Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
bank_vsk_operats_1.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
194.56 Кб
Скачать
  1. Теоретичні засади побудови банківської системи

Ба́нківська систе́ма — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. До специфічних рис, які характерні тільки для банківської системи можна віднести: - дворівневу побудову;- поглиблене, централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в. цілому;- централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів;- наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків;- гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему. Банківська система спроможна виконувати три такі функції: трансформаційну; створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту (емісійну); забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна). Міжнародна практика знає кілька типів банківських систем: розподільна централізована банківська система; ринкова банківська система; банківська система перехідного типу.Банківська система розподільного (централізованого) типу має такі особливості: держава є єдиним власником. Монополія держави на формування банків.Однорівнева банківська система. Банки підкоряються уряду і залежать від його оперативної діяльності. Кредитні і емісійні операції зосереджені в одному банку. На противагу розподільної (планово-адміністративної) системі банківська система ринкового типу має такі відмінності: відсутністю монополії держави на банківську діяльність. Емісійні і кредитні функції розділені між собою. Емісія готівки зосереджена в центральному банку, кредитування підприємств та населення здійснюють різні ділові банки — комерційні, інвестиційні, інноваційні, іпотечні, ощадні і т. д.Комерційні банки не відповідають по зобов'язанням держави, так само як і держава не відповідає по зобов'язанням комерційних банків. В Україні банківська система дворівнева: центральний банк і комерційні банки.

  1. Суть та функції банків. Види банківських установ

Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати в сукупності такі операції: залучати у вклади грошові кошти фізичних і юридичних осіб та розміщувати ці кошти від свого імені на власних умовах та на власний ризик; відкривати та вести банківські рахунки фізичних і юридичних осіб. Функції банків: мобілізація вільних грошових коштів та перетворення їх в позиковий та інвестиційний капітал, кредитування п-в, держави та на-ня, емісія кредитних грошей, забезпечення розрахунково-платіжного механізму. Види банків. За організаційно правовою формою: публічні АТ, кооперативні. За формою власності: державні(100% статутного капіталу належить державі), приватні. За територією діяльності: місцеві банки, регіональні, міжрегіональні, міжнародні. За національною належністю: національні, іноземні. За масштабами операцій: роздрібні, оптові. За функціями і характером діяльності: універсальні, спеціалізовані. Банк вважається спеціалізованим, якщо 50% його активів є активами одного типу. Серед спеціалізованих виділяють: ощадні, інвестиційні, іпотечні, інноваційні, клірингові. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. татут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України.Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

  1. Особливості залучення банками депозитних ресурсів

Вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. За терміном залучення виділяють: депозити до запитання і на визначений термін. Депозити до запитання — це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток. Строкові депозити — це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Як правило, внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку. Депозитний (ощадний) сертифікат — це письмове свідоцтво комерційного банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внеску та відсотків за ним; це письмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошових коштів на депозит. Депозитний сертифікат є цінним папером, який може здійснювати самостійний обіг на фондовому ринку.

  1. Власний капітал банку, порядок його формування

Капітал банку – це фонд ресурсів, які були внесені засновниками, акціонерами і належать їм. Капітал банку виконує такі функції: захисна, забезпечення діяльності, регулятора діяльності. Залежно від структури, способів формування і оцінки виділяють такі поняття банківського капіталу: 1) балансовий – у фінансовому звіті банку – це залишкова вартість активів банку, після вирахування всіх його зобов’язань; 2) регулятивний – складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики та визначеного нормативно-правовими актами НБУ; статутний капітал – сплачений і зареєстрований підписний капітал. Мінімальний розмір статутного капіталу на день реєстрації банку не може бути менше 75 мільйонів гривень.

Резервний капітал формується для покриття непередбачуваних збитків по всіх статтях активів і позабалансових зобов’язань. Законодавчо розмір відрахувань до резервного капіталу має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення 25% розміру регулятивного капіталу банку. Нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку, яка нерозподіляєтья а залишається в банку з метою реінвестування, це джерело внутрішнього походження, створене як залишок чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань в резервні та інші фонди.

  1. Особливості функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні

Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є банки і філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків є обов'язковою. Санаційний банк не є учасником Фонду. Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду та санаційного банку відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 150 000 гривень по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню. Джерелами формування коштів Фонду є: 1) початкові збори з учасників Фонду2) регулярні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду; 3) спеціальні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду; 4) кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень; 4-1) щорічні внески Національного банку України від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами у розмірі, встановленому законом; 5) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; 6) кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів; 7) пеня, яку сплачують учасники (тимчасові учасники) Фонду за несвоєчасне або неповне перерахування зборів до Фонду; 8) доходи від депозитів, розміщених Фондом у Національному банку України.

  1. Економічний зміст кредитних відносин банків з НБУ. Види кредитів НБУ.

Міжбанківський ринок кредитних ресурсів - це система, що забезпечує

купівлю-продаж вільних кредитних ресурсів між комерційними банками та

комерційними банками і НБУ. Для ефективного регулювання грошово-кредитного ринку, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції Національний банк з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує такі механізми рефінансування банків: рефінансування банків через операції на відкритому ринку;надання стабілізаційного кредиту. Національний банк здійснює операції на відкритому ринку через: рефінансування банків на строк до 14 днів;

рефінансування банків на строк до 365 днів; Рефінансування банків здійснюється через кількісний або процентний тендер: кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінансування, може оголошуватися або не оголошуватися; процентний тендер - тендер, під час оголошення якого Національний банк пропонує суму коштів для рефінансування, а банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит. Кредит "овернайт" - кредит, який наданий банку Національним банком за визначеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і Національним банком. Стабілізаційний кредит - кредит Національного банку, що може надаватися банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений Правлінням Національного банку строк. Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління Національного банку клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення. Оперáція РЕПО — операція, яка складається з двох частин і при якій укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про продаж (купівлю) цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу (купівлі) у визначений термін або, на вимогу однієї зі сторін, за зазделегідь обумовленою ціною.

7. Методика оцінки кредитоспроможності клієнтів банку

Кредитоспроможність — це наявність передумов для одержання позик і спроможність повернути їх. Об'єктами статистичного аналізу є окремі позичальники (юридичні та фізичні особи).Оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку є найважливішою складовою оцінки банківського (насамперед кредитного) ризику. Банк використовує суб’єктивні та об’єктивні критерії оцінки кредитоспроможності. До об’єктивних належать: обсяг реалізованої продукції, прибуток, грошові потоки, збитки, рентабельність продукції. До суб’єктивних: ефективність керування п-вом, макроекономічну ситуацію, стан розвитку галузі позичальника, форму власності і ін. Показники оцінки кредитоспроможності. Показники ліквідності характеризують здатність позичальника забезпечити своєчасне виконання своїх зобов'язань, надають можливість передбачати вірогідність повернення ним позики згідно з угодою.1. Достатність коштів для погашення короткострокових зобов'язаньЗначення Л1 = 1 свідчить про достатність коштів для погашення зобов'язань, а Л1 < 1 — про неефективне використання коштів.2. Рівень ліквідності за рахунок найбільш ліквідної частини оборотних активів3. Залежність ліквідності фірми від матеріальних виробничих ресурсівЗбільшення значення Л3 свідчить про зменшення у структурі оборотних коштів найбільш ліквідної частини.4. Період, упродовж якого фірма може здійснити поточну господарську діяльність на базі найбільш ліквідної частини оборотних активів,Цей показник характеризує спроможність фірми оплачувати свої поточні витрати.Показники ділової активності характеризують ефективність використання фірмою власних коштів.1. Ефективність використання ресурсів

Цей показник визначає кількість грошових одиниць реалізованої продукції з кожної грошової одиниці активів.2. Оборотність рахунків до одержанняЦей показник визначає умови кредитування покупців у процесі реалізації продукції.3. Оборотність матеріальних виробничих ресурсівЧим вищий цей показник, тим більш ліквідну форму мають оборотні кошти.4. Оборотність рахунків і векселів до платежуЦей показник характеризує умови комерційного кредиту, наданого іншими фірмами. 5. Фондовіддача6. Швидкість обороту власного капіталу

Надто великий показник ДА6 свідчить про велику участь капіталу кредиторів у діяльності фірми, низький — про бездіяльність власного капіталу.7. Ефективність витрат праці

8. Витрати на утримання одного працівника9. Фондоозброєність праці

Показники рентабельності характеризують прибутковість діяльності фірми.1. Рентабельність капіталу

Порівняння Р з Р дає уявлення про вплив на рентабельність капіталу податкових відрахувань та випадкових прибутків і витрат.

2. Рентабельність власного капіталуЦей показник характеризує ефективність інвестованого власниками капіталу. Він є важливим критерієм оцінки рівня котирування акцій на біржі. Порівняння Р2 з Р дає змогу оцінити різницю рентабельності власних і залучених коштів, вплив останніх на діяльність фірми.

3. Рентабельність реалізованої продукції

4. Рентабельність витрат

Показники платоспроможності характеризують структуру капіталу та ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які мають довгострокові вкладення у фірму.

1. Співвідношення інтересів власників фірми та акціонерів і кредиторів

Високий показник ПС1 свідчить про високу фінансову стабільність фірми.

2. Частка залучених коштів у структурі капіталу

3. Залежність діяльності фірми від позик

Чим вищий цей показник, тим ризикованіший стан фірми.

4. Ступінь забезпеченості основних засобів виробництва власними коштами

5. Ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданими позиками

6. Вартість залучення позик

За підсумками кількісного та якісного аналізів визначається клас клієнта (фірми).Клас 1, високий. Доступ до фінансових ринків гарантується відповідним економічним станом фірми; стабільний приплив коштів для оплати зобов'язань; зведений баланс забезпечує реальний міцний захист активів.Клас2, високий. Доступ до фінансових ринків дещо менший, ніж у клієнтів класу 1; стабільний приплив коштів для оплати зобов'язань.Клас 3, вищий від середнього. Доступ до фінансових ринків залежить від економічної ситуації; нестабільний приплив коштів для оплати зобов'язань.Клас 4, середній. Доступ до фінансових ринків обмежений навіть в умовах сприятливої економічної ситуації; приплив коштів для оплати зобов'язань загалом прийнятний, але може істотно коливатися.Клас 5, нижчий за середній (ризиковані клієнти). Приплив коштів для оплати зобов'язань здійснюється за рахунок активів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]