2_chastina_kolonki_2

35. Політичне та економічне становище українських земель в складі Російської імперії у першій пол. 19 ст.На початку XIX ст. українські землі , які входили до Росії, були повністю інтегровані у політичну та економічну систему імперії, тут було встановлено російський адміністративно-територіальний поділ на губернії і повіти. Перше місце у промисловості України посідає цукрова галузь, яка забезпечувала 80 % виробництва цукру в Росії. Особлива роль у цьому належала сім'ї промисловців-цукрозаводчиків Симиренків. Друге місце належало суконній промисловості. Високими темпами розвиваються військова, металургійна, машинобудівна, вугільна галузі. З України вивозили зерно, вовну, цукор. Український експорт складав 60 % загальноросійського. У процесі розкладу феодально-кріпосницької системи, зміцнення капіталістичного укладу загострювались соціальні протиріччя, посилювалася антикріпосницька боротьба. Особливої гостроти селянський антикріпосницький рух набув у першій третині XIX ст. на Поділлі, охопивши також деякі повіти Волині та Київщини. Очолив його У. Кармалюк. Щоб не допустити непередбачуваного соціального вибуху царизм змушений був вдатися до проведення косметичних реформ. 19 лютого 1861 р. маніфестом Олександра II було проголошено скасування кріпосного права. Чималі зміни відбулися у сфері освіти. Освіта, в тому числі університетська, ставала доступнішою. Університети набули більшої автономії. Емський указ поклав край надіям українофілів на можливість культурницької діяльності в умовах самодержавства. Таким чином, національна політика царського уряду в другій половині XIX ст. продовжувала в цілому залишатися реакційною, зокрема антиукраїнською за своєю спрямованістю. Однак вона була неспроможна знищити в українському народі прагнення до самовизначення, до вільного соціального та національного розвитку. Попри політичну реакцію, переслідування, заборони й заслання в українському суспільстві визрівали нові ідеї, насамперед у середовищі передової інтелігенції, яка мріяла про визволення української нації.

36.Початок національного відродження. Кирило – Мефодіївське братство. Т.Г.Шевченко.Культурно - національне відродження в Україні було зумовлено цілою низкою причин. До соціальних причин належать перетворення козацької старшини на російське дворянство. На західноукраїнських землях пробудженню сприяло протистояння польському, румунському панівним елементам. Значний вплив на формування першопочатків національної свідомості мали бурхливі політичні події в Європі, насамперед Французька революція, яка породила ідеї вільнодумства, свободи і соц.. рівності. Однією із найвизначніших у XIX ст. політичних підпільних організацій глибоко українського характеру було Кирило-Мефодіївське братство (товариство), яке розробило першу політичну програму для українства(В січні 1846р.)Вона сприяла на традиції українського визвольного і автономістського руху. Кирило – Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; встановлення демократичних прав і свобод для громадян. Програмні положення братства були викладені у « Книзі буття українського народу», і «статуті Слов’янського братства св.. Кирила і Мефодія».Засновниками були –М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко. Проіснувало товариство до кінця березня 1847р. Провідна група товариства нараховувала 12 чоловік, а зв´язки з ним підтримували сотні людей. Окрасою його був геніальний Тарас Григорович Шевченко, син кріпосного селянина, недавно лише визволений з кріпацької неволі. Надрукована у 1840 р. в Петербурзі перша збірка його поезій «Кобзар» мала величезний вплив на піднесення української національної свідомості. Тарас Шевченко підтримував дружні стосунки з братчиками і брав участь у їхніх зібраннях; щодо його формального членства у товаристві існували різні версії; вважалося, що він вступив до  нього в квітні 1846 року, хоча слідство його членства не довело . Але фактично Тарас Шевченко був не лише своїм серед братчиків, а й вирішальним впливом упливав на них у революційному дусі.

37 Пол та екон становище західноукр земель у складі Австрійської імперії у І-й половині 19ст.Наприкінці 18 ст., у результаті трьох поділів Польщі між Австрією, Прусією та Росією західноукраїнські землі на довгі роки були відірвані від більшої частини України, знаходячись у складі Австрійської імперії. Якщо порівняти становище Захід. І Схід. України, то у 19 ст. , то слід відзначити, що економічний рівень розвитку був вищий на тих землях, які ввійшли до складу Росії. Але в політичному відношенні українці, що знаходились під владою Австрії, були в кращому становищі. Хоч українці на під владній Австрії території зазнали утисків, але мали укр.. школи, літературу, їм дозволялось використовувати національну символіку. Більшість земель знаходилась у власності поміщиків, а основна маса населення - селяни – виконували панщину та інші повинності . Життя галицького та буковинського селянства проходило в злиднях. . Селяни — основна маса західноукраїнського населення — різко протестували проти поміщицького гноблення. Їхня антикріпосницька боротьба виливалася в різні форми: скарги на поміщиків у державні установи, втечі від панів, потрави поміщицьких посівів і лук, підпали маєтків, розправи над маєтковою адміністрацією і сільською старшиною, відмову від виконання повинностей і сплачування державних податків, діяльність опришківських загонів у Прикарпатті, масові хвилювання.Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, яке через існування кріпацтва теж перебувало в стані занепаду. До того ж величезна кількість кращих земель належала поміщикам, державі і Церкві. Одночасно зі зменшенням селянських наділів збільшувалися повинності, що їх виконували селяни, — панщина, данини, чинші на користь поміщиків та повинності на користь гресуюче малоземелля, рутинна техніка, відсталі форми господарювання, непосильний кріпосницький гніт вели до деградації селянських господарств, до злиднів, голоду й вимирання селян, особливо в час стихійних лих. повстання  Значні досягнення отримали українці, що проживали на території Австрійської імперії в культурній та політичній сферах. Відкривались укр.. школи, почала виходити газета « Зоря Галицька». У Львові з’явилась політична організація українства – Головна Руська Рада. Отже , перша половина 19 ст. ознаменувалась для населення західноукраїнських земель цілим рядом важливих економічних та політичних подій, які суттєво вплинули на хід їх подальшого розвитку.

38. Революційні події 1848- 1849 рр. на західноукраїнських землях.У 1848–1849 рр. Європу охопила загальноєвропейська демократична революція. Вона була спрямована проти режиму реакції, який встановився після розгрому імперії Наполеона І, проти пережитків феодалізму. В результаті революції вперше в історії в політичному житті Європи могли брати участь широкі народні маси.З початком революції широкого розмаху набув національно - визвольний рух у слов’янських провінціях Австійської імперії – у сх.. Галичині предтечею революції було селянське селянське повстання 1846р. 1 листопада 1848 р. львівські робітники і ремісники різних національностей підняли збройне повстання. На багатьох вулицях виросли барикади. Революційні події охопили й Пів. Буковину,де селяни силою повернули захоплене у них поміщиками. Л.Кобилиця закликав не коритись поміщикам, обирати на свій розсуд сільських старост. Селяни відмовилися коритися місцевій владі, створили збройний загони, які взяли під контроль гірські дороги. Активно відгукнулись на революцію народні маси Закарпаття. Влітку та восени 1848 селянський рух тут значно посилився. Селяни фактично вийшли з- під контролю поміщиків та місцевих органів влади, не платили податків, захопили панське майно. Австрійському абсолютизму при підтримці російського царизму вдалося придушити революцію та поступово відновити всю повноту влади, яка опинилась під загрозою. 2 травня 1848 р. у Львові була заснована перша українська політична організація – Головна руська (українська) рада, котра взяла на себе роль представника українського населення Галичини перед центральним урядом і виконувала її протягом 1848–1851 рр. Раду, яка складалася із 30 постійних членів – представників світської інтелігенції, вищого і нижчого духовенства, очолив єпископ Григорій Яхимович. Друкованим органом Головної руської ради стала “Зоря Галицька” – перша у Львові газета українською мовою, що почала виходити з 15 травня 1848 р. Складовою частиною боротьби за демократичні перетворення стало пожвавлення культурно-освітнього руху в краї. У жовтні 1848 р. у Львові відбувся перший з’їзд діячів української культури і науки. Згідно з рішенням з’їзду у Львові було засновано “Галицько-руську матицю” – культурно-освітню організацію, яка мала завданням видання популярних книг для народу.Національний рух на західноукраїнських землях 1848–1849 рр. виробив широку програму національно-політичного і духовного утвердження українства в межах конституційної Австрійської монархії.

39. Царські реформи 60-70-х рр. 19 ст та їх вплив на Україну.Олександр ІІ вирішив перейти до радикальних реформ. Першим його кроком було підписання 19 лютого 1861р. маніфесту про скасування кріпосного права. У комплексі реформ Олександра ІІ після скасування кріпосного права провідне місце належить земській, судовій та військовій. Земська реформа 1864 передбачала створення виборних місцевих органів самоуправління – земств,які віддали розвитком місцевого господарства початковою освітою медициною. Судова реформа 1864 забувалася на запроваджені низки прогресивних принципів: безстановості судочинства, незалежності суддів від адміністрації, гласності судового процесу: скасування станового суду ведення посади адвоката та відкритого судового процесу . Крім того було запроваджено суд присяжних у карному судочинстві.Реформа освіти 1864 вводився новий університетський статут:автономія університетів право обирати ректора.Реформа військового самоврядування 1870 дозвіл на міське самоуправління (обрання міського думи та голови) Війс ькова реформа1874 мала на меті шляхом модернізації армії створити боєздатне військо. Ця реформа замінила ненависну рекрутчину загальною військовою повинністю, скоротила термін військової служби до 6 -7 років, зборонила тілесні покарання. Реформи хоч і були значним кроком вперед для Росії, але все ж вони, буржуазні за своїм змістом, несли в собі кріпосницькі риси. Отже, слід зазначити, що основні завдання, які уряд ставив перед собою, були виконані, хоча і не повною мірою. І наслідки цих реформ були не завжди позитивними, так наприклад в результаті селянської реформи, під час повстань загинуло дуже багато людей. До того ж поміщики, намагаючись як то вийти з невигідного їм положення, намагалися отримати якомога більше вигоди з селян, в результаті чого сильно скоротилася селянське господарство.

40. Суспільно- політичний розвиток Наддніпрянської України в другій половині 19 ст.Реформи Олександра II та пом'якшення репресивного режиму сприяли піднесенню національно-визвольного руху в Україні наприкінці 50-х — на початку 60-х pp. XIX ст. Цей рух знайшов свій вияв у діяльності так званих громад — напівлегальних організацій культурницького і суспільно-політичного спрямування молодої національно свідомої української інтелігенції.Не випадково перша громада виникла в Петербурзі, а її членами стали в першу чергу колишні учасники Кирило-Мефодіївського товариства. Скориставшись послабленням цензури, вони почали видавати українською та російською мовами журнал «Основа» (1861—1862). Однією з перших і водночас найвпливовішою організацією такого типу була Київська громада, що утворилася на основі таємного гуртка зі студентів Київського університету — «українофілів»,(1860, очолив В.Антонович). Російський уряд був стурбований діяльністю громад. Запобігти розгортанню українського національно-визвольного руху мали каральні заходи.тому 20 червня 1863р був прийнятий валуєвський циркуляр , який призупиняв друкування українською мовою шкільних і релігійних видань. Антиукраїнська політика російського уряду пригальмувала українське національне відродження, але остаточно придушити його імперія не змогла. Тож на початку 70-х pp. в Україні відродився громадівський рух. Очолила його знову Київська громада. У 1873 р. громада домоглася відкриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.1875 видання в києві журналу «київський телеграф».1876р – емський указ олександра 2. заборонялося друкувати укр. Мовою книги і тексти, влаштовувати концерти з укр. Піснями.заборонялися громади,

41. Суспільно – політичний розвиток західноукраїнських земель в другій половині 19 ст.Соціальне напруження, українсько-польське протистояння в другій пол. 19 ст на західноукраїнських землях наростали. Москвофільська течія виникає ще 1848 p., a y 60-ті роки набуває більш чітких, окреслених форм. Її лідерами були Д. Зубрицький, В. Дідицький, М. Малиновський, Д. Добрянський та ін. Ідеологічна основа цієї течії базувалася на трьох постулатах:1) протиставлення польській мові «язичія» (суміші російської, української, старослов'янської та польської мов), що заперечувало право на розвиток української мови як літературної;2) обстоювання тези про єдиний «руський», або ж «панруський» народ, що проживає на території «від Карпат до Уралу», до якого москвофіли зараховували і галицьких русинів;3) захист таких формальних рис руської ідентичності, як візантійська літургія, юліанський календар, кириличний алфавіт тощо.Москвофільство набуло поширення в Східній Галичині, Північній Буковині та Закарпатті.Однак для частини молодої української інтелігенції неприйнятними були орієнтація москвофілів на реакційне царське самодержавство, використання ними фінансово-організаційної підтримки Росії, консерватизм москвофільських поглядів тощо. На цьому ґрунті формується народовська (українофільська) політична течія. Біля витоків народовства стояли В. Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), К. Климович, Ф. Заревич та ін. Основною метою народовців стали розвиток української літератури на народній основі, створення єдиної літературної мови, піднесення культурного рівня народу західноукраїнського краю, згуртування національних інтелектуальних сил. Саме тому свою активність вони виявили насамперед у культурній сфері. Безперечними здобутками народовців на культурній ниві були:— створення мережі народовських періодичних видань (журнали «Мета», «Нива», «Правда», «Русалка», «Вечорниці», газети «Діло», «Батькіщина», «Буковина» та ін.);— заснування культурно-освітніх та наукових товариств («Руська бесіда» — 1861 p., «Просвіта» — 1868 p., Наукове товариство імені Шевченка — 1873 p.);— організація українського професійного театру (1864 р. у Львові при товаристві «Руська бесіда»);Середина 70-х рр. – поява радикальної течії, критикували існуючий лад , москвофілів , народовців , прагнули захистити інтереси селян і робітників(франко , м павлик , о терлецький)

42. Виникнення перших українських політичних пертій на початку 20 ст.З огляду на більш сприятливі політичні умови, перші українські політичні партії виникли на терені Австро – Угорської імперії , у Галичині. У 90- х роках 19 ст .тут провідні позиції займали 3 партії: Русько – Українська партія(РУРП)- перша політична партія. Утворена 1890 р. у Льовові. Засновниками і лідерами партії були І. Франко, М. Павлик, С. Данилович. У своїй діяльності РУРП прагнула поєднувати відстоювання соц.. інтересів українських селян Галичини із захистом прав українського народу. Діячі партії відігравали значну роль в організації селянських страйків у Галичині в 1902р посіли провідні посади в уряді ЗУНР. Українська національно- демократична партія(УНДП)- провідна українська політична партія у Галичині на кінці 19 на поч.. 20 ст . Утворилася внаслідок злиття двох важливих політичних течій. Установчий з’їзд патрії відбувся 1896 р. у Львові. Серед провідних діячів були – І.Франко, Ю.Романчук, І.Белей. Партія наголошувала нп необхідності проведення глибокої політичної та економічної організації українського суспільства. Українська соціал –демократична партія (УСДП)- легальна реформістка соціалістична гарпія, що діяла в Схід. Галичині та Буковині . УСДП стояла на позиціях незалежності та соборності України. Створена у Львові 17 вересня 1899р. У 1930- х рр.. УСДП організаційно була дуже слабкою і помітної ролі у політичному житті не відігравала. Припинила діяльність на початку Другої світової війни.Піднесення національно-визвольного руху в західноукраїнських землях до рівня політичного, коли виникали політичні партії, і власне, поява таких організацій у Галичині надихали східноукраїнських громадських діячів. Найбільш активною виявилася студентська молодь. РУП (1900)- Д.Антонович , Б.Камінський , Л.Міцієвич.мета_проголошення автономії укр.,та її перебудова на соціалістичних засадах.1904-УДП (С.Єфремов , Є.ЧИкаленко , Б.Грінченко) та УРадП мета- встановити в рос імперії конституційну монархію , яка б надала укр. Автономію.1902- УНарП (М міхновський , О.Макаренко) мета-едина нероздільна самостйна демократична Україна.1905-створення УСДРП (в винниченко,сюпетлюра , д..антонович) гасло-автономії укр.1900- УсоціалістичнаП (б.ярошевський)мета-проголошення незалежної демокр укр. Республіки.

43. Україна в період російської революції 1905-1907рр.Початок ХХ ст. ознаменувався гострою кризою російського самодержавства. До затяжної економічної кризи (1899-1903) додалась поразка у російсько-японській війні (1904-1905). Країну охопили заворушення, які вилились у демонстрації, страйки, що носили здебільшого політичний характер .Причини революції: -невирішеність аграрного питання; - самодержавство, відсутність демократичних свобод; - колоніальна політика по відношенню до неросійських народів.9 січня 1905 р. за наказом царя було розстріляно робітничу демонстрацію у Санкт-Петербурзі. Загинуло близько тисячі чоловік. Петербурзький розстріл викликав обурення робітників, невдоволення поширилось на армію і село. У червні виступи населення перекинулись і на армію, останню опору режиму. 14 червня повстали матроси броненосця "Потьомкін". На кораблі було піднято червоний прапор. Повсталі, не маючи чіткої програми дій, 24 червня здались румунським властям. 11-16 лист 1905- повстання на 12 кораблях чорноорського флоту на чолі з П.Шмідтом біля севастополя(після придушення повстання шмідт і інші керівники були розстріляні) 17 жовтня 1905 р. цар Микола II видав Маніфест, який "дарував" народу громадянські свободи – недоторканість особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів. Декларувалось скликання законодавчої Державної думи (парламенту). Під час жовтневого політичного страйку постали політичні організації робітників – ради. Загалом по імперії їх виникло близько 50. В Україні перша рада з'явилась у Катеринославі (очолював Г. Петровський). Згодом ради виникли в Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому. Революція 1905-1907 рр. сприяла короткочасному розквіту українського національного життя. Так, було скасовано Емський указ. Відкрито нові кафедри українознавства в Одеському та Харківському університетах. Почала створюватись мережа "Просвіт". У 1905 р. з'явилась перша україномовна газета "Хлібороб". У 1906 р. після декількох невдалих спроб у Києві почала виходити газета "Рада". Її видавцем був Є. Чикаленко. У 1907 р. у Петербурзі вийшло повне видання "Кобзаря" Т. Шевченка. У тому ж році М. Грушевський у Києві засновує Українське наукове товариство.Відбулись зміни і в розстановці українських політичних сил. У 1905 р. РУП перейшла на марксистські позиції і перейменувалась в Українську соціал-демократичну партію (УСДП, лідери В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш, Л. Юркевич). Восени 1905 р. зі складу УДП виділилась Українська радикальна партія, але вже наприкінці року УДП і УРП об'єднались у УРДП, яка проіснувала до 1908 р., до утворення Товариства українських поступовців (ТУП). На початку 1907 р. із розрізнених гуртків утворилась Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР).Українці прийняли активну участь у виборах до І та ІІ Державних дум. У І Думі українська громада налічувала 45 депутатів, у ІІ – 47.

44. Україна під час першої світової війни(1914-1917).Війна тривала між 2-ма військово – політичними союзами Антантою та Троїстським союзом. В планах сторін Україна залишалась об’єктом агресії, а українці « гарматним» м’ясом. Росія прагнула завоювати і приєднати західноукраїнські землі прикриваючись гаслами возз’єднанням єдинокровних братів з великим руським народом.Австро- Угорщина планувала приєднати суміжні землі Волині і Поділля. Німеччина завоювати Україну як територію , відколоти її від Росії перетворивши українські землі на європейські колонії Німецької імперії. Загалом Україна в планах воюючих сторін зайняла центральне місце. Одразу після початку Першої світової війни українські землі перетворилися на театр бойових дій або прифронтову зону між російською армією та військами австро-німецького блоку. У серпні – вересні 1914 р. російські війська, відбивши наступ австро-угорських армій, спрямували свій удар на Галичину. Ця операція отримала назву Галицька битва. У результаті цієї грандіозної битви російська армія оволоділа Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшла до Карпатських перевалів. На завойованій території російська влада встановила режим, який, за словами голови російської адміністрації Галичини генерал-губернатора графа О. Бобринського, мав запровадити «русские начала» у житті населення краю. Так, у Галичині закривались українські школи та інші навчальні заклади, культурні організації, запроваджувалися російська мова і російське законодавствоВідбулись єврейські погроми.Російська окупація тривала до весни – літа 1915 р. Уже в лютому австрійські частини вступили до Чернівців, 22 червня – до Львова, а до кінця червня захопили всю Галичину й Буковину, за винятком вузької смуги на схід від Тернополя. Навесні 1916 р. війська Південно-Західного фронту під командуванням О. Брусилова завдали несподіваного удару, який увійшов в історію як Брусиловський прорив Унаслідок Брусиловського прориву австро-угорські війська зазнали значних втрат: понад 1 млн убитих і поранених, понад 400 тис. військовополонених. Російські війська втратили близько 500 тис. осіб.Після завершення цього наступу лінія фронту залишалася майже незмінною цілий рік. улітку 1917 р. розпочав новий наступ, який завершився повним провалом і новими жертвами. Контрудар австро-німецьких військ примусив російські війська залишити Галичину, відійти навіть далі, ніж у 1915 р. Ця лінія фронту проіснувала аж до укладення Берестейського миру (січень 1918 р.).

45. Утворення та діяльність Української Центральної Ради. І та ІІ універсали УЦР.Украї́нська Центра́льна Ра́да (УЦР), також Центральна Рада — спочатку український представницький орган політичних, громадських, культурних та професійних організацій; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. 4 березня 1917 у Києві  з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, українських військовиків, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій було оголошено про утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського, якого тимчасово заступав Володимир Науменко, а товаришами голови — Д. Антоновича і Д. Дорошенка. 6-8 квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес, в якому взяли участь делегати з багатьох губерній України, а також з Петрограду, Москви, Кубані, Криму, де було багато українців. Конгрес ухвалив утворення Центральної Ради, як вищої законодавчої влади. У червні 1917 р. утворено виконавчий орган Центральної Ради — Генеральний секретаріат (уряд), який очолив письменник В. К. Винниченко. У своєму І Універсалі (10 червня 1917 р.) УЦР проголосила автономію України у складі оновленої Росії, вищий орган - ЦР. Однак під тиском Тимчасового уряду УЦР змушена була прийняти II Універсал (3 липня 1917 р.), де відмовлялася від автономії до скликання Всеросійських Установчих Зборів.:цр поповнює склад представниками нац. Меншин,генеральний секретаріат затверджується тимчасовим урдом. 15 червня 1917 р. був створений виконавчий орган Центральної Ради - перший український уряд - Генеральний секретаріат. На Генеральний секретаріат були покладені завдання вирішення найважливіших соціально-економічних проблем, що стояли перед Україною того періоду.

46. Утворення Української Народної Республіки. Положення ІІІ універсалу ЦР.Тре́тій Універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди — державно-правовий акт, універсал Української Центральної ради, що проголошував Українську Народну Республіку. Прийнятий 7 (20) листопада 1917 року в Києві.Вперше ідею проголошення УНР було висунуто М. Грушевським у вступній промові у день відкриття з'їзду. Україна вже відійшла від Росії, зберігаючи з нею лише формальний федеративний зв'язок, і завдання полягало лише в тому, щоб юридично оформити цей факт. 7 листопада М. Грушевський відкрив урочисте засідання Української Центральної Ради і зачитав текст Універсалу: -Заявлялося, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.Україна стає Українською Народною Республікою.До її території належать землі, населені здебільшого українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточно питання про приєднання до України Курщини, Холмщини, Вороніжчини та інших суміжних з Україною територій з переважно українським населенням мало вирішуватися шляхом переговорів.На території УНР поміщицьке землеволодіння, право власності на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі скасовувалося. Генеральний Секретаріат зобов'язувався негайно прийняти закон про розпорядження цими землями земельними комітетами до Українських Установчих Зборів.В Україні проголошувався 8-годинний робочий день.Запроваджувався державний контроль над виробництвом.Україна виступає за негайне укладення миру між воюючими сторонами.Скасовувалася смертна кара й оголошувалася амністія.В Україні повинен бути створений дійсно незалежний суд.Україна визнає національно-персональну автономію для національних меншин.На 27 грудня (9 січня за новим стилем) призначалися вибори до Всеукраїнських Установчих Зборів, які планувалося скликати 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року.