Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpori_psikhoterapiya99.docx
Скачиваний:
128
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
165.02 Кб
Скачать

30. Оцінка психодрами як методу психотерапії

Окрім понять "психодрами" і "соціодрами", Морено розробив ігрові методики, які згодом стали широко застосовуватися в сучасних інкаунтер-группах, гештальт Т-групах. Він наполягав на тому, щоб усі досягнення в області групової гри були приписані саме йому. У заслугу Морено можна поставити і виникнення ширшого підходу до практики групових занять і психотерапії.

Одним з найбільш суттєвих досягнень психодрами є ті можливості, які вона надає для вивчення особи в порівнянні з виключно вербальним характером отримуваного в психоаналізі матеріалу. Тоді як психоаналіз Фрейда спрямований на отримання інформації з найбільш ранніх вражень клієнта, в психодраме Морено відтворюються і досліджуються усередині- і міжособові конфлікти зараз. Саме поєднання принципу "тут і зараз" і можливостей рольової гри в груповій практиці робить психодраму такого захоплюючого і повного життя. Це дуже "життєвий" підхід. Психодрама допомагає учасникам проявити себе в усіх ролях, створюючи умови, при яких помилки суджень не зв'язані з ризиком втратити повагу керівника або членів групи. Проте, оскільки психодрама має такий великий потенціал, вона вимагає компетентності від режисера; некомпетентні режисери можуть почати експлуатувати членів групи для задоволення своїх власних потреб.

Деякі свідчення значущості індивідуальності керівника групи були отримані в дослідженнях Лібермана, Ялома і Майлза і Ялома, що проводили порівняння безлічі групових підходів. У цих дослідженнях розглядалися дві психодраматичні групи, і виявилось, що керівники цих груп відрізнялися один від одного більшою мірою, чим від керівників, що представляють інші групові підходи. Один з керівників психодраматичної групи мав характеристики, співпадаючі з характеристиками керівника гештальт-группы, характеристики іншого співпадали з характеристиками керівника Т-групи і групи роджерсовского типу.

Завершуючи аналіз основних понять і методик, пов'язаних з ще одним підходом до ведення груп, необхідно підкреслити наступне. Між різними практичними способами ведення груп у рамках одного групового підходу існують такі ж сильні відмінності, що і між груповими підходами які вважаються унікальними і такими, що сильно відрізняються один від одного. Виникають труднощі при визначенні типу керівника конкретної групи, і навряд чи можна бути упевненим, що виявлений тип дозволить припустити характеристики того досвіду, який отримають члени цієї групи.

31. Історія і розвиток гештальттерапії (далі г.-т.)

Засновником г.-т. є Фредерік (Фріц) Перлз, німецький лікар-психіатр та видатний психотерапевт. Розчарувавшись в ідеях Фрейда, у 1942р. він пише книгу «Его, голод і агресія», в якій пропонує розглядати функціонування психіки за аналогією з процесом травлення (пон. «ментальний метаболізм») і переносить акцент на оральну фазу і інстинкт голоду. Також він розкриває принцип «тут і тепер» - усвідомлення і зосередження на теперішньому.

Переїжджаючи до Нью-Йорку, разом із дружиною Л.Перлз, І.Фромом, П.Гудменом та ін. розробляє основні принципи г.-т., яку спочатку називали екзистенційним психоаналізом, потім гештальтаналізом. Однією із основних праць є книга «Внутри и вне помойного ведра» (1969р.)

Теоретичними витоками г.-т. вважають екзистенційну філософію, гештальтпсихологію, дзен-буддизм і психоаналіз, зокрема теорія Райха про фізіологічні прояви витісненого психологічного матеріалу.

Г.-т. виникла в руслі феноменологічного підходу, який підкреслює необхідність усвідомлення пацієнтом теперішнього і важливість безпосереднього емоційного переживання. Феноменологічний підхід г.-т. протиставляється каузальному, при якому зусилля психотерапевта направлені на пошук причин псих. проблем у минулому пацієнта/клієнта. Варто зауважити, що строгої гештальттерапевт. концепції не існує. Г.-т. являє собою форму практичної роботи, спрямованої на психотерапевт. зміни.

32. Основні поняття гештальттерапії.

Перлз ввів у свою теорію термін, який запозичив із гештальтпсихології і який дав назву цілому напрямку гештальт (з нім. - «фігура», «образ»). Це пон., яке відноситься до законів сприйняття та позначає цілісність і структурність, переноситься на мотиваційну сферу людини.

Фігура і фон. У процесі саморегуляції здорова людина сама вибирає, яка інформація для нього в даний момент найбільш важлива. Це фігура. Решта інформації тимчасово відсувається на задній план - це фон. Нерідко фігура і фон міняються місцями. В якості фігури (гештальта) може бути бажання. Як тільки бажання виконується, гештальт завершується, відсувається на задній план, поступаючись місцем новому гештальту. У випадках, коли потреба задовольнити не можна, гештальт залишається незавершеним, а тому не може бути відреагувати і не може поступитися місцем іншому гештальту.

Усвідомлення і зосередження на потреби є важливим принципом в гештальт-терапії, що отримав назву тут і тепер.

Завдання полягає в тому, щоб не досліджувати минуле в пошуках спогадів про травму, а запропонувати клієнту сфокусуватися па усвідомленні того, що переживається їм у сьогоденні; фрагменти незакінчених ситуацій з минулого неминуче спливуть як частина цього досвіду в сьогоденні.

Протилежностями найчастіше виступають дихотомічні якості «сміливість-боягузливість», «жіноче-чоловіче», «чуттєвість-раціональність». Зрілою є та особистість, яка досягла своєї автентичності, неповторності, яка здатна брати на себе відповідальність і самостійно приймати рішення. Зріла особистість відмовляється від стереотипів, не старається відповідати вимогам оточення, відкрита новому досвіду.

Функції захисту. Індивід реагує на загрозу або стресову ситуацію за допомогою захисних реакцій. Це і відхід від проблеми, і штучна несприйнятливість ситуації або навіть хвороба. Перлз виділяє 4 реакції, що перешкоджають росту особистості: реакцію злиття, ретрофлексію, інтроекцію і проекцію.

33. Основні процедури в гештальттерапії.

До основних процедур гештальт-терапії відносяться:

- розширення усвідомлення;

- інтеграція протилежностей;

- посилення уваги до почуттів;

- робота з мріями (фантазією);

- прийняття відповідальності на себе;

- подолання опору.

Розширення усвідомлення

Під час проведення гештальт-груп широко використовуються вправи, спрямовані на розширення усвідомлення того, що належить до внутрішньої і зовнішньої зонам. Вони орієнтують учасників на сьогодення і формують у них поведінку за принципом "тут і зараз". Членів груп можна попросити чергувати напрямок своєї уваги то на внутрішню, то на зовнішню зони. Спочатку ці вправи можуть здатися деяким членам групи штучними або безглуздими, але вони дуже ефективні, оскільки дають можливість придбати і засвоїти новий досвід . Через деякий час члени групи починають відкрито, без опору працювати зі своїми емоційними переживаннями, що залишилися незавершеними в минулому.

Однією з варіацій подібного прийому є завдання - протягом декількох хвилин закінчувати пропозицію "Я усвідомлюю ...".

Інтеграція протилежностей

Формування та завершення гештальтів залежить від здатності індивідуума чітко визначати свої потреби і вступати в контакт з оточенням, для того щоб їх задовольнити. Контакт визначається дією двох різних феноменів. Перший полягає в здатності чітко розмежовувати оточення і своє "Я". Другий феномен полягає у здатності чітко розмежовувати і описувати різні аспекти свого "Я". Наше оточення і ми самі є протилежностями. Іноді крайні точки цих протилежностей співіснують цілком мирно, іноді ж між ними йде боротьба за домінування. Згідно гештальттеории, ця боротьба між нами самими та іншими зазвичай відображає подібний же конфлікт всередині нас самих.

Робота за методикою "двох стільців" - це вправа з використанням "гарячого місця", яке здебільшого досить ефективно досліджує функції контакту.

Хоча вправа за методикою "двох стільців" є, по суті, індивідуальною роботою на "гарячому місці", протилежності можуть досліджуватися і разом з групою - наприклад, коли між членами групи виникають міжособистісні конфлікти і коли члени групи не можуть самі зрозуміти свої почуття.

Посилення уваги до почуттів

Однією з цілей вправ по усвідомлення є допомога членам групи в аналізі своїх почуттів. Більшість людей переривають континуум усвідомлення відразу ж, як тільки виникає неприємне переживання.

Робота з мріями

Один з найбільш дивних видів роботи на "гарячому місці" є розгадування учасником значення своїх мрій (фантазій). Перлз вважав, що мрії являють собою найбільш спонтанну продукцію в нашому досвіді, ті фрагменти нашого "Я", які придушуються або від яких ми відмовляємося, і, таким чином, вони несуть унікальну інформацію для того, хто їх створює. У гештальттерапии фігури і об'єкти в мріях не аналізуються і не інтерпретуються керівником групи, оскільки мрії тут не мають того універсального значення.Перенесення мрії на реальний грунт стає можливим, коли член групи отримує завдання описувати свою мрію в теперішньому часі.

Прийняття відповідальності за самих себе

Причиною будь-якого невротичного механізму є нездатність індивідуума прийняти відповідальність за своє "Я". Члени групи часто роблять інших відповідальними за себе, вважаючи, що їх почуття викликаються іншими людьми і що вони тому є жертвами чужих впливів. Тенденція уникати прийняття відповідальності за самих себе і робити відповідальними інших говорить про те, що у людини проявляються такі симптоми, які Перлз назвав "дірами в особистості". Згідно Перлзу, індивідуум проектує щось зовні тоді, коли не може це мобілізувати в самому собі. Керівники гештальт-групи розуміють, що вони являють собою екран для проекцій обмежених можливостей членів групи. Приділяючи членам групи увагу, керівники одночасно фрустріруют їх, відмовляючись дати підтримку, і тим самим змушують їх вишукувати ресурси всередині самих себе і, отже, приймати відповідальність за свої почуття.

Подолання опору

Опір - це загальне поняття для багатьох шкіл психотерапії та консультування. У гештальттеорії опір позначає, що член групи не виконує ті вправи, які рекомендуються йому керівником. Керівники гештальт-груп використовують виникає опір, який включає небажання або відчуття нездатності робити або переживати щось, для розширення сфери сознаванія членами групи самих себе. Таким чином, гештальттерапевт не розглядають опір як перешкода, яку треба "повалити і зруйнувати".

Опір використовується для зменшення ризику переживання негативних почуттів і в кінцевому рахунку обмежує вільне функціонування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]