Biomehanika / лабораторн_ б_омехан_ка / лабораторна 1

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 1.

БІОМЕХАНІЧНИЙ АНАЛІЗ РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мета – навчитись проводити біомеханічний аналіз рухової діяльності в обраному виді спорту.

Теоретичне обґрунтування.

Для вирішення цілого ряду завдань в біомеханіці використовують різноманітні методи. Проте на сьогоднішній день в біомеханіці використовують специфічний метод дослідження – біомеханічний аналіз.

Без попереднього біомеханічного аналізу сьогодні практично не можливо розробити ефективну програму фізичної та техніко-тактичної підготовки. Біомеханічний аналіз являє собою один із методів вивчення рухової діяльності. Це ефективний логічний прийом вивчення складних ц багатовимірних систем, за допомогою якого досліджуванні рухи розчленовуються на окремі складові частини, а потім диференціюються для більш глибокого їх пізнання, як єдиного цілого.

Завдання: користуючись спеціальною літературою з біомеханіки фізичних вправ проаналізуйте рухову діяльність в обраному виді спорту за наступними показниками:

Процедура аналізу рухової діяльності (біомеханічного аналізу) складається з наступних етапів:

1. Вивчення зовнішньої картини рухової діяльності: з яких окремих частин руху (фаз) складається, і яка послідовність їх технічних прийомів. Наприклад, стрибок в довжину з розбігу складається: розбіг, відштовхування, приземлення.

Вивчаючи зовнішню картину рухової діяльності, реєструють біокінематичні характеристики: системи відліку відстані і часу; просторові характеристики (координати точки тіла, системи тіл, траєкторії точок); часові характеристики (моменти часу, тривалість руху, темп і ритм рухів); просторово-часові характеристики (швидкості і прискорення точок і тіла).

2. З’ясування причин, що викликають і змінюють рухи. Для їхнього аналізу необхідно реєструвати біодинамічні характеристики: інерційні характеристики (маса тіла, момент інерції); силові характеристики (сили, моменти сил, імпульс сили й імпульс моментів сил). Найважливіше значення тут мають величини сил, що діють на людину ззовні і які створюються її власними м’язами.

3. Визначення топографії працюючих м’язів. Визначити, які м’язи задіяні у виконанні основних рухових дій. У залежності від того, яка частина всієї м’язової маси тіла задіяна визначити робота якого характеру (глобального, регіональну, локального).

4. Визначення енергетичних витрат і того, як доцільно витрачається енергія працюючих м’язів. Для цього реєструють біоенергетичні характеристики: робота сил, потужність, механічна енергія тіла - кінетична і потенційна. Поряд з величинами енерговитрат важлива економічність, що тим вище, чим більше частка корисних енерговитрат стосовно усієї витраченої енергії. Підраховано, наприклад, що у стаєрів вищої кваліфікації підвищення економічності бігу на 20% переміщає бігуна в списку кращих з 10-го на 1-е місце.

5. Виявлення оптимальних рухових режимів (найкращої техніки рухових дій і найкращої тактики рухової діяльності). Визначити оптимальний варіант техніки і тактики рухової діяльності відповідно до індивідуальних особливостей організму (віку, статті, рівня фізичної підготовленості, кваліфікації).