Vsesvitnya istoriya - novitni chasi 11 klas

<	Мит і
Ж0І	тип
Ж	Шип а

б» ГІМН мі

ІРКдаг" ививія ««•«(

Гей.* а яві

іШ^&шитші Рюптпт

ші ^ш^тшмтп*ш ш-

4

Ш

З

Ю. В. БУРАКОВ ГМ. КИПАРЕНКО С.П. МОВЧАН

НОВІТНІ ЧАСИ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для 11 класу середніх

загальноосвітніх навчальних закладів

Видання п'яте виправлене та доповнене

Київ

«ГЕНЕЗА»

2006

Б БК 63.3(0)63я721 Б85

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для 11 класу середніх загальноосвітніх навчальних закладів

(лист № 1/112595 від 30.07.2002р.)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

А в т о р и :

БУРАКОВ Ю.В. (розділ IV; розділ VI - Країни Азії і Африки; розділ VII);

КИПАРЕНКО Г.М. (розділ І - Світ у другій половині XX ст.; розділ II - СІЛА; розділ III - Велика Британія, Німеччина; розділ V; розділ VI - Країни Латинської Америки);

МОВЧАН С.П. (розділ І - Друга світова війна; розділ VIII; нав- чально-методичні матеріали).

Бураков Ю.В., Кипаренко Г.М., Мовчан С.П.

Б85 Всесвітня історія: новітні часи: Підруч. для 11-го кл. серед, загальноосв. навч. закл. - Вид. 5-те, виправл. та доповн. - К.: Генеза, 2006. - 416 с.: іл.

І8ВМ 966-504-402-8

Підручник містить систематизований виклад історії зарубіжних країн, міжнародних відносин, культури від початку Другої світової війни.

Особливу увагу приділено розкриттю основних процесів, найхарактерніших ознак всесвітньої історії новітнього часу, що становлять стрижень сучасної епохи.

	ББК 63.3 (0)63я721
	© Бураков Ю.В., Кипаренко Г.М.,
	Мовчан С.П., 2003
I8ВN 966-504-402-8	© Видавництво «Генеза», художнє
	оформлення, ілюстрації, 2001

РОЗДІЛ І

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА

§1. ПОЧАТОК ВІЙНИ

Яке	перегрупування сил відбулося		на	міжнародній		арені
після Першої світової війни? Які			держави взяли		курс на
ревізію		Версальсько-Вашингтонської	системи		договорів?
Які	цілі	вони переслідували? Коли	і за	яких умов		виникли

вогнища війни в Азії та Європі? Які держави протистояли

агресорам?	Чому Лізі Націй і демократичним силам	світу
не вдалося	перешкодити агресорам у здійсненні	їхніх
планів?

НАПАД НІМЕЧЧИНИ НА ПОЛЬЩУ. «ДИВНА ВІЙНА»

Друга світова війна - наймасштабніша і найжорстокіша в історії людства. Воєнні дії відбувалися на території Європи, Азії, Африки й Австралії, на всіх морях і океанах. У війні брала участь 61 країна світу, в арміях цих країн налічувалось 110 млн чоловік. Жертви цієї війни становлять приблизно понад 60 млн осіб, половина з яких складає цивільне населення. Війна знищила тисячі міст і сіл, величезні матеріальні цінності та визначні пам'ятки культури. У ході війни вперше були застосовані нові види зброї, в тому числі атомні бомби. З самого початку ця війна носила справедливий, визвольний характер з боку народів, що стали жертвами агресії.

Друга світова війна була наслідком загострення політичних і економічних суперечностей між найбільшими державами. Переділ територій в Європі, Азії і Африці після Першої світової війни не задовольняв переможену Німеччину, а також переможців - Японію та Італію. Курс Німеччини і Японії на ревізію Версальсько-Вашингтонської системи договорів, який розпочався ще в 20-ті роки, набув одвертого характеру в 30-ті роки, особливо після приходу до влади в Німеччині гітлерівської партії. До середини 30-х років склався союз держав-агресорів - Німеччини, Італії та Японії, які, використовуючи суперечності між демократичними країнами, вели цілеспрямовану політику перерозподілу територій шляхом війни.

з

Тоталітарні режими і мілітаристська диктатура в поєднанні з расовими теоріями повинні були, за розрахунками верховодів Німеччини, Італії та Японії, забезпечити перемогу над розрізненими силами демократичних країн. Гітлерівська Німеччина прагнула шляхом війни перерозподілити кордони в Європі, розширити «життєвий простір» для німецької панівної нації аж до Уралу, завоювати нові колонії. Фашистська Італія планувала розширити територію до розмірів колишньої Римської імперії, включивши до її складу Близький Схід, Північну і Східну Африку. Японія претендувала на панування в Азії.

Цьому агресивному блоку протистояли демократичні країни - СІЛА, Велика Британія та Франція разом з іншими державами Європи. Однак через суперечності між ними не вдалося досягти єдності у протистоянні з агресорами і політичними засобами приборкати їх, не допустити до розв'язання війни.

У цьому протистоянні особливу позицію займав СРСР, керівники якого розраховували, що майбутня війна між капіталістичними країнами призведе до їх взаємного послаблення і полегшить досягнення «перемоги соціалізму» у всьому світі, тобто встановлення комуністичних режимів. Сталін і його оточення прагнули використати з цією метою комуністичні партії зарубіжних країн, які за командою Кремля мали започаткувати «соціалістичні революції», на допомогу яким прийде добре

озброєна Червона армія.

Щоб прискорити розв'язання війни між капіталістичними країнами, керівництво СРСР відмовилось у 1939 р. підписати договори про оборону з Великою Британією та Францією і пішло на укладення з Німеччиною пакту Молотова-Ріб- бентропа, таємні статті якого передбачали поділ сфер впливу у Східній Європі, докорінно змінюючи стратегічну обстановку на користь нацистської Німеччини та її союзників. Лінія поділу сфер впливу проходила по річках Нарев, Вісла і Сян.

Першою жертвою змови Гітлера і Сталіна стала Польща. Враховуючи можливість вступу у війну на боці Польщі Франції та Великої Бри-

Карта поділу Європи танії, гітлерівське командування (додаток до радянсько- передбачало «блискавичну війну»

німецького договору від 28 вересня 1939 р.) з Польщею, щоб потім перекинути

4

всі війська проти Великої Британії та Франції. Бралося до уваги й те, що радянські війська згідно з пактом МолотоваІМббентропа також розпочнуть вторгнення в Польщу зі сходу.

З нападом 1 вересня 1939 р. нацистських військ на Польщу розпочалася Друга світова війна. Проти Польщі було задіяно понад 50 німецьких дивізій, що нараховували 2 млн солдатів і офіцерів, озброєних найновішою технікою. Наступ, який розпочався одночасно з півночі, заходу і півдня, підтримувало понад 2 тис. літаків.

Польща могла протиставити агресору армію в 1 млн 750 тис. чоловік, озброєну застарілою технікою. Польська армія особливо поступалася в артилерії, танках і авіації, кількість яких була втричі меншою за німецьку армію. З перших же днів війни німецькі війська, використовуючи панування в повітрі та перевагу у техніці, прорвали фронт на всіх напрямках, глибоко вклинились у польську оборону. До 8 вересня німцям вдалося підійти до Варшави. Основні сили польської армії до середини вересня були розбиті або оточені.

Твердо впевнившись, що Польща не уникне цілковитого розгрому з боку Німеччини, СРСР приступив до реалізації своїх інтересів, що випливали з таємного протоколу до пакту Молотова-Ріббентропа. 17 вересня на територію Польщі ввійшли радянські війська, які, не зустрічаючи серйозного опору, зайняли територію Західної України та Західної Білорусі. У Бресті було проведено спільний парад радянських і німецьких військ. Двосторонню окупацію країни було завершено підписанням 28 вересня 1939 р. Договору про дружбу і кордон між СРСР і Німеччиною. Саме цього дня капітулювала Варшава, а 2 жовтня припинили опір останні частини польської армії. Залишена без будь-якої допомоги урядами Великої Британії і Франції, Польща зазнала поразки. Німецькі війська окупували територію Польщі аж до Західного Бугу. Втрати поляків у війні з Німеччиною становили 66 тис. убитими і 133 тис. пораненими. Майже 400 тис. солдатів потрапили в полон. Радянські війська полонили понад 230 тис. військовослужбовців польської армії, причому більшу частину офіцерського корпусу (понад 21 тис. чол.) було розстріляно. Зайняті Червоною армією території Західної України та Західної Білорусі були приєднані до СРСР, увійшовши до складу Української та Білоруської РСР.

З початком німецької агресії польський уряд неодноразово звертався до своїх союзників - Великої Британії та Франції

зпроханням про допомогу. Однак вони не поспішали. Лише

Звересня обидві держави формально оголосили війну Німеччині, проте утримувалися від активних воєнних дій. Така ситуація на Заході отримала назву «дивної», або «сидячої», війни.

5

Можливість завдати удару по агресору на Західному фронті була втрачена. Залишивши поляків воювати з Німеччиною сам на сам, Велика Британія та Франція сприяли здійсненню нацистських планів «блискавичної війни» проти Польщі.

Покінчивши з Польщею, німецьке командування перекинуло свої військові сили на Західний фронт, довівши їхню кількість до ста дивізій. Французькі війська бездіяльно спостерігали за воєнними приготуваннями німців.

АГРЕСИВНІ ДІЇ СРСР НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ВІЙНИ

Крім Західної України і Західної Білорусі в радянську сферу впливу, визначену пактом Молотова-Ріббентропа, входили країни Прибалтики і Фінляндія. Литві, Латвії та Естонії наприкінці вересня - на початку жовтня 1939 р. СРСР при підтримці з боку Німеччини нав'язав договори «про взаємну допомогу». Згідно з ними на території Прибалтійських держав вводилися радянські війська і створювалися радянські бази. Тут було дислоковано 10 стрілецьких дивізій і 7 танкових бригад. Вже влітку 1940 р. радянське керівництво, спираючись на окупаційні війська і місцевих комуністів, організувало виступи «трудящих» на повалення урядів Литви, Латвії та Естонії і заміну їх прорадянськими маріонетками. Згодом були організовані сфальсифіковані вибори, після проведення яких «новообрана» влада звернулася з «проханням» про включення цих країн до складу СРСР. У серпні 1940 р. Верховна Рада СРСР своїм рішенням включила Литву, Латвію та Естонію до складу Радянського Союзу.

В червні 1940 р. радянський уряд вручив ультиматум Румунії з вимогою негайно передати СРСР Бессарабію і Північну Буковину. 28 червня Червона армія перейшла кордон Румунії і, не зустрічаючи опору, зайняла ці території. Вони відразу ж були включені до складу Радянського Союзу.

Спроби Сталіна аналогічним способом приєднати до СРСР Фінляндію зазнали невдачі. Опинившись один на один з могутнім противником, уряд Фінляндії відкинув домагання СРСР передати йому частину своєї території. ЗО листопада 1939 р. СРСР розпочав війну проти Фінляндії, сподіваючись швидко розгромити її малочисельну армію. Основні радянські сили були сконцентровані на Карельському перешийку, на якому в 30-ті роки фіни збудували систему здавалося б нездоланних укріплень, названих «лінією Маннергейма» (за прізвищем президента Фінляндії). Радянське керівництво настільки було впевнене у швидкій перемозі, що створило у Ленінграді маріонетковий «Тимчасовий уряд Фінляндської Демократичної Республіки», з яким було підписано «договір про дружбу і взаємодопомогу».

6

Напад СРСР на Фінляндію викликав загальне обурення громадськості світу. Агресію СРСР засудили уряди СІЛА, Великої Британії, Франції, Скандинавських країн. Добровольці з різних країн світу вирушали до Фінляндії, щоб захищати її від агресора. 14 грудня 1939 р. Ліга Націй виключила СРСР з цієї організації. Дії Радянського Союзу підтримала лише Німеччина. Незважаючи на чисельну перевагу в живій силі й озброєнні, Червона армія зустріла впертий опір і лише 11 лютого 1940 р. їй вдалося прорвати оборону фінів. Зважаючи на великі втрати радянських військ і нездоланну рішучість фінів боротися до останнього за свою незалежність, СРСР змушений був піти на переговори з урядом Фінляндії. 12 березня 1940 р. було підписано мирний договір. Фінляндія поступалася Радянському Союзові Карельським перешийком, а також районом на півночі країни, що становило 9 % її території. В цій війні втрати Фінляндії становили вбитими та пораненими 90 тис. чоловік. СРСР втратив у цій війні 195 тис. чоловік. Головним її підсумком було те, що маленька Фінляндія зуміла відстояти свою незалежність. Радянсько-фінська війна підірвала міжнародний престиж СРСР, наочно показала слабкість Червоної армії.

Характерною рисою початкового етапу Другої світової війни було те, що Німеччина і СРСР виступали як партнери, здійснюючи спільні агресивні дії проти держав Східної Європи.

ПОРАЗКА ФРАНЦІЇ

Плануючи широкомасштабні наступальні операції на Західному фронті, прагнучи, зокрема, заблокувати Велику Британію, німецьке командування вирішило загарбати Данію та Норвегію. 9 квітня 1940 р. Данія без опору здалася Німеччині. Норвегія, спираючись на берегову оборону, свій флот і за підтримки збройних сил Великої Британії, протягом двох місяців чинила опір. Окупувавши країну, німці формально передали владу ватажкові норвезьких фашистів В. Квіслінгу.

10 травня 1940 р., ще до завершення норвезької кампанії, німецькі війська перейшли до активних дій на Західному фронті, спрямувавши основний удар на кордонах Франції, Бельгії та Люксембургу. Обійшовши укріплення «лінії Мажіно», спорудженої Францією на випадок німецького вторгнення, танкові армади Німеччини прорвали оборону французьких і англійських військ. Вже 15 травня 1940 р. капітулювала Голландія, яка теж зазнала нападу, а 20 травня німецька армія вийшла до портового міста Кале на півночі Франції. Там же, в районі Дюнкерка, було оточено 340-тисячну армію союзників. Майже всю її було евакуйовано до Великої Британії, однак більша частина техніки стала трофеєм німців.

7

Шарль де Голль

27 травня 1940 р. капітулювала Бельгія. Перегрупувавши свої війська, німці на початку червня розпочали наступ по всьому фронту на південь. 10 червня на боці Німеччини у війну вступила Італія. Французькі війська опинилися у скрутному становищі. 14 червня німецькі війська вступили у Париж. Новосформований уряд Франції на чолі з маршалом Ф. Петеном запросив у німців перемир'я. 22 червня 1940 р. Франція капітулювала. Акт капітуляції Франції було підписано у тому самому вагоні, в якому 11 листопада 1918 р. головнокомандуючий військами Антанти

маршал Ф. Фош примусив німецьку делегацію прийняти умови перемир'я. Французька армія роззброювалась і підлягала демобілізації. Північно-східна частина території Франції, куди входили промислові райони та прибережна зона аж до іспанського кордону, підлягала окупації німецькими військами. Південь країни залишився під контролем уряду Петена, який розміщувався у невеличкому курортному місті Віші. Далеко не всі французи змирилися з поразкою і капітуляцією своєї країни. Генерал Шарль де Голль, який створив в Англії комітет «Вільна Франція», закликав до боротьби за відновлення незалежності Франції. Навколо де Голля почали згуртовуватися патріоти, які прагнули визволити Францію.

БИТВА ЗА АНГЛІЮ

Після розгрому Франції гітлерівське керівництво зробило спробу укласти мир з Великою Британією на умовах, що остання визнає усі завоювання Німеччини в Європі і поверне їй колишні колонії. Коли ж англійський уряд відмовився вести переговори і зайняв рішучу позицію на продовження боротьби з агресорами, нацисти вирішили силою зброї примусити Велику Британію до капітуляції. Зосередивши на окупованих територіях Франції, Бельгії, Нідерландів, Норвегії понад 5 тис. літаків, німецьке командування з серпня 1940 р. розпочало жорстокі бомбардування населених пунктів Англії. Одночасно німецькі підводні човни розгорнули тотальну війну на морських просторах проти британських транспортних кораблів, намагаючись встановити блокаду острівної країни. Планувалася десантна операція в Англії під кодовою назвою «Морський лев». Німці розраховува-

8

ли блокадою і бомбардуваннями викликати голод та паніку серед населення і цим схилити англійський уряд до капітуляції.

Однак плани гітлерівців провалилися. Вони не змогли добитися перемоги у повітрі й на морі. Втративши понад 1700 літаків, німці змушені були відмовитися від висадки десанту на Британські острови. У битві за Англію, яка тривала 10 місяців, агресори зазнали першої поразки.

НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКИЙ ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ І КОРДОН МІЖ СРСР І НІМЕЧЧИНОЮ ВІД 28.IX.1939 р.

1.Уряд СРСР і Німецький Уряд встановлюють кордони між взаємними інтересами на території колишньої Польської держави лінією, яка нанесена на прикладену карту і більш детально буде описана в додатковому протоколі.

2.Обидві Сторони визнають встановлений у статті І кордон взаємних державних інтересів остаточним і усувають будь-яке втручання третіх держав у це рішення.

3.Необхідну державну перебудову на території західніше вказаної в статті І лінії здійснює Німецький Уряд, на території східніше цієї лінії - Уряд СРСР.

4.Уряд СРСР і Німецький Уряд розглядають вищенаведену перебудову як надійний фундамент для подальшого розвитку дружніх відносин між своїми народами...

(«Правда», 29 вересня 1939р.).

ВІДПОВІДЬ Й.В. СТАЛІНА РЕДАКТОРУ «ПРАВДЬІ» З ПРИВОДУ ПОВІДОМЛЕННЯ АГЕНТСТВА ГАВАС

Тов. Сталін прислав наступну відповідь:

а) не Німеччина напала на Францію і Англію, а Франція і Англія напали на Німеччину, взявши на себе відповідальність за нинішню війну; б) після початку воєнних дій Німеччина звернулася до Франції та Англії з мирними пропозиціями, а Радянський Союз відкрито підтримав мирні пропозиції Німеччини, тому що він вважав і продовжує вважати, що найшвидше закінчення війни докорінним чином полегшило би становище всіх країн і народів; в) правлячі кола Англії і Франції грубо відхилили як мирні пропо-

зиції Німеччини, так і спроби Радянського Союзу добитись найшвидшого закінчення війни.

(«Правда», ЗО листопада 1939р.).

1.Розкрийте причини виникнення Другої світової війни і визначте перерозподіл сил у світі наприкінці 30-х років.

2.В якій мірі пакт Молотова-Ріббентропа вплинув на розклад сил у Європі?

3.Розкажіть про початок Другої світової війни і визначте причини поразки Польщі. Як ви оцінюєте поведінку урядів Великої Британії і Франції щодо Польщі?

9