективами й шансами в суспільстві, із суспільними запитами, готовити їх до критичного сприйняття цих перспектив; в соціальних процесах на стадії навчання й вибору професії; -брати участь у дозволі потенційних і готових спалахнути конфліктів. Щоб реалізувати ці мети, соціальний педагог у школі: -використає методи аналізу, консультування, лікування й активізації, охоплюючи у своїй діяльності не тільки самих учнів, але і їхніх батьків як цілу групу; -тісно співробітничає із учителями, шкільними психологами й лікарями, прагне залучити до співробітництва всіх, хто проявляє розуміння й інтерес до його роботи; -надає всебічну допомогу окремим учням і групам, використовуючи методи групової педагогіки, працює із учительським колективом; -впливає на позитивну зміну соціального поля в школі. [12; 204-205]. Соціальний педагог: -здійснює комплекс заходів щодо виховання, освіти, розвитку й соціальному захисту особистості в установах і за місцем проживання що навчаються (вихованців, дітей); -вивчає психолого-медичні й педагогічні особливості особистості, що навчаються (вихованців, дітей) і її мікросередовища, умови життя; -виявляє інтереси й потреби, труднощі й проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поводженні тих, що навчаються (вихованців, дітей), і вчасно надає їм соціальну допомогу й підтримку; -виступає посередником між тими, що навчаються (вихованцем, дитиною), і установою, родиною, середовищем, фахівцями різних соціальних служб, відомств й адміністративних органів; -визначає завдання, форми, методи соціально-педагогічної роботи, способи рішення особистих і соціальних проблем, вживає заходів по соціальному захисті й допомозі, реалізації прав і свобод осіб, що навчаються (вихованців, дітей); -організує різні види соціально-педагогічної діяльності тих, що навчаються (вихованців, дітей), і дорослих, заходи, спрямовані на розвиток соціальних ініціатив, реалізацію соціальних проектів і програм, бере участь у їхній розробці й твердженні; -сприяє встановленню гуманних, морально здорових відносин у соціальному середовищі; -сприяє створенню обстановки психологічного комфорту й безпеки особистості, що навчається (вихованців, дітей), забезпечує охорону їхнього життя й здоров'я; -здійснює роботу із працевлаштування, патронату, забезпеченню житлом, посібниками, пенсіями, оформленню ощадних вкладів, вико рис

№2.Соціальний педагог є рівноправним членом педагогічного колективу. Він бере участь у роботі педагогічних рад і методичних об'єднань. З огляду на специфічний характер соціально-педагогічної діяльності, режим роботи соціального педагога повинен бути варіативним, гнучким.

Разом із педагогічним колективом навчального закладу соціальний педагог:

- проводить консультації з учителем та іншими працівниками школи з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;

- організовує співробітництво з учителями та іншими спеціалістами школи (психолог, дефектолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптованим учням;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень учнів.

- бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу.

Робота з батьками

Ідеалом, до якого прагне сім'я, школа все наше суспільство, є всебічно розвинена людина, освічений, здоровий фізично і морально, вміє і любить працювати.

Про роль школи в організації процесу сімейного виховання дітей писав А. С. Макаренко: "Сім'ї бувають хороші, і сім'ї бувають погані. Поручитися за те, що сім'я виховує як слід, не можна. Говорити, що сім'я може виховувати, як хоче, ми не можемо. Ми повинні організувати сімейне виховання, і організуючим початком повинна бути школа, як представниця державного виховання "[5,45].

З цих позицій і визначаються основні завдання роботи соціальних педагогів з батьками:

- Систематичне різнобічне педагогічна освіта батьків, тобто ознайомлення їх як з основами теоретичних знань, так і з практикою роботи з учнями.

- Залучення батьків до активної участі у навчально-виховному процесі.

- Формування у батьків потреби в самоосвіті.

- Ознайомлення вчителів предметників з різноманітними методами сімейного виховання, відбір та узагальнення кращого досвіду.

Соціально педагогічне дослідження сімей, диференціація їх на певні типи за ...

- Робота з дітьми девіантної поведінки.

- Забезпечення правового захисту дитини в сім'ї та школі.

При проведенні цієї великої і відповідальної роботи враховуються проблеми, висунуті перед суспільством самим життям: Нечисленність сім'ї, виховання в ній одну дитину; окреме проживання молодого подружжя та звідси - утрачивание сімейних традицій, утрудненість передачі досвіду сімейного виховання, специфіка впливу неповної сім'ї на дитину; дефіцит спілкування батьків з дітьми у зв'язку з великою зайнятістю батьків, продовженням навчання молодих батьків; поглинання духовних інтелектуальних запасів так званим "вещізмом". Правильне педагогічне керівництво сімейним вихованням можливе за умови комплексного підходу до виховання, за-безпечення координації зусиль в усіх напрямках виховання - ідейно-політичного, трудового, морального, естетичного, фізичного.

Робота соціальних педагогів з батьками здійснюється у двох напрямках:

з колективом батьків та індивідуально. У практиці склалися найбільш раціональні її форми: загальні та класні збори батьків, колективні та індивідуальні консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, оформлення різних за формою та змістом текстових матеріалів, фотомонтажі, виставки робіт учнів. Батьки залучаються до участі в організації навчально - виховного процесу: керівництво гуртками, виступи перед батьками і дітьми, підготовка та участь у проведенні позакласної та позашкільної роботи, господарська допомогу.

Налагодження з батьками доброзичливих контактів відбувається легше, якщо педагог будує спілкування цілеспрямовано, з огляду на ситуацію, заздалегідь продумує не тільки зміст бесіди, але і її хід, можливі варіанти і несподівані повороти. Даючи поради, прагнучи, якщо це необхідно, внести корективи у виховні впливу батьків на дитину, потрібно пам'ятати, що пряме нетактовну втручання у внутрішні справи сім'ї може викликати як протест і нанести яку важко виправити шкоду. Адже кожен батько виховує своїх дітей так, як вважає за потрібне, виходячи зі своїх знань, умінь, почуттів і переконань.

Велика соціальна значущість цілеспрямованого спілкування з сім'єю полягає в тому, що направляючи по потрібному руслу вплив батьків на дітей, педагог впливає і на перебудову внутрісімейних відносин, сприяє вдосконаленню особистості самих батьків, тим самим підвищує рівень загальної культури населення.

Індивідуальна робота з батьками та іншими дорослими членами сім'ї учня складна і різноманітна.

Перевагою індивідуальної роботи є те, що перебуваючи наодинці з соціальним педагогом, батьки відвертіше розповідають йому про свої проблеми сімейних відносин, про які ніколи б не сказали при сторонніх. При індивідуальних бесідах необхідно дотримуватися головного правила: зміст індивідуальної бесіди має бути надбанням лише розмовляли, воно не повинно розголошуватися.

Дуже уважно слід відноситься до прохань батьків. Не виконати прохання можна тільки в тому випадку, якщо її виконання може завдати шкоди дитині.

Індивідуальне спілкування не тільки дає можливість вчителю вплинути на батьків, але і в свою чергу, багато в чому допомагає йому у виборі правильного підходу до дітей.

Багато чого щодо школи і сім'ї залежить від першої зустрічі. У першій розмові з батьками не слід говорити про труднощі роботи з дітьми. Потрібно постаратися, щоб у батьків з'явилася впевненість, що вчити і виховувати їх сина або дочку будуть кваліфіковані педагоги і для цього підготовлені всі необхідні умови. Особливо це відноситься до батьків першокласників - адже деякі з них, якщо дитина не ходив у дитячий сад, вперше розлучаються з ним і дуже хвилюються. Щоб у майбутньому раціональніше спланувати роботу, намітити індивідуальний підхід до кожного з батьків, знайти шляхи залучення сім'ї до активної участі у житті класу і школи, можна під час запису дитини до школи запропонувати батькам анкету з наступним змістом:

I. П.І.Б батьків.

1. Вік

2. Освіта

3. Місце роботи, телефон

4. Громадська робота

5. Квартирні умови

6. Загальний заробіток сім'ї

7. У яких заходах школи ви хотіли б брати участь

II.Ф.І.О дитини.

Чим ваша дитина любить займатися у вільний час?

2. Які ігри віддає перевагу?

3. Які види спортивних розваг більше любить?

4. З ким найчастіше грає (з хлопчиками або дівчатками)?

Як веде себе в дитячому колективі? (Активний, пасивний, сором'язливий.)

Які обов'язки має вдома?

Які з вашої точки зору, індивідуальні особливості дитини слід врахувати.

III.Кто в сім'ї безпосередньо займається вихованням

дитини?

Де найчастіше спільно з дитиною проводиться дозвілля?

3. Чи знаєте ви друзів своєї дитини та їхніх батьків?

4. Чи приходять до вас у гості приятелі дитини?

5. Що вас ускладнює у вихованні дитини?

Які методи виховання ви віддаєте перевагу? (Умовляння, роз'яснення, суворі вимоги, покарання, заохочення, дружні контакти і т.д.)

Дуже важлива форма проведення індивідуальної бесіди. Кожен співрозмовник повинен вміти слухати. При знайомстві з батьками це правило особливо необхідно дотримуватися.

В обов'язки соціального педагога входить відвідування сімей, з девіантною поведінкою. Перший візит в сім'ю - відповідальний момент часто вирішальний, чи будуть батьки довіряти вчителю, прислухатися до його порад. Педагог заздалегідь готується до відвідин тієї чи іншої сім'ї: дізнається її склад, матеріальне становище, з'ясовується, де працюють батьки, продумують можливі запитання членів сім'ї і відповідає на них, намічає, які відомості про дитину йому потрібно отримати.

Відвідування сім'ї в другій і третій раз вчитель планує, враховуючи результати попереднього знайомства; поведінку дитини в школі, ставлення батьків до своїх обов'язків, їх участь у житті школи.

Йдучи в сім'ю, соціальний педагог ставить перед собою завдання виявлення, узагальнення та поширення кращого досвіду сімейного виховання. Досвід сімейного виховання в кожній родині педагог збирає по крупинках. В одній сім'ї це може бути обладнання дитячого куточка, в іншій цікава організація дозвілля і т.д.

Особливо великі труднощі представляють сім'ї, в яких мати або батько п'ють, і навіть якщо пияцтво не має злісної форми, а виражається в застіллях, періодичному вживанні спиртного, соціальний педагог бере такі сім'ї під особливий контроль. Він регулярно відвідує цю сім'ю, цілеспрямовано проводить з батьками окремі, індивідуальні бесіди. Самим небезпечним для виховання дітей стає нерозуміння такими батьками шкоди, який може принести алкоголь організму, що росте.

Завдання соціального педагога - розкрити перед батьками шкоду пияцтва в сім'ї, особливо залучення дітей до вживання алкоголю, необхідно емоційно налаштовувати дітей проти алкоголю.

Діти повинні чітко уявляти собі всі аспекти проблеми: фізіологічний, соціальний, екологічний. Практика роботи говорить про ефективність індивідуальної роботи з антиалкогольної пропаганди з родинами учнів.

Соціальний педагог може звернутися до керівників підприємств, на яких працюють батьки. У крайніх випадках, форми громадського впливу не діють, використовується більш сувора форма впливу громадський осуд, попередження, накладають штраф. Крайнім заходом, коли поведінка батьків, несумісне з виконанням ними батьківських обов'язків, стає позбавленням ними батьківських прав.

Часто бесіди з батьками допомагають знайти правильний підхід до учня - адже близькі добре знають його і можуть багато підказати, допомогти визначити причину того чи іншого вчинку.

Основне завдання соціального педагога - активізувати педагогічну, виховну діяльність родини, надати їй цілеспрямований, суспільно значимий характер.

Основна форма роботи з колективом батьків - батьківські збори, разом з вчителями початкових класів, яке проводить щомісяця, а якщо це необхідно щотижня.

Батьківські збори зближують вчителів і батьків, наближають сім'ю до школи, допомагають визначити найбільш оптимальні шляхи впливу у виховному впливі на дитину. На зборах батьків систематично знайомлять з цілями і завданнями, змістом, формами і методами, виховання та навчання дітей у сім'ї та школі.

Залучення батьків до виконання доручень до щоденної доброзичливою допомоги школі - важлива, нагальна задача в роботі вчителя, соціального педагога з сім'єю.

Виходячи з планів роботи, індивідуальних бесід з батьками, відвідувань сім'ї, підсумків роботи батьківських зборів, соціальний педагог може проводити колективні консультації з батьками, з особливо хвилюючим їхніх проблем.

У план роботи соціального педагога входить такі види спільної діяльності школи та сім'ї: організація екскурсій на різні підприємства за місцем роботи батьків; організація екскурсій і прогулянок по місту з метою знайомства дітей з підприємствами та установами міста, продукцією, яку вони випускають, проведення бесід про професії і їх користь для людей.

Форми і методи роботи з батьками різноманітні, але головне те, що педагогові необхідно робити правильний вибір, враховуючи всі особливості роботи вчителів з даним колективом батьків, особливості системи роботи школи в цілому.

Соціальної допомоги та більш пильної до себе уваги вимагають сім'ї, які мають статус біженців. Число таких сімей за останні роки дуже зросла, сімей, в яких батьки мають статус безробітних.

Силами соціальних педагогів у школі організовується робота "Телефону довіри".

План роботи соціального педагога на перше півріччя.

I. Навчально-методична робота.

1. Вивчення літератури з соціальної педагогіки.

2. Знайомство з періодичною пресою.

3. Участь у семінарах та нарадах соціальних педагогів.

4. Продовжити вивчення методик дослідження особистості сім'ї, вчителів та дітей.

II.Работа з сім'єю.

1. Провести діагностику сімейного виховання з батьками молодших школярів.

2. Диференціація сімей за типами.

3. Організувати взаємодію соціальних служб для

вирішення виникаючих конфліктів.

4. Залучати вчителів, дітей, батьків у проведенні спільних вечорів.

5. Виступити на класних зборах з циклом лекцій.

6. Організувати соціо - психологічний тренінг спілкування між вчителями молодших школярів з обміну досвідом у роботі з батьками.

7. Проводити консультації для батьків за певним графіком.

III.Работа з дітьми.

1. Вивчити зайнятість дітей у позаурочний час.

2. Продовжити вивчення особистості дітей, роботу проводити узгоджено зі шкільним психологом.

3. Проводити години спілкування, допомагати вирішенню конфліктів з вчителями.

4. Приділяти особливу увагу дітям знаходяться під опікою.

5. Вести індивідуальну роботу з "важкими дітьми".

IV. Взаємозв'язок соціальної служби школи з інститутами виховання.

1. Організувати зустріч хлопців з працівниками правоохоронних органів.

2. Запрошувати батьків і учнів (за необхідності) на індивідуальні бесіди з юристом, педагогом, психологом.

Додатково необхідно проводити роботу з профілактики негативних звичок: паління, токсикоманія, наркоманія. Такий вид роботи особливо необхідний у третьому класі початкової школи, тому що ці діти мають подолати важкий період, пов'язаний з переходом в середню ланку загальноосвітньої школи.

Бажано кожному соціальному педагогу організувати в школі телефон довіри і для дітей і для батьків.

Робота з учнівським колективом:

— формування гуманних відносин між вихованцями, учнями та педагогами;

— охорона і захист прав та інтересів дітей;

— вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдіяльності;

— вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;

— створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;

— організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей і підлітків;

— робота з обдарованими дітьми із творчими здібностями;

— попередження конфліктів в учнівських колективах;

— допомога старшокласникам у професійному самовизначенні;

— орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;

— профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями "групи ризику";

— посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститутами;

— взаємодія з педагогами, психологами, батьками або опікунами для надання допомоги учням;

— попередження суїцидальних спроб неповнолітніх. Перед соціальними педагогами ставляться такі професійні

Організаторська — забезпечення змістовного дозвілля дітей і підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу у навчальному закладі.

Консультативна — надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Захисна — забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо).

Діагностична — вивчення та оцінювання реальних особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу або референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікро-середовища, особливостей сім'ї і сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей і підлітків.

Прогностична — прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних або позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи.

Робота соціального педагога з індивідом:

— вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціального впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів;

— організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні проблем, співробітництво з сім'єю, школою та громадою;

— соціально-педагогічна допомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях надаються через з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки;

— корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть здобуванню підлітками нового досвіду, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє "Я", підтримці ініціатив окремого учня або групи, створенні умов для творчості.

Загальну схему роботи соціального педагога з індивідом можна подати в такому вигляді:

1) встановлення первинних зв’язків і потреб клієнта у змінах;

2) дослідження проблеми;

3) мотивація;

4) концептуалізація проблеми;

5) дослідження стратегій вирішення;

6) вибір стратегії;

7) реалізація стратегії;

8) еволюція (розвиток самого клієнта).

Індивідуальна робота здійснюється за допомогою методів:

- психосоціального;

- поведінкового;

- цільового;

- оперантної зміни поведінки;

- респондентної зміни поведінки;

- екологічного;

- методу вирішення проблем;

- раціонального методу;

- терапії реальністю.

№3. Соціальний педагог працює за місцем проживання дітей у мікрорайонах, у неформальних об'єднаннях, клубах, товариствах. Саме середовище охоплює всі сторони життя дітей, підлітків і включає побут, сімейні відносини, дозвілля.

Виховання дітей у мікрорайоні вимагає від соціального працівника об'єднувати свої зусилля щодо вирішення загальної проблеми виховання і захисту дітей із працівниками школи, соціальними службами. Центром у цьому єднанні є дитина, особистість дитини, її сім'я, середовище однолітків. Адже поза школою, поза контролем сім'ї та школи дитина виявляє свої негативні риси, байдикує, встановлює зв'язки з неформальними, часто злочинними, групами.