Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
К-2 Роль ЗМІ в розбудові громадянського суспільства в Україні.docx
Скачиваний:
46
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
73.35 Кб
Скачать

Зміст

Вступ

3

Розділ 1. ЗМІ як інститут громадянського суспільства

5

Розділ 2. Мас-медіа як чинник розбудови громадянського суспільства

12

Розділ 3. Проблема взаємодії ЗМІ та громадянського суспільства в Україні

19

Розділ 4.Емпіричні дослідження взаємодії ЗМІ та громадянського суспільства

24

Висновки

30

Список використаних джерел

32

Вступ

Громадянське суспільство сприяє створенню особистості особливого типу, якій притаманні автономія від соціуму і від держави, і в той же час – здібність конструктивно спілкуватися з іншими [7, с.5], досягати консенсусу [23, с.131], співпрацювати, реалізувати практики соціального партнерства [22], здатність не лише впливати на владу, а й змінювати її, змінювати форми відносин між владою і народом [27]. Така конструктивність дає нові можливості для розбудови громадянського суспільства, засвідчує його наявність та дієздатність.

Одним із аргументів для науковців є інформаційний чинник (С. Барматова, С. Демченко, О. Михайловська, Г. Калінічева, А. Колодій, Ю. Корольчук, О. Соснін, В. Степаненко). Засоби масової інформації створюють активне соціальне поле; рівні можливості для всіх партнерів; взаємовідповідальність відносин; відкритість взаємодії між сторонами; забезпечують функціональний баланс між інтересами держави та громади; а також формують умови для наявності “уважного громадського ока”, яке постійно контролює владу. При цьому ЗМІ виступають як елемент громадянського суспільства, з одного боку, та як інструмент зв'язків влади з громадськістю, з другого [5, с. 28; 12, с.117].

Таким чином, мас-медіа як засіб розбудови соціального простору мають бути об’єктивними, економічно незалежними, соціально критичними, здатними забезпечити дієву комунікацію з суспільством.

Отже, актуальність даної теми для всіх суспільних наук і соціології, зокрема – є актуальність процесу творення громадянського суспільства. Інформаційні можливості дають змогу творити «сферу спілкування, взаємодії, самоорганізації й самоврядування вільних індивідів» [22]. Особливо незалежні засоби масової інформації, які реагують на суспільні потреби та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку, є фактично передавачем інформації від держави до суспільства, і, навпаки, – від суспільства до держави [12, с.118; 26 с.77].

Мета роботи – висвітлення ролі ЗМІ в розбудові громадянського суспільства в Україні.

Задачі: визначити ЗМІ як інститут громадянського суспільства та його характеристики; систему мас-медіа та її функції; з’ясувати ступінь впливу ЗМІ на процеси конструювання соціального простору.

Для емпіричного дослідження використано якісний метод – глибинне інтерв’ю.

Об’єкт дослідження – ЗМІ як інститут громадянського суспільства.

Предмет дослідження – теоретичні та практичні основи взаємодії мас-медіа та громадянського суспільства в Україні.

Розділ 1. Змі як інститут громадянського суспільства

Є лише один надійний “метод” розбудови громадянського суспільства – це, на думку Ю. Габермаса, написання конституцій та розвиток інститутів. У них філософ та соціолог вбачає головний інструмент об’єднання громадян [9, с.139]. Більшість дослідників погоджуються [23, с.131], що система інститутів, зокрема, незалежні ЗМІ, забезпечують умови для вираження ідей, поглядів та інтересів, для реалізації потреб як окремої особи, так і всіх членів суспільства.

Інститути громадянського суспільства формуються поступово. Як цілісний механізм, вони виникають на певному етапі історичного розвитку. Основними передумовами процесу формування громадянського суспільства є: індивід, який має фундаментальні громадянські права і свободи; існування вільних від прямого державного втручання „зон”, необхідних для створення інститутів громадянського суспільства; формалізована законність, свобода підприємництва, публічність, наявність у суспільстві прагнення злагоди, толерантності, взаємоповаги, які мають стати основою мотивації поведінки як окремого індивіда, так і суспільства в цілому.

Зародження громадянського суспільства у країнах Европи припадає на ХVІІ століття, а ХVIII-XIX століття вважають часом його розквіту. Цей період у житті цивілізованого світу за теорією Ю. Габермаса варто розглядати через парадиґму відкритості, публічності громадянського суспільства, для нього «публічна сфера» є ідеалом для розсудливих громадян. «В кожній країні, відповідно до соціальних норм, які вже склалися чи перебували в процесі становлення, нове суспільство шукало особливих шляхів для вираження своїх ідей та інтересів» [9, с.141]. З’явилася публіка, яка дебатує, дискутує, критикує владу і домагається того, щоб її думка була врахована при виробленні державної політики.

В Англії найшвидше виникла незалежна журналістика, яка вміла критично коментувати урядові рішення та захищати опозиційні переконання. Преса стала «критичним органом резонерської публіки», «четвертим станом» (тобто, за теперішньою термінологією – «четвертою владою»). «Постійне коментування і критика заходів корони, парламентських рішень, що піднялося до рангу інституції, змінюють обличчя… державної влади» [9, с.105].

Виникнення нових інституцій громадянського суспільства в Німеччині Габермас пов’язує з виокремленням із середовища міщан та бюрґерів читацької публіки, яка уважно слідкувала за поточними суспільними новинами, ставши осередками критичної громадянської відкритості [9, с.118].

Вивчення процесу зародження і розвитку простору відкритого публічного спілкування, формування його структурного ядра – сфери громадянської відкритості – дає змогу зрозуміти специфіку функціонування інститутів громадського суспільства на сучасному етапі. Демократія передбачає створення великої кількості «публічних сфер», які дозволяють громадянам ХХІ століття через відкрите спілкування у суспільних інституціях за участі засобів масової інформації, так званої «четвертої влади», створювати активне соціальне поле, «сферу спілкування, взаємодії, самоорганізації й самоврядування вільних індивідів» [21], контролювати державну владу на різних рівнях та на території всієї України (незалежно від тимчасових територіальних проблем, наприклад, Криму, Донбасу), що буде гарантом забезпечення їх громадянських прав. Інформаційний сектор стає потужним засобом забезпечення реальної демократії та запобігання загрозам чи небезпеці типу диктаторських, монополістичних чи олігархічних аномалій. Цей чинник передбачає певний ступінь виключення загроз і небезпеки для громадян у процесі їх інформування.

На сучасному етапі політичного розвитку України формування інститутів громадянського суспільства відбувається у рамках процесу модернізації, тобто комплексу соціальних, економічних, політичних, культурних, інтелектуальних трансформацій.

Більшість українських дослідників, зокрема, С. Барматова, І. Кипич, А. Колодій, О. Михайловська, Ф. Рудич, В. Степаненко, О.Чувардинський погоджуються [5, 7, 11, 16, 21, 26], що для громадянського суспільства необхідне розгалуження соціальних інститутів, практик та цінностей, які будуть постійно підтримувати та щоденно уточнювати межі громадянського суспільства з державою шляхом двох процесів: розширення соціальної рівности та свободи, реструктуризації і демократизації інститутів держави. Це комплекс основних соцієтальних характеристик та параметрів суспільної життєдіяльності, яка відокремлена від держави і є самоорганізованою. Тобто, основною ознакою інститутів є те, що вони створюються не державою, а самими індивідами. Реальне їх безперешкодне функціонування є показником громадянської зрілості всього суспільства, рівня його самосвідомості, усвідомлення власних потреб [21]. За словами журналістки Hromadske.tv Анастасії Канарьової, громадянський журналіст – це відповідальний активний член громадянського суспільства, котрий хоче змінити щось і надає суспільно важливу інформацію. Щоби залучити громадян до громадянської журналістики та заохотити їх займатися цією справою, організаціям треба бути доступнішими, більше розповідати про себе, робити відкриті заходи [10].

На думку Я. Жаліла, наявність та дієздатність інститутів українського громадянського суспільства дає нові можливості для поступу країни, усвідомлення необхідності опертя, передусім, на власні сили, на організовану українську громадськість, вимагає остаточної відмови від практики формалізованих та імітаційних взаємин між державою та громадянським суспільством [27].

А. Колодій в складній внутрішній структурі громадянського суспільства виділяє компоненти інституційного плану і певний тип культури [21].

Науковець підкреслює, що незалежні засоби масової інформації як інститут обслуговують громадські потреби та інтереси, формулюють і оприлюднюють громадську думку. В аспекті культури панують цінності громадянської культури, спілкування відбувається на засадах довіри й толерантности. Тобто, громадянське суспільство – це не лише сфера, але й тип взаємодії, певна модель соціальної організації, з притаманними їй якісними характеристиками, а саме:

  • суб’єктами взаємодії в громадянському суспільстві є вільні та рівні індивіди, які вiрять у свою здатність вирішувати малі й великі справи в суспільстві;

  • їм не чужі суспільні проблеми і вони зорієнтовані на громадські справи;

  • індивідуалізм та конкурентність у їхній діяльності поєднуються з вiдносинами взаємної довiри та спiвробiтництва, здатнiстю йти на компромiси, помiркованiстю i толерантністю [21].

Дж. Александер називає три рівні громадянського суспільства як незалежної сфери суспільного життя, в якій люди формулюють і реалізують свої соціальні права та обов’язки, діючи солідарно: культурний рівень (рівень цінностей); інституційний рівень; практичний рівень людської взаємодії [21].

Згідно соціологічної концепції, В. Степаненко пропонує подібну структуру громадянського суспільства, в якій незалежні ЗМІ відносить до соціальних інститутів. Вони здійснюють свою діяльність через соціальні практики, створюють символічну публічну сферу – уявну загально-громадську трибуну, яка може слугувати для висловлення та лобіювання суспільних та місцевих інтересів», що є основною функцією мас-медіа [21] (суспільна активність громадян — вибори та референдуми; громадські рухи; ініціативні групи; громадянська залученість до добровільних суспільних та “віртуальних” об’єднань; поінформованість знання — місцевих та загальнонаціональних новин; правова культура та вміння застосовувати правозахисну та судову систему; діяльність незалежних правозахисних недержавних організацій; лобіювання суспільно-значимих ініціатив) [7, с.334].

В. Степаненко справедливо зауважує, що в структурі важливі реалізація потенціалу соціальних практик при наявності та розвиненості суспільних цінностей та чеснот, прагнення до об’єднання заради досягнення спільних цілей. Громадянське суспільство повинно мати динамічну соціальну структуру, яка постійно розвивається та вдосконалюється [7, с.335].

ЗМІ, або мас-медіа, є відносно новим соціальним інститутом, функція якого полягає у виробництві і поширенні знань в найширшому значенні слова. Так, одне з найчастіше цитованих визначень, що належать М. Яновицу, свідчить: «Масова комунікація охоплює інститути і техніку, за допомогою яких спеціалізовані групи використовують технологічні засоби (пресу, радіо, кіно і т.д.) для поширення символічного змісту на великі, гетерогенні і надзвичайно розсіяні аудиторії» [2, с. 52].

На думку Джона Томпсона, «масова комунікація є інституціоналізованим виробництвом і масовим поширенням символічних матеріалів за допомогою передачі і накопичення інформації» [4, с. 219]. Загальні характеристики ЗМІ як соціального інституту дані в роботах Д. Баррата [1], О. Бойда-Барреля і П. Брема [3]. За визначенням науковців, найбільш значущі характеристики цього порівняно нового інституту такі:

1) як і більшість сучасних інститутів, мас-медіа є інституційно-організаційною єдністю;

2) інститут ЗМІ виконує особливу, тільки йому властиву функцію створення інформаційного аналога суспільства шляхом побудови визначеної картини світу, а також освітлення функціонування інших соціальних інститутів;

3) виступаючи як рупор громадської думки, інститут масової комунікації в силу свого мобілізаційного потенціалу – здібності впливати на великі групи людей – грає особливу роль в формуванні сучасного громадянського суспільства.

ЗМІ, або мас-медіа, це модератор думок, механізм формування громадської думки, запорука гласності. Вони можуть взяти на себе ряд важливих функцій політичних інститутів у різних сферах суспільного життя. Такими, безперечно, можуть бути функції соціального контролю по відношенню до політичних, економічних інститутів; комунікативна функція щодо інформування держави про конкретні інтереси громадян, задоволення яких можливе тільки силами останньої. Вони можуть виконувати стабілізаційну функцію; активно залучати громадянську ініціативу, позицію, найвищим проявом яких є досягнення високого рівня громадянської культури. Наявність функцій, які є вираженням основних напрямів діяльності інституту та їх вплив на суспільне життя, забезпечують цивілізовані відносини між усіма учасниками мас-медійного простору.

Отже, по-перше, вони є засобом самовиразу індивідів, їх самоорганізації і самостійної реалізації ними власних інтересів. ЗМІ формулюють і оприлюднюють значну частину суспільно важливих питань, фактично створюють інформацію та пропонують діалог для їх обговорення.

По-друге, інститут ЗМІ досить часто виступає на захист непорушності особистих прав громадян.

По-третє, інститут ЗМІ виконує функцію захисту інтересів певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів.

По-четверте, інститут створює сприятливі умови для функціонування демократичної влади, бо формує і робить відомою позицію громадян з різних проблем суспільного життя та публічної політики; всебічно висвітлює протести і вимоги людей, пом'якшуючи конфлікти, допомагаючи знайти основу для взаємних поступок і компромісів; у разі потреби допомагають людям організовано протистояти неконституційним діям осіб при владі чи спробам узурпації влади.

Таким чином, як і всі інші інститути громадянського суспільства, ЗМІ формують «ідеологічні, політичні, економічні та інші погляди, думки, знання і оцінки, що впливають на побут, дозвілля, культуру, поведінку і на всі сфери життя людей». У ЗМІ «слово, як одна з форм інформації, набуло змісту могутнього засобу, за допомогою якого, впливаючи на свідомість, можна позитивно або негативно впливати на людей»[32, с. 314].

Український науковець Соснін О. В. вважає, що під впливом бурхливого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій відбуваються фундаментальні зміни в організації суспільно-політичного життя в усьому світі. Сьогодні формується новий тип суспільної облаштованості — інформаційне й водночас громадянське суспільства, тісно пов'язані одне з одним. Ще неможливо віднайти єдину (або навіть головну) причину виникнення таких процесів трансформації, однак незаперечним є те, що їхньою головною ознакою усюди стає вихід на авансцену народних мас як суб'єкта і найважливішого актора політичного життя [29, с. 25].

Отже, ЗМІ, або мас-медіа як інститут є важливою складовою розбудови в громадянського суспільства. Інформуючи про події в світі і в державі, про політичне і громадське життя, вони впливають на формування поглядів людей, громадської думки, яка є важливим інститутом демократичної системи врядування і ознакою функціонуючої “сфери відкритості”. Їх мета сприяти забезпеченню дієвої комунікації з суспільством, соціального консенсусу; постійної інформаційної взаємодії; формування нових смислів [23], та їх реалізацію задля спільного добра чи спільного інтересу. ЗМІ як інститут мають виробляти компромісні рішення, оптимізувати медіавплив і формувати певну модель суспільної думки, значення якої в умовах громадянського суспільства постійно зростає.