17. Основні положення к.Г. Юнга, а. Адлера, к. Хорні, в. Райха, е. Еріксона на природу людини та процес психотерапії.

Карл Густав Юнг - швейцарський психіатр, основоположник одного з напрямків глибинної психології, аналітичної психології. Завданням аналітичної психології Юнг вважав тлумачення архетипових образів, що виникають у пацієнтів. Юнг розвив вчення про колективне несвідоме, в образах якого бачив джерело загальнолюдської символіки, в тому числі міфів і сновидінь. Мета психотерапії, за Юнгом, це здійснення індивідуації особистості.

Альфре́д А́длер— австрійський психіатр і психолог, послідовник 3игмунда Фройда, засновник індивідуальної психології. Індивідуальна психологія — напрям глибинної психології, заснований і розроблений А. Адлером після його розриву з фрейдизмом. Адлеріанська психологія заснована на певних припущеннях і постулатах, які значно відрізняються від того, що було закладене відкриттями Фрейда.

Карен Хорні— американський психоаналітик норвезько-датського походження, яскрава представниця неофрейдизму, автор власної оригінальної теорії особистості, одна з ключових постатей у області жіночої психології. Її теорії досліджують деякі традиційні фрейдистські погляди, особливо теорію сексуальності, так само як і інстинктивну орієнтацію психоаналізу та його генетичну психологію.

Вільгельм Райх - став засновником соматичної психології та психотерапії, орієнтованої на тілесність, а також попередником сучасних терапій, які мають справу з емоційним життям.Унікальний внесок Райха в психологію полягає в тому, що він проголосив ідею єдності тіла і духу, включив тіло до сфери інтересів психотерапії та створив концепцію особистісного панцира.

Ерік Еріксон Хомбургер був психологом у сфері психології розвитку і психоаналітиком. З точки зору Еріксона, поведінка людини спочатку детерміноване. Біологічне дозрівання при взаємодії з розширюється сферою соціальних відносин індивідуума дає складну систему поведінкових детермінант. Виховання в батьківській родині, досвід шкільних років, відносини у групах однолітків і можливості даної культури - все це грає величезну роль у визначенні напрямку життя людини. По суті, результати перших чотирьох стадій психосексуального розвитку практично повністю обумовлені впливом навколишнього середовища, а роздільна здатність криз, властивих іншим чотирьом стадіям, меншою мірою від зовнішніх чинників. Еріксон твердо переконаний в тому, що у кожної людини, особливо протягом останніх чотирьох стадій, є певна можливість вирішити і попередній, і актуальний кризи. Таким чином, в теорії Еріксона спостерігається деяке підтвердження положення про свободу, згідно з яким індивідууми самі несуть відповідальність за свої успіхи і невдачі.

18.Механізми психологічного захисту

Психологічний захист - це зазвичай неусвідомлюваний процес усунення або послаблення психікою людини негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. Компенсація-досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе ("Не везе в навчанні, повезе в коханні"). Сублімація - переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло (написання віршів через нещасливе кохання, прибирання квартири при агресії тощо). Витіснення - штучне забування людиною травмуючих спогадів через їх перехід у несвідоме.Проекція - приписування своїх негативних якостей іншим людям для самозаспокоєння (якщо людина переконує, що навколо всі - брехуни, то вона сама часто говорить неправду).Заміщення - перенесення агресивних імпульсів на менш загрозливого об'єкта (начальник посварив підлеглого, той, не маючи змоги відповісти тим же керівнику, сварить вдома дружину, та - дітей, вони лупцюють домашніх тварин).Регресія - повернення до дитячих форм поведінки, "впадання в дитинство" (при сварці дорослих вони "надуваються" і не розмовляють,гонки на великій швидкості тощо).Формування реакції - захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру (при надмірній показовій люб'язності людина приховує неприязнь і навпаки).Раціоналізація - наведення для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки (байка про лисицю, яка, не зумівши дотягнутись до винограду, вирішила, що він зелений і несмачний).Втеча - уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами. Ідентифікація - несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і не доступних, але бажаних для себе. Витіснення - найбільш універсальний спосіб уникнення внутрішнього конфлікту шляхом активного виключення з свідомості неприйнятного мотиву або неприємної інформації. Заперечення зводиться до того, що інформація, яка турбує і може привести до конфлікту, не сприймається.