- •1.Роль і місце соціальної педагогіки серед інших наук
- •2...Соціальна педагогіка і соціальна робота
- •4...Предмет,завдання,функції соціальної педагогіки
- •5...Принципи соціальної педагогіки
- •6. Дидактичні принципи і правила соціально-педагогічної діяльності
- •7.Специфіка соціально-педагогічних понять :соціально освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості
- •8..Професійний портрет соціального педагога
- •9.Призначення сфери діяльності та функції соціального педагога
- •10.Кодекс етики соціального педагога
- •11.Особистість соціального педагога
- •12.Значення неперервності освіти у професійній діяльності
- •13.Милосердя і благодійність як культурно-історисні традиції соціально-педагогічної діяльності.
- •3.Наукова цінність і практична значущість соціальної педагогіки як гуманітарної науки
- •14.Організація соціальної допомоги в античному і середньовічному суспільствах
- •15.Ідеї позашкільного виховання у педагогічній системі Дж. Локка («виховання джентельмена»)
- •16. А. Дістерверг - засновник соціальної педагогіки
- •17.Педагогічні погляди Вентцеля
- •18.Виховання дітей і молоді в східних словян у додержавний період
- •19.Основні напрями й особливості освітньо - виховної та благодійної роботи в період київської русі
- •20.Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу
- •21.Особливості соціального виховання в радянський період
- •22. Дитячий будинок як маяк соціального виховання в 20-х роках хх ст.
- •23. Мета завдання шляхи і засоби соціального виховання у педагогічній спадщині Зінковського
- •25.Педагогічні погляди макаренка щодо сімейних взаємин і родинного виховання дітей як методика і технологія організації сімейного життя.
- •26.Соціально-педагогічні погляди русової
- •27.Погляди русової щодо особливостей соціального дошкільного виховання
- •28.Внесок сухомлинського в теорію і практику соціального виховання
- •29.Розвиток соціальної педагогіки в незалежній українській державі
- •31.Причини появи та розвитку волонтерства на сучасному етапі розвитку суспільства
- •32. Характеристика основних груп волонтерів
- •33. Особливості мотивації волонтерів до соціально-педагогічної діяльності
- •34. Напрями соціально-педагогічної діяльності, що потребують участі волонтерів
- •35. Зміст поняття “соціалізація”
- •36. Форми і методи соціалізації особистості
- •37. Принципи соціалізації
- •38. Провідні напрями соціалізації особистості
- •39. Сім’я, освіта, релігія і культура як основні інститути соціалізації дитини
- •40. Основні фактори та види соціалізації особистості, їх педагогічний потенціал та характеристика
- •41. Стадії соціалізації: рання, стадія навчання, трудова, післятрудова
- •42. Особливості соціалізації в зрілому віці
- •43. Проблема використання досвіду старшого покоління в соціалізації молоді
- •44. Мікро-, мезо-, мега- та макрофактори соціалізації
- •46. Виховання як соціальний інститут, специфіка соціального виховання
- •47. Соціальне виховання, його цілі, зміст, сутність, принципи, методи і форми здійснення як предмет соціальної педагогіки
- •48. Мета і завдання соціального виховання
- •49. Сутність і співвідношення понять “соціальна педагогіка”, “соціальне виховання”, “соціалізація”
- •50. Загальна характеристика принципів і змісту соціального виховання з позицій держави та соціальних інституцій
- •51. Виховні організації та соціальне виховання
- •52. Організація соціального досвіду як вид соціального виховання
- •53. Характеристика освіти як одного з видів соціального виховання
- •54. Індивідуальна допомога як вид соціального виховання
- •56. Розвиток вітчизняних теорій соціального виховання
- •58. Поняття “соціальне середовище”
- •60. Соціальна адаптація як активне пристосування індивіда до умов середовища
- •61. Вплив соціального середовища на розвиток і формування особистості
- •62. Несприятливі умови соціалізації як соціально – педагогічна проблема.
- •63. Види і типи жертв несприятливих умов соціалізації.
- •64. Характеристика основних типів жертв.
- •66. Завдання і зміст корекційного виховання.
- •67. Особистість дитини. Розвиток дитини в соціумі.
- •68. Поняття «особистість»: зміст та структура.
- •69. Рушійні сили та фактори розвитку дитини.
- •70. Засвоєння соціальних ролей як складова процесу становлення особистості.
- •71. Соціальна адаптація, соціальна дезадаптація і соціальна реабілітація дитини.
- •72. Роль соціального виховання і самовиховання в соціалізації дитини.
- •73. Поняття "норма" та "відхилення від норми" в соціальній педагогіці.
- •74. Поняття соціальної норми.
- •75. Характеристика явища аномальності.
- •77. Соціально – педагогічні відхилення від норми.
- •78. Особливості, умови та правові норми соціалізації дитини з обмеженими можливостями.
- •79. Класифікація методів соціально – педагогічної роботи.
- •80. Методи переконання, вправи і корекції в соціальній педагогіці.
- •81. Використання соціологічних методів в роботі соціального педагога.
- •83. Сім'я як соціальний інститут.
- •84. Сім'я як об'єкт і суб'єкт соціально-педагогічної діяльності.
- •85. Сім'я та її основні функції.
- •86. Характеристика основних типів сімей.
- •87. Взаємини в сім'ях з порушеною структурою.
- •89. Дитина та її роль у сім'ї, проблеми соціалізації дитини в сім'ї.
- •90. Стратегія і тактика сімейного виховання.
- •91. Сімейне виховання як система.
- •92. Стилі сімейного виховання.
- •93.Підготовка молоді до сімейного життя та її значення.
- •94.Система підготовки молоді до сімейного виховання.
- •95.Педагогічні проблеми статевої соціалізації і сексуальної орієнтації молоді.
- •97.Зміст психологічних механізмів соціалізації дитини в різних типах сімей.
- •98.Поняття сімейного мікроклімату.
- •99. Поняття і види батьківського авторитету.
- •100. Зв'язок сім'ї зі школою.
- •101. Основні напрями соціально-педагогічної допомоги для оптимізації сімейного виховання.
- •102.Сучасні форми соціально-педагогічної допомоги сім’ї.
- •104.Зміст понять “опіка” і “опікунство”.
- •105.Історичні корені сучасної системи опіки і опікунства.
- •106.Категорії дітей, що потребують опіки.
- •107.Система державної опіки дітей-сиріт і дітей, які залишились без нагляду батьків: дитячий будинок, школа-інтернат, притулок, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я та ін.
- •110.Соціально-педагогічна допомога дітям з особливими потребами.
- •111.Загальна педагогічна характеристика дітей з обмеженими можливостями.
- •115.Види соціально-педагогічної допомоги сім’ям, що виховують дітей з особливими потребами.
- •117.Робота соціального педагога з обдарованими дітьми.
- •118.Поняття “обдарованість”.
- •119.Види обдарованості: соціальна, художня, психомоторна, академічна, творча, інтелектуальна. Психофізіологічні особливості обдарованих дітей.
- •120.Видима(явна) і прихована обдарованість.
- •121.Обдарована дитина в сім’ї.
- •122.Основні завдання батьків у підтримці обдарованості дитини.
- •123.Діагностика умов розвитку талановитості
- •135. Основні підходи до діяльності з дітьми-злочинцями
- •150. Стратегічні напрями роботи соціального педагога з підлітками, схильними до проституції:
- •154.Соціально-педагогічна діяльність у дошкільних навчально-виховних закладах,школах,професійних навчальних закладах,вищих освітніх установах.
- •155.Соціально-педагогічна робота за місцем проживання.
- •156.Територіальна громада,як соціалізуючий простір особистості.
- •157.Сучасні підходи до розуміння громади.
- •158.Основні характеристики територіальної громади.
- •159.Соціалізуючі функції громади.
- •160.Неурядові організації як суб»єкти соц.-пед роботи на локальному рівні.
- •161.Типологія неурядових організацій.
- •162.Характеристика діяльності дитячих та молодіжних організацій.
- •163.Напрями роботи міжнародних організацій,які працюють в інтересах дітей.
- •164.Характеристика соціально-педагогічної роботи місцевих громадських організацій.
- •165.Особливості діяльності соціального-педагога в пенітенціарних закладах.
- •166.Псиохологічні особливості неповнолітніх засуджених.
- •167.Зміст, сутність і основні проблеми виправної педагогіки в умовах пенітенціарних закладів. Проблеми загальної і професійної освіти засуджених підлітків.
- •168.Принципи перевиховання:залучення до праці,повага особистості вихованця,самоврядування,співробітництво педагогів і вихованців.
- •169.Соціально-педагогічна діяльність у громадських організаціях та релігійних конфесіях.
- •170.Громадська організація як об’єкт і суб’єкт соц.-пед діяльності.
- •171.Діяльність дитячих і молодіжних організацій в Україні.
- •172.Неформальні молодіжні об’єднання.
- •173.Християнські конфесії як суб’єкт соц.-пед діяльності.
- •174.Соц-псих характеристика педагогічної майстерності соціального педагога.
- •175.Система підвищення кваліфікацій соціального педагога.
- •176.Проблеми управління цілісним соціально-педагогічним процесом.
- •177.Типи управлінської діяльності: авторитарний, демократичний, ліберальний.
- •178.Соц-пед характеристика різних типів управління
- •179.Розвиток особистості в процесі самоуправління соціально-педагогічним процесом.
- •180.Принципи управлінської діяльності в соціальній педагогіці.
- •182.Діагностика вихованості і освіченості,рівня розвитку особистості.
- •183.Прийоми управління соціальним вихованням особистості
- •184.Соціально-педагогічний консиліум.
97.Зміст психологічних механізмів соціалізації дитини в різних типах сімей.
Як відомо, існує кілька автономних психологічних механізмів соціалізації, за допомогою яких батьки впливають на своїх дітей. Це насамперед ідентифікація і наслідування, у процесі яких діти засвоюють соціальні норми поведінки, ціннісні орієнтації, беручи приклад з батьків, прагнучи стати такими, як вони. При цьому наслідування супроводжується певними очевидними діями, тоді як ідентифікація передбачає ототожнення дитини з батьками на основі сильного емоційного зв'язку з ними.
Крім того, батьки впливають на своїх дітей через механізм підкріплення: заохочуючи поведінку, що вважається правильною, і караючи дитину за порушення правил, батьки поступово вкорінюють у її свідомість систему норм.
Батьки можуть використовувати різні засоби заохочення — соціально-психологічні (наприклад, похвала) чи матеріальні (винагороди, привілеї). При цьому похвала батьків, з якими дитина перебуває у дружніх стосунках, як правило, дієвіша, ніж похвала батьків байдужих, холодних. Ефект заохочення залежить також від того, як діти сприймають його. Якщо в разі очікування винагороди діти дотримуються вимог батьків, то у противному разі вони можуть не дотримуватись цих вимог. Аналогічно діти оцінюють похвалу. Якщо їх хвалять за все, що б вони не зробили, похвала перестає бути засобом заохочення.
Важливою умовою дії механізмів впливу є авторитет батьків, який і складає типии сімей. Психолог Е. Шефер розрізняє кілька стилів сімейного виховання, що пов'язані, на нашу думку, з авторитарним, ліберальним і демократичним стилями .
Оптимальним для практики сімейного виховання вважається демократичний стиль, що характеризується високим рівнем вербального спілкування між дітьми і батьками; включеністю дітей в обговорення сімейних проблем; урахуванням їхньої думки; готовністю батьків у разі потреби прийти на допомогу дітям, одночасно з вірою в їх успішну самостійну діяльність, адекватним батьківським контролем. Відхилення від демократичного стилю в бік авторитаризму, ліберальної вседозволеності чи надмірної центрації на дитині спричинює відповідні деформації її особистості.
98.Поняття сімейного мікроклімату.
Сімейний мікроклімат- це своєрідна атмосфера відносин, що склалися в сім’ї між її членами. Поняття “благополучна”, “не зовсім благополучна”, “неблагополучна сім’ям характеризують зміст усталених у ній відносин і процесів, що обумовлюють атмосферу повсякденного життя. В основі сімейного мікроклімату лежать перш за все відносини між подружжям, іноді подружжям і старшими членами родини (бабуся, дідусь, теща, свекруха та ін.) Складність міжособистісних відносин у тому, що кожен з подружжя повинен пристосовуватися до звичок, бажанням, інтересам і потребам іншого, у той час як до шлюбу вони задовольнялися автономно або в залежності від батьків. Можливі й зрозумілі різні відтінки в поведінці однієї людини з різними людьми. У сімейному житті ці відносини будуються з однією людиною – шлюбним партнером. В основі цих відносин лежать індивідуальність і неповторність кожного, а також гідність громадянина і людини. Сімейне життя – це здатність подружжя узгоджено діяти в усіх сферах: в мовному спілкуванні, в інтимних
В естетиці сімейних відносин немає строгих правил, тут потрібен творчий початок кожного. З точки зору людських норм найбільш виправдані і кращі рівність між подружжям (чоловіком і жінкою), взаємна повага, обов’язок перед родиною і суспільством. Мікроклімат у значній мірі залежить від загальної культури людини, її знань життя, уявлень про красу, доброту, міжособистісних відносинах. В основі добрих відносин лежить поступливість подружжя. У щасливих родинах це правило зазвичай виконується неухильно. Іноді їм розпоряджаються усвідомлено, а частіше інстинктивно: спрацьовує єдиний в природі “вічний двигун – механізм взаємного тяжіння, довіри. Свій неповторний стиль відносин притаманний кожній сім’ї. Доброзичливі відносини в родині в поєднанні із затишком створюють ту особливу атмосферу, яка народжує відчуття домашнього вогнища. Щоб воно проявилося, потрібно спільне зусилля всіх членів сім’ї, їх колективний душевний і фізична праця.