Тема № 8. Соціальна структура суспільства.
1. Соціальні групи.
Людина здатна себе утвердити і самореалізувати як особистість лише завдяки тому, що входить в різні колективні утворення. Окрім того, вона стає повноправною частиною суспільства тільки дякуючи перебуванню у подібних об'єднаннях. Саме тому соціальна група займає проміжне місце між особистістю та суспільством.
Соціальна група - це відносно стійка сукупність людей, які володіють певними спільними ознаками і займають відповідне місце у системі соціальних зв'язків конкретного суспільства. Становлення соціальної групи являє собою тривалий і складний процес пов’язаний з формуванням усвідомлення свого становища, спільності інтересів, цінностей, групової самосвідомості. Ідентифікація людей з різними спільнотами відбувається на основі економічних, політичних, культурних, релігійних та інших параметрів.
Однією з головних причин поділу суспільства на соціальні групи є потреба у виконанні різних функцій(пізнанні, обороні, виробництві благ) і неоднаковості людських здібностей. Зокрема, люди в яких переважає: пізнавальна сфера реалізовують себе в науковій, філософській, релігійній діяльності; вольова – у військовій, політичній, адміністративній; емоційна – мистецькій, гуманітарній тощо.
Формування соціальних груп пов’язане з виконанням певних соціальних ролей. Соціальна роль – це вироблений суспільством зразок поведінки людини, яка займає певний соціальний статус. Соціальний статус – це становище індивіда чи соціальної групи відносно інших індивідів і соціальних груп у суспільстві. При цьому кожен статус передбачає виконання кількох ролей. Залежно від того, які соціальні ролі виконує людина, визначається її належність до відповідних соціальних груп.
Соціальні групи поділяються на первинні і вторинні. Первинні соціальні групи характеризуються безпосереднім контактом між членами групи(сім’я, трудовий колектив, сусіди). Вторинні – не забезпечують особистих контактів між індивідами, які до них належать(жінки, молодь, інтелігенція, православні і т.д.) Вторинні групи більш чисельні і можуть складатись з малих груп.
Найрозвинутішими соціальними групами є соціальні спільноти. Соціальні спільноти – це сукупність індивідів, які мають певну цілісність і виступають самостійним суб’єктом соціальної дії і поведінки.
2. Соціальна стратифікація
Соціальна стратифікація - це процес і водночас результат розшарування індивідів і соціальних груп у соціальній структурі. Як процес, стратифікація проявляється у безперервному відтворенні нерівного доступу людей і соціальних груп до певних благ і ресурсів, а як результат - це ієрархічне розміщення членів суспільства відповідно до міри володіння і розпорядження цими благами i ресурсами. Сукупність індивідів, для яких така міра є близькою за значенням, утворює соціальний прошарок. Соціальна стратифікація забезпечує впорядкованість членів суспільства на основі соціального розшарування і визначає нерівність між різними соціальними групами.
Соціальна стратифікація базується на соціальній диференціації i випливає з природної нерівності людей у їх здатності ефективно виконувати ті чи інші важливі для суспільства функції. Соціальна диференціація - це процес виникнення у суспільстві нових видів діяльності під виливом розвитку суспільного поділу праці, що призводить до зміни соціального становища як індивідів, так і соціальних груп. Тому соціальна диференціація впливає на соціальну ієрархію. Соціальна ієрархія - це спосіб побудови соціальних систем на основі підпорядкування. Потреба у соціальній ієрархізації випливає з суспільної потреби у координації зусиль великої кількості людей і в інтеграції соціальних груп з різними функціями та інтересами. Тому соціальна ієрархія являє собою розподіл праці на загальні та одиничні функції, на рішення і виконання. Соціальна ієрархія виступає у формі односторонньої залежності однієї людини від іншої, коли одна з них може впливати на іншу, а остання на першу ні. Така залежність визначає один з параметрів соціальної нерівності, яка в свою чергу обумовлює соціальний статус і соціальний престиж. Статус і престиж визначають суспільне становище людей, з яким пов'язані відповідні права та обов'язки.
Нерівність виступає засобом мотивації індивідів до якомога кращого виконання покладених на них суспільних функцій, а також фактором стимулювання саморозвитку і самовдосконалення для швидкого просування у соціальній ієрархії на позиції з більш високим суспільним становищем. Рівність призводить до втрати імпульсів, до розвитку і вдосконалення життя, а тому є небажаною. У той же час, надмірна поляризація, особливо в розподілі влади і грошей, породжує напругу у суспільстві, що призводить до наростання соціальних суперечностей, конфліктів і потрясінь.
На думку Макса Вебера, існують три основні сфери стратифікації у суспільстві (економічна, політична, престижна), яким відповідають окремі ієрархічні структури: на основі володіння грішми (економіка), владою (політика), честю і славою (престиж). Фрідріх Ніцше вбачав у стратифікації результат боротьби між волею сильних (аристократів) і волею слабких (маси, натовпу), виділяючи три основні прошарки суспільства: 1) генії; 2) реалізатори ідей геніїв (царі, воїни); 3) звичайні люди. Італійський соціолог і політолог Гаетано Моска доводив, що політика - це сфера боротьби владної меншості (еліти) і керованої більшості (народу). На думку Г.Моска, панування еліти - це закон, якому підпорядковані всі суспільства. Еліта при цьому править, як за допомогою насилля і маніпуляцій, так і ідеології, яка переконує людей, що має на це право.
Еліта може бути закритою або відкритою для доступу низів. Вона може бути монолітною або ж поділятися на конкуруючі групи. Еліта може керуватися вузькостановими інтересами, враховувати інтереси низів, або ж виступати лідером у реалізації суспільно значимих цілей.
Розрізняють закриті і відкриті стратифікаційні системи. У закритих люди з великими труднощами змінюють свій статус, а у відкритих - відносно легко. При цьому виділяють чотири основні системи соціальної стратифікації: рабство, касти, клани і класи. Особливістю рабства є володіння одних людей іншими. Як правило, рабство було наслідком військової поразки, злочину або невиплаченого боргу. У кастовій системі соціальний статус визначається народженням і є довічним. За даної системи шлюби укладаються виключно в межах власної групи. Кастова система набула поширення в Індії, у ПАР періоду апартеїду, в США до середини XX ст. Клан - це група родичів, які спільно володіють певним соціальним статусом у суспільстві. При цьому статус визначається народженням і зберігається все життя, але на відміну від каст шлюби допускаються між представниками різних кланів, що часто використовується для створення і укріплення союзів між ними. Кланова систама притаманна переважно для аграрних суспільств, хоч часто зустрічається в багатьох етнічних груп на індустріальній стадії. З розвитком суспільства закриті стратифікаційні системи (рабство, касти, клани) поступово замінюються класами, яким притаманна відкритість для переходів з однієї групи в іншу.