Тема № 6. ТЕОРІЇ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА.

1. Еволюціонізм і неоеволюціонізм

Еволюційні ідеї у сучасній науці з'являються в середині XVIII ст., проте лише в ХІХ ст. англійський філософ і соціолог Герберт Спенсер(1820-1903) вперше розробляє комплексну та універсальну еволюційну концепцію, яка охоплює аналіз якісних змін у Космосі, Сонячній системі, на Землі, у живій оболонці Землі, людстві. При цьому, ці зміни розглядаються у єдності і взаємозв'язку між різними системами.

Основу спенсерівської схеми еволюційного процесу складає диференціація, що пов'язано з потребою пристосування до різноманітних зовнішніх впливів. Диференціація, за Спенсером, передбачає спеціалізацію і розподіл функцій між частинами. Це, у свою чергу, вимагає налагодження структурної і функціональної відповідності між окремими елементами цілого, що веде до гармонізації всієї системи. Тому диференціація супроводжується інтеграцією. При цьому відбувається процес переходу від стану невпорядкованої одноманітності до стану впорядкованої різноманітності. Соціальна еволюція, на думку Спенсера, складає частину еволюції Всесвіту. Тому людство розвивається від простого до диференційованого, від неосвіченого до освіченого, від неінтегрованого до інтегрованого.

Українець Максим Ковалевський (1851-1916) вважав, що найважливішими процесами у суспільстві є організація (формування порядку) і прогрес (еволюція). На соціальну еволюцію на різних етапах впливають різні фактори, серед яких можна виявити ті, що здійснюють вирішальний вплив у конкретному соціумі у якийсь визначений час. А в цілому еволюція суспільства спрямована у напрямку зростання солідарності між людьми, що виступає законом його розвитку.

У першій половині ХХ ст. англієць Гордон Чайлд (1892-1957), використовуючи значний археологічний матеріал, зумів вперше системно довести еволюцію людства від первісних мисливців і збирачів через період землеробства і скотарства до сучасної міської цивілізації, при цьому перехід від однієї епохи до іншої характеризувався швидкими революційними змінами, які, відповідно, одержали назви: неолітична та урбаністична революції.

Дж. Ліндсей, поєднав еволюційні принципи є ідеями швейцарського психолога і філософа К.Г.Юнга про психологічні типи людей, які він виділяв за здатністю сприймати певний вид інформації. Зокрема, Ліндсей намагався виявити юнгівські психоінформаційні установки у різних культурах і розглядав їх у поєднанні з еволюційним підходом.

У середині ХХ ст. неоеволюціонізм стає впливовою течією у США та Великобританії. Особливу роль у цьому відіграли праці філософа і культуролога Леслі Уайта (1890-1975), який першим, проаналізував розвиток культури людства у поєднанні зі зростанням енергетичних затрат і необхідністю оволодіння дедалі більшою кількістю енергії. Поділяв культуру на: 1) технологічну(знаряддя праці і засоби існування); 2) соціальну(типи колективної поведінки); 3) ідеологічну(ідеї, вірування, знання).

Тема № 6