Lekcija1.pdf гувернерство
.pdfЛекція №1
Тема: Соціальна робота як наука і професійна діяльність
План
1.Становлення соціальної роботи як науки і професійної діяльності.
2.Основні поняття і категорії соціальної роботи.
3.Закономірності та принципи соціальної роботи.
4.Система моральних норм у соціальній роботі.
5.Вимоги до соціального працівника.
Література:
1.Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы теории социальной работы. –
М., 1997.
2.Основы социальной работы: Уч. / Отв.ред. Павленок П.Д., – М..,
2000.
3.Павленок П.Д. Введение в профессию «Социальная работа». Курс лекций, – М., 1998.
4.Социальная работа / Под общ.ред.В.И.Курбатова. - Ростов н/Д., 1999.
5.Справочник по социальной работе / Л.С.Алексеева, П.В. Бобкова, Г.Ю.Бурлака и др.– М., 1997.
6.Теория социальной работы /Под ред.проф.Е.И.Холостовой. - М.,
1998.
7.Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы (исторически-понятийный аспект). – М.-Воронеж, 1999.
8.Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы. – М., 2000.
Особливу роль в розвитку теорії соціальної роботи при
дослідженні практики соціальної роботи на рівні індивіда відіграли теорії З.Фрейда, Б.Скіннера, Ж.Піаже. Так, Фрейд проаналізував механізми функціонування соціальних інститутів, розглянув основні стимули людської діяльності, розвинув психоаналітичну концепцію особистості. Скіннер розглядав проблеми, зв'язані з управлінням поведінкою людей. Він вважав, що важливо враховувати такі 3 фактори, як подію, яка викликає певну реакцію людини, саму реакцію і її наслідки. Піаже зосередив свою увагу на проблемах соціалізації дитини.
Група як специфічний феномен теж активно досліджувалась вченими. Курт Левін був одним з перших, хто почав вивчати малі групи, внутрішньогрупові відносини, роль лідера, психологічний клімат в групі. Він досліджував також механізми і способи вирішення конфліктів. А.Зандер розробляв проблеми, зв'язані з груповою
динамікою. Пізніше групова динаміка стає однією з методик терапевтичної допомоги.
Управлінські аспекти в теорії соціальної роботи вивчалися такими вченими, як М.Фолет, Ф.Селзнік, Р.Мертон.
Зокрема, М.Фолет в роботі «Динаміка управління» (1940р.), яка є однією з перших робіт в області управління, розглядала питання, зв'язані з науковою організацією робочого місця. Ф.Селзнік виступає в 1956р. з концепцією організаційного управління і розвитку, в основі якої лежить принцип кооперації і співробітництва.
Цікавими є дослідження Р.Мертона, який одним з перших почав досліджувати питання бюрократії як рівня та інституту влади. У своїй відомій праці «Соціальна теорія і соціальна структура» (1957) він також розглядає протиріччя, які виникають між «бажаним» і «законним» у людей, які перебувають на різних соціальних сходинках суспільства.
Не можна не згадати про дослідження М.Річмонд, яка розробила методи соціальної терапії, її знаменита книга «Що таке соціальна терапія» протягом багатьох років користувалася значним попитом серед соціальних працівників.
В останні десятиріччя розвитоку соціальної роботи як науки і професійної діяльності сприяли дослідження зарубіжних вчених, таких як: Б.Андерсон, А.Браун, Л.Гібс, М.Доел, Ф.Майєр, П.Павленок, О.Панов, АЛінкус, М.Пейн, Ш.Рамон, Й.Фішер, Є.І.Холостова, Т.Шанін, С.Шардлоу та ін.
Значний вклад у розвиток теорії соціальної роботи в Україні внесли: І.Грига, І.Звєрєва, А.Капська, Л.Коваль, І.Мигович, Н.Ничкало, В.Полтавець, В.Сидоров та інші.
Важливим компонентом системи логічно впорядкованого знання є понятійний апарат науки – сукупність понять, категорій, термінів, які дозволяють в загальній формі відобразити ті явища, які вивчаються даною наукою. Прийнято розрізняти поняття двох рівнів.
Перший – це поняття, що відображають емпіричний досвід соціальної роботи, це результати спостережень і експериментів.
Другий – це поняття, що утворюються шляхом інтерпретації первинних понять і логічних операцій над ними – теоретичні поняття.
Найбільш важливі, ключові поняття, складають основу її апарату, – і називаються категоріями.
Виділяють наступні групи понять і категорій соціальної роботи:
∙категорії, які не відносяться до теорії соціальної рботи, оскільки вивчаються також іншими науками (наприклад,
«соціальні відносини», «соціальна діяльність», «соціалізація», «особистість»);
∙категорії, що переважно відносяться до теорії соціальної роботи, але використовуються також іншими галузями знань (наприклад, «психосоціальна робота», «соціальна реабілітація» і ін.);
∙категорії, що є власне категоріями соціальної роботи
(наприклад, «соціальний працівник», «соціальне обслуговування», «адресна соціальна допомога» і ін.).
Розглянемо деякі ключові для курсу поняття і категорії. Соціальна допомога – це система соціальних заходів у формі
сприяння, підтримки і послуг окремим людям або групам населення соціальною службою для соціального статусу і повноцінної життєдіяльності в суспільстві.
Соціальна підтримка – це спеціальні заходи, спрямовані на підтримку умов, достатніх для існування соціально незахищених груп, окремих сімей, особистості, що відчувають потребу в процесі своєї життєдіяльності.
Під соціальним захистом розуміють систему заходів, здійснених суспільством і його різними структурами із забезпечення гарантованих мінімально-достатніх умов життя і підтримки життєзабезпечення і діяльнісного існування людини.
Соціальна підтримка, соціальний захист, соціальна робота в цілому визначаються соціальною політикою як системою заходів із оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створенню умов для задоволення життєвих потреб.
Соціальна реабілітація – це процес відновлення основних соціальних функцій особистості, соціальної групи, їх соціальної ролі, як суб’єкта основних сфер життя суспільства.
Під соціальними гарантіями розуміють умови, способи і засоби, які забезпечують безперешкодну реалізацію і всесторонню охорону конституційно гарантованих прав і свобод громадян.
Соціальне управління – представляє собою систему управління в державі, функція якої полягає у регулюванні соціального становища всіх учасників суспільного життя, в забезпеченні їх прогресивного розвитку.
Соціальний працівник – це спеціаліст в галузі соціальної роботи; це професія, спеціальність, сукупність спеціальностей в області соціальної роботи.
Соціальна робота – це професійна діяльність, метою якої є надання допомоги людям чи соціальним групам у подоланні особистісних і соціальних труднощів.
Найважливішим структурним компонентом наукової теорії соціальної роботи є її закономірності. Результативність і ефективність соціальної роботи з населенням багато в чому визначаються оптимальним рівнем розвитку і функціонування соціальних служб, науково обґрунтованим вибором змісту і технологічних прийомів при роботі з людьми. Закономірності соціальної роботи в інтегрованому виді виражають характер і спрямованість сукупності соціальних зв'язків.
Виявлення і формування закономірностей як найбільш суттєвих і стійких зв’язків, від розуміння яких залежить результативність соціальної роботи – важливе завдання її науково- соціального обслуговування.
Принципи соціальної роботи — найважливіший структурний компонент логічних форм наукової теорії. Саме за допомогою принципів теоретичні положення безпосередньо співвідносяться з практикою соціальної роботи. Соціальна робота тісно зв'язана з проблемами суспільного розвитку. Її характер, зміст, форми і методи невіддільні від економічного, соціального, духовно-морального стану суспільства. Будучи соціальним інститутом діючим у системі суспільних відносинах, що включають у себе економічні, соціальні, політичні, ідеологічні й інші відносини, соціальна робота безпосередньо бере участь у їхньому регулюванні, здійсненні функцій, що забезпечують життєдіяльність як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Соціальні працівники беруть участь у розробці і реалізації соціальної політики, виконанні соціальних програм соціального захисту і створення гідних умов для соціального функціонування людини. Особливо значима роль соціальної роботи в підтримці життєвих сил «соціально слабких» членів суспільства, наданні допомоги людям, що потрапили у важку життєву ситуацію.
Під методами розуміються способи, сукупність прийомів і операцій в соціальній роботі, способи досягнення мети, вирішення конкретного завдання.
Характеризуючи методи соціальної роботи, їх поділяють на економічні, правові, політичні, соціально-психологічні, медико- соціальні, адміністративно-управлінські.
Методи соціальної роботи в більшості обумовлюються специфікою об’єкта, на якого спрямована діяльність соціального працівника і соціальних служб.
Методи соціальної роботи визначаються також професією соціального працівника, його спеціалізацією в тій чи іншій області; структурою соціальних та інших служб.
Методи соціальної роботи включаються в більш загальні поняття – « соціальні технології», як способи застосування теоретичних висновків науки у вирішенні тих чи інших соціальних завдань.
Об’єктом соціальної роботи є індивіди, сім’ї, групи, що знаходяться у складній життєвій ситуації.
Предметом соціальної роботи є соціальна ситуація клієнта,
під якою розуміють конкретний стан проблеми конкретного клієнта соціальної роботи.
Сучасний соціальний працівник — це фахівець у галузі соціальної інженерії і соціальних технологій. Як соціолог і педагог, він має глибоко знати правові, моральні, психологічні регулятори життєдіяльності людей, має бути здатним і готовим прийти їм на допомогу, надавати її кваліфіковано, доброзичливо і терпеливо. Незалежно від конкретних умов професійної діяльності фахівець із соціальної роботи повинен:
–знати теоретичні й методологічні засади соціальної роботи,
їїісторичні корені, традиції, вітчизняний і зарубіжний досвід, сучасні завдання, методи організації соціального захисту населення;
–мати навички соціально-психологічного і ситуаційного аналізу, діагностики умов і рівня життєдіяльності різних соціальних категорій і груп населення;
–уміти проводити соціологічні дослідження, прогнозувати розвиток соціальних процесів і враховувати їх результати у своїй роботі, а також під час врегулювання соціальних конфліктів;
–володіти організаторськими здібностями, високою загальною культурою, педагогічним хистом, бути комунікабельним, товариським, співчутливим, готовим до самопожертви;
–мати необхідну методико-психологічну підготовку, бути спостережливим, уважним, милосердним, витриманим, скромним тощо;
–бути готовим надавати кваліфіковану юридичну допомогу під час захисту прав клієнтів.
У соціальній роботі існують критерії компетентності соціальних працівників загального профілю, які виразно окреслюють зміст їхньої діяльності та очікування клієнтів, суспільства від неї.
Теоретичні положення про суспільне призначення, сутність соціальної роботи, нормативні вимоги до неї, аналіз реальної практики фахівців свідчать, що належна компетентність соціального працівника передбачає такі вміння:
1)виявляти й оцінювати ситуацію за необхідності розпочати, посилити, відновити, захистити чи довести до логічного завершення стосунки між людьми, із соціальними інститутами;
2)оцінювати проблему, поставлену мету і способи її досягнення; вміти розробити план дій, спрямованих на відновлення або розвиток життєвих ресурсів і благополуччя людини;
3)стимулювати індивіда до розв'язання проблем, уникнення стресів, особистісного розвитку;
4)бути посередником між клієнтами й організаціями, структурами, що забезпечують людей ресурсами, послугами і можливостями;
5)ефективно втручатися у процес розв'язання проблем найдискримінованіших і найвразливіших груп населення;
6)сприяти ефективному і гуманному функціонуванню систем, організацій, які забезпечують людей послугами, ресурсами і можливостями;
7)брати активну участь у створенні нових систем послуг, ресурсів і можливостей, враховуючи запити споживачів послуг; прагнути нейтралізувати дії організацій, які створюють перешкоди для споживачів послуг;
8)оцінювати ступінь втручання і досягнутих змін;
9)постійно оцінювати свій професійний рівень і розвиток, поведінку і набуті навички;
10)сприяти вдосконаленню послуг, розвиваючи професійні знання, підтримуючи стандарти й етичні норми професії.
Професійне становлення фахівця із соціальної роботи є багатогранним і безперервним процесом. Його розвитку сприяють глибоке розуміння особливостей обраної професії, її значущості для суспільства, усвідомлений професійний вибір і системна робота над собою. Саморух особистості до вершин професійної майстерності охоплює такі стадії:
а) оптацію (бажання, обрання) — формування особистісних намірів, усвідомлений вибір професії з урахуванням індивідуально- психологічних особливостей особистості;
б) професійну підготовку — формування професійної спрямованості і системи професійних знань, умінь і навичок, набуття досвіду теоретичного і практичного розв'язання професійних проблем;
в) професійну адаптацію — входження в професію, засвоєння нової соціальної ролі, професійне самовизначення, формування особистісних і професійних якостей, досвіду самостійної професійної діяльності;
г) професіоналізацію — формування професійної позиції, інтеграцію особистісних і професійно важливих якостей, умінь у значущі утворення;
д) професійну майстерність — цілковиту реалізацію, максимальний вияв особистості у професійній діяльності (творчо- креативний принцип) на основі рухливих інтегральних психологічних новоутворень.
Важлива роль в етиці соціальної роботи належить цінностям- засобам, які є морально-етичними орієнтирами у прийнятті рішень практичними соціальними працівниками.
Цінності соціальної роботи — ідеї та переконання, на які спираються соціальні працівники у процесі прийняття фахових рішень.
Професор Брістольського університету Філлайда Парслоу вважає, що найважливішими є такі цінності соціальної роботи:
–віра у цінність кожної особистості;
–віра у право кожного індивіда на самостійний вибір у
житті;
–віра у можливість індивіда змінюватись.
В іншому ракурсі розглядає їх сучасний британський фахівець із соціальної роботи Шуламіт Рамон. На його погляд, у роботі з людьми з функціональними обмеженнями й проблемами психічного здоров'я соціальний працівник має дотримуватися таких цінностей:
–насамперед людина. Кожній людині повинні бути гарантовані гідність і права, навіть якщо вона в силу різних обмежень не може цілковито використовувати їх, усі люди є однаково цінними для суспільства і для себе;
–повага до особистості. Належне соціальне обслуговування має відповідати потребам кожної людини, її почуттю власної гідності;
–право на самовизначення (право кожного розв'язувати власні проблеми, приймати раціональні й до цільні рішення, визнання того, що людина глибше і інших знає себе і має право на помилку);
–право на залежність (жоден індивід не може бути цілком самодостатнім, взаємозалежність людей є позитивним і цілком нормальним станом);
–наснаження (робота з клієнтами соціальних служб повинна вселяти їм віру в себе і свої можливості, прагнення відновити і використовувати свої особисті громадські й людські здатності).
Благотворно впливає на фахівця соціальної роботи сповідування ним таких цінностей:
–визнання пріоритету особистості над суспільством;
–повага конфіденційності у відносинах із клієнтами;
–здатність відокремлювати особисті почуття і потреби від професійних відносин;
–прагнення до соціальних змін, подолання соціальних
проблем;
–готовність до передавання знань і вмінь іншим;
–повага до індивідуальних і групових відмінностей;
–прагнення до розвитку здатності клієнта допомагати самому собі;
–готовність діяти від імені клієнта, незважаючи на можливу його фрустрацію;
–прагнення до соціальної справедливості, економічного, фізичного і розумового благополуччя всіх членів соціуму;
– прагнення до високих стандартів особистої моралі і професійної етики.
У реальній практиці фахової соціальної роботи цінності інтерпретуються в таких рекомендаціях:
–не завдавай шкоди;
–не перебільшуй ролі допомоги;
–демонструй, що ти перебуваєш поряд із клієнтом заради
нього;
–будь доступним, відкритим, природним, гнучким, толерантним;
–утримуйся від критичних суджень;
–підтримуй добрі стосунки з клієнтом;
–вір у здатність клієнта до змін;
–перетворюй незадоволення на прагнення змін;
–орієнтуйся на прагнення і бажання клієнта;
–роби тільки те, що необхідно;
–спирайся на добру волю, згоду клієнта;
–допомагай людям якомога більше дізнатися про «ні ресурси і можливості їх розкриття;
–збільшуй кількість варіантів вибору для клієнта;
–будь реалістичним;
–практикуй те, що знаєш, і те, у що віриш;
–продовжуй навчання.
Соціальні працівники повинні також керуватися такими
етичними принципами:
1)партнерство (налагодження партнерських стосунків із сім'ями, громадами і конкретними індивідами для вирішення їх соціальних проблем);
2)увага (уважне ставлення до клієнтів, вислуховування дітей, усіх членів сімей, окремих груп людей, вжиття заходів, щоб їх почули представники влади та громадськості);
3)представництво інтересів (захист і представництво інтересів найнезахищеніших громадян і груп перед органами влади, громадськістю, а також захист інтересів і прав дітей);
4)визнання рівності (зосередження уваги на проблемі нерівності і дискримінації, яких можуть зазнавати люди через свій вік, стать, національність, рівень заможності, сексуальну орієнтацію, інвалідність тощо, намагання, наскільки це можливо, подолати дискримінацію, від якої страждає клієнт);
5)визнання відмінностей (прийняття факту, що клієнти мають різну статеву, расову належність, релігійні переконання, здібності, культуру, матеріальне становище, сексуальну орієнтацію, вік; повага до цих відмінностей, недопущення, щоб особисті переконання і цінності впливали на професійне ставлення до клієнтів);
6)захист громадянських прав (захищеність і задоволення потреб дитини, що є невід'ємними громадянськими правами, для забезпечення яких працівники служби покликані представляти інтереси дітей перед відповідними органами влади, співпрацювати з відповідними інстанціями у разі порушення прав дітей);
7)співпраця (взаємодія з державними і громадськими організаціями для створення міжвідомчої мережі щодо забезпечення найефективніших послуг для сімей);
8)підтримка (надання практичної і психологічної підтримки сім'ям, які цього потребують);
9)обов'язки (забезпечення оптимальних послуг для клієнтів, відповідальне реагування на їх прохання про допомогу, ставлення
до цього як до професійного обов’язку перед клієнтами та громадянами, з податків яких утримуються державні соціальні служби);
10) професійна чесність (бути чесним і звітувати перед керівництвом про всі свої дії та контакти з клієнтами, іншими спеціалістами, представниками громадськості; усвідомлювати межі можливостей своєї професійної діяльності й пояснювати їх клієнтам).
Етичні принципи можуть також регулювати стосунки, що виникають під час соціальних досліджень, впровадження нововведень або між співробітниками мультидисциплінарних (багатопрофільних) команд, які діють у соціальних службах.
Соціальна робота відкриває простір для самореалізації тим, хто вміє співчувати, розуміти проблеми інших людей, допомогти їм жити гідно, попри фізичні обмеження, душевний злам чи життєву кризу. Для практичної діяльності в соціальній роботі потрібні також й інші якості та здібності, які значною мірою формуються в процесі оволодіння професією і визначаються специфікою завдань, зміст яких обумовлює спеціалізація соціальних працівників.
Набір знань, умінь, якостей фахівця із соціальної роботи може варіюватися залежно від специфіки особистості і соціально- психологічних умов, професійного самовизначення і навчання. Проте існують і базові вимоги до компетентності, трудової поведінки, моральних принципів соціальних працівників, без дотримання яких неможливе повноцінне досягнення цілей, завдань соціальної роботи, ефективна діяльність, спрямована на досягнення соціальної справедливості, забезпечення соціальних змін.
Ефективність соціальної роботи залежить не тільки від рівня підготовки фахівця, його знань і досвіду, а й від особистісних характеристик, якостей, світоглядної сфери і життєвої позиції. Соціальний працівник повинен виробити для себе певну систему цінностей, яка має узгоджуватися із сутністю і змістом соціальної роботи, суспільними нормами і традиціями тощо. Більшість клієнтів вважає, що краще їх зрозуміє людина, яка має значний професійний і життєвий досвід, вміє пройнятися почуттями співрозмовника.
Соціальний працівник має справляти приємне враження зовнішнім виглядом, старанністю у створенні умов для поліпшення самопочуття інших людей. Йому доводиться вступати у взаємовідносини з представниками різних соціальних груп і професій, впливати на інших. Тому він повинен дбати про позитивне ставлення до нього, про те, щоб бути зрозумілим. На індивідуальне