37. Когнітивна модель а.Бека

Власну модель психотерапевтичної допомоги незалежно від А. Елліса розробив Аарон Бек опираючись на досягнення поведінкової психології. Аарон Бек, спеціаліст в галузі когнітивної терапії (далі КТ) депресій та інших афективних розладів. Система виникла в конфронтації з психоаналітичними напрямками в психотерапії, однак зараз спостерігаються тенденції до зближення вказаних напрямів. Основні праці Бека: «Когнітивна терапія і емоційні розлади» (1976), «Когнітивна терапія депресії» (1979, «Когнітивна терапія особистісних розладів» (1990). Причину виникнення неврозів А. Бек вбачає в порушеннях процесів опрацювання інформації. Він виокремлює основні групи психологічних механізмів, у яких можливі порушення: когнітивні елементи, когнітивні процеси і когнітивний зміст.

Когнітивні елементи поділяють на базові інформаційні посилання (сигнали, повідомлення), які містять глибинні уявлення про навколишній світ, інших людей, себе, і автоматичні думки, що супроводжують перероблення інформації у певний момент часу.

Когнітивні процеси об'єднують базові посилання й автоматичні думки, вони забезпечують відповідність між новою інформацією і колишніми уявленнями.

Когнітивний зміст об'єднує елементи і операції навколо певної специфічної

Когнітивна терапія А. Бека розглядає роль неточної, невпорядкованої, надузагальненої і гіперболізованої інформації у процесі виникнення психологічних проблем. Якщо позбавити особистість патологічних когнітивних утворень, автоматичні думки, що спричиняють труднощі, можливо переглянути і позбутися тих, які шкодять впевненості чи самооцінці. Когнітивна психотерапія починається зі спроби усвідомити автоматичні думки. Зосередившись на них, клієнт краще уявляє їх зміст і наслідки. Одна з технік, яку широко застосовують для цього, – заповнення пропуску, коли людина вчиться помічати послідовність зовнішніх подій і своїх реакцій на них. Переконати клієнта в тому, що він не завжди є центром усіх подій, допомагає використання техніки децентрації. Децентрація – подолання егоцентричності особистості завдяки зміні її поглядів, позицій при зіставленні їх із поглядами і позиціями інших людей. Для оцінювання таких ситуацій застосовують валідність – уявлення про те, наскільки певне правило, закон, формула виражають або характеризують предмет, для якого вони призначені. Людину з істотними когнітивними порушеннями і численними ірраціональними установками можна вважати психологічним інвалідом – це словосполучення вказує і на природу її проблем.

Першочерговим завданням раціонально-емотивної і когнітивної психотерапії є формування єдності досвіду і знання, спираючись на які, людина може керуватися розумом, здоровим глуздом у розв'язанні будь-яких найскладніших проблем, не обтяжуючи свою свідомість нав'язливими невротичними думками і почуттями. За специфікою цього підходу сильного терапевтичного ефекту можна досягати, навіть читаючи відповідну літературу, хоча працювати з терапевтом завжди краще, ніж навчатись самотужки.

38. Основні поняття і методи когнітивної психотерапії

Когнітивні процеси описуються в певних поняттях.

1. Схеми. Це когнітивні утворення, що організують досвід і поведінку людини, це система переконань, глибинні світоглядні установки людини по відношенню до самої себе і навколишнього світу, що впливають на актуальне сприйняття і категоризацію останнього. Схеми можуть бути:

адаптивними / неадаптивними

позитивними / негативними

ідіосінкразичними / універсальними.

2. Автоматичні думки. Основні характеристики автоматичних думок:

· Рефлекторність/ Згорнутість та стислість

· Непідвладність свідомому контролю/ Швидкоплинність

· Персевераторність і стереотипність.

Автоматичні думки не є наслідком роздумів чи міркувань, суб'єктивно вони сприймаються обґрунтованими, навіть якщо вони представляються оточуючими безглуздими або суперечать очевидним фактам.

3. Когнітивні помилки. Це надвалентні і афективно-заряджені схеми, які безпосередньо викликають когнітивні спотворення. Вони характерні для всіх психопатологічних синдромів. Види:

Довільні умовиводи - узагальнені висновки при відсутніх фактах, які можуть їх підтвердити або навіть при наявності фактів, що суперечать зробленим узагальненням.

Надмірне узагальнення - умовиводи, які базуюються на одиничному епізоді, з подальшою їх генералізацією.

Вибіркове абстрагування - фокусування уваги індивіда на будь-яких деталях ситуації з ігноруванням всіх інших її особливостей.

Перебільшення і применшення - протилежні оцінки самого себе, ситуацій і подій. Суб'єкт перебільшує складність ситуації, одночасно применшуючи свої можливості з нею впоратися.

Персоналізація - ставлення індивіда до зовнішніх подій як до таких, що мають до нього відношення, коли цього немає насправді.

Дихотомічне мислення («чорно-біле» мислення або максималізм) - включення себе або якої-небудь події до одного з двох полюсів, позитивного або негативного (в абсолютних оцінках). У психодинамічному ключі даний феномен можна кваліфікувати як захисний механізм розщеплення, що свідчить про «дифузність самоідентичності».

4. Когнітивні характеристики («теми»), які відповідають тому чи іншому виду психопатології.