Україна за своїм етнічним складом є поліетнічною державою, а це вимагає постійної взаємодії між її титульним етносом та представниками інших народів. Як нам відомо з історії, така взаємодія не завжди відіграє позитивну роль в державі, вона більше виступає деструктивним чинником, який породжує ряд конфліктних ситуацій між представниками різних народів, створює проблеми для влади, навіть загрожує територіальній цілісності та суверенітету самої держави. На основі етнічної взаємодії відбувалися політичні, культурні, соціальні впливи, які отримували свої відображення в суспільстві. Поряд з етнічним складом держави важливу роль відіграє існуюча в ній демографічна ситуація. В даній роботі, мною буде проведено аналіз етно - демографічної ситуації в Тернопільській області, що дозволить на основі цих двох чинників простежити існуючі в області тенденції, прослідкувати можливі зміни в складі населення та попередити виникнення міжетнічних конфліктів.

Перш ніж переходити до аналізу демографічної та етнічної ситуації в області слід дати загальну характеристику Тернопільській області. Тернопільська область належить до невеликих областей України. Її площа – 13,8 тис. км2, що становить 2,3% від території держави. Область була утворена 4 грудня 1939 року. Область розташована в західній частині України та межує з Рівненською, Львівською, Івано-Франківською, Чернівецькою, Хмельницькою областями України.

В адміністративно-територіальному відношенні Тернопільська область поділяється на 17 адміністративних районів, які відрізняються за своїм географічним положенням, площею, кількістю населення, особливостями соціально-економічного розвитку (детальніше див. у додатку 1). За чисельністю населення Тернопільщина займає передостаннє місце серед областей України. За переписом 2001 р. тут проживало 1142,0 тис. осіб, а станом на 01.01.2009р. – 1105.0 тис. осіб.

Тернопільська область розташована поблизу кордону нашої держави з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією [11].

З вище наведеної характеристики можна зробити висновок, що Тернопільська область завдяки своїй територіальній розміреності може стати регіоном, в який буде вкладатися чимало інвестицій з інших європейських країн, сприяти цьому може відносно високий рівень забезпеченості трудовими ресурсами.

Цьому може сприяти розташування області на важливих транспортних магістралях, які з’єднують Київ зі Львовом, Чопом. Таке положення дозволяє підтримувати тісні економічні зв’язки області зі східними регіонами України, безпосередньо із сусідніми областями та країнами Європи [8, ст.56].

Демографічна ситуація в області

Серед соціально-економічних проблем держави важливе місце займає проблема рівня демографічного розвитку. Із загостренням соціально-економічної кризи ця проблема стала надзвичайно актуальною, адже всім стало зрозуміло, що саме вона мала визначальний вплив на негативні тенденції демографічної ситуації держави. Цілком зрозуміло, що ці тенденції поширювалися з регіонів, і з часом ставали загальнодержавними. Отож, для того, щоб краще зрозуміти існуючі тенденції, в тому числі етнічні, в області слід зробити аналіз демографічної ситуації Тернопільської області.

Тернопільська область за чисельністю населення займає одне з передостанніх місць в Україні. За переписом 2001 р. тут проживало 1142,0 тис. осіб, а станом на 01.01.2010р. – 1090081тис. осіб (детальніше див. додаток 2 та 3). Це значно менше від довоєнного рівня (у 1940 р. — 1433,5 тис. осіб). [11].

З цього можна зробити висновок, що такий демографічний стан зумовлений, насамперед, значними втратами населення під час війни та післявоєнний період. Також, варто зазначити, що саме в цей період велика кількість населення імігрувала, що притаманне й на даний момент, але однозначного пояснення щодо існуючої ситуації неможливо дати, адже на це мало вплив ряд факторів. Як зазначає І. Єлейко: “Така ситуація зумовлена багатьма чинниками найважливішими з яких є: зниження рівня та якості життя людей, загострення екологічних проблем, старіння населення та інше ”[3, ст. 55].

Зміни в чисельності населення області, можна відстежити за допомогою демографічних показників. До основних з них можна віднести коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту населення та рівень інтенсивності міграційних процесів.

Тернопільщина належить до областей України з низькими темпами природного приросту населення. Зниження цих темпів спостерігається із середини 70-х років ХХ ст. і пояснюється зменшенням показників народжуваності та зростанням смертності населення. Це підтверджують такі дані: у 1960 на 1000 людей народжувалось 21,7, а помирало 7,9 осіб, у 1992 ці показники становили 13,8 і 13,9 осіб, в 2000 р. – 9,6 і 14,3 осіб, а у 2005 р. – 9,9 і 14.4 осіб [13].

На сучасному етапі тенденції залишилися такими ж самими, як свідчать показники за 2010 рік в Тернопільській області переважає смертність над народжуваністю. Смертність сільського населення значно перевищує смертність міського. Так у містах коефіцієнт смертності склав 13,7.(детальніше див. додаток 4 та 5) [5, ст. 46]. З аналізу поданих показників у додатках 4 та 5, стає зрозуміло, що смертність значно переважає над народжуваністю в Тернопільській області. Варто зазначити, що процеси депопуляції інтенсивно відбуваються в сільській місцевості. Так чисельність сільського населення становила на 2009 рік – 620 тис., натомість, у 2008 – 624 тис., 2007 – 629 тис., 2005 рік – 641 тис. Тобто, як ми бачимо кількість сільського населення кожного року скорочується, якщо взяти для порівняння, то на 1995 рік на території Тернопільської області проживало 666, 7 тис. сільського населення [6, ст. 53].

Це є надзвичайно складною проблемою, яка потребує негайного вирішення, адже з часом такі проблеми можуть призвести до катастрофічних наслідків. Слід зазначити, що за останні періоди спостерігається все ж таки незначне підвищення народжуваності дітей, цьому сприяли заходи, які проводяться Україною задля підвищення рівня народжуваності населення. Це зокрема, значне збільшення доплати на дітей, збільшення виплат матерям та інші. За 2004—2009 рр. кількість народжень збільшилась на 36% і перевищила рівень 1995 року. На 34% збільшився і коефіцієнт фертильності, досягнувши у 2008 році майже 1.5 народжених дитини на 1 жінку дітородного віку. Також завдяки додатковим соціальним виплатам за народження дітей частково збільшилась кількість багатодітних родин в області, питома вага яких становила у 2004 році 12,6% а в 2009 – 29,3%.

За прогнозами до 2018 р. народжуваність в Тернопільській області досягне 1,4 дитини на жінку. Після того продовжиться повільне зростання як результат завершення зміни календаря народжень (зростання середнього віку матері та віку матерів при першому народженні). Поширеними будуть як одно-, так дводітні сім'ї. В результаті чого установиться народжуваність близько 1,5 дитини на жінку[7, ст.46 ].

Відповідно, можна зробити висновок, що держава повинна більше приділяти уваги цьому питанню, впроваджуючи нові програми, які будуть стимулювати підняттю рівня народжуваності дітей.

При аналізі демографічної ситуації також слід згадати про середній вік населення, який на даний момент в порівняні з іншими періодами зріс як у жінок так і в чоловіків, хоча в останніх зараз тенденція до зменшення у зав’язку із збільшенням смертності серед чоловічого населення.

З 1989 по 2009 рік середній вік населення збільшився з 36.5 до 40.1. Особливо швидко цей процес протікав серед міського населення - середній вік збільшився з 34.8 до 39.7 років, серед сільського – з 39.8 до 40.8. Середній вік жінок у 2009 році склав 42.5 р., чоловіків – 37.3 р., що пов’язано з вищою смертністю серед чоловічого населення (детальніше див. табл.1) [7, ст. 47].

Таблиця 1. Середній вік населення Тернопільської області

Середній вік населення, років
Населення	1989	1991	1993	1995	1997	1999	2001	2003	2005	2007	2009
Сільське	34,8	35,2	35,5	36,0	69,6	37,2	37,9	38,5	39,0	39,4	39,7
Міське	39,8	39,8	39,8	39,8	39,8	40,0	40,1	40,3	40,6	40,7	40,8
Все	36,5	36,7	36,9	37,2	37,6	38,1	38,6	39,1	39,5	39,8	40,1

Крім зазначених вище проблем демографічних проблем, є ще одна не менш важлива та небезпечна, це – еміграційні процеси. На сучасному етапі трудова еміграція є чи не єдиним способом підняття доброту населення Тернопільської області та України загалом. В період починаючи із 1995 р. сальдо міграції в Тернопільській області є від’ємним, оскільки та кількість людей, яка від’їжджає за межі області є більшою за ту кількість людей, яка приїжджає. Це негативно позначається на чисельності населення області, яка й так постійно знижується через від’ємний природній, а тепер і через механічний прирости населення.

Обсяги трудової міграції Тернопільщини станом на 1 жовтня 2006 року становили 57,8 тис. осіб або 9,5% від кількості населення працездатного віку, в ому числі 31,6 тис. осіб із міст та селищ міського типу (11,0%) та 26,2 тис. селян (8,1%). Серед обох груп мігрантів переважають чоловіки – 56,2% та 52,6% (сумарно чоловіків 54,5%) [2, ст. 14].

Для більшості жителів Тернопільської області найпріоритетнішими країнами для виїзду є Італія, Росія, Польща, Іспанія та Португалія. Відповідно така ситуація погіршує не лише чисельність області, а й відбирає в неї тисячі молодих людей, які не змогли працевлаштуватися в Україні, що й зумовлює такий процес як старіння населення, який може в подальшому ще більше ускладнити існуючу в області демографічну проблему.

Отож, підводячи підсумок, варто зазначити, що Тернопільська область перебуває в демографічній кризі, яку необхідно якомога швидше вирішити. Головною причиною, яка обмежує сьогодні дітонародження в сім’ях, є недостатній рівень матеріального забезпечення. Другою за значенням причиною є складна соціально-економічна ситуація в Україні. На третьому місці опинилися незадовільні житлові умови, поганий стан здоров’я. Вище наведені характеристики є типовими для всіх областей, та України в загальному. Натомість, для Тернопільської області, на мою думку, найбільш характерними причинами є низький соціально-економічний рівень регіону та інтенсивні міграційного процесу.

Якщо говорити за вихід з даної ситуації, то повинні бути виконані наступні дії:

1. Повинна бути створена програма демографічного розвитку на рівні регіону, яка повинна бути підтримана іншими програмами соціального та економічного розвитку тощо.

2. Мають проводитися різноманітні конференції із залученням представників влади, на яких будуть розглядатися певні пропозиції, які допоможуть розв’язати демографічні проблеми регіону.

3. Зменшення міграційних процесів, шлях надання нових робочих місць, що на даний момент є доволі складно.