Downloads / Orfografiya

Орфографія

Казка про м’який знак

В одному місті Фонетика жила сім’я на прізвище Алфавіт. У цієї родини було 6 голосних дочок і 26 приголосних синів. Згодом народилося останнє дитя — тридцять третє. Воно було незвичайне: маленьке, беззвучне, мовчазне. За його м’який характер так і назвали немовля — М’який знак.

Дитинча було мале й безпомічне і, звичайно, нічого не вміло робити. А робота у старших братів і сестер була нелегка — складати слова. І маля, дивлячись на роботу старших, хотіло також складати слова, та старші часто проганяли брата, кажучи, що він лише заважає. І тільки брати Д, Т, З, С, Ц, Л час від часу дозволяли М’якому знаку постояти біля них, коли вони складали нові слова. Усі ж інші брати його лише проганяли, а він ображався й плакав.

Якось у черговий раз образившись на літеру Ш, яка страшно нашипіла на малого, коли той хотів постояти біля неї у слові «туш», він вирішив піти з Алфавіта. Відсутність наймолодшого помітили лише тоді, коли почали смішно говорити. Наприклад: «Я согодні поїду до батка» або «я согодні бадорий».

А М’який знак, швидко чимчикував у невідомому напрямку і весело наспівував:

Не потрібен я нікому,

Заважаю геть усім,

Жити буду я самотньо

Й милуватись світом цим.

І не знаю, що робити,

Далі як на світі жити?

Я не хочу танцювати,

Мрію чесно працювати.

Тією дорогою їхав король із сусідньої країни, побачив малого та й питає:

— Хлопчику, а ти дійсно хочеш працювати?

— Так, так, так.

— Тоді сідай на коня й поїдемо до мене в палац.

А по дорозі розпитує:

— Ти звідки?

— Я з Алфавіту, — швидко відповів хлопчик.

— А це що за місто? Вперше чую.

— Це Граматикандія.

— А що ти вмієш робити?

— Писати, читати, — гордо відповів М’який знак.

— О, ти мені якраз і потрібен! — вигукнув король.

А то не просто король, а король на ім’я Слово — найвеличніший у тих краях.

Приїхали вони в королівство Правопис. Сподобалася М’якому знаку дочка короля — Орфографія. Була вона гарна, схожа на матір свою Графіку. Приступивши до роботи, М’який знак складав дивовижно красиві слова, усі вони були м’якими і лагідними: тінь, осінь, олень, день. Орфографія зацікавилась і почала більше спілкуватися з М’яким знаком.

Одного разу долетіла до королівства Правопис звістка про місто Фонетику й про їхню дивну мову. Згадав про своїх братів і сестер М’який знак. Стало йому шкода своїх родичів, і вирішив він повернутися додому, але дочка короля не хотіла розлучатися зі своїм коханим і поїхала за ним слідом.

Усі були дуже раді приїзду меншого брата, а Орфографію призначили королевою. З тих пір дружно живе Орфографія з М’яким знаком та усією родиною Алфавіту в місті Фонетика.