- •1. Поняття про предмет психотерапії, консультування, та психокорекції.
- •4.Загальні фактори ефективності психотерапії. Класифікація методів психотерапії.
- •5.Основні вимоги щодо класифікації психотерапевта в Україні та за кордоном.
- •6.Правова регламентація діяльності психолога. Який займається психотерапією.Етичні вимоги до діяльності психотерапевта, які функціонують в Україні та за кордоном.
- •7. Перспективи та можливості підвищення кваліфікації психотерапевта в Україні та закордоном.
- •8.Історія розвитку сучасних психотерапевтичних напрямків. Гіпнотерапія, психоаналіз, психограма, гештальттерапія, транзактний аналіз, нлп.
- •10. Історія та розвиток гіпнотичних технік. Теорії гіпнозу.
- •11. Феномени які зберігаються при проведенні гіпнозу: рапорт, каталепсія, пост гіпнотична амнезія, вікова регресія.
- •14. Прогресуюча релаксація за Шульцем. Біофідбек
- •15. Топографічна та структурна модель особистості з.Фройд.
- •16. Розвиток особистості стадії психосексуального розвитку особистості з.Фройда і психосексуального розвитку особистості е. Еріксона
- •17. Основні положення к.Г. Юнга, а. Адлера, к. Хорні, в. Райха, е. Еріксона на природу людини та процес психотерапії.
- •18.Механізми психологічного захисту
- •19. Осн. Відмінності психоаналізу від психіатрії та медицини
- •20.Психодинамічне розуміння обмовок та забування інформації.
- •21.Робота сновидіння (з.Фройд)
- •22.Перенос та контрперенос
- •23. Психодинамічне розуміння симптомів психічних та психосоматичних розладів
- •24.Вільні асоціації та аналіз сновидінь
- •25.Основні стадії та процедури психоаналізу
- •26.Психоаналітичні техніки. Психодрама.
- •27.Історія виникнення та розвитку психодрами
- •29. Основні процедури: ролі в психодрамі, фази і розвиток психодрами
- •30. Оцінка психодрами як методу психотерапії
- •31. Історія і розвиток гештальттерапії (далі г.-т.)
- •34. Оцінка гештальттерапії як методу психотерапії.
- •36. Особливості та основні цілі кт.
- •37. Когнітивна модель а.Бека
- •38. Основні поняття і методи когнітивної психотерапії
- •39. Раціонально-емотивна психотерапія а. Елліса.
- •40. Депресія, тривожні розлади з точки зору кбт.
- •40. Перфекціонізм з точки зору кбт.
- •41. Техніки і методики кбт. Методи виявлення автоматичних думок в кбт.
- •42. Особливості взаємин терапевт-клієнт в кбт.
- •43. Схема-терапія
- •44.Психотравматерапія та emdr
- •45. Історія і розвиток транзактного аналізу.
- •46. Основні поняття трансактного аналізу: стани «я», трансакції, ігри, сценарії, контракти, захист, дозвіл та дієздатність
- •47. Оцінка транзактного аналізу як методу психотерапії. Експериментальне підтвердження його основних положень.
- •48. Структурно-функціональний аналіз Его-станів
- •49. Аналіз взаємодій у трансактному аналізі.
- •50. Форми структурування часу у трансактному аналізі.
- •51. Сценарний аналіз.
- •52. Теорія і філософія позитум підходу в житті і психотерапії: визначення пп; 10 переваг пп; 3 якості пп, що відрізняють її від інших напрямків психотерапії; принципи пп.
- •53.2. П`ятикрокова модель:
- •55. . Історія виникнення тілесно-орієнтованої терапії
- •56. Основні поняття та процедури тілесної психотерапії: енергія, м'язовий панцир, грунт під ногами, дихання, оцінка тіла і напружені пози, рухові вправи, фізичний контакт.
- •57.Основні положення методів Фельденкрайса та Александера, первинної терапії, біоенергетики.
- •60. Поняття про репрезентативні системи індивіда та способи їх діагностики.
- •61. Метамодель в нлп.
- •62.Рефреймінг у нлп.
- •64.Дослідження впливу сім’ї на розвиток психічних захворювань дослідницьких груп м. Боуена та г. Бейтсона.
- •65. Теорія сімейних систем м. Боуена
- •66. Концепція подвійного зв`язку г.Бейтсона
- •67. Види нейтральності. Динаміка процесу нейтральності і «всепартійності».
- •68. Принцип циркулярності та каузальність поведінкових проявів
- •69. Позитивна конотація як принцип системної психотерапії.
- •70. Наративна психотерапія. Методи деконструкції проблемних історій клієнта
- •71. Структурна сімейна психотерапія.
- •72.Стратегічна сімейна терапія
- •73. Сеттінг у сст та інших напрямках психотерапії (прочитати статтю: Хан Гроен-Праккен "Влияние сеттинга на ход психоанализа и психотерапии").
1. Поняття про предмет психотерапії, консультування, та психокорекції.
На початку 70-х років минулого століття, коли психологи почали активно практикувати в сфері групової психотерапії, була розгорнена дискусія про те, чи може психолог працювати як психотерапевт. Життя підтвердило, що психологи можуть не тільки успішно реалізовувати цю можливість, але найчастіше і більш підготовлені до психотерапевтичної діяльності, особливо як групові психотерапевти. Поява і поширення різних термінів — "нелікарська психотерапія", "психологічна психотерапія", "позамедична психотерапія" і, нарешті, "психологічна корекція" — було спробою розмежування сфер діяльності лікарів і психологів. Лікар займається психотерапією, психолог — психологічною корекцією. Психологічна модель визначає психотерапію як надання психологічної допомоги здоровим людям (клієнтам) у ситуаціях різного роду психологічних утруднень, а також у разі потреби поліпшити якість власного життя Психологічне консультування, психологічна корекція і психотерапія — це різні рівні психологічної допомоги. Вони тісно поєднані, а багато в чому безпосередньо переплітаються. Разом з тим є певні відмінності, пов'язані з межами й обсягом втручання, що дає нам змогу зробити поділ цих сфер діяльності. Перша відмінність психологічного консультування від психотерапії полягає у відмовленні від концепції хвороби й орієнтованість на психічно здорову особистість, частіше на її сьогодення і майбутнє. Психокорекція призначена як для здорових людей, у яких є проблеми, так і для людей, які перебувають у стані "ще не хворих, але вже не здорових, тобто людей з дезадаптованою поведінкою і невротичним реагуванням, що формується. Людей, які потребують консультативної чи корекційної допомоги, називають клієнтами. Пацієнти психотерапевта — невротики. Невротик відрізняється від нормальної людини тим, що хоча він і усвідомлює реальність, але ніяк не може бути щасливим, тому що не приймає її (свою зовнішність, свій характер, оточуючих людей, навколишню дійсність). Таким чином, перефразовуючи психотерапевта А. С. Співаковську, визначимо психотерапію як метод лікування, а психологічне консультування і психокорекцію як метод профілактики. Термін "консультування" у практиці надання психологічної допомоги професіоналами також застосовується в декількох випадках. Наприклад, консультування можна розглядати як особливий вид допомоги, як деякий репертуар можливих дій і як психологічний процес. Роджерс і прихильники теорії і практики особистісно-центрованого консультування вважають, що надання допомоги психологом не тільки необхідна, а й достатня умова того, щоб із клієнтами відбулися конструктивні зміни.
2. Предмет та завдання психотерапії. Зв’язок з іншими науками В перекладі ПТ-лікування, зцілення душі. Акцент на лікуванні означає ліквідацію психол., порушень. Психотерапіяц- це особливий вид міжособистісної взаємодії, при якому пацієнтам надається професійна допомога псих., засобами при розв’я занні проблем, або труднощів психологічного характеру. До ПТ застосовують такі 2-критерії науковості: 1.Істиність, як адекватна реакція дійсності. Даний критерій вимагає експериментального підтвердження , певної теорії та її методів. 2. Практична ефективність, корисність як реальна віддалена від застосованих методів. Даний критерій передбачає опір на віру, суб’єктивний досвід. Завдання ПТ формулюються залежно від напряму який розглядається.Однак до загальних завдань ПТ відносять: 1. Покращення самопочуття і емоційного самопочуття людини. 2. Знах., оптимістичної життєвої перспективи. 3. Навчити раціональної тактики цілепокладання, виробити вміння структурувати час. 4.Гармонізація «Я-концепції» клієнтів, а відтак поліпшення якості їх спілкування.5. 5. Позбавлення невротичних проявів,пом’якшення внут. конфліктів.6.Сприяння виробленню індивідуального стилю діяльності і спілкування. ПТ пов’язана з медициною, зокрема з психіатрією але якщо вона має справу з патологією, то ПТ підходить до людини як до здорового індивіда. ПТ пов’язана з психологією, яка надає знанння про закономірності і механ. псих. ф-ня, про вікові періоди розвитку, про соціокультурні фактори особ. становлення: з педагогікою,соціологією, філософією, консультуванням, антропологією, математикою, лінгвістикою. Слід розмежувати близькі до ПТ дисципліни, які є спос., надання псих., допомоги. Так ПТ пов’яз., з психокорекцією але якщо перша впливає на особ. загалом то остання діє локально справляючи дискретний вплив.За співаковицькою психокорекція є методом профілактики неврозів, а ПТ є методом профілактики, звідси випливає що психокорекція аналізується поверхневим впливом, а ПТ більш загальним. З психодіагностикою, але більшою мірою ця діагностика відбув., процесуально з опорою на проективні методики і візуально. З психологічним тренінгом, який може розглядатися групою чи індивідуальною формою.
3. Моделі, сфери застосування та види психотерапії У 1993р. Ледер виокремив 4 психотерапевтичні моделі: 1. ПТ як метод лікування, що стосується психосоматики- медична модель. 2. ПТ як метод впливу, що приводить до научіння- психологічна модель. 3. ПТ, як метод інструментальної маніпуляції, що регулює соціальний контроль. 4. ПТ, як метод гармонічної комунікації- філософська модель. Є 3-сфери застосування ПТ: 1. Академічна, базується на науковому світогляді, і на наукових теоріях. 2.Альтернативна, базується на езотеричних вченнях. 3.Інтуїтивна містить елементи двох попередніх, відображає психологічну культуру суспільства, втілена у громадській думці. Види психотерапії: 1.За обсягом: -симптомоорієнтована; -особистісноорієнтована: а). гуль містична, б). поведінкова, в). динамічна 2. За кількістю залучених осіб: індивідуальна, -групова, 3.За тривалістю: короткочасна, -довготривала, 4. За глибиною порушених проблем: мала, -велика, 5. За цілями: підтримуюча, -реконструктивна, 6. За співвідношенням світоглядних налаштувань і психотехнічних аспектів розрізняють: -гуманізовану, -інструментально-альтернативну, - інструментально-технічну