Тема №10. Етносоціологія.
1. Предмет етносоціології.
Етносоціологія - це наука про етнічні спільноти, їх соціальну структуру, особливості їх духовного життя, специфіку взаємодії з навколишнім світом та з іншими аналогічними утвореннями зокрема. Необхідність виникнення цього напрямку досліджень зумовлена піднесенням національно-визвольного руху у ХХст., в результаті якого розпалися такі великі світові імперії, як Австро-Угорська, Британська, Французька, Російська (радянська). Етносоціологія як окрема галузь соціології почала формуватися у 20-30-их роках ХХст. в Німеччині та США. Даний термін вперше був введений у науковий обіг Р.Турнвальдом. Предметом вивчення етносоціології є етносоціальні процеси, національні особливості народів, національні орієнтації і цінності, етнічна самосвідомість, міжнаціональні відносини, мовні проблеми і т.п.
Етнос - це стійка сукупність людей, яка має відносно стабільні особливості мови, культури, побуту, а також усвідомлює власну єдність і відмінність від інших аналогічних утворень, тобто володіє самосвідомістю.
Використовуючи системний підхід можна визначити етнос, як спільність людей, що зв'язані позитивною комплементарністю в середині і негативною відносно сусідів. Причому визначають етнічну систему не стільки люди, скільки зв'язки і відносини між ними. Самі ж зв'язки і відносини мають властивість безперервно змінюватись, формуючи все нове і нове обличчя етнічної системи.
Етноси формуються протягом тривалого історичного періоду на певній території під впливом географічного середовища, у процесі господарського розвитку, контактів з іншими народами, в результаті чого складаються характерні риси матеріальної та духовної культури, формується національна психологія, самосвідомість, утверджується етнонім. Сформований етнос виступає як біосоціальний організм, що сам відтворюється шляхом етнічно однорідних шлюбів і передачі новому поколінню мови, культури, традицій, етнічної орієнтації та ін. Для стійкого існування та ефективного розвитку етнос прагне до структурування на спеціалізовані частини, що підвищує можливості соціальної спільноти.
Вітчизняний вчений Миро Продум обґрунтовує, що етнос - це специфічна форма існування життя, що становить певну цілісну систему, для якої властиві ознаки єдиного живого організму, своєрідної істоти, яка має власну психіку.
Використовуючи психоінформаційні Юнгівські типи, ряд вчених стверджує, що етноси - це спеціалізовані угрупування людей, що реалізують процес пізнання в одній з 16 сфер (відповідно до кількості типів) у певному конкретному регіоні планети. Залежно від особливостей історичної епохи і проблем, які в цей час вирішує людство, етноси або бурхливо розвиваються, або занепадають.
2. Теорія етногенезу (походження народів)
У сучасному світі проживає близько 3,5 тисяч націй, народностей, племен. Етноси народжуються, розвиваються і помирають, даючи початок новим, які успадковують багато рис своїх попередників. Цей процес одержав назву етногенез. Засновником теорії етногенезу став Лев Гумільов. За його концепцією, етнос - це біосоціальна спільнота, що є породженням і частиною біосфери. На думку російського історика, різні природні умови вимагають від людей різних навичок пристосування до них, які, у свою чергу, накладають відбиток на їх менталітет, що і формує етнічні особливості. Вчений при цьому проводить паралелі між біологічними популяціями та етносами.
Л.Гумільов, розробляючи свою теорію, використав відкриття українського вченого Володимира Вернадського, який виявив існування біохімічної енергії живої речовини, більша частина якої перебуває у стані нестійкої рівноваги, час від часу то збільшуючи то зменшуючи свій потенціал. Під впливом таких коливань у поведінці популяцій (етносів) відбуваються відхилення. Будь-яка біологічна система, в тому числі людська спільнота, знаходиться у гармонійному і збалансованому стані лише тоді, коли використовує стільки енергії, скільки потрібно для її життєзабезпечення. Надлишки поглинутої енергії призводять до збільшення активності системи, а дефіцит - до затухання життєвих функцій і до розпаду.
В етнічних системах накопичення енергії проявляється у появі значної кількості високоактивних пасіонарних людей (у пер. з латині - пристрасні), здатних реалізувати власні цілі будь-якою ціною, навіть ціною власного життя. На збільшення пасіонарності (активності) може впливати підвищення сонячної активності (на це звертав увагу А.Чижевський), тектонічні процеси у надрах Землі, чи взаємодія цих факторів. Критична кількість пасіонарних людей формує нову систему поведінки, яка після цього передаються з покоління в покоління, що ознаменовує народження етносу. З часом кількість пасіонаріїв зменшується, доки не настає момент, коли високоактивних людей стає занадто мало, що супроводжується розривом зв'язків у середині етнічної системи. Врешті решт етнос гине і формуються умови для народження нового етнічного організму.
На думку Ю.Канигіна та Г.Каганця нові етноси народжуються за аналогією з біологічними утвореннями у процесі взаємодії чоловічого і жіночого начал. Носіями цих начал, виступають з одного боку місцеве населення закорінене у певну глибоку культурну традицію і що володіє навичками пристосування до конкретних умов природного середовища, яка виступає в ролі пасивної жіночої половини, а з іншого - це прибульці, що є носіями новітніх прогресивних форм організації соціального життя та володіють достатньою волею, наполегливістю, жертовністю, цілеспрямованістю, для реалізації суспільно значимих задумів, які уособлюють активну чоловічу домінанту.
Після їх поєднання в єдине органічне структуроване ціле, формується якісно новий етнос "будівельним матеріалом" якого стають люди старих етнічних груп чиї ідеали були з часом знецінені і сили у боротьбі за них вичерпані. Новий етнос формує нові цінності, ідеали, цілі, своє уявлення про красу, правду, справедливість і прагне будь-що їх захистити та утвердити.
Тема №10