39. Раціонально-емотивна психотерапія а. Елліса.

Сутність моделі психотерапії, розробленої Альбертом Еллісом, багато в чому визначається словом "раціональність", значення якого залежить від того, з чим його зіставляють і чому протиставляють.

А. Елліс трактує раціональність як природне (наївне) знання про дійсність, щось безсумнівне, замислитись над яким навіть не можливо. У тріаді "раціональне-емпіричне-ірраціональне" А. Бек акцентує увагу радше на двох перших її складниках, А. Елліс – на двох останніх. Обидва науковці схильні розглядати будь-яку людину, що розв'язує свою проблему, який недостатньо усвідомлює власні методи і можливості. У розробленій ними терапії максимально представлений і активно працює принцип когіто – мислення, що пізнає.

Раціонально-емотивна терапія (PET) – психотерапевтична школа, основною метою якої є корекція ірраціональних думок та упереджень І спричинених ними негативних емоційних переживань.

Когнітивна психотерапія ґрунтується на припущенні про те, що депресія та інші види неврозу є наслідками ірраціонального і нереалістичного мислення. Почуття і поведінка людини істотно залежать від її думок, переконань та умовиводів - усього, що А. Бек і А. Блліс називають когніціями (когнітивними змінними).

Судження і думки класифікують на групи: описові (дескриптивні); оцінні, причинно-наслідкові (каузативні); приписові (прескриптивні).

А. Елліс чітко розмежовує "адекватні негативні емоції" і невротичні, депресивні переживання. На його погляд, люди природно засмучуються, коли їхні плани чи наміри не здійснюються або оточення оцінює їх гірше, ніж належить, або коли вони хворіють чи втрачають близьких. Та коли вони свідомо або несвідомо перетворюють свої бажання і цілі на безумовні вимоги та накази, починають переконувати себе в тому, що вони зобов'язані за будь-яких обставин домагатися успіху і задовольняти всі свої бажання, – саме тоді занурюються в депресію.

Дефіцит позитивного підкріплення створює напругу, яка може розрядитися за будь-якого негативного емоційного стану. Невроз може ґрунтуватись і на передбаченні майбутніх неприємностей.

Загалом, з погляду раціонально-емотивної терапії, причиною депресії та неврозу є такі життєві установки:

1) негативна самооцінка особи, яка сформувалася разом із переконанням, що наявність серйозних вад є свідченням непридатності, недолугості, неадекватності людини;

2) песимістичне сприймання людиною свого оточення, переконаність, що воно має бути значно кращим. Неможливість цього сприймається як щось надто неприйнятне, жахливе;

3) похмуре бачення свого майбутнього, в якому неминучі неприємності; визнання життя, сповненого випробувань

4) низький рівень самосхвалення і висока схильність до самоосуду, поєднані з уявленням про те, що особистість зобов'язана бути досконалою, отримувати схвалення від інших, інакше вона не варта доброго ставлення і буде покарана;

5) очікування неприємностей, неспроможність упоратися з ними, що сприймається як катастрофа.

Скута ірраціональними установками особистість постійно перебуває в полоні негативних емоцій. Будучи неспроможною подолати їх, вона проявляє у поведінці безпорадну некомпетентність. Надавати допомогу таким клієнтам потрібно в кілька етапів: спочатку – прояснення абсолютистської системи аксіом, що блокують діяльність, потім – обговорення їх як гіпотетичних, вірогідних (а не абсолютних). Отже, розроблена А. Еллісом модель раціонально-емотивної психотерапії зосереджує увагу на процесах відповідності фактичного стану і поведінки суб'єкта його цінностям, думкам і установкам. Розлади між цими аспектами людського існування усуваються за рахунок свідомої рефлексії, роботи мислення, когнітивних процесів і здорового глузду.