Тема №3. Історія розвитку соціологічної думки.

1. Виникнення соціології як науки.

Особливістю соціології є її досить пізнє виокремлення як самостійної науки порівняно з іншими суспільними дисциплінами. Майже до середини ХІХ ст. вивченням суспільних проблем займались філософія, історія, правознавство та економічні науки.

На появу соціології у ХІХ ст. вплинули дві основні причини. По-перше, бурхливий розвиток наукових знань, який призвів до значного накопичення нових фактів та ідей, які вимагали систематизації та переосмислення. І, по-друге, значні зміни у соціальному і політичному житті провідних західних держав, глибинну сутність яких не розуміло ні суспільство, ні вчені суспільствознавці, що проявились у:

а) заміні феодальних відносин на капіталістичні;

б) розбудові демократичних інститутів;

в) зміні соціально-класової структури суспільства;

г) значному збільшенні частки міських жителів і зменшенні сільських;

д) заміні релігійних цінностей на світські;

е) підвищенні рівня освіченості населення;

є) підвищенні статусу жінок у суспільстві;

ж) якісних змінах у житті людей під впливом НТР;

з) "культі науки", як новому суспільному явищі;

і) прискоренні суспільних трансформацій; і т. д.

Соціологічна наука з'явилась і вперше здобула визнання у Франції. Протягом першої половини ХІХ ст. французьке суспільство здійснювало інтенсивну перебудову. Змінювався економічний лад, форми політичної влади, спосіб життя і менталітет людей. У цей час точилась гостра боротьба між прихильниками консервативних, ліберальних та соціалістичних ідей. Проте, не зважаючи на всі суспільні потрясіння, у Франції діяла добре налагоджена система статистичних соціальних досліджень.

Засновником соціології став французький вчений Огюст Конт. У своїй праці "Курс позитивної філософії" він вперше вжив назву "соціологія" і визначив предмет її дослідження. Критично осмисливши ідеї своїх попередників, Конт зробив спробу систематизації всіх тогочасних наукових знань, розробивши нову класифікацію наук, в основу якої поклав принцип наростання складності явищ, що вивчаються. Так виникла "енциклопедична драбина наук", де їх розмістив у певному порядку: астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія. О.Конт вважав, що видима багатоманітність суспільних явищ підпорядкована певній єдності і порядкові і що існують закони організації суспільства і закони, які визначають спрямованість і динаміку соціальних змін.

Інший француз - Еміль Дюркгейм завершив становлення соціології, як науки. Вчений доводив, що соціальне ціле є щось більше ніж сума його складових і що група людей діє, відчуває і мислить зовсім не так, як окремі індивіди, з яких вона складається. При цьому окрема особа може піддаватись примусу з боку інших членів групи, або ж її інтереси можуть гармонійно узгоджуватись з їх інтересами. Тому Дюркгейм розрізняв суспільства з механічною і суспільства з органічною солідарністю між людьми. На думку мислителя вирішальна роль у соціальній інтеграції належать ідеалам, віруванням, релігії, моралі в яких у символічній формі втілено досвід багатьох поколінь.

Тема №3